Форми невідмінюваних іменників

Закінчення іменників другої відміни у родовому відмінку однини

Закінчення -а (-я) мають іменники, які є назвами:

Закінчення -у (-ю) мають іменники, які є назвами

істот, персоніфікованих предметів, явищ: курсанта, киянина, водія, українця, Петренка, Мороза, Вітра; - конкретних предметів: ножа, стола; - одиниць виміру довжини, часу, ваги: кілометра, тижня, дня (але року), відсотка; - термінів іншомовного походження, які означають конкретні предмети, геометричні фігури і їх частини, елементи будови чогось: квадрата, ромба, радіуса, синуса; - українські суфіксальні терміни: іменника, трикутника, чисельника (але роду, виду); - населених пунктів: Києва, Луганська; - інші географічні поняття з наголосом у родовому відмінку одними на закінченні: Остра, Дінця, Дніпра; - місяців, днів тижня: вересня, січня, березня, вівторка, четверга.

- збірні поняття: лому, хламу; - рослин: барвінку, льону; - сукупність людей – іменники мають співвідносні форми однини-множини: колективу, народу, гурту, ансамблю; - маси, речовини: бензину, кисню, чаю (але хліба, вівса); - установи, організації: інституту, театру, заводу, клубу, музею; - будівлі та їх частин: вокзалу, залу, палацу, поверху, коридору (з наголосом на закінченні - -а: куреня, гаража, млина; у назвах архітектурних деталей - -а: карниза, портика); - явищ природи: дощу, вітру, граду, землетрусу, дощику, морозцю (але вітерця); - абстрактних понять: руху, мітингу, іспиту, досліду, польоту, бігу, спокою; - відчуття психічного стану: болю, жалю; - терміни іншомовного походження, що означають фізичні і хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: імпульсу, синтезу, фрагменту, журналу, сюжету; - ігри, танці: футболу, хокею, вальсу, танцю (але гопака, козачка); - географічні поняття, крім населених пунктів та деяких рік: Криму, Байкалу; - складні безсуфіксні іменники: світогляду, газопроводу, пасажиропотоку; - більшість префіксальних іменників: вибою, опіку, прикладу, відгуку.

Невідмінювані іменники – це іменники, які, поєднуючись з іншими словами у висловлюванні, вживаються в одній і тій же формі: виступила Ковальчук Галина, звертаються до Ковальчук Галини, зустрілись з Ковальчук Галиною; розглядаємо панно, зображено на панно, милуються панно.

1. Деякі іншомовні загальні назви з кінцевим голосним: авеню, аташе, амплуа та ін.

2. Окремі іншомовні загальні назви з кінцевим приголосним: анфас, апаш, волоф, жакоб, міс, місіс.

3. Іншомовні прізвища з кінцевим голосним: Алаку, Бенуа, Бізе, Бруно, Віардо, Вінчі.

4. Іншомовні прізвище на -ово-, -аго-, -акі-, -их: Сукові, Бурого, Таракі, Петрових та под.

5. Іншомовні географічні власні назви з кінцевим голосним: Антигуа, Верв’є, Баку, Джагди, Кіліманджаро та на -ово, -іно-, -ино-: Комарово, Моніко, Тушино та ін.

6. Чоловічі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним: Асабе, Бакі, Барі, Валі, Даду.

7. Жіночі власні імена іншомовного походження з кінцевим голосним основи (у, і, е, и, о): Аксилу, Гаяне, Глебі, Шелеме, Назмі.

8. Жіночі прізвища власне українського походження на =о=: Кухаренко, Сало, Помагайдо та приголосний як українського, так і іншомовного походження: Кошман, Комар, Маковець, Медведчук.

9. Слова числівникового різновиду: півдня, півзошита, піввідра.

10. Складноскорочені назви ініціального та ініціально-звукового типу: НАТО, ПАР, НАН.

11. Назви іноземних часописів: “Таймс”, “Руде право”, “Уніта”.