Індустріалізація України

Політика українізації

Українізація - це політика в національно-культурній сфері, яка здійснювалася радянським керівництвом в Україні у 20-ті роки. З’ясовуючи сутність українізації, зверніть увагу на те, що вона передбачала задоволення певних національних вимог українського народу:

висування українців на керівні посади;

впровадження української мови в державні та культурні установи, пресу, навчальні заклади;

розвиток національної за формою й радянської за змістом культури;

створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.

Більшовики змушені були піти на проведення цієї політики, оскільки перебували під впливом національно-визвольної боротьби українців 1917-1921 р.р. і прагнули забезпечити собі підтримку населення України.

Доведіть, що 20-і роки стали періодом подальшого національного відродження, використовуючи такі факти: у 1930 р. чисельність шкіл з українською мовою навчання становила 85%, на українську мову було переведено 75% діловодства державних установ, українською мовою видавалося 90% газет і більше половини книжок і журналів. Кількість українців серед службовців держапарату зросла з 35 до 54%.

Відбувався бурхливий розвиток української культури: в республіці видавалося понад 20 літературно-художніх альманахів і збірників, 55 журналів, виникли багаточисельні літературно-художні об'єднання, працювало 45 професійних театрів і т.д.

Література і мистецтво досягли значних успіхів завдяки таким діячам, як М.Хвильовий, М.Зеров, Г.Косинка, М.Рильський, В.Яловий, В.Сосюра, Лесь Курбас, О.Довженко, Г.Верьовка і багатьом іншим.

З кінця 20-х років політика українізації поступово згортається. У 1933 р. Сталін назвав місцевий націоналізм основною загрозою для єдності Радянського Союзу. Це означало кінець українізації. Радянська влада повертається до русифікаторської політики, активних учасників українізації було репресовано.

У грудні 1925 р. XIV з'їзд РКП(б) проголосив курс на індустріалізацію: передбачалося прискорення промислового розвитку Радянського Союзу і досягнення ним у короткі строки рівня економічно розвинутих країн світу. Сталін заявив, що "ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за 10 років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть". Індустріалізацію передбачалося здійснювати плановими методами (за п'ятирічками).

Проаналізуйте причини та труднощі індустріалізації, шляхи і методи її здійснення. Важливо зазначити, що шляхи і методи індустріалізації були обрані невірно, вони суперечили об'єктивним економічним законам:

Якщо до 1929 р. індустріалізація здійснювалася помірноприскореними темпами, то з 1929 р. - форсованими, понадшвидкими. На 1929 р. було заплановано 32% приросту промислової продукції, на 1930 і 1931 - по 45%, на 1932 - 36%! Радянське керівництво хотіло одним махом вирватися із економічної відсталості і побудувати соціалізм за декілька років. Сталін назвав 1929 рік роком "великого перелому" і "стрибка в соціалізм". Ці плани були явно нереальними і економічно необгрунтованими. Вони стали наслідком нерозуміння радянським керівництвом економічної ситуації, наслідком його волюнтаризму і політичного свавілля. Заплановані показники не були досягнуті. Щорічний приріст промисловості в ці роки в середньому складав 15,7%, а в 1933 р. скоротився до 5%.

Доведіть, що політика прискореної індустріалізації виявилася справжньою революцією з тяжкими соціально-економічними і політичними наслідками, серед яких вкажіть такі:

1. Здійснення індустріалізації за рахунок сільського господарства призвело до посилення тиску на селян: збільшився продподаток, заборонялася вільна торгівля (надлишки продукції селяни повинні були здавати за державними розцінками).

2. Форсована індустріалізація обумовила перехід до насильницької колективізації, за рахунок чого передбачалося забезпечити країну дешевими продуктами харчування, а промисловість - дешевою сировиною.

3. У результаті установки на випереджаючий розвиток важкої промисловості, посилилися диспропорції між промисловістю і сільським господарством, між важкою і легкою промисловістю. Величезні кошти витрачалися на зростання важкої індустрії, яка сама по собі не була орієнтована на задоволення потреб населення і успіх якої мало позначився на стані легкої і харчової промисловості. Відбулося падіння життєвого рівня народу.

4. Відбувся відхід від непу до командно-адміністративної економіки. Монополізм державної власності, відсутність конкуренції і матеріальної зацікавленості призвели до уповільнення темпів розвитку. Плани довоєнних п'ятирічок виконані не були, хоч за офіційною інформацією вони навіть перевиконувалися. Керівництво прагнуло створити видимість безперервних успіхів.

5. З індустріалізацією пов'язаний початок масових репресій. У катастрофічних провалах у здійсненні планів, в аваріях, що почастішали, почали звинувачувати "ворогів народу", "шкідників", з вини яких ніби-то і траплялися "зриви" і "прориви". Першою політичною справою став так званий Шахтинський процес 1928 р. над інженерними кадрами шахт Донецького басейну.

Зазначте позитивні досягнення індустріалізації:

Україна із аграрної перетворилася в індустріально-аграрну країну;

· у 1940 р. промисловий потенціал у сім разів перевищував рівень 1913 р.;

· за обсягом виробництва важкої промисловості Україна випереджала ряд розвинутих західноєвропейських країн. Вона посіла друге місце в Європі по виробництву машин (після Англії) і виплавці чавуну (після Німеччини);

· за три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і середніх заводів, фабрик, шахт, електростанцій. Серед них - сім промислових гігантів: Дніпрогес, Харківський тракторний завод, Краматорський машинобудівний і Дніпровський (Запоріжжя) алюмінієвий заводи, "Азовсталь", "Запоріжсталь", "Криворіжсталь".

Звичайно, це були видатні результати історичного значення. Але українському народу довелося заплатити за них занадто високу ціну. Подібну ціну за створення сучасної економіки ніхто в світі не платив.

До того ж, промисловість України зберігала свою загальну спрямованість на видобуток сировини і її первинну обробку, що прив'язувало Україну до індустріального комплексу СРСР.

Дата добавления: 2014-11-29