Методичні рекомендації щодо вивчення теми. Теми 10 - 11. Становище України в повоєнний період (1946 – 1953 рр.)

Теми 10 - 11. Становище України в повоєнний період (1946 – 1953 рр.). Соціально-економічний розвиток України в умовах “відлиги” та в період загострення кризи радянської системи (1954 – 1985 рр.).

Семінарське заняття №7. Україна в роки другої світової війни

План:

1. Причини та початок другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939 року і західноукраїнські землі.

2. Початок Великої Вітчизняної війни. Оборонні бої в Україні.

3. Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні (партизанський рух, підпілля, ОУН-УПА).

4. Визволення України від німецько-фашистських загарбників.

5. Підсумки та уроки другої світової війни.

Проблемні запитання для обговорення на семінарському занятті:

· Чому в загарбницьких планах нацистів значне місце відводилося Україні?

· Як можна оцінити вступ Радянської армії у Західну Україну 17 вересня 1939 року?

· Чим подібні і чим відрізнялися бойові дії радянських військ та збройних формувань ОУН-УПА?

· Чи має під собою підстави міф про особливу схильність українців до колабораціонізму?

· Чи можна було уникнути розв’язання другої світової війни?

Готуючись до семінарського заняття, зверніть увагу на тлумачення істориками вузлових питань історії України у роки другої світової війни:

· У другій світовій війні Німеччина і її союзники прагнули розчленувати Україну та колонізувати її.

· З червня 1941 р. по жовтень 1944 р. Україна була ареною збройної боротьби проти окупантів. Героїчна боротьба розгорнулася в тилу німецьких армій.

· Частина українців, очолювана ОУН-УПА, прагнула скористатися війною для відродження незалежної української держави.

· Ворогами самостійної України були не лише нацисти, а й сталінський тоталітарний режим, що стало причиною непримиренної боротьби між радянським і оунівським рухом Опору.

· Україна зробила величезний внесок у перемогу над Німеччиною і її союзниками.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Косих В. Україна і Німеччина в дугій світовій війні. - Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993.

2. Киричук Ю. Історія УПА. - Тернопіль, 1991.

3. Коваль М.В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії. - К., 1995.

4. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах другої світової війни. - К., 1997.

5. Пономаренко Р. Боротьба ОУН-УПА з німецькими окупантами в роки Другої світової війни // Київська старовина. – К., 2007. - №3.

6. Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940-1950). – К., 2007. – Т.1. – 640 с.

7. Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1940-1950). – К., 2007. – Т.2. – 584 с.

8. Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945). - Львів, 1995.

9. Українська повстанська армія. Історія нескорених. – Л., 2007. – 352 с.

10. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945 р.р. - К., 1967-1975., Т. 1-3.

Перелік питань

1. Період посилення сталінського тоталітарного режиму (1945-1953 р.р.)

2. Період хрущовської "відлиги" (1953-1964)

3. Період застою і кризи радянського суспільства (1964-1985)

1. Період посилення сталінського тоталітарного режиму (1945-1953 р.р.)

Перш необхідно з’ясувати територіальні зміни в Україні після другої світової війни, а саме:

1.За Договором між СРСР та Чехословаччиною від 29 червня 1945 р. Закарпатська Україна возз'єдналася з Україною у складі Радянського Союзу. Вперше майже всі етнічні українські землі об'єдналися в одній державі.

2. 19 лютого 1954 р. Верховна Рада СРСР на ознаменування 300-річчя приєднання України до Росії, прийняла рішення про включення Кримського півострова до складу УРСР. Таким чином завершився процес формування сучасної території України. Юридичний акт про входження Криму до УРСР лише підтвердив фактично існуючу ситуацію.

Охарактеризуйте становище України на міжнародній арені, поясніть, завдяки чому стало можливим членство України в ООН? Факт вступу України до ООН мав велике історичне значення - вивів її на світову арену і сприяв включенню у світову політику.

Аналізуючи відбудову господарства, зверніть увагу на її особливості:

1. Важливою проблемою відбудови були капіталовкладення. США відмовили у наданні кредитів Радянському Союзу, який не став учасником плану Маршалла (кредити надавалися за умови виходу комуністів із уряду).

Поставки за рахунок репарацій із Німеччини, допомога з-за кордону були незначними. Основним джерелом інвестицій були внутрішні резерви.

2. Відбудова господарства розпочалася з важкої промисловості. При цьому уряд керувався політичними мотивами: створити такий воєнно-промисловий комплекс, який би служив гарантом оборони країни і базою перемоги світового соціалізму над капіталізмом.

В Україні за декілька років були відновлені шахти Донбасу, Дніпрогес і великі теплові електростанції, металургійні заводи. В 1948 р. машинобудівних заводів працювало більше, ніж до війни.

3. Розвиток важкої промисловості відбувався за рахунок легкої, сільського господарства, науки і культури, які фінансувалися по залишковому принципу. Так, інвестиції в легку промисловість складали 12-15% усіх промислових капіталовкладень.

4. Посилилися диспропорції в розвитку промисловості на користь галузей воєнно-промислового комплексу.

5. Якщо на Заході і в Японії післявоєнна відбудова промисловості здійснювалася на базі прогресивних технологій і науки, то в СРСР досягнення науково-технічного прогресу впроваджувалися повільно. Підприємства працювали за старими технологіями, надзвичайно високими були енерго- і матеріаломісткість виробів. Цим було обумовлене технічне відставання Радянського Союзу від Заходу.

6. Важливим джерелом відбудови став героїчний ентузіазм народу. 90% працюючих були охоплені різними формами соціалістичного змагання.

У результаті: в 1950 р. важка промисловість перевершила, а легка - ледве досягла 80% довоєнного рівня. Україна знову зайняла традиційне місце паливно-металургійної бази Радянського Союзу.

Проаналізуйте перетворення в Західній Україні, де продовжувалася політика радянізації, перервана війною. Основними напрямками перетворень були: насадження тоталітарного режиму, монополізація влади Комуністичною партією, утвердження комуністичної ідеології, боротьба проти так званого українського буржуазного націоналізму, приватно-власницької психології, здійснення форсованої і насильницької колективізації. 1950 рік став роком суцільної колективізації. Оскільки в Західній Україні переважало селянство, опір радянській владі набув всенародного характеру. Цю боротьбу очолювали дві сили: греко-католицька церква та ОУН-УПА.

З 1946-1947 р.р. під керівництвом секретаря ЦК ВКП(б) Жданова почалася ідеологічна кампанія по "наведенню порядку" в галузі науки, культури, літератури і мистецтва.Метою "ждановщини" в Україні було придушення національно-визвольного руху, будь-яких проявів української самостійницької ідеї. Розгорнулася нищівна критика інститутів історії України та історії української літератури Академії Наук, творчих спілок, редакцій ряду газет і журналів. Здійснювалися кампанії проти видатних діячів української культури - письменників М.Рильського, В.Сосюри, Ю.Яновського, композитора В.Данькевича, кінорежисера О.Довженка та інших, яких звинувачували в "ідеологічних помилках" і "українському буржуазному націоналізмі".

Таким чином, історичний розвиток України в 1945-1953 р.р. відбувався в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму.

2. Період хрущовської "відлиги" (1953-1964)

Смерть Сталіна 5 березня 1953 р. внесла в життя СРСР істотні зміни, потреба в яких гостро назріла. Ці зміни були пов'язані з діяльністю першого секретаря ЦК КПРС М.Хрущова. Він поклав початок десталінізації і здійснив реформи у всіх сферах життя суспільства. Необхідно розглянути ці реформи.

Реформи в політичній сфері - сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:

Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

Відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярне скликання з'їздів і пленумів, критика і самокритика в партії і т.п.);

Зросла роль Рад - як в центрі, так і на місцях, але зберігалося верховенство партійних органів над державними;

Викрито злочинну діяльність Л.Берії та його посіпак в Україні (П.Мешика та ін.), розпочалася реабілітація жертв масових репресій. Засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на ХХ з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства. Але культ особи Сталіна не був розвінчаний до кінця: доповідь Хрущова не була опублікована, не були розкриті причини культу особи і репресій - їх пояснювали рядом помилок Сталіна та керівників МВС і КДБ - Єжова і Берії, багато фактів замовчувалося. Згодом склався культ особи самого Хрущова.

Як бачите, реформи в політичній сфері були половинчатими і непослідовними. Вони не зачіпали основ тоталітарного режиму, залишилася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканими виявилися догми марксизму-ленінізму. Повної демократизації життя суспільства не відбулося.

Зверніть увагу на заходи Хрущова щодо розширення прав республік, в т.ч. і України:

Українці ширше висувалися на керівні посади в республіці. В 1953 р. першим секретарем ЦК КПУ було призначено О.Кириченка - першого українця на цій посаді (1953-1957 р.р.). Відтоді першими секретарями КПУ призначалися тільки українці: М.Підгорний (1957-1962 р.р.),П.Шелест (1962-1972 р.р.), В.Щербицький (1972-1989 р.р.). Розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ. Активізувалася діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то у 1955 р. – 29.

Але всі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції.

Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції – шістдесятників (цей термін вживався вже на початку 60-х років). Провідними постатями серед них були письменники і поети І.Драч, Л.Костенко, М.Вінграновський, В.Симоненко, В.Стус, С.Гуцало, І.Калинець, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І. Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінематографу С.Параджанов, Л.Осика, Ю.Іллєнко та багато інших.

Національно-культурні процеси переходили встановлені партією рамки лібералізації і на початку 60-х років почали переслідуватися. У 1962-1963 р.р. “відлига” в національно-культурній сфері припинилася.

Необхідно проаналізувати також економічні реформи Хрущова. Адже поставивши завдання “наздогнати і перегнати Америку” і пообіцявши за 20 років побудувати в СРСР комунізм, М.Хрущов розгорнув широку програму реформування економіки. При цьому важливо знати, що економічні реформи, проведені в 50-ті роки, радикально змінили умови розвитку промисловості і сільського господарства. Друга половина 50-х років стала періодом помітного економічного зростання, сільське господарство вперше стало рентабельним. Проте піднесення виявилося нестабільним, оскільки реформи були половинчатими (не торкнулися основ адміністративно-командної економіки), належним чином не обгрунтованими. Сільське ж господарство стало справжнім полігоном для різного роду непродуманих реорганізацій і нововведень, нереальних понадпрограм (цілинна епопея, небачене розповсюдження кукурудзи і т.п.), що негативно позначилося на виробництві сільськогосподарської продукції. У кінці 50-х - поч. 60-х років почалося падіння темпів економічного зростання. На початку 60-х років ситуація в СРСР різко погіршилася: Проведена в 1961 р. грошова реформа негативно позначилася на життєвому рівні населення, призвела до зростання цін. По країні прокотилася хвиля протесту, а в 1962 р. у Новочеркаську відбулися страйки робітників, розстріляні військами. Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було поставлене на межу голоду. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном, були введені картки на хліб. Незадоволення народу зростало.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, в т.ч. М.Підгорного і П.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.І.Брежнєв.

Підводячи підсумки, треба зазначити, що реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок їх половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм була науково необгрунтованою і нерідко межувала з авантюризмом.

Усунення М.Хрущова фактично означало відмову від реформ і лібералізації. В Україні, як і в Радянському Союзі в цілому, наступило двадцятиріччя панування консервативних сил

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Назвіть причини голоду 1946-1947 років в Україні.

2. Як змінилася територія України у результаті повоєнного територіального розмежування?

3. Як ви оцінюєте діяльність М.Хрущова?

4. Які зміни було проведено в 1950-1960-х роках в управлінні народним господарством? Які їх наслідки?

5. Покажіть суперечливий характер хрущовської “відлиги”.

6. Що означала "ждановщина" для духовного життя України?

7. Чому заходи М.Хрущова щодо десталінізації суспільства не призвели до зміни політичної системи в УРСР?

Дата добавления: 2014-11-29