Недобросовісна конкуренція

Захист від недобросовісної конкуренції вже більше століття вважається частиною системи охорони промислової власності. Її вперше визнали у 1900 р. на Брюссельській конференції з охорони промислової власності. Актом несумлінної конкуренціїї вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах. Зокрема, підлягають забороні:

· Усі дії, здатні яким би то не було чином викликати змішування щодо підприємств, продуктів промислової або торгової діяльності конкурента;

· Помилкові твердження під час здійснення комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство, або продукти, промислову чи торгову діяльність конкурента.

Основні види діяльності, які можуть бути віднесені до недобросовісної конкуренції:

· Підкуп покупців конкурента з метою залучення їх на свою сторону як покупців;

· Промислове шпигунство чи підкуп службовців конкурента з метою розвідування ділової або комерційної таємниці;

· Використання чи розкриття без дозволу зведеного технічного „ноу-хау” конкурента;

· Підштовхування службовців конкурента до порушення договорів із найму чи до звільнення з роботи конкурента;

· Бойкотування торгівлі для перешкоди конкуренції або її запобігання;

· Демпінг, тобто продаж нижче за собівартість з метою перешкодити конкуренції, якщо демпінг призводить саме до такого наслідків;

· Рабське копіювання товарів, послуг, реклами та інших характеристик комерційної діяльності конкурента;

· Реклама, що місить порівняння з товарами чи послугами конкурентів.

Учинення зазначених дій тягне за собою накладання штрафів, а також адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Однак чесна гра на ринку не може забезпечуватись виключно охороною прав промислової власності. У світі існує широке коло несумлінних дій, наприклад, омана споживача через рекламу або шляхом порушення комерційної таємниці тощо. Зазначені дії, як правило, не розглядаються законодавством з охорони прав промислової власності.

4. Об’єкти авторського права

Об’єктом авторського права є твори літератури, науки, мистецтва – результат творчої діяльності, виражені в будь-якій об’єктивній формі (письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображенні, об’ємно-просторовій або інших формах). Відповідно до Цивільного кодексу України (ст. 433), Закону України „Про авторське право і суміжні права”, об’єктами авторського права є

§ літературні і художні твори, зокрема:

· романи, поеми, статті та інші письмові твори

· лекції, промови, проповіді та інші усні твори

· драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші сценічні твори

· твори живопису, архітектури, скульптури та графіки

· фотографічні твори

· твори ужиткового мистецтва

· іллюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки

· переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів (похідні твори)

· збірники творів, інші складні твори, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної власності

§ компьютерні програми

§ компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності

§ інші твори

Основними ознаками твору, який визнано об’єктом авторського права є творчий, оригінальний характер і об’єктивна форма вираження.

Твір визнається об’єктом правової охорони незалежно від його призначення, жанру, хуждожнього рівня, а також змісту і способу його вираження, як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені.

Згідно ст. 10 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, не є об’єктами авторського права:

§ Повідомлення про новини дня або поточні подіїї, що мають характер звичайної прес-інформації

§ Твори народної творчості (фольклор)

§ Видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

§ Державні символи України, державні нагороди

§ Символи і знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств, установ та організацій

§ Грошові знаки

§ Розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Об’єкти суміжних прав.

Відповідно до цивільного кодексу України (ст. 449), Закону України „Про авторське право і суміжні права”, об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є виконання, фонограми, відеограми, програми (передачі) організацій мовлення. Слід зазначити, що до прийняття Закону України „Про авторське право і суміжні права”, цивільне законодавство України не передбачало охорони суміжних прав.

Суміжні права безпосередньо пов’язані з авторськими правами, саме тому вони називаються „суміжними” і охороняються одним законом.

Суміжні права останнім часом набули прискореного розвитку. Сучасні технічні засоби надають можливість певним чином фіксувати виконання будь-якого виконавця (артиста, диригента, клоуна тощо) без його дозволу і в такий спосіб одержувати неправомірні доходи із чужої майстерності і таланту. Щоб цьому запобігти і запроваджено охорону суміжних прав.

Під суміжними правами розуміють права виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення.

Надання правової охорони об’єкту суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальстей, проте виробники фонограм, відеограм і виконавці про сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм та відеограм або на їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з латинської літери Р у колі, імені (назви) особи, якій належить суміжне право і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Об’єктом правової охорони виконання стає, коли воно здійснюється будь-якою особою – професіоналом чи любителем, якщо ця особа виконує роль, співає, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твір літератури чи мистецтва.

Виконання стає об’єктом правової охорони лише за певних умов: якщо воно вперше виконано на території України; виконання вперше зафіксоване на фонограмі (відеограмі), що охороняється в Україні; виконання не зафіксоване на фонограмі (відеограмі), але воно включене в передачу організаціїї мовлення, передачі яких охороняються в Україні.

Тема 2. Правова охорона об’єктів промислової власності

План

1. Особливості правової охорони об’єктів промислової власності.

2. Складання і подання заявки на винахід (корисну модель).

3. Експертиза заявки, видача охоронного документу (патенту) і умови збереження його правомочності.

4. Оформлення і подання заявки на торговельну марку. Експертиза заявки і видача охоронного документу (свідоцтва).

1. Найважливішим механізмом захисту інтелектуальної власності нині виступає патентна система,покликана забезпечити баланс інтересів суспільства та творців таких об’єктів промислової власності, як винаходи, корисні моделі,промислові зразки тощо.

Водночас розвиток відносин інтелектуальної власності приводить до урізноманітнення об’єктів патентного права. На сьогодні у розвинених країнах патентним правом охороняються штами мікроорганізмів, продукти програмного забезпечення і навіть ділові методи, відображені у вигляді комп’ютерних програм.

В основі цієї системи лежить патентне право – сукупність правових норм, що регламентують систему охорони об’єктів промислової власності шляхом видачі патентів.

За своєю природою патентне право є виключним правом, що належить до науково-технічної сфери творчої інтелектуальної діяльності. Його носій може сам використовувати об’єкти інтелектуальної власності, що охороняються, давати дозвіл на використання цих об’єктів певним способом і водночас забороняти усім іншим суб’єктам господарювання використовувати цей об’єкт без дозволу патентовласника.

Патентне право характеризується:

- територіальним принципом охорони, згідно з яким патент видається відповідно до національного законодавства і всі пов’язані з ним права географічно обмежені кордонами країни чи регіону;

- видачею патентними органами відповідно до передбаченої законом процедури спеціального охоронного документа (патента, свідоцтва), який діє протягом певного терміну, по закінченні якого об’єкт інтелектуальної власності переходить у суспільну власність.

Таким чином, продукти людської творчості перетворюються на об’єкти патентного права у випадках, пов’язаних з прикладними аспектами використання результатів науково-технічних досліджень за умов об’єктивної ймовірності створення ідентичних об’єктів різними особами незалежно одна від одної, що викликає необхідність формальної процедури встановлення пріоритету (першості) творця того чи іншого інтелектуального продукту.

Статистика засвідчує тенденцію до постійного зростання кількості патентних заявок у різних країнах. Відтак патентний захист перетворюється на стратегічну мету як окремих компаній, так і держави в цілому. На сьогодні лідерами галузі патентування є США, Західна Європа, Японія. Наприклад, на Японію та Німеччину нині припадає більше 60% виданих у світі патентів. Водночас значення патентного захисту є різним для різних галузей промисловості. Так, патентний захист відіграє надзвичайно важливу роль у фармацевтичній галузі, однак в електронній промисловості, де життєвий цикл продукції є відносно коротким, більш поширеним є засекречування інформації.

Американські фахівці зазначають, що в США провідні компанії намагаються отримати патент з метою:

- блокування конкуренції;

- отримання роялті;

- зміцнення свого становища лідерів;

- здійснення перехресного ліцензування;

- активного просування своїх товарів на ринок.

За цих умов патентування виконує дві основні функції:

1) оборонну, спрямовану на захист від конкурентів завойованих сегментів ринку;

2) агресивну, спрямовану на завоювання нових сегментів ринку.

Основні принципи патентного права:

1. Надання правової охорони лише тим об’єктам інтелектуальної власності,які офіційно визнані патентоспроможними на основі критеріїв новизни, неочевидності та промислової придатності.

2. «Патентна чистота» об’єктів промислової власності, що вимагає використання останніх без порушення патентних прав інших осіб.

3. Визнання за власником патента виключних прав на використання запатентованих об’єктів інтелектуальної власності та встановлення санкцій за порушення цих прав.

4. Узгодження інтересів власників патентів та суспільства в цілому на основі запровадження вилучень зі сфери патентної монополії, продиктованих суспільними потребами.

Слід зазначити,що серед дослідників проблем інтелектуальної власності немає єдності в питаннях оцінки ролі та значення патентного права в сучасній ринковій економіці. Деякі автори вбачають у цьому праві гальмо для вільного використання досягнень науково-технічного прогресу та подолання економічної відсталості менш розвинених країн. Водночас їхні опоненти звертають увагу на стимулюючу роль па тентового права,покликаного захищати творців інтелектуальної власності. Прихильники зазначеного підходу наводять конкретні приклади, коли відмова від патентування на користь вільного поширення знань перетворювалась на основну перешкоду їх промислового освоєння, як це було з винаходом пеніциліну А. Флемінгом. Спеціальне дослідження, здійснене у 1985 р. відомим американським вченим Ф. Махлупом, підтвердило корисність па тентової системи. Однак, як зазначив дослідник, довести це з допомогою конкретних цифр неможливо.

Патент - це державний охоронний документ на нове технічне рішення у певній галузі, що засвідчує його першість (пріоритет) та авторство і встановлює виключні права патентовласника, дійсні на території держави, де був виданий цей охоронний документ протягом законодавчо встановленого терміну.

Шляхом надання власнику юридичного захисту на певний термін, патенти формують специфічні правила ринкового обігу відповідних об'єктів інтелектуальної власності. Патентна система захисту прав інтелектуальної власності:

1) стимулює індивідів до заняття творчою розумовою діяльністю;

2) створює можливості для широкого використання нових винаходів, корисних моделей, промислових зразків тощо;

3) виступає своєрідним механізмом недопущення несанкціонованого використання об'єктів інтелектуальної власності.

У сучасній науковій літературі сформувались такі основні економічні концепції патентів:

— концепція стимулювання винахідництва, згідно з якою патентування спонукає винахідників до творчості;

— концепція розкриття, згідно з якою патентний захист забезпечує широкий доступ до інформації про винаходи та їх використання, стимулюючи винахідників не тримати в таємниці результати їх творчої праці;

— концепція розвитку та комерціалізації, згідно з якою патентування стимулює інвестиції, необхідні для розвитку та комерціалізації інтелектуальної власності;

— концепція розвитку перспективних досліджень, згідно з якою патентування породжує кумулятивний ефект розвитку похідного винахідництва.

Характеризуючи економічну роль патентів, дослідники звертають увагу на такі аспекти:

1) патентування стимулює інтелектуальну творчу діяль­ність з метою отримання монопольного прибутку (теорія обмеженої монополії патенту);

2) патентування породжує конкурентні стимули до ви­нахідництва з метою недопущення втрат за умов відсутності інноваційної діяльності (теорія конкретної ролі пате­нту).

Порушення виключних прав на об'єкти патентного права передбачає їхній захист шляхом застосування до порушника таких санкцій:

— заборони подальшого неправомірного використання об'єкта промислової власності у практиці господарювання;

— відшкодування патентовласнику заподіяних збитків (як прямих витрат, так і втраченої вигоди);

— накладання на порушника зобов'язань щодо виплати штрафу;

— публікації рішення суду з метою захисту ділової репутації власника патенту.

Дата добавления: 2014-11-29