Оперативно-виробниче планування

Центральною ланкою всієї системи ОУП є оперативно-виробниче планування (ОПП). У сучасній теорії організації, підтвердженою вітчизняною і зарубіжною практикою, система ОПП розглядається як багаторівнева, така, що підрозділяється на різні блоки і стадії планових робіт. Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний.

По характеру вживаних методів планові роботи підрозділяються на три послідовно виконуваних блоку:

· об'ємне планування;

· календарне планування;

· поточне (або оперативне) планування.

Основне завдання об'ємного планування — розподіл виконуваних робіт по підрозділах і планових періодах з урахуванням завантаження устаткування і площ.

Календарне планування припускає визначення термінів почала і закінчення робіт в цехах і термінів передачі їх продукції іншим цехам при необхідності з коректуванням результатів об'ємних розрахунків. Як плановий період при календарних розрахунках найчастіше вибирається місяць або квартал.

Завдання оперативного планування полягає в розробці конкретних виробничих завдань по номенклатурі робіт і виконавців на короткі планові періоди (декаду, тиждень, добу, робочу зміну, годину).

Календарне планування здійснюється як для підприємства в цілому, так і для окремих його цехів.

Продумане і якісне вирішення основних завдань оперативного планування покращує майже всі основні показники виробництва, сприяє організації ритмічної роботи і рівномірного завантаження ділянок впродовж всього планованого періоду.

Оперативне планування виробництва підрозділяється на стадії — попередніх розрахунків і розробки планів, які складаються з основних елементів:

· вибір і обґрунтування планово-облікових одиниць (ПОО);

· розрахунки завантаження устаткування і виробничих площ;

· розробка календарно-планових нормативів;

· розробка цехових і внутрішньо-цехових виробничих програм (об'ємні розрахунки);

· формування меж- і внутрішньо-цехових виробничих графіків (календарні розрахунки);

· формування оперативних завдань (змінно-добових, вартових).

Суть вибору планово-облікових одиниць полягає в розумному укрупненні або, навпаки, в деталізації номенклатури виробничої програми стосовно кожного рівня оперативного планування і управління — від крупніших одиниць на загальнозаводському рівні (замовлення, машинокомплект) до дрібніших на рівні цеху, ділянки (деталь, операція).

Значення об'ємних розрахунків в оперативному плануванні полягає у визначенні можливостей устаткування, площ, трудових колективів по виконанню виробничих завдань в плановому періоді з урахуванням швидкості руху виробництва, яка визначається в блоці календарного планування. Проте громіздкі розрахунки, що проводяться без календарного обґрунтування виробничого процесу, носять лише попередній характер і не можуть замінити або компенсувати відсутність календарного планування.

Суть встановлення календарно-планових нормативів (об'ємів партії виробів, тривалості виробничих циклів, випереджень, заділів і ін.) полягає в нормуванні ходу дискретного виробничого процесу в часі. Як критерій економічності при виборі, наприклад, об'ємів партії виробів використовуються різні показники:

· найменша кількість переналадок устаткування (або час наладки);

· максимальне завантаження устаткування, мінімальна тривалість виробничого циклу;

· найменший об'єм незавершеного виробництва або сукупних виробничих витрат.

Зміст календарного планування припускає визначення на основі календарно-планових нормативів термінів виконання виробничих завдань на планований період в розрізі встановлених планово-облікових одиниць при дотриманні об'ємного розвантаження підрозділів.

Дата добавления: 2014-11-29