Предмет, методи та функції філософії

Філософія – поряд із наукою, мистецтвом, релігією, теологією, літературою, один із шляхів пізнання світу. Вона перетинається з наукою, але при цьому зберігає автономію. Багато хто із філософів узагалі уважає, що до філософії ближче мистецтво, ніж наука. Зокрема А. Шопенгауер зазначав, що науку може вивчати кожен – однин докладаючи менше зусиль, інший – більше, але від мистецтва (як і від філософії) кожен отримує лише стільки, скільки він вносить у нього сам. Мистецтво, на відміну від науки, має справу не тільки з самим розумом, а з найбільш потаємною сутністю людини.

На відміну від наукового знання, філософія передбачає суб’єктивність. Суб’єктивація філософського світосприйняття – істотний фактор доповнення ціннісними й смисловими характеристиками так званої об’єктивної істини. Через філософування кожна людина шукає своємісце у світі, своє призначення, тобто самовизначається як духовна істота.

Головний предмет дослідження філософії – “людина-світ”. До її проблем належать запитання: що таке світ? що таке людина? яке призначення людини в цьому світі? що таке абсолют? як людина може досягти істини? Тобто це так звані світоглядні запитання. Вони можуть розв’язуватися і на рівні буденного, міфологічного чи релігійного мислення (світогляду). Проте у філософії ці запитання знаходять своє теоретичне розв’язання. А тому філософія – це світогляд на теоретичному рівні.

Філософії передують принаймні ще два історичних типи світогляду: міфологічний та релігійний. Для першого з них характерна суб’єкт-об’єктна тотожність свідомості, єдність людини зі світом, людина не виокремлює себе ні з природного світу, ні від суспільства. Для релігійного світогляду властиве вже розчленування свідомості на усвідомлення реального і потойбічного, благочестивого та гріховного та ін. Філософський світогляд “запозичає” від міфології цілісність світосприйняття, а від релігії – амбівалентність свідомості, яка трансформується у філософську рефлексію.

Функції філософії: гносеологічна (пізнавальна), методологічна, культуротворча, людинотворча, критична.

Методи філософії: загальнонаукові (абстрагування, синтез, аналіз, індукція, дедукція), спеціальні (діалектика, метафізика, феноменологія, герменевтика, психоаналіз).

Філософія містить у собі такі розділи: онтологія, гносеологія (епістемологія), аксіологія, філософська антропологія. Існують також спеціальні філософські дослідження: філософія культури, філософія релігії, філософія права, філософія науки, філософія бізнесу тощо.

Філософування завжди передбачає критичне, вільне від упереджень, догматів мислення.Філософія не допускає самозаспокоєності. Вона завжди проблема для самої себе. Запитання: “Що означає бути філософом?” і “Як філософувати?” хвилює кожного філософа, і відповіді тут найрізноманітніші.

Дата добавления: 2014-11-29