Дослід 2. Вивчення властивостей розчинів ВМС

2.1. Визначення ізоелектричної точки желатини, набрякання желатини від рН розчину. Готують у пробірках наступні розчини:

Таблиця 3.1

№ про-бір- ки	Склад буферної суміші	рН суміші	Висота желатини, а1, см	Висота желатини після набрякання, а2, см	Зміна висоти, а2 – а1, см	Ступінь набрякання,
СН3СООNa (0,1 моль/дм^3)	СН3СООН (0,1 моль/дм^3)
	Н2О дист. вода (10 см^3)

У пробірки вносять добре розтертий порошок желатини, щоб висота порошку желатини в пробірці становила а₁ = 0,5 см і додають однакові об’єми розчинів вказаних в таблиці. Обережно струшують і залишають на 40 хв. Потім за допомогою смужки фільтрувального паперу визначають висоту гелю а₂ і вичислюють ступінь набрякання:

,

де а₁, а₂ – висота осаду до і після набрякання.

За отриманими експериментальними даними необхідно:

· обчислити ступінь набрякання желатини;

· побудувати графік α = f (рН);

· визначити ізоелектричну точку.

2.2. Дослідження залежності ступеня набрякання желатини від рН середовища. У пронумеровані колби (1–5) вносять по 10 см³ буферних розчинів з різним значенням рН. Зважують 5 кусочків сухої желатини (записують масу кожного) і поміщають в колби. Залишають на 1 год. Потім зливають розчин і вибирають желатин. Обережно висушують її, поклавши желатин на фільтрувальний папір і знов зважують. Дані експерименту і розрахунків заносять у таблицю:

Таблиця 3.2

Вплив рН розчину на набрякання желатини

рН розчину	Маса желатину	Маса розчинника поглиненого желатиною
до набрякання, m0, г	після набрякання, m, г	даною наважкою, Δm =m –m0, г	одним грамом (ступінь набрякання) i =Δm/m0

На міліметровому папері побудувати графік залежності ступеня набрякання желатини від рН, відкладаючи рН на осі абсцис. Визначити ізоелектричну точку. Зробити висновки з отриманих даних.

Дослід 3. Вивчення впливу електролітів та неелектролітів на ступінь набрякання желатини. У вісім вузьких пробірок однакового діаметра поміщають до висоти 0,5 см порошок сухого желатини і додають однаковий об’єм (5,0 см³) розчинів, вказаних в таблиці. Через 60 хв визначають висоту осаду за допомогою міліметрового паперу.

Таблиця 3.3

№ пробір.
Розчин	Н2О	NaOH	HCl	NaI	Na2SO4	NaCl	цукор	сечовина
Концентрація	–	0,1 Н	0,1 Н	1 Н	1 Н	1 Н	10 %	10 %
Висота осаду до набрякання в мм	5,0	5,0	5,0	5,0	5,0	5,0	5,0	5,0
Висота осаду після набрякання в мм
Ступінь набрякання в%

За отриманими експериментальними даними визначають ступінь набрякання для різних розчинів електролітів та неелектролітів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які особливості будови ВМС визначають аномальні і механічні властивості полімерів?

2. Які полімери (глобулярні чи фібрилярні) будуть краще набрякати і розчинятися?

3. Як змінюються термодинамічні функції при самочинному розчиненні ВМС?

4. Що таке ізоелектричний стан?

5. Як визначити ізоелектричну точку при набряканні ВМС?

6. Що таке тиск набрякання?

7. За яким принципом розміщені йони в ліотропних рядах?

8. Який вплив різних електролітів на ступінь набрякання і драглювання має рН середовища?

Дата добавления: 2014-11-29