Теоретичні відомості. Комп’ютерний практикум 3

Функції

Комп’ютерний практикум 3

1.Мета. Навчитися розробляти та використовувати функції користувача.

2.Задачі:

1) навчитись використовувати стандартні функції;

2) створювати функції користувача та передавати дані між ними;

3) навчитись використовувати класи пам’яті;

4) розробити програму за варіантом;

5) проаналізувати отримані результати;

6) оформити звіт.

Програма на C++ складається з однієї чи декількох функций. Функція - це самостійно-незалежна частина програми. Коли під час виконання програми зустрічається ім’я функції, то відбувається звернення до цієї функції (вона викликається), тобто керування програмою передаєтся функції. Після того, як функція виконала свою работу, керування повертається туди, звідки функція викликалася.

Якщо користувачу потрібно створити власну функцію, то перед тим як викликати її має бути опис цієї функції, або сама функція має бути розміщена перед функцією, яка її викликає. Мова C++ дозволяє використовувати прототипи функцій. Прототип функції – це опис функції. Прототип функції має таку форму:

тип_функції ім’я_функції(список_опису_аргументів);

список_опису_аргументів може бути порожнім, вміщувати один опис чи декілька описів, які розділені комами. Якщо у функції відсутні параметри, допускається використання ключового слова void. Це ключове слово також використовується, якщо функція не повертає ніякого значення. Параметри, які вказані в описі функції і прототипі є формальними, а під час виклику функції вказуються фактичні параметри.

Змінні, які описані всередині функції є локальними, а ззовні – глобальними. Існує чотири класи пам’яті, які визначають розміщення об’єктів у пам’яті і термін їх існування:

٭ зовнішній (extern) - зовнішній тип компановки і статичний термін існування. Об’єкти цього класу глобальні і доступні в усіх модулях програм.

٭ статичний (static) - внутрішній тип компановки і статичний термін існування. Об’єкти цього класу будуть існувати тільки в межах того файла, де він визначений.

٭ автоматичний (auto) – локальна пам’ять, яка автоматично виділяється. Така спеціфікація може бути задана тільки в межах блоку чи в тілі функції. Пам’ять виділяється під час входження в блок і звільняється під час виходу з нього. Ззовні блоку об’єкти класу auto не існують.

٭ регістровий (registеr) – регістрова пам’ять, яка автоматично виділяється. Спеціфікатор registеr працює аналогічно auto, але для розміщення значень об’єктів використовуються регістри, а не ділянки основної пам’яті. Така можливість існує не завжди у випадку відсутності регістрової пам’яті об’єкти класу registеr компілятор обробляє як auto.

Дата добавления: 2014-11-29