Короткострокові і довгострокові цілі бюджетно-податкової політики і її інструменти

ТЕМА 6. БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

Питання для контролю знань

1. Дайте визначення поняттю економічного циклу.

2. У чому проявляється структура економічного циклу?

3. Розкрийте зміст окремих фаз економічного циклу.

4. Назвіть основні причини циклічних коливань.

5. У чому полягає суть “принципу акселерації”?

6. Розкрийте зміст термінів “повна” та “неповна” зайнятість.

7. розкрийте

8. Як обчислюється рівень безробіття?

9. Як обчислюються втрати економіки від надмірного безробіття?

10. Дайте визначення поняттю інфляція.

11.Чим зумовлене виникнення помірної, галопуючої інфляції та гіперінфляції?

12. У чому полягає суть інфляції попиту та витрат?

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика - це заходи уряду у сфері державних витрат, оподатковування і стану державного бюджету, спрямовані на забезпечення повної зайнятості, рівноваги платіжного балансу і економічного зростання при виробництві неінфляційного ВВП.

Розрізняють стимулюючу і стримуючу фіскальну політику.

Стимулююча бюджетно-податкова політика (фіскальна експансія) у короткостроковій перспективі спрямована на подолання циклічного спаду економіки і припускає збільшення державних витрат (G), зниження податків (Т) чи комбінування цих мір. У довгостроковій перспективі політика зниження податків може привести до розширення пропозиції факторів виробництва і росту економічного потенціалу.

Стримуюча бюджетно-податкова політика (фіскальна рестрикція) спрямована на обмеження циклічного підйому економіки і припускає зниження державних витрат (G), збільшення податків (Т) чи комбінування цих заходів.

У короткостроковій перспективі ці міри дозволяють знизити інфляцію попиту ціною росту безробіття і спаду виробництва. У довгостроковому періоді зростаючий податковий “клин” стає причиною зниження сукупної пропозиції і стагфляції. У короткостроковій перспективі заходи бюджетно-податкової політики супроводжуються ефектами мультиплікаторів державних витрат, податків і збалансованого бюджету.

6.2. Мультиплікатори державних витрат і податків

Вплив мультиплікатора державних витрат, починається, коли вони зростають на ∆G і збільшують дохід на цю же величину, що викликає приріст споживання на величину b x ∆G. Цей ріст споживання знову збільшує витрати і доход, що приводить до зростання споживання на величину b² * ∆G і т.д.

Сукупний ефект дорівнює:

- початкова зміна витрат = ∆G;

- перша зміна споживання = b x ∆G;

- друга зміна споживання = b² x ∆G.

........................................

∆У = ∆G (1+ b+ b²⁺…....).

Мультиплікатор державних витрат чи простий мультиплікатор Кейнса дозволяє вимірювати ефект мультиплікації:

Мультиплікатор показує, наскільки зростає рівноважний рівень доходу в закритій економіці в результаті росту витрат на одиницю. Основним фактором, що визначає величину мультиплікатора є гранична схильність до споживання b (МРС).

З урахуванням оподатковування доходу (У) модель мультиплікатора зміняться і приймає вигляд: , де

t – гранична податкова ставка.

Гранична податкова ставка - співвідношення між приростом суми внесеного податку і приростом доходу:

ΔТ – приріст суми внесеного податку;

ΔУ – приріст доходу.

У відкритій економіці ефект мультиплікатора державних витрат відносно нижчий чим у закритій, тому що на нього впливають ще і експортно-імпортні операції:

- мультиплікатор державних витрат у відкритій економіці, де m¹ – гранична схильність до імпортування.

Зниження податків (Т) також здійснює мультиплікативний вплив на рівноважний рівень доходу. Якщо податкові відрахування знижуються на ∆Т, то дохід у розпорядженні (У_d = У-Т) зростає на величину ∆Т. Ефект мультиплікації відбиває мультиплікатор податків:

Механізм податкової мультиплікації пов'язаний з багаторазовою реакцією споживання на одноразове зменшення податку.

Якщо податки знижуються на ∆Т, то дохід у розпорядженні збільшується на ∆Т, споживання зростає на b х ∆Т, сукупні витрати збільшуються на b х ∆Т, а сукупний доход збільшується на b х ∆Т. Зазначені зміни призводять до того, що споживання збільшується на b (b х ∆Т), сукупні витрати збільшуються на b² х ∆Т, сукупний доход зростає на b² _* ∆Т, споживання збільшується на b_* (b² х ∆Т) і т.і.

Якщо передбачається, що всі податкові відрахування в державний бюджет залежать від динаміки поточного доходу У, то податкова функція приймає вид:

Т = t _* У, де t – гранична податкова ставка.

У цьому випадку модель податкового мультиплікатора приймає вид:

, де m_t – податковий мультиплікатор у закритій економіці.

Мультиплікатор податків у відкритій економіці:

m_t=

Повна податкова функція має вид:

Т = Та +t _*У, де

Та – автономні податки, що не залежать від величини поточного доходу У (податки на нерухомість, спадщину і т.і.);

t – гранична податкова ставка.

Сукупний ефект від збільшення податків дорівнює добутку мультиплікатора податків на величину зміни податків:

Мультиплікативний ефект від зниження податків слабкіший, ніж від збільшення державних витрат, що виражається в перевищенні мультиплікативний витрат над податковим мультиплікатором. Це є наслідком більш сильного впливу державних витрат на величини доходу і споживання в порівнянні зі зміною податків.

Це розходження є визначальним при виборі інструментів фіскальної політики. Якщо вона спрямована на розширення державного сектора економіки, то для подолання циклічного спаду збільшуються державні видатки (що дає сильний стимулюючий ефект), а для стримування інфляційного підйому збільшуються податки (що є відносно м'якою обмежувальною мірою).

Якщо фіскальна політика націлена на обмеження державного сектора, то у фазі циклічного спаду знижуються податки (що дає невеликий стимулюючий ефект), а у фазі циклічного підйому знижуються витрати держави, що дозволяє відносно швидко знизити рівень інфляції.

Дата добавления: 2014-11-29