Механізм зовнішньоекономічної політики

До основних складових зовнішньоекономічної політики відносяться такі: торговельна політика, валютна політика, політика іноземного інвестування.

Торгівельна політика. Вона поділяється на два типи: протекціонізм і вільна торгівля.

Протекціонізм – політика держави, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції. Вона реалізується через фінансову підтримку національного виробника, стимулювання експорту, обмеження імпорту. Але протекціонізм повинен бути тимчасовим, оскільки захищаючи національну економіку, він сприяє виникненню в ній “застійних” явищ, зниженню конкурентоспроможності національних товарів, посиленню монополістичних тенденцій на внутрішньому ринку, позбавляє переваг міжнародного поділу праці та вигод від передових науково-технічних досягнень інших країн.

Вільна торгівля (торговий лібералізм) – торгівля без обмежень, без державного втручання. Регулювання експорту та імпорту товарів і послуг здійснює не держава, а ринок. Конкуренція іноземних підприємств примушує вітчизняні підприємства впроваджувати передові технології, підвищувати якість продукції і зменшувати середні витрати, що сприяє економічному зростанню.

Зовнішньоторговельна політика кожної країни поєднує елементи і протекціонізму і вільної торгівлі, співвідношення між якими залежить від економічного розвитку країни. В умовах змішаної зовнішньоторговельної політики значну роль відіграє держава. В своїй діяльності вона застосовує наступні інструменти:

1). Митні засоби. Розрізняють імпортне і експортне мито. Ними обкладаються окремі товари за їх перевезення через кордон країни. Залежно від цільової спрямованості застосовується фіскальне і протекціоністське імпортне мито.

Фіскальне мито застосовується стосовно товарів, які не виробляються в середині країни (банани, цитрусові). Ставки фіскального мита є невисокими і застосовуються з метою надходжень до держбюджету.

Протекціоністське мито застосовується з метою захисту вітчизняних товаровиробників від іноземної конкуренції. За рахунок нього держава підвищує внутрішні ціни на імпортовані товари. Важливим митним засобом є антидемпінгове мито, яким обкладаються товари, що ввозяться в країну за демпінговими цінами.

Експортне мито застосовується з метою обмеження експорту тих вітчизняних товарів, які є дефіцитом для внутрішнього ринку.

Мито встановлюється як окремими країнами, так і для країн, що об’єднані в спільну торгово-економічну групу. ЄЕС застосовуються три види імпортного мита: максимальне – застосовується в торгівлі з країнами, з якими відсутні торговельні угоди; мінімальне – у тих випадках, коли існують угоди про застосування режиму найбільшого сприяння; пільгові – при імпорті товарів із слаборозвинутих країн.

2). Немитні засоби та заходи. До них відносяться адміністративні та економічні методи прямого і непрямого впливу на зовнішню торгівлю:

- квотування. Держава встановлює квоти на експорт або імпорт певних товарів. В межах квот торгівля здійснюється за ліцензіями, які надаються державою;

- введення державної монополії на торгівлю певними видами товарів;

- підвищення вимог до якості товарів та їх екологічних параметрів;

- пільгове кредитування експортерів;

- застосування експортного кредиту іноземним покупцям;

- надання субсидій експортерам та їх пільгове оподаткування.

Важливим фактором макроекономічної стабілізації є валютна політика. Основні її елементи:

- регулювання рівня лібералізації валютного ринку, тобто регламентація доступу окремих резидентів на валютний ринок;

- нормування обов’язкових валютних резервів комерційних банків, які уповноважені здійснювати валютні операції;

- встановлення режиму формування валютних курсів (фіксований, плаваючий або керований плаваючий валютний курс);

- впровадження контролю за розподілом іноземної валюти, яка надходить до резидентів країни;

- застосування політики валютних інтервенцій. За допомогою них держава впливає на попит і пропозицію валюти і завдяки цьому обмежує коливання валютного курсу.

Дата добавления: 2014-11-29