Тема 1. Теорії підприємств і основи підприємництва

Ключові терміни і поняття:

підприємство (фірма), місія підприємства, цілі підприємства, господарюючий суб’єкт, галузь господарювання, промисловість, підприємництво, типи підприємництва, партнерські зв’язки, міжнародний бізнес, спільні підприємства.

Зміст теми

1. Теорії підприємств. Технологічні теорії фірми. Інституціональні теорії фірми.

2. Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.

3. Галузева структура економіки і промисловості України.

4. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

5. Міжнародна підприємницька діяльність.

Технологічні теорії фірми. Основною ланкою народного господарства є підприємства, які забезпечують виробництво товарів і послуг, здійснюють науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу. Як пер­винна ланка народного господарства підприємство зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засобів і предметів праці, землі, праців­ників) і відносин власності (економічної, юридичної та ін.).

За теорією А. Сміта наявність великого і малого виробництва обумовлюється поділом праці і спеціалізацією виробництва у відповід­ності з масштабами попиту. Фірма розглядається як певний крок на шляху технічного прогресу людства, що забезпечує ріст продуктив­ності праці.

На думку А. Сміта, причина виникнення фірми пов’язана з розви­тком торгівлі, яка стимулює поділ праці і ріст виробництва. Вчення про фірму як про виробничу одиницю і одиницю торгівлі розвива­ється у А. Сміта в межах розробки концепції досконалої (вільної) конкуренції. Отже, фірма в ринкових умовах виступає як форма поділу праці і спеціалізації. Підвищення ефективності господарської діяльності і пошук рівноважної ціни є, за А. Смітом, і наслідком конкуренції, і ме­тою виробництва (фірми).

А. Маршалл розвинув уявлення про фірму як про організацію, здатну забезпечити економію засобів на масштабах виробництва. Він детально описує способи досягнення подібної економії і їх резуль­тат — утворення крупних організаційних форм в економіці як шляхом внутрішнього росту (розширення обсягів виробництва), так і через об’єднання, злиття, картелювання. А. Маршалл виділяє специфічну рису фірми, а саме: підприємниць­кі здібності як важливий ресурс виробництва.

Продовження і розвиток класична теорія фірми одержала у пра­цях Дж. Хікса. Для нього теорія фірми — це теорія капіталу, його фор­мування і розподілу. Якщо метою індивіда як споживача є максимізація сукупної корисності при заданому бюджетному обмеженні, то метою фірми — максимізація прибутку при обмеженні на витрати виробництва. У своєму дослідженні автор, розглядаю­чи зміни в розподілі доходів, пов’язує їх з процесами заміщення між працею і капіталом і висловлює міркування щодо можливості еластич­ності такого заміщення. Характеристики еластичності цього заміщення тепер використову­ють у теорії виробничих функцій, які відіграють істотну роль у сучас­них західних теоріях розподілу доходів.

Й.-А. Шумпетер розробив концепцію «підприємницької фірми» — особливого економічного агента, що конкурує завдяки впровадженню нових товарів, нових технологій, нових джерел сировини або нових типів організації. Підприємницька фірма може бути як конкурентом, так і монополістом (цей факт не відіграє будь-якої ролі у концепції). Метою підприємницької фірми виступає не максимізація прибутку че­рез мінімізацію витрат, а пошук її стратегічних переваг на основі про­дуктивних, технологічних або організаційних інновацій.

Вагомий вклад у неокласичну теорію фірми внесла Дж. Робінсон. Теорія фірми збагачується новими рисами: фірма тепер — це не тіль­ки виробничий агент, який діє за своїми правилами, але й споживчий агент, поведінку якого можна проаналізувати на основі все тих же «зручних» математичних побудов у межах неокласичної парадигми. Основним об’єктом дослідження Дж. Робінсон є механізм рин­кової конкуренції. Маневрування цінами він виділяє як характерну рису ринкової поведінки великих компаній.

Своєрідним напрямом розвитку неокласичної теорії фірми стали управлінські (менеджерські) теорії. Найяскравішим представником даної теорії були У. Баумоль і Р. Морріс.

У розумінні У Баумоля, сучасна фірма управляється менеджерами, які в умовах асиметрії бачать всю картину справ на фірмі, а отже, здат­ні визначати і мету її діяльності. В якості мети У. Баумоль висунув до­сягнення максимуму сукупної виручки. Р. Морріс вважав, що метою діяльності менеджерів, а отже і метою функціонування підприємства є максимізація темпів росту фірми.

Суттєвим недоліком неокласичної теорії фірми є її трактування ви­ключно як аналога домашнього господарства. Фірма тут виступає як підприємство, що складається із однієї людини, яка володіє, управляє і працює на ній.

Інституційні теорії фірми. У класичному і неокласичному напрямах фірма трактувалася як невід’ємна складова ринку, як елемент його структури. Класична тео­рія не розмежовувала фірму і ринок, передбачаючи, що вони — рівно­правні сторони дійсності.

В інституційній теорії фірма розглядається як сукупність довгострокових контрактів на відміну від ринкових взаємозв’язків, опосередкованих відносно короткостроковими контрактами. Згідно інституційній концепції, фірма протиставляється ринку як внутрішнє виробництво зовнішньому.

Першим дослідником, що діяв у межах нового підходу до природи фірми, вважається Р. Коуз — лауреат Нобелівської премії з економіки (1991р.) за «відкриття і роз’яснення значення вартості укладання угод та майнових прав для інституційної структури економіки та її функціонування». Він відкрив і дослідив трансакційні витрати, що здійснюються у сфері обміну і пов’язані з актами купівлі-продажу, переданням прав власності.

Особливий внесок у розвиток інституційної теорії фірми вніс О. Уільямсон. Перш за все він уточнив поняття «трансакційні витра­ти», що пов’язані з функціонуванням специфічних активів. До специ­фічних активів О. Уільямсон відносить інвестиції, які пристосовані до взаємовідносин із певним партнером і є безповоротними. Теорія фірми О. Уільямсона — теорія недосконалих контрактів. О. Уільямсон висуває концепцію «ієрархічної фірми» на протива­гу «підприємницькій фірмі» Й.-А. Шумпетера. Ієрархічна фірма являє собою консервативну організацію, яка закріпилася на певній ділянці товарного ринку (галузі) і яка продовжує експлуатувати старі переваги шляхом інвестицій у мінімізацію витрат.

Інституційна теорія фірми одержує свій розвиток у теорії прав власності. Подібний підхід бур розвинений О. Хартом, С. Гросманом і Дж. Муром. Вони розглядали власність як право визначати всі мож­ливі способи використання активів, що не конфліктують із попередні­ми контрактами, звичаями або законом.

В сучасній економічній теорії фірми спостерігаються тенден­ції до спроб синтезу двох головних концепцій: технологічної та інституційної.

По-перше, дослідження фірми у контексті глобалізації економіки показують, що і технологічна, і інституційна концепції самі про собі не можуть дати задовільного пояснення даного явища. Стосовно до функ­ціонування транснаціональних корпорацій ставиться навіть питання про зникнення фірми як такої. При цьому розуміється, що особливі утворення глобальної ринкової економіки перебувають під впливом двох типів обмежень — технологічного та інституційного характеру.

По-друге, синтез двох напрямів завбачає можливість аналізу прин­ципово нових явищ у поведінці фірм, зв'язаних із особливостями роз­витку сучасної економіки. Нині виробництво і розподіл товару чи по­слуги відбуваються в межах мереж або стратегічних альянсів фірм. Фірма для підвищення своєї ефективності практично весь спектр своїх прав, за виключенням фінансової самостійності, передає новій організації — мережі.

Мережа покликана забезпечити процес просування товарів до спо­живача, задовольняти потреби населення, вирішувати широкий діапа­зон економічних, соціальних, культурних завдань, серед яких — реалі­зація доходів населення, організація послуг, збереження бюджету часу, розв'язання соціальних проблем, підвищення культурного рівня.

Будь-яке суспільство для забезпе­чення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією ме­тою люди створюють певні організації (трудові колек­тиви), які спільно виконують якусь місію і діють на засаді певних пра­вил і процедур.

Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Дата добавления: 2014-11-29