КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
За нормами виробітку
За нормами обслуговування За трудомісткістю виробничої програми Ч , чол.., де Тсум – сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-год.; ФД – дійсний фонд часу роботи одного середньо облікового робітника, год. (визначається за балансом робочого часу середньо облікового робітника); kвн – середній коефіцієнт виконання норм виробітку по підприємству. Ч = де п – загальна кількість одиниць устаткування, що обслуговуються; ЗМ – добова кількість змін роботи устаткування; Kя.о – коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову; Но – норма обслуговування устаткування. Коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову можна розрахувати так: Kя.о = де f – відсоток невиходів на роботу; Ч = де N – планова кількість виробів; Нвир – годинна норма виробітку одного працівника, натуральних одиниць.
Планову чисельність допоміжних виробників визначають так само, як чисельність основних працівників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, чисельність допоміжних робітників обчислюється: Чдр = nД Зм Ксс На де n Д – кількість робочих місць допоміжних робітників. Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначають на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників у кожній із вказаних груп згідно з діючими нормативами чисельності. Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного (корисного) фонду часу роботи одного середньоспискового працівника. Цей фонд визначається шляхом складання балансу робочого часу середньооблікового працівника. Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів: 1) оборот робочої сили по прийому (Коп): Коп = де ЧП – чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол.; ЧСС – середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.; 2) оборот робочої сили по звільненню (Коз): Коз = де Чзв.заг – загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол.; У практиці управління персоналом для обліку його наявності й руху використовують і інші показники. Праця — це цілеспрямована діяльність людини. Показником ефективності праці є її продуктивність. Продуктивність праці — це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції (послуг) до витрат праці. Різноманітні підходи до визначення рівня продуктивності праці залежать від специфіки діяльності тих чи інших чи підприємств їхніх підрозділів, від мети розрахунків і базуються на методичних особливостях, перелік яких приведений на рис. 7.1.
Рис. 7.1. Методичні особливості визначення рівня продуктивності праці
Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом чи роботи послуг), що робить один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), чи кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання чи роботи послуги). Натуральний метод визначення виробітку передбачає ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нормо-год). Вартісний метод визначення виробітку передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів (людино-год). Трудовий метод визначення виробітку передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год) на кількість працівників, які її виробляли.
Планування продуктивності праці здійснюється методами прямого розрахунку та пофакторним. Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) (Qпл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл): Ппл = Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працюючих або економію робочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією. Для розрахунку підвищення продуктивності праці на підприємстві існує така класифікація чинників її зростання. 1. Технічний прогрес, що передбачає механізацію та автоматизацію виробничих процесів і впровадження передової технології на новітньому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування та обладнання; поліпшення якості сировини, застосування нових видів матеріалів та палива. 2. Поліпшення організації виробництва, праці й управління: розширення зон обслуговування; систематичний перегляд і підвищення норм виробітку; удосконалення управління виробництвом; скорочення втрат робочого часу; зниження відсотка браку та відхилень від нормативних умов праці. 3. Вплив природних чинників: зміна глибини розробки корисних копалин у надрах землі, пошук нових родовищ вугілля, нафти, торфу, залізної руди та інших видів мінеральної сировини. 4. Зміна обсягу виробництва і відносне зменшення чисельності ПВП. 5. Зміна структури виробництва: частки продукції різної трудомісткості; методів виробництва; способів добування корисних копалин; питомої ваги напівфабрикатів у загальному обсязі виробництва. Нормування праці — найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визначаються її результати, здійснюється розстановка працівників за робочими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який використовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ресурсів. Нормування праці на підприємстві виконує такі функції: ü сприяє визначенню необхідної чисельності працівників; ü є основою поточного і перспективного планування (на основі норм витрат праці планують виробничу програму, чисельність працівників, фонд оплати праці, собівартість тощо); ü є засобом обліку і контролю індивідуальної та колективної праці (на цьому базується така мотивація, як грошове та психологічне заохочення тих, хто добре працює), виховує працівника; ü є основою раціональної організації виробництва і праці. Облік затрат праці на підприємстві здійснюється через норми часу (Нчас), виробітку (Нвир), чисельності (Нчис), обслуговування (Нобсл). Норма часу — це обґрунтовано визначена кількість часу, який потрібно витратити на виробництво одиниці продукції. В умовах масового і серійного виробництва вона складається з таких компонентів: Нчас = Нопер+Нобсл+Нвідп де Нопер — оперативна норма часу на виробництво; Нобсл — норма часу на обслуговування робочого місця; Нвідп — норма часу на відпочинок і особисті потреби. Норма виробітку — це обсяг продукції, який повинен бути вироблений за одиницю часу: Нвир = Змінну норму виробітку обчислюють за формулою: Нвир.зм = де Тзм — тривалість зміни, год.
Норма часу і норма виробітку є взаємно оберненими величинами. Тоді справедливе таке правило:
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 944; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |