Основні автобіографічні відомості Л.С.Вавіної

Чи вважаєте Ви, що змогли повністю реалізувати себе у дефектології?

Чим Ви займаєтесь зараз і які у Вас професійні плани на майбутнє?

Зараз ми працюємо над створенням програмного і навчально-методичного комплексу для дошкільних навчальних закладів для дітей зі зниженим зором. В наступному році планую розпочати роботу над розробкою програми для сліпих дітей дошкільного віку.

Я люблю дефектологію і переконана, що якщо б я починала своє життя спочатку, то я обрала саме цю професію. Коли мене запитують де я працюю, я завжди із захопленням розповідаю про нашу роботу, що те як потребують діти з психофізичними вадами нашої допомоги. Я багато зробила в розробці проблем корекційної педагогіки і спеціальної методики, але ще маю сили працювати далі.

№ п/п	Дата	Подія, що відбулася
1.	20 червня 1936 рік	У місті Києві народилася Людмила Сергіївна Вавіна.
2.	1959 рік	Закінчила Київський державний педагогічний інститут імені О.М.Горького за спеціальністю: «Дефектологія, українська мова та література»
3.	1959-1961рр.	За направленням інституту працювала вчителем-логопедом в Харківській республіканській школі-інтернаті для дітей з важкими розладами мовлення.
3.	1961 рік	Лаборант відділу дефектології Науково дослідного інститут педагогіки МОН СРСР.
4.	1962 рік	Переведена на посаду молодшого наукового співробітника Науково-дослідного інституту педагогіки України.
5.	30 травня 1968 рік	Захистила дисертаційне дослідження на тему: «Развитие связной письменной речи учащихся старших классов вспомогательной школы на основе специально организованного практического опыта» на здобуття ступеня кандидата педагогічних наук.
6.	1972 рік	Отримала вчене звання старшого наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту педагогіки.
7.	1994 – 2009 рр.	Провідний науковий співробітник лабораторії олігофренопедагогіки, завідувач лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України.
8.	2006-2008 рр.	За сумісництвом професор кафедри корекційної педагогіки та спеціальної психології Сумського державного педагогічного інституту імені А.С.Макаренка.
9.	З 2009 року до цього часу	Провідний науковий співробітник лабораторії тифлопедагогіки Інституту спеціальної психології НАПН України.

Великий вплив на становлення Л.С.Вавіної як науковця мав Іван Гаврилович Єременко. Те, що Людмила Сергіївна широко займалася проблемою розвитку мовлення розумово відсталих дітей, сприяло вибору теми дисертаційного дослідження: «Розвиток зв’язного писемного мовлення учнів старших класів допоміжної школи на основі спеціально організованого практичного досвіду» на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук.

Підготовка та захист кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук – вагомий етап становлення та розвитку як наукової діяльності Людмили Сергіївни Вавіної, так і вітчизняної спеціальної педагогіки. Вивчення актуальної проблеми розвитку мовлення дослідниця розпочинає з 1962 року, а вже в 1968 році блискуче захищає роботу в Москві.

Наукова праця «Розвиток зв’язного писемного мовлення учнів старших класів допоміжної школи на основі спеціально організованого практичного досвіду» складається з вступу, трьох розділів і заключення, в яких автор, під керівництвом талановитого науковця Івана Гавриловича Єременка, ставить завдання дослідити:

1. Рівень розвитку зв’язного писемного мовлення учнів старших класів (VІ -VІІІ) допоміжної школи.

2. Способи роботи з спеціальної організації, збагачення та використання практичного досвіду учнів як бази для підвищення ефективності оволодіння ними зв’язним писемним мовленням.

В експерименті прийняли участь 80 учнів шостих і сьомих класів допоміжних шкіл (м.Київ, м.Львів, м.Харків, м.Куп’янськ) також були виділені контрольні класи в ряді допоміжних шкіл (м.Київ, м.Львів, м.Харків).

Для досягнення мети і розв’язання поставлених завдань у дослідженні використовувались різні методи, серед яких: аналіз навчальних програм і календарних планів вчителів; спостереження уроків мови і занять у майстернях; аналіз письмових робіт учнів 7–8 класів, проведення педагогічного експерименту.

Письмові роботи учнів аналізувались з боку розгорнутості речень, їх повноти і логічності, способів побудови речень, що дозволило охарактеризувати стан зв’язного писемного мовлення учнів старших класів допоміжної школи.

На думку Людмили Сергіївни Вавіної, допоміжна школа готує своїх учнів до життя і повинна забезпечувати такий рівень розвитку навичок зв’язного писемного мовлення, який би відповідав життєвим потребам у цій сфері.

Вагомим в її дослідженні є розкриття питання формування практичного досвіду, його якісного змісту, як однієї з важливих умов ефективного розвитку зв’язного писемного мовлення розумово відсталих школярів на такій основі. В результаті цього той практичний досвід, який спонтанно виникає в учнів і який фрагментарно використовується у практиці допоміжних шкіл, потрібного ефекту у розвитку писемного мовлення дітей не виконує.

У науковому дослідженні аналізуються спроби відомих олігофренопедагогів знайти шляхи подолання труднощів, з якими зустрічаються розумово відсталі діти в процесі оформлення своїх думок, що безпосередньо впливають на розвиток навичок зв’язного писемного мовлення учнів.

Саме тому, тема кандидатської дисертації Вавіної Людмили Сергіївни присвячена проблемі подальшого удосконалення навчання зв’язного писемного мовлення, шляхом розширення завдань з використанням уже отриманого дітьми практичного досвіду, шляхом введення в навчальний процес прийомів, спрямованих на спеціальну його організацію та урізноманітнення.

Людмила Сергіївна Вавіна у своєму дослідженні розкриває значення використання досвіду практичної діяльності учнів у розвитку їх зв’язного писемного мовлення, ступінь розробленості даного питання в теорії педагогічної науки, стан її реалізації у практиці на матеріалі першого розділу дисертаційного дослідження: «Проблема навчання учнів допоміжної школи писемного мовлення у зв’язку з використанням досвіду їх практичної діяльності».

Як зазначає Л.С.Вавіна, існуюча методика навчання писемного мовлення у допоміжній школі передбачає, в основному, розвиток окремих її навичок в учнів на основі використання досвіду їх трудової діяльності. Вона робить акцент на тому, що розвиток їх писемного мовлення як головної умови контекстного мовлення, в існуючих підручниках майже не розкривається. Також зазначає, що в них відсутні й рекомендації щодо досліджень інших аспектів практичної діяльності учнів в якості основи розвитку зв’язного писемного мовлення.

З метою розвитку писемного мовлення звертається увага на матеріали з підручників російської і української мови, які не містять в собі необхідної інформації для успішного розвитку зв’язного писемного мовлення, який далекий від їх життєвого досвіду. Внаслідок цього використовується уже отриманий практичний досвід, значною мірою, є обмеженим, тому потрібного ефекту у розвитку писемного мовлення не має.

У другому розділі «Стан зв’язного писемного мовлення учнів старших класів допоміжної школи» дослідниця вивчає рівень розвитку писемного мовлення учнів 7-8 класів допоміжних шкіл і насамперед вміння логічно, повно і розгорнуто розкривати зміст теми.

В якості основного методу дослідження вона обрала метод письмових завдань. Учні писали твори на різні теми, які були спеціально підібрані. Принципи підбору тематики були такі: а) врахування досвіду трудової діяльності учнів («Моя робота в майстерні», «Наша майстерня»); б) опора на знання, отримані учнями в результаті участі в екскурсіях, обговорення книжок, кінофільмів, читання газет і журналів («Наша вулиця», «Осінь», «Мій улюблений герой»); в) врахування реальних подій в житті дітей даного шкільного колективу. План твору, а також деякі додаткові бесіди і пояснення щодо змісту роботи не давалися.

Аналіз учнівських робіт показав, що лише в окремих із них спостерігалась зв’язність і правильна послідовність викладу змісту теми. В більшості з них допускались помилки і суттєві відхилення, серед яких відмічалася відсутність в реченнях чіткої структури інформації. Характерним є те, що учні не вміють раціонально розміщувати в тексті потрібну інформацію, в результаті чого порушується логічна будова тексту.

Як показали результати дослідження, у 17% робіт зовсім відсутня будь-яка логічність. Твори, що відносяться до цієї групи, представляють собою набір фраз, не пов’язаних між собою спільною темою. В них не спостерігається тієї закономірності в логічності протікання думки, коли одна фраза витікає з іншої і готує наступну.

Однією із причин, на думку Л.С.Вавіної, цього недоліку у розумово відсталих учнів є невміння планувати виклад своїх думок з даної теми. Типовими помилками для всіх були виклад окремих фраз в тому порядку, в якому вони виникали в мисленні дітей в момент складання твору. Помилки, яких припускалися учні в послідовності викладу змісту творів, в певній мірі, пояснюється тим, що на практиці навчання розумово відсталих дітей не надається достатньої уваги формуванню вмінь правильно організовувати свою діяльність під час складання писемного повідомлення. Як видно із дослідження, учнів не навчали планувати свою роботу і досягати кінцевого результату зв’язного, логічного закінченого писемного повідомлення.

Як свідчить дослідження Л.С.Вавіної, одним із показників повноти і розгорнутості змісту учнівських творів є їх обсяг. Проведений аналіз показав, що учні у своїх творах використовують у середньому 43 слова. Кількість слів у творі залежить від того, скільки років навчається учень у школі, а також і від теми, на яку він написаний.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, розумово відсталим учням дуже важко самостійно складати твори, що свідчить про необхідність проведення спеціальної роботи, спрямованої на подолання труднощів в оволодінні зв’язним писемним мовленням. Характерною особливістю учнівських творів було також невміння учнів повно, точно і конкретно розкривати тему творів. Для учнів були характерними помилки такого характеру: нецілеспрямований відбір інформації, фрагментарність викладу думок, відсутність єдиної лінії передачі змісту теми, відсутність логічного завершення твору. Відповідно, існуюча методика навчання писемного мовлення недостатньо забезпечує належну основу для формування у розумово відсталих учнів життєво важливих навичок самостійного зв’язного писемного мовлення.

У третьому розділі Л.С.Вавіна розкриває проблему удосконалення зв’язного писемного мовлення учнів на основі спеціально організованого практичного досвіду.

Вона зазначає, що організовуючи роботу з розвитку зв’язного писемного мовлення, дослідники перш за все повинні створити такі умови, які б допомогли активно і цілеспрямовано засвоїти досвід своєї практичної діяльності і усвідомлено спиратися на нього в процесі письмового мовлення.

Розроблена методика передбачала врахування таких вимог: упорядкування і розширення уявлень змістової сторони їх писемного мовлення; формування в учнів вміння зв’язно передавати свої уявлення в усній і писемній формі; організацію у них досвіду виконання ряду мисленнєвих операцій (постановка мети завдання, його аналіз, планування, конструювання, самоконтроль в процесі виконання і винесення необхідних коректур) і перенесення їх на діяльність при писемному мовленні.

Як зазначено в дослідженні, в контрольних класах розвиток в учнів навичок писемного мовлення здійснювався за загальноприйнятою методикою навчання мови у допоміжній школі, сутність якого полягала в тому, що робота з розвитку зв’язного мовлення обмежувалась межами власне граматичних завдань. Спеціальна робота із забезпечення тісного зв’язку навчання писемного мовлення з практичним досвідом учнів не проводилась.

В експериментальних класах дослідниця ставила перед собою спеціальне завдання – включити усне і писемне мовлення учнів у процес їх практичної діяльності у майстернях, під час проведення екскурсій, гурткової роботи і в позакласному читанні.

В дослідженні широко використовувалось як усне, так і писемне мовлення учнів під час складання планів, спостереження об’єктів і явищ навколишнього середовища під час екскурсій, планів роботи над виробами у гуртках. Приймаючи участь у роботі шкільних гуртків, учні вели протоколи засідання гуртків і виконували в них спеціальні завдання, які передбачали активне включення писемного мовлення у процес їх діяльності.

За висновком Л.С.Вавіної, організована таким чином практична діяльність сприяла формуванню в учнів необхідного для розвитку зв’язного писемного мовлення практичного досвіду. Цей досвід і полягав у конкретному, практичному засвоєнні в мовленні послідовності виконання кожного завдання, усвідомленому розумінні змісту своєї діяльності, вмінні вчасно звернутися до досвіду і відібрати тільки необхідний матеріал. Ці суттєві аспекти досвіду учнів, які можуть бути використані при писемному мовленні, так як організована таким чином мовленнєва діяльність є моделлю писемного висловлювання.

У дисертаційному дослідженні автор пропонує схематично розроблену систему розвитку писемного мовлення розумово відсталих учнів на основі спеціально організованого практичного досвіду, яка передбачала: виявлення в учнів знань про запропоновану тему чи об’єкт опису, актуалізація цих знань; збагачення знань учнів тим змістом, якого в їх досвіді не виявилось, але які необхідні для повного розкриття даної теми; використання вже існуючого в учнів і спеціально організованого практичного досвіду як основи розвитку писемного мовлення на уроці.

На її думку, успіхам учнів у отриманні цих вмінь у значній мірі сприяла робота з навчання їх складати план твору і детально опрацювувати зміст кожного пункту перед написанням твору. Момент планування в структурі їх зв’язного писемного мовлення надзвичайно слабко виражений, а інколи відсутній зовсім. Саме тому у дослідженні приділялося багато уваги навчанню учнів планувати своє писемне мовлення.

З метою встановлення ефективності методики на різних етапах дослідницького навчання в експериментальних і контрольних класах нею проводились контрольні письмові роботи з метою отримання даних про рівень розвитку зв’язного писемного мовлення учнів експериментальних та контрольних класів.

Як бачимо, у дослідженні Л.С.Вавіної виявлено перевагу системи експериментальних занять порівняно з існуючою в практиці. В дисертації це підтверджується відповідними показниками, що представлені в ряді таблиць.

У дослідженні показано, що учні експериментального класу вводять у свої твори більш суттєву інформацію, правильно розміщуючи її в загальній структурі свого твору, у той час як учні контрольного класу в своїх роботах використовують інформацію, що не має суттєвого значення. Це підтверджується цілим рядом прикладів творів учнів експериментальних і контрольних класів.

Порівняння даних про рівень розвитку писемного мовлення учнів експериментального і контрольного класів, отриманих в результаті перевірки їх до експериментального навчання і після нього, також говорить про ефективність розробленої методики. Хоча у контрольних класах і були помітні успіхи, все ж в експериментальному класі вони більш значні. Так, учні в результаті проведеної з ними роботи стали використовувати у своїх творах в середньому у 4 рази більше слів, ніж до проведеного експерименту.

Як зазначає Людмила Сергіївна, що система роботи з спеціальної організації практичного досвіду та його використання на уроках сприяє більш успішному і ефективному розвитку зв’язного писемного мовлення розумово відсталих учнів, а перевірка результатів експериментального навчання довела переваги даної методики порівняно з методикою, що використовувалася у допоміжній школі у навчанні дітей писемного мовлення.

Таким чином, Л.С.Вавіною зроблені наступні висновки:

Оволодіння писемним мовленням учнями старших класів допоміжної школи характеризується наявністю суттєвих труднощів, що проявляються у невмінні вибудовувати потрібну послідовність своєї мисленнєвої діяльності під час письма, логічно і зв’язко висловлювати думку, використовувати у процесі письма відповідний лексичний запас, граматично правильно оформлювати речення.

Ці особливості писемного мовлення учнів повинні бути враховані вчителями допоміжних шкіл при організації і проведенні роботи з розумово відсталими старшокласниками з розвитку їх зв’язного писемного мовлення.

Як справедливо вважає Л.С.Вавіна, одним із ефективних шляхів успішного розвитку писемного мовлення розумово відсталих учнів є опора на досвід їх практичної діяльності. При цьому, необхідною умовою продуктивності такої основи у розвитку писемного мовлення учнів вважається спеціальна робота щодо організації практичного досвіду учнів. Значне місце повинно відводитися і спеціальним прийомам навчання, спрямованим на максимальну мовленнєву діяльність учнів у трудовому процесі, а також під час екскурсій, роботі в гуртках, позакласному читанні. Їх використання забезпечує як формування конкретного змісту практичного досвіду, так і сприяє загальному мовленнєвому розвитку розумово відсталих дітей.

Також розвитку зв’язного писемного мовлення розумово відсталих учнів сприяє використання тих методичних прийомів, які стимулюють у них певні розумові процеси. Найбільш ефективним є: робота учнів над плануванням і конструюванням майбутнього писемного повідомлення на основі актуалізації знань і навичок, отриманих ними в процесі своєї діяльності; цілеспрямований відбір із особистого досвіду потрібної інформації; використання прийомів, спрямованих на максимальне відображення в писемному повідомленні змісту особистого досвіду, на попереднє усвідомлення своєї діяльності під час письма та її результатів.

Особливого значення у навчанні писемного мовлення Л.С.Вавіна надає використанню прийомів, що спонукають їх до організації своєї роботи і складання зв’язного писемного повідомлення за аналогією з тими прийомами, які використовувались при спеціальній організації їх практичної діяльності. Проведення роботи у такому напрямку сприяє розвитку в учнів таких мисленнєвих процесів, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, що забезпечують зв'язок їх діяльності на письмі з діями, що мали місце в їх досвіді у минулому, і перенесення цих дій на майбутню діяльність. Найбільший ефект в реалізації вищезазначених принципів досягається лише в тому випадку, коли всі вказані прийоми використовуються у певній системі і послідовності. Починати навчання потрібно з оцінки вже отриманих знань учнів про майбутню тему чи об’єкт опису, актуалізовуючи знання учнів. Необхідною умовою є збільшення знаннь учнів певним змістом, якого у їх досвіді не було, але який необхідний для повного розкриття даної теми.

Л.С.Вавіна є фахівцем у галузі олігофренопедагогіки, тифлопедагогіки, спеціальної методики викладання рідної мови. Водночас, вона займалася проблемою навчання дітей із затримкою психічного розвитку та зі складними порушеннями.

Результати досліджень, які проводилися Л.С. Вавіною індивідуально і в складі творчих колективів, є вагомим внеском у розвиток теорії і практики національної спеціальної педагогіки. Вона була одним з фундаторів організації диференційованого навчання учнів допоміжної школи, розробником теоретичних засад стандартизації освіти дітей з глибокими порушеннями зору, Державного стандарту та системи критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів молодшого віку з вадами зору, досліджувала особливості навчання дітей з комбінованими порушеннями (зору та інтелекту), навчання сліпих дітей грамоти з рельєфно-крапковим шрифтом Л.Брайля та особливостей вивчення української мови в школах для дітей зі зниженим зором, є розробником нових навчальних програм і підручників для учнів різних типів спеціальних шкіл та студентів дефектологічних факультетів вищих навчальних закладів освіти.

Людмила Сергіївна - відомий в Україні та за її межами вчений в галузі спеціальної педагогіки, автор понад 200 науково-методичних праць, серед яких 4 монографії, 8 науково-методичних посібників, 32 методичних рекомендацій, 38 навчальних програм, дидактичні матеріали для учнів спеціальних шкіл, більше 120 статей. Автор оригінальних Букварів та підручників з української та російської мов для учнів допоміжних шкіл.

Людмила Сергіївна є автором програм з української мови і читання для спеціальних шкіл різних типів. Вчена також розпочинала дослідження російської мови як другої мови навчання, розробила з даної проблеми проект програми і підручники, посібник для вчителів з методики навчання російської мови як другої в допоміжній школі. Під керівництвом І.Г. Єременка розроблялись матеріали для організації диференційованого навчання в межах України. Проводився багаторічний експеримент, розроблялися всі нормативні матеріали, програми для диференційованого навчання для дітей з більшими і меншими пізнавальними можливостями. Колектив лабораторії олігофренопедагогіки, в тому числі і Людмила Сергіївна Вавіна, були фундаторами даної проблеми в Україні.

Загальний стаж наукової роботи Л.С.Вавіної понад 50 років. Упродовж своєї науково-дослідної і педагогічної діяльності Людмила Сергіївна створила наукову школу в галузі спеціальної педагогіки. Під її науковим керівництвом захищено 16 кандидатських дисертацій (Логвинова Л.Л.; Тарасун В.В.; Карпенко І.Г.; Піонтківська Г.С.; Чередніченко Н.В.; Ардобацька К.В.; Куненко Л.О.; Малюхова Н.І.; Пічугіна Т.В.; Легкий О.М.;

Золотоверх В.В.; Журов В.В.; Дегтяренко Т.М.; Чеботарьова О.В.; Тільна О.А.).

Список підготовлених і захищених кандидатських дисертацій під керівництвом Л.С.Вавіної по роках

№ п/п	Прізвище, ім'я, по-батькові	Тема кандидатської Дисертації	Рік захисту	Спеціальність, за якою відбувся захист
1.	І.Г.Карпенко	Формирование навыков чтения в умственно отсталых учащихся молдавских вспомогательных школ в процессе обучения грамоте		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
2.	Л.Л.Логвинова	Обучение монологической речи умственно отсталых школьников		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
3.	В.В.Тарасун	Повышение качества усвоения родного языка учащимися с тяжолыми нарушениями артикуляционного аппарата (на материале младших классов)		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
4.	В.В.Ковальчук	Организация речового общения умственно отсталых учащихся в процессе обучения русскому языку		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
5.	Г.С.Піонтківська	Шляхи підвищення ефективності навчання правопису учнів молодших класів допоміжної школи		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
6.	Н.В.Чередніченко	Формування навичок грамотного письма у дітей із важкими вадами мовлення в умовах корекційного навчання		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
7.	К.В.Ардобацька	Корекційна спрямованість дидактичних ігор у формуванні кількісних уявлень в учнів допоміжної школи		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
8.	Л.О.Куненко	Корекціна спрямованість музично-естетичної діяльності сліпих молодших школярів		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
9.	Н.І.Малюхова	Особливості конкретизації уявлень слабозорих розумово відсталих учнів про оточуючий світ (на основі їх предметно-практичної діяльності)		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
10.	Т.В.Пічугіна	Педагогічна корекція дисграфії у слабозорих молодших школярів.		13.00.03.- Спеціальна педагогіка
11.	О.М.Легкий	Організаційно-педагогічні умови використання комп’ютера в спеціальній школі		13.00.03. – Корекційна педагогіка
12.	В.В.Золотоверх	Становлення та розвиток дошкільних закладів для дітей з психофізичними вадами в системі спеціальної освіти України		13.00.03. – Корекційна педагогіка
13.	В.В.Журов	Розвиток просторової перцепції у осліплих осіб зрілого віку.		19.00.08. – Спеціальна Психологія
14.	Т.М.Дегтяренко	Комплексна система корекційно-реабілітаційної роботи в дошкільному закладі для дітей з порушеннями зору.		13.00.03. – Корекційна педагогіка
15.	О.В.Чеботарьова	Організаційно-педагогічні умови індивідуального навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату.		13.00.03. – Корекційна педагогіка
16.	О.А.Тільна	Формування соціальної активності незрячих учнів молодшого шкільного віку засобами рольової гри		13.00.03. – Корекційна педагогіка

До кола актуальних проблем захищених кандидатських дисертацій під керівництвом Л.С.Вавіної входили: формування навичок читання у розумово відсталих учнів; підвищення якості засвоєння рідної мови учнів з ВПАА; шляхи підвищення ефективності навчання правопису учнів молодших класів допоміжної школи; формування навичок грамотного письма у дітей із важкими вадами мовлення; корекційна спрямованість дидактичних ігор у формуванні кількісних уявлень в учнів допоміжної школи; особливості конкретизації уявлень слабозорих розумово відсталих учнів про оточуючий світ; педагогічна корекція дисграфії у слабозорих молодших школярів; організаційно-педагогічні умови використання комп’ютера в спеціальній школі; розвиток просторової перцепції в осліплих осіб; комплексна система корекційно-реабілітаційної роботи в дошкільному закладі для дітей з порушеннями зору; організаційно-педагогічні умови індивідуального навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату та інші.

Науково-творча діяльність дослідниці нині знаменна не лише новими професійними здобутками, але і святкуванням 75-річчя від Дня народження. Людмила Сергіївна Вавіна сьогодні не тільки узагальнює свій плідний доробок, а й, сповнена творчого натхнення, енергії та нових наукових ідей щодо подальшої розбудови вітчизняної корекційної педагогіки і спеціальної методики викладання рідної мови.

1. Вавина Л.С. Методика исследования эффективности педагогических
средств развития письменной речи учеников вспомогательной школы: Вопросы дефектологии, вып. 3.- К.: Рад. школа, 1967, - 124 с.

2. Вавина Л.С. Методические рекомендации по изучению русского языка во вспомогательной школе с украинским язиком обучения.-К.:[Б.и.], 1977.-48с.

3. Вавина Л.С. Обучение русскому языку учащихся вспомогательной школы/.-Киев: Рад, школа., 1986.— 124 с.

4. Вавина Л.С. Проблема связи обучения учеников вспомогательной школы письменной речи с их практической деятельностью: Вопросы дефектологии.- Вып. 1.- К.: Рад. школа, 1965, - 107 с.

5. Вавина Л.С. Пути использования практической деятельности учеников вспомогательной школы для развития их письменной речи: Вопросы дефектологии, вып. 2. -К.: Рад. школа, 1966. - 138 с.

6. Вавина Л.С. Развитие связной письменной речи уч. ст. кл. вспомогательной школы на основе специально организованного практического опыта. Автореферат. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: АПН СССР, Научно-исслед. ин-т дефектол.-М., 1968.-18с.

7. Вавина Л.С., Росохацкая Т.М. Дидактический материал по русскому языку для 3-4 классов вспомогательной школы с украинским языком обучения.-К.: Рад.шк., 1984.-223с.

8. Вавина Л.С., Росохацкая Т.М. Руский язик: Учеб. для 3-4 кл. вспомогательной школы с украинским язиком обучения.-К.: Рад. шк., 1988.-159с.

9. Вавина Л.С., Тарасенко Н.В. Русский язык: Учеб. для 7-8 кл. вспомогательной школы с украинским языком обучения.-К.: Освіта, 1992.-192с.

10. Вавина Л.С., Ульянова Т.К. Русский язык: Учеб. для 5-6 кл. вспомогательной школы с украинским языком обучения.-К.: Рад. шк., 1990.-198с.

11. Вавина Л.С., Хоменко Т.М. Солнечный лучик: Кн. для читання: 2-го кл. спец. загальноосв. навч. закл інтенс. пед. коррекції.-К.: ВТФ «Перун», 2008, 160с.

12. Вавина Л.С. Букварь: Учебник для вспомогательной школы с русским яз. обуч.-К.: «Литера», 1997.-200с.

13. Вавіна Л.С. Буквар: Підруч. для допом. школи. Вид.2-ге, доповн. – К.: “Інкунабула”, 2007. – 208 с.

14. Вавіна Л.С. Буквар: Підручник для допоміжної школи з у країнською мовою навчання. -К.: «Інкунабула», 1995.-200с.

15. Вавіна Л.С. Вивчення української мови в початковій школі для дітей зі зниженим зором: Наук.-метод. посіб. – К.: 2006. – 97 с.

16. Вавіна Л.С. Види диктантів у допоміжній школі та методика їх проведення.-К., 1973.

17. Вавіна Л.С. Види самостійних письмових робіт з української мови та методика їх проведення в допоміжній школі.-К., 1975.

18. Вавіна Л.С. Виховання сліпої та слабозорої дитини в сім`ї // Діти з особливими потребами: поради батькам. – К.: Наук. світ, 2004. – С. 88-128.

19. Вавіна Л.С. Вступ. Українська мова // Програми для загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня для сліпих та дітей зі зниженим зором (підготовчий-1 класи). – К.: Вид-во “Початкова школа”, 2005. – С. 5-51.

20. Вавіна Л.С. Ефективні прийоми навчання учнів допоміжної школи складання творів./ Методичний лист/. - К., 1969.

21. Вавіна Л.С. Компенсаторно-розвивальні функції змісту освіти з рідної мови учнів зі складним дефектом: Наук.-метод. посіб. – К.: БФ “Візаві”, 2001.-58 с.

22. Вавіна Л.С. Корекційна спрямованість початкового навчання у спеціальній школі інтенсивної педагогічної корекції: Методичні рекомендації. – К.: ІСДО, 1995.-60с.

23. Вавіна Л.С. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів спеціальної школи для дітей з порушеннями зору. – К.- Луганськ, 2002. – 123 с.

24. Вавіна Л.С. Методичні основи навчання читання учнів молодших класів допоміжної школи: Метод. м-ли на допомогу вчителеві-дефектологу. – Львів: ЛОНМІО, 1998. – 43 с.

25. Вавіна Л.С. Програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції з українською мовою навчання. Рідна мова. Початкові класи. – К.: Богдана, 2002. – 70 с.

26. Вавіна Л.С. Програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції з російською мовою навчання. Українська мова. Початкові класи. – К.: Богдана, 2002. – 40 с.

27. Вавіна Л.С. Програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції з російською мовою навчання. Рідна мова. 5-9 класи для шкіл з українською мовою навчання. – К.: Богдана, 2003. – 72 с.

28. Вавіна Л.С. Програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції з російською мовою навчання. Українська література. 5-9 класи для шкіл з українською мовою навчання. – К.: Богдана, 2003. – 72 с.

29. Вавіна Л.С. Українська мова. Читання //Програми для загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня для сліпих та дітей зі зниженим зором. 2-4 класи. Ч.1. – К.: Вид-во “Неопалима купила”, 2006. – 224 с.

30. Вавіна Л.С. Читанка: 3 кл.: підручник для спец. загальноосвіт. навч.закл. для розумово відсталих дітей. -К.: Інкунабула, 2009.-224с.

31. Вавіна Л.С. Читанка: Підруч. Для 3 кл. допом. школи. – К.: Освіта, 2000. – 175 с.

32. Вавіна Л.С., Малярчук А.Я. Вчимося правильно читати: Букварик. – К.: Літера ЛТД, 2006. – 128 с.

33. Вавіна Л.С., Мерсіянова Г.М. Дидактичні ігри на уроках в 1 класі допоміжної школи (Методичний посібник).-К, 1972.

34. Вавіна Л.С., співав. Єременко І.Г., Мерсіянова Г.М. Диференційне навчання в допоміжній школі. - К.: Рад. шк., 1979.

35. Вавіна Л.С., Ремажевськая В.М. Розвиваємо у дитини вміння бачити: Від народження до 6 років: Поради батькам. – К.: Літера ЛТД, 2008. – 128 с.

36. Вавіна Л.С. Програма з української мови для дітей 1-9 класів допоміжної школи. -К., 1992.

37. Вивчення української мови у допоміжних школах з російською мовою навчання: Методичні рекомендації / МО України ІСДО/ Укл. Л.С.Вавіна. - К., 1995.-56с.

38. Програма спеціальної загальноосвітньої школи (класів) інтенсивної педагогічної корекції: Початкові класи: математика, ритміка, рідний край, трудове навчання/ МО України. ІЗМН; Укл. Вавіна Л.С., Мерсіянова Г.М.–К.: ІМН, 1998.-132с.

39. Програми для 2-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів для дітей зі зниженим зором / Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти. -К.: Неопалима купина, 2006. -261с.

40. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів І ступеня для сліпих дітей та зі зниженим зором (підготовчий – 1 класи). -К.: «Початкова школа».-2005. -224с.

41. Программы навчальных классов специальных общеобразовательных школ интенсивной педагогической коррекции / для детей с задержкой психического развития/ Русский язык для школ с русским языком обучения/ Ин-т дефектологии АПН Украины. -К., 1997. -78с.

42. Программы по русскому языку для 3-10 классов І-ІІ отделения вспомогательных школ с украинским языком обучения. – К.: РУПК, 1988.

43. Программы по русскому языку для вспомогательных классов (1-9 классы)/ МО Украины: Сост. Л.С.Ступникова, Л.С.Вавіна. - К.: ИСИО, 1995. - 124с.