ГЛОСАРІЙ 2 страница

Під час визначення Г.м.с. використовуються карти масштабів 1:500 000 і 1:1 000 000, на яких нанесені ізогони – лінії однакового магнітного схилення.

Г.м.с. визначається для прогнозування точності вимірювання магнітного азимута за допомогою магнітної стрілки бусолі і накладення обмежень на її застосування під час визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів.

ГРАДУС (°) − одиниця міри кутів, 1/360 частина кола, центральний кут, що спирається на дугу в 1°. Градус поділяється на 60 хвилин, хвилина – на 60 секунд. Позначається градус знаком „ ° ”, хвилина - знаком „ ' ”, секунда – „ " ”.

ГРАФІЧНА ТОЧНІСТЬ − точність вимірювання відстаней між двома точками на папері (карті) за допомогою циркуля і масштабної лінійки. Дослідом встановлено, що такі вимірювання не можуть бути виконані точніше, ніж 0,1 мм, тому у разі графічних вимірювань і побудов величина 0,1 мм вважається граничною Г.т.

ДАЛЬНІСТЬ ВИДИМОСТІ − максимальна відстань, з якої розпізнаються об’єкти на оточуючому їх фоні.

ДАЛЬНІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ − максимальна відстань, на якій за допомогою різних засобів розвідки можна виявити ціль і визначити її координати з потрібною точністю.

ДАЛЬНІСТЬ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − найбільша відстань, на якій виявляється об’єкт (ціль). Д.с. залежить від того, як ведеться спостереження: неозброєним оком або за допомогою оптичних приладів. Д.с. неозброєним оком залежить від розмірів об’єкта (цілі), часу доби, стану атмосфери і висоти пункту, з якого ведеться спостереження, а Д.с. – з використанням приладів, крім того, залежить від якості і характеристик приладів, що застосовуються. Для спостереження вночі застосовуються прилади нічного бачення.

ДЕМАСКУВАЛЬНІ ОЗНАКИ − характерні ознаки, притаманні діяльності військ та різним військовим об’єктам, за якими може розкриватися наявність військ, їх угрупування, система вогню і т.ін.

ДИШИФРУВАННЯ АЕРОФОТОЗНІМКІВ − виявлення, пізнавання і визначення за зображеннями на аерофотознімках кількісних та якісних характеристик об’єктів, що використовуються під час застосування РВ і А. Для їх розпізнавання використовуються прямі і непрямі демаскувальні ознаки. Д.а. завершується складанням розвідувального донесення або нанесення отриманих даних на фотосхему, великомасштабну топографічну карту (схему) або складанням списку об’єктів з їх координатами.

ДИРЕКЦІЙНИЙ КУТ − кут між північним напрямом вертикальної лінії координатної сітки і напрямом на пункт, що визначається і вимірюється на карті за ходом годинникової стрілки від 0 до 360° (від 0-00 до 60-00). Позначається літерою α з індексами початку і кінця напряму. Дирекційні кути вимірюються за картою, а також визначаються по вимірюваними на місцевості магнітними або істинними азимутами.

ДІАМЕТР ВИХІДНОЇ ЗІНИЦІ − діаметр зображення вхідної зіниці в окулярі, важлива характеристика, від якої залежить світлосила оптичних артилерійських приладів. У вихідній зіниці перетинаються всі промені, що виходять із окуляра, тому під час спостереження у прилад зіниця ока має бути суміщеною з вихідною зіницею.

ДІАМЕТР ВХІДНОЇ ЗІНИЦІ − діаметр вільного отвору об'єктива, що дорівнює внутрішньому діаметру оправи, в яку вставлений об'єктив, або діаметру діафрагми. Д.в.з. визначає збільшення оптичних приладів при інших незмінних характеристиках.

ДІОПТР − 1) пристрій для візування, що використовується в деяких типах бусолей;
2) частина прицільного пристрою в стрілецькій зброї (диск з отвором, спостерігаючи через який стрілець суміщає мушку з ціллю).

ДІОПТРИЧНА ШКАЛА − поділки, нанесені на зовнішню оправу окуляра оптичного приладу (бінокля, бусолі, стереотруби і т.ін.). Призначена для установки чіткості зображення предмета, що розглядається, залежно від стану зору спостерігача.

Одиниця оптичної сили лінз та інших осесиметричних оптичних систем. Позначається ДІД, дорівнює оптичній силі лінзи або сферичного дзеркала з головною фокусною відстанню 1 м. Оптична сила, виражена у Д, обернена головній фокусній відстані, вираженій у метрах. Оптична сила лінз, що збирають промені, вважається позитивною, а тих лінз, що розсіюють промені, – негативною.

ДОВГОТА − одна із географічних координат. Довгота точки – двогранний кут між площиною початкового (Грінвіцького) меридіана і площиною меридіана даної точки. Може бути східною (додатною) чи західною (від'ємною) від 0 до 180°. Відлік довготи ведеться по дузі екватора або паралелі в обидва боки від початкового меридіана (від 0 до 180°). Відлік довготи може вестися і в один бік із заходу на схід від початкового меридіана (від 0 до 360°).

ДОНЕСЕННЯ − бойовий або службовий звітно-інформаційний документ, призначений для повідомлення визначених відомостей вищому командирові (начальникові), штабу. У бойовій обстановці розробляються Д. бойові розвідувальні, щодо зв'язку, тилу та ін. У мирний час Д. можуть складатися з мобілізаційних питань, служби військ, військової дисципліни, а також щодо забезпечення озброєнням, боєприпасами, бойовою технікою та іншими видами постачання військ (сил). За термінами подання Д. можуть бути терміновими (визначеними табелем термінових донесень) і позатерміновими, що подаються за необхідності відповідно до умов обстановки. Бойове Д., у якому викладається рішення, підписується командиром і начальником штабу, а решта – начальником штабу і начальником служби.

ДОПОМІЖНИЙ ПУНКТ УПРАВЛІННЯ (ДПУ) − пункт управління, що створюється в об'єднаннях на визначений час для управління угрупованням військ, що діють на ізольованому або віддаленому напрямі (районі), якщо керування з КП неможливе. До складу ДПУ додаються: оперативна група, сили і засоби для надійного управління військами. Керує ним посадова особа, призначена командувачем.

ЗАПАСНИЙ КОМАНДНИЙ ПУНКТ (ЗКП) − пункт управління, підготовлений на будь-який випадок виходу з ладу командного пункту (КП) або неможливості управління з нього військами (силами). Створюється у з’єднанні сухопутних військ. ЗКП підтримує безперервний зв’язок з КП, пунктами управління підлеглих і взаємодіючих військ (сил). Із ЗКП здійснюється управління під час переміщення КП, а також виконуються окремі завдання управління військами. Для роботи ЗКП виділяються відповідні сили і засоби зі складу штабу, інших органів управління, підрозділів зв’язку і обслуговування. Наявність ЗКП підвищує стійкість, надійність і безперервність управління.

ЗАСІЧКИ − спосіб визначення координат точок, що прив’язуються, в умовах відкритої та напівзакритої місцевості. Розрізняють пряму, зворотну і комбіновану засічки. У прямій засічці координати точок визначають проведенням вимірювань на вихідних пунктах. Залежно від приладів, що застосовуються, умов видимості і наявності вихідних пунктів розрізняють прямі засічки, виконані орієнтованим приладом, по виміряних кутах та полярні. У разі зворотної засічки координати точок визначають вимірюваннями, виконаними на точці, що прив'язується. На практиці топогеодезичлих робіт застосовують зворотні засічки, виконані з орієнтованим приладом, по вимірюваних кутах і по виміряному куту і відстанях.

ЗАСОБИ ПОВІТРЯНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ РОЗВІДКИ − екіпажі розвідувально-коректувальних вертольотів, здатні вести розвідку візуально і за допомогою приладів.

ЗБІЛЬШЕННЯ ОПТИЧНОГО ПРИЛАДУ (КРАТНІСТЬ) − відношення розмірів зображення спостережного в оптичний прилад предмета до розмірів того ж предмета, що розглядається неозброєним оком, або відношення діаметрів вхідної і вихідної зіниць оптичного приладу, оскільки воно дорівнює відношенню фокусних відстаней об'єктива і окуляра приладу.

ЗБЛИЖЕННЯ МЕРИДІАНІВ − кут, створений зображенням меридіана точки в проекції Гаусса і прямою, паралельною осі абсцис (X) на площині. Позначається літерою γ. Кут для точок, розташованих на схід від осьового меридіана, додатний, а кут для точок, розташованих на захід від осьового меридіана, − від'ємний. У функції геодезичної широти В і довготи L, яка відраховується від осьового меридіана, кут у виражається формулою

,

де L і В – геодезичні довгота і широта даної точки;

Lо – довгота осьового меридіана зони, в якій розташована ця точка.

.

ЗВУКОВА АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА − добування відомостей про не спостережувані артилерійські батареї, що стріляють, (гармати, міномети, РСЗВ) противника за звуком їх пострілів за допомогою артилерійських звукометричних станцій. З.а.р. є складовою частиною артилерійської інструментальної розвідки. Завданням З.а.р. є також обслуговування стрільби своєї артилерії (визначення відхилень розривів снарядів (мін), координат звукових реперів, контроль стрільби на ураження). З.а.р. не залежить від умов видимості, успішно діє в будь-яку пору року, важко виявляється розвідкою противника.

ЗВУКОВИЙ ПОСТ − група військовослужбовців та місце, на якому розміщується для роботи звукоприймач та інші прилади; елемент бойового порядку підрозділу звукової артилерійської розвідки.

ЗВУКОМАСКУВАННЯ − комплекс заходів, спрямований на зниження рівня демаскувальних шумів, а також створення шумів, які утруднюють противнику ведення звукової розвідки; вид тактичного маскування. Здійснюється для приховання від противника перегрупування, зміни і маневру РВіА, підготовки їх до бойових дій.

ЗВУКОМЕТРИЧНА СТАНЦІЯ − система акустичних, електричних і електронних приладів для визначення місцеположення джерела звуку методами звукометрії. З.с. застосовується для засічки гармат (мінометів) противника за звуком їх пострілів, а також для коригування вогню своєї артилерії за звуком розривів снарядів і мін. Середні дальності дії З.с. під час засічки: стріляючих гармат – 8-15 км, мінометів – 3-5 км, розривів снарядів (мін) – 8-12 км.

ЗВУКОМЕТРІЯ − визначення місцеположення (координат) джерела звуку шляхом її одночасної засічки з декількох пунктів. Ґрунтується на тому, що за різницею часу надходження звуку до двох постів, рознесених у просторі (акустичній базі), можна визначити напрям на джерело звуку. За напрямами, одержаними одночасно з декількох акустичних баз, обчислюють координати джерела звуку (цілі). Прилади звукометричної розвідки перебувають на озброєнні артилерійських підрозділів.

ЗМІСТ ВІЙСЬКОВОГО УПРАВЛІННЯ − завдання, що вирішують з органами військового управління (збір і аналіз даних обстановки, прийняття рішення щодо застосування підлеглих сил і засобів і т. ін.).

ЗМІСТ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ БОРОТЬБИ − сукупність організаційно-технічних заходів щодо підготовки та застосування радіоелектронних засобів (РЕЗ) в операції (бою), які впроваджуються з метою одержання переваги (або недопущення переваги противника) у визначених просторових і тимчасових масштабах шляхом дезорганізації функціонування РЕЗ, систем та угрупувань РЕЗ противника, обмеження та сковування, захисту своїх РЕЗ та систем від аналогічних дій противника.

ЗНАК ГЕОДЕЗИЧНИЙ − дерев'яна або металева споруда у вигляді піраміди над центром геодезичного пункту. Служить об'єктом візування під час топогеодезичного прив'язування елементів бойового порядку ракетних і артилерійських підрозділів на геодезичній основі.

ЗОНА РОЗВІДКИ Й УРАЖЕННЯ −наземних (надводних) цілей засобами
РВ і А – район місцевості (акваторії), в межах якого (якої) забезпечується розкриття об'єктів (цілей) противника з необхідною точністю та їх ураження із заданою втратою.

З'ЯСУВАННЯ ЗАВДАННЯ − початковий етап роботи командувача (командира) щодо прийняття рішення на операцію (бій). У процесі З.з. командувач (командир) повинен зрозуміти мету майбутньої операції (бою); задум старшого начальника і зміст одержаного завдання; роль свого об'єднання (з'єднання, частини, підрозділу) у виконанні завдання вищої інстанції та його місце в оперативній побудові (бойовому порядку); завдання сусідів та умови взаємодії з ними; особливості одержаного завдання і терміни готовності до його виконання. У результаті З.з. визначається, які попередні розпорядження, кому і коли віддати, як організувати подальшу роботу щодо прийняття рішення і підготовки операції (бою).

ІМІТАЦІЯ − 1) відтворення на тактичних навчаннях і маневрах дій різних об’єктів (цілей) противника; 2) відтворення фальшивих об’єктів для введення противника в оману щодо істинного їх положення (спосіб маскування), проводиться у поєднанні з іншими способами маскування.

КАРТА − зменшене і узагальнене зображення поверхні земної кулі або окремих її частин, яке виконане на площині за певним математичним законом і показує розміщення, поєднання та зв'язки природних і суспільних явищ. Суттєвими особливостями карти є її наочність, вимірність і висока інформативність. К. відрізняються за змістом та оформленням. Зміст К. повинен бути повним, вірогідним, сучасним і точним.

КАРТА РОБОЧА − топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник, офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну (спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, застосовується під час управління військами. На К.р. наносяться тільки дані обстановки, необхідні службовій особі за родом її діяльності. К.р. використовується для з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановки бойових завдань, організації взаємодії і т. ін.

КАРТИ ОГЛЯДОВО-ГЕОГРАФІЧНІ − загальногеографічні карти масштабів менше 1:1 000 000. Призначаються для вивчення місцевості театрів воєнних дій, окремих районів та операційних напрямів.

КАРТИ СПЕЦІАЛЬНІ − карти, на яких детально відображені окремі елементи місцевості або нанесені спеціальні дані. К.с., що використовуються в штабах і військах, створюються завчасно у мирний час, під час підготовки і у ході бойових дій. До них належать карти бланкові, шляхів сполучення, водних рубежів, рельєфні та ін. Призначаються для вивчення місцевості та її окремих елементів.

КАРТИ ТОПОГРАФІЧНІ − загальногеографічні карти масштабів 1:1 000 000 і більше. К.т. відображають найбільш повно елементи і деталі місцевості, що впливають на бойові дії військ і є основним джерелом інформації про місцевість, а також основою бойових документів і спеціальних карт. Використовуються для вивчення місцевості, з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановки завдань підлеглим військам і організації взаємодії військ, а також орієнтування на місцевості (карти масштабів 1:50 000 – 1:200 000), визначення координат цілей і для прив’язування елементів бойових порядків військ (карти масштабів 1:25 000 – 1:100 000).

К.т., що використовуються у військах, поділяються на великомасштабні (1:25 000, 1:50 000), середньомасштабні (1:100 000, 1:200 000) і дрібномасштабні (1:500 000, 1:1 000 000).

КАРТИ ЦИФРОВІ − формалізована модель місцевості, зображена у вигляді закодованих у цифровій формі просторових координат точок місцевості і їх характеристик, що записані на магнітній стрічці або іншому носії. К.ц. можуть автоматично утворитися під час обробки аерофотознімків або карт і використовуватися в ЕОМ та іншому програмно-керованому пристрої. У Збройних Силах передових країн світу цифрова картографічна інформація використовується у навігації, тактичному керуванні операціями, розвідці, топографічному аналізі місцевості, стратегічному плануванні операції і т. ін.

КАРТКА ТОПОГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИВ’ЯЗУВАННЯ − документ, в якому відображаються результати топоприв'язування позиції, пунктів і постів. У К.т.п. зазначаються координати точок, їх абсолютні висоти, дирекційні кути орієнтирних напрямів і способи їх визначення.

За необхідності у К.т.п. розміщають координати точок, що прив’язуються, у сусідній зоні і значення поправки у дирекційний кут за перехід із зони в зону, а також значення широти і зближення меридіанів точки, що прив'язується. У К.т.п. креслиться схема взаємного розташування вихідних точок і точок, що прив'язуються, показуються дирекційні кути на орієнтирні точки.

К.т.п. підписується командиром підрозділу, який виконує топоприв'язування. У картці контролю топоприв'язування, крім того, міститься номер підрозділу, що контролює способи контролю координат і дирекційних кутів і розбіжність між визначеними і контрольними даними.

КАТАЛОГ КООРДИНАТ ГЕОДЕЗИЧНИХ ПУНКТІВ − систематизований список пунктів, розташованих на площі аркуша карти масштабу Г.200 000 або на ділянці району топогеодезичних робіт, в якому містяться: назви і клас пунктів, прямокутні координати, абсолютні висоти центрів, відстані і дирекційні кути напрямів на сусідні пункти або на спеціальні орієнтирні пункти. Пункти в К.К.Г.П. звичайно розташовуються у порядку зменшення їх абсцис. К.К.Г.П. супроводжуються схемою геодезичної мережі, описом центрів та іншими відомостями, необхідними під час подальшого використання геодезичної мережі.

КОДОВАНА КАРТА − топографічна карта району бойових дій із вписаними (вдрукованими) умовними найменуваннями або умовними номерами ділянок місцевості і об'єктів. Кодування топографічної карти може здійснюватися з використанням відповідної інструкції або за наказом відповідного органу управління.

КОДОГРАМА − повідомлення, закодоване і оформлене відповідно до встановлених технічних правил для пересилання технічними засобами зв'язку.

КОДУВАННЯ − 1) перетворення за допомогою кодів відкритого тексту в умовний, щоб приховати від противника зміст інформації, яка пересилається по каналах зв'язку. Здійснюється з використанням технічних засобів або ручним способом; 2) процес переведення інформації із однієї знакової системи в іншу.

КОМАНДИРСЬКА МАШИНА − машина з колісною або гусеничною базою (БМП, БТР, танк), оснащена засобами зв'язку для управління підлеглими підрозділами в бою.

КОМАНДНО-СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ (КСП) − пункт управління підрозділом в бою. Створюється у батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташовується в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підрозділами в бою.

КОМПАС МАГНІТНИЙ − прилад для визначення сторін горизонту і вимірювання на місцевості магнітних азимутів.

КООРДИНАТИ − кутові або лінійні числові величини, що визнача­ють положення цілі (об'єкта) на будь-якій поверхні (земній, на карті) або у просторі. К. можуть бути географічні й плоскі прямокутні.

КООРДИНАТИ ГЕОГРАФІЧНІ − кутові величини – географічна широта і довгота, що визначають положення точок на земній поверхні стосовно екватора і меридіана, взятих як початкові. Географічна широта відраховується по дузі меридіана в обидва боки від екватора від 0 до ± 90° (знака­ми „плюс” позначають північні, „мінус” – південні широти). Відлік географічних довгот ведеться по дузі паралелі в обидва боки від початкового меридіана від 0 до ± 180°. Довгота до сходу від початкового меридіана позначається знаком „плюс”, до заходу – знаком „мінус”. Північними і південними рамками топографічних карт є паралелі, східними і західними – меридіани. На внутрішній частині кожної рамки нанесені поділки через 1 хв. або через Юс. К.г. користуються під час визначення взаємного положення точок, віддалених одна від одної на надто великі відстані. В артилерійських підрозді­лах (частинах) застосовуються прямокутні координати.

КООРДИНАТИ БІПОЛЯРНІ − дві кутові або лінійні числові величини, що визначають положення точки на площині, сфері або еліпсоїді стосовно двох вихідних точок полюсів. Даними величинами можуть бути: відстані (дистанції) від полюсів до точок, що визначають внутрішні кути між напрямами з однієї вихідної точки на іншу і напрямами з вихідних точок на точку, що визначається; дирекційні кути або азимути напрямів з вихідних точок на точку, що визначається.

КООРДИНАТИ ПОВНІ − прямокутні координати, зазначені повністю, без будь-яких скорочень.

КООРДИНАТИ ПОЛЯРНІ − величини, що визначають положення точки на карті стосовно вихідної точки, яку беруть за полюс. Такими величинами є: кут положення, який відраховується від напряму полярної осі, і відстань (дальність) від полюса до точки, що визначається.

Полярною віссю може бути напрям на орієнтир, лінія меридіана (істинного або магнітного) або вертикальна лінія координатної сітки. У цьому випадку кутами положення будуть істинні або магнітні азимути і дирекційні кути.

КООРДИНАТИ ПРЯМОКУТНІ (ПЛОСКІ) − лінійні величини (абсциса х і ордината у), що визначають положення точки на площині (карті) стосовно двох взаємно перпендикулярних осей X та У, точка перетину цих осей є початком координат. Абсциса х і ордината у точки А - відстань від початку координат до основи перпендикулярів, опущених із точки А на відповідні осі.

На топографічних картах прямокутні координати (Гаусса) застосовуються по координатних зонах.

Усі топографічні карти у межах однієї зони мають загальну систему прямокутних координат. Початком координат у кожній зоні служить точка перетину середнього (осьового) меридіана зони з екватором, середній меридіан зони відповідає осі абсцис (X), а екватор – осі ординат (У). Щоб прискорити цілевказання за топографічною картою, початок координат у кожній точці умовно перенесений на 500 км вліво вздовж осі ординат У. Для однозначного визначення положення точки по прямокутних координатах на земній кулі до значення координати у зліва приписується номер зони (однозначне або двозначне число).

КООРДИНАТИ СКОРОЧЕНІ − умовне скорочення прямокутних координат Застосовуються для прискорення цілевказання за топографічною картою. У цьому випадку вказують тільки десятки і одиниці кілометрів і метрів, напр.: x = 50 450; у = 20 840. Скорочені координати не можна застосовувати, коли район дій охоплює простір протяжністю більше 100 км по широті або довготі, а також під час дій на стику координатних зон.

КООРДИНАТНА (КІЛОМЕТРОВА) СІТКА − система плоских прямокутних координат на топографічній карті у вигляді сітки взаємно перпендикулярних ліній. Горизонтальні лінії цієї сітки проведені паралельно екватору, а вертикальні – паралельно осьовому меридіану зони. Лінії цієї сітки на картах проводяться на однакових відстанях одна від одної і утворюють сітку квадратів, сторони яких (відстані між лініями) дорівнюють цілому числу кілометрів у масштабі карти. Так, на картах масштабу 1:25 000 – через 4 см
(1 км на місцевості), 1:50 000, 1:100 000 і 1:200 000 – через 2 см (1, 2 та 4 км на місцевості відповідно). На карті масштабу 1:500 000 К.с. не наноситься, подаються лише виходи ліній сітки через 2 см на внутрішній рамці кожного аркуша карти.

К.(к.)с. (кілометрова) призначена для цілевказання, визначення прямокутних координат, зображених на карті об'єктів (цілей), а також для нанесення на карту об’єктів (цілей), орієнтирів, СП ракет, ВП артилерії і т.ін. за їх прямокутними координатами. Підписи біля горизонтальних ліній (за західною і східною рамками) означають відстань у кілометрах від екватора і служать для відліку координат х, а підписи біля вертикальних ліній (за північною і південною рамками) – для відліку координат.

КООРДИНАТОМІР −прилад наземної навігації, призначений для точного визначення прямокутних координат об’єктів за координатною (кілометровою) сіткою топографічної карти.

КРОКИ − креслення найважливіших елементів ділянки місцевості, виконане з використанням способів окомірної зйомки. Відомості, які не можуть бути відображені графічно, розміщуються в легенді на полях або на зворотному боці креслення.

КУРВІМЕТР − прилад для вимірювання відстаней на топографічних картах (планах) різного масштабу.

КУТОМІР − 1) пристрій кутомірних приладів і прицільних пристроїв артилерійських гармат, мінометів, бойових машин, використовується для їх наведення у горизонтальній площині під час стрільби із закритих вогневих позицій; 2) горизонтальний кут у точці стояння гармати, який відраховується проти ходу годинникової стрілки між зворотними напрямом ствола наведеної гармати і напрямом на точку наводки.

ЛЕГЕНДА − стисле текстове пояснення до графічного документа. Міститься на полях або зворотному боці графічного документа. У разі великого розміру тексту Л. може додаватися до документа у вигляді пояснювальної записки. Включає відомості, що не можна висловити графічно, та пояснення до умовних знаків, прийнятих в документі.

ЛІМБ − круг, поділений (по краю) на градуси (і його частки) або поділки кутоміра (і його частки), за яким на кутомірних приладах відраховується величина вимірюваних кутів. Л. застосовується у деяких артилерійських оптичних приладах (далекомір і т. ін.).

ЛІНЗА – прозоре оптичне скло, обмежене переважно сферичними поверхнями. Л., що у середині товщі, ніж по краях, перетворюючи паралельний пучок променів у збіжний, називаються збірними, або позитивними; Л., що перетворюють паралельний пучок променів у розбіжний, називаються розсіювальними лінзами або негативними. Л. є найважливішою частиною оптичних приладів (гарматної панорами, теодоліту, бусолі і т. ін.).

ЛІНІЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − пряма лінія, що з'єднує прилад спостереження з ціллю.

ЛІНІЯ ЦІЛІ − пряма, що з’єднує точку вильоту і точку, в якій знаходиться ЦІЛЬ.

ЛОКАТОР − пристрій для локації (визначення місцеположення). Сучасні локатори, окрім визначення положення об'єкта у заданій системі координат, вирішують також інші завдання (визначення параметрів руху, розпізнавання, супроводження, наведення ракет та інших літальних апаратів). Залежно від фізичної природи коливань, що використовуються, розрізняють радіолокатори, оптичні локатори, гідролокатори і т. ін.

МАГНІТНА АНОМАЛІЯ − різке відхилення величини магнітного схилення в різних районах поверхні Землі від її середніх значень, які повинні були б бути у цих районах у разі відсутності аномалій. М.а. пояснюється заляганням порід, що містять залізні руди. Розрізняють площеві і точкові М.а. На топографічних картах вони позначаються спеціальними умовними знаками. У районах М.а. застосування магнітної стрілки бусолі для визначення дирекційних кутів забороняється, а користування магнітним компасом призведе до можливої втрати орієнтування.

МАГНІТНЕ СХИЛЕННЯ (схилення магнітної стрілки) − горизонтальний кут між географічним (істинним) і магнітним меридіанами в даній точці земної поверхні. Воно зумовлене розбіжністю магнітного та географічного полюсів Землі та може бути східним (додатним) або західним (від'ємним). Враховується під час підготовки даних для стрільби артилерією, орієнтування та руху на місцевості та в інших необхідних випадках. Величина М.с. і його річна зміна вказані на кожному аркуші топографічної карти на рік видання карти.

МАГНІТНИЙ МЕРИДІАН − уявна лінія на поверхні землі − проекція силової лінії земного магнітного поля.

МАСШТАБ АЕРОФОТОЗНІМКА − відношення довжини лінії на аерознімку до довжини горизонтального прокладення відповідної лінії на місцевості. Як і масштаб карти, він може бути виражений у вигляді дробу, напр., 1:3600, або числом метрів, що містяться в одному сантиметрі на аерофотознімку, напр., в 1 см міститься 36 м.

МАСШТАБ КАРТИ − ступінь зменшення на карті проекції довжини відповідної лінії місцевості або відношення довжини лінії на карті відповідній довжині лінії на місцевості. Масштаб може бути виражений у числовій формі (чисельний масштаб) або в графічній (лінійний, поперечний масштаби) у вигляді графіка.

М. чисельний відношення двох чисел; чисельник – одиниця, а знаменник число, яке показує, у скільки разів зменшена кожна лінія місцевості при зображенні її на карті (підписується по південній рамці). За допомогою чисельного масштабу можна визначити відстань за картою, для чого необхідно знати величину масштабу.

М. лінійний – графічне вираження чисельного масштабу у вигляді прямої лінії. Для побудови лінійного масштабу проводять пряму лінію і ділять на відрізки; кожному із цих відрізків повинно відповідати кругле число метрів або кілометрів на місцевості. Найменша, оцифрована в кілометрах поділка лінійного масштабу називається основою лінійного масштабу.

М. поперечний – спеціальний графік на металевій лінійці для вимірювання і відкладання відстаней на карті з граничною графічною точністю (0,1мм). Застосовується під час виконання найточніших вимірювань довжини ліній на карті і плані.

МЕРИДІАН ГЕОГРАФІЧНИЙ (ЗЕМНИЙ) − загальне найменування астрономічного (істинного) і геодезичного меридіанів. Лінії астрономічного і тієї ж довготи геодезичного меридіана не збігаються через відхилення прямовисних ліній від нормалей до референц-еліпсоїда.

Дата добавления: 2014-11-29