ГЛОСАРІЙ 3 страница

МЕРИДІАН ГЕОДЕЗИЧНИЙ − лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову геодезичну довготу. На поверхні референц-еліпсоїда геодезичний М. – лінія перетину референц-еліпсоїда площиною, що проходить через нормаль до його поверхні у даній точці і його малу вісь.

МЕРИДІАН ІСТИННИЙ (АСТРОНОМІЧНИЙ) − лінія на земній поверхні, всі точки якої мають однакову астрономічну довготу. Площиною істинного меридіана точки земної поверхні називається площина, що проходить через напрям прямовисної лінії в цій точці і паралельна осі обертання Землі.

МЕРТВА ЗОНА РАДІОЛОКАЦІЙНОЇ СТАНЦІЇ − частина простору, у межах якої неможливе вирішення завдань виявлення і вимірювання координат цілей. Характеризується мінімальною дальністю РЛС. Наявність М.з. властива РЛС, що працюють в імпульсному режимі. Розміри М.з. визначаються тривалістю імпульсу, що випромінюється, та часом відновлення чутливості приймача.

МЕРТВИЙ ПРОСТІР − простір у межах дальності стрільби (пуску), в якому ціль не може бути уражена під час стрільби (пуску) з даної вогневої (стартової) позиції. Величина М.п. залежить від рельєфу місцевості, розмірів укриття та його віддалення від вогневої (стартової) позиції, а також від виду траєкторії снаряда.

МЕТОДИКА − сукупність прийомів (способів), що застосовуються у визначеній логічній послідовності для проведення розрахунків, досліджень.

МЕТОД − прийом (спосіб) наукового пізнання того чи іншого явища (об'єкта, процесу).

МІРА ТОЧНОСТІ (h) − одна із числових характеристик розсіву випадкових величин, що підпорядковується нормальному закону. М.т. обернено пропорційна середньому квадратичному відхиленню. Виражається формулою

,

де Е₂ - середньоквадратична помилка.

Застосовується для порівняльної оцінки артилерійських приладів і різних методів розрахунків.

МІСЦЕВІ ПРЕДМЕТИ (військ.) − штучні і натуральні об'єкти на земній поверхні, що використовуються у військовій справі для вивчення місцевості, орієнтування, цілевказання і управління військами в бою і операції. До М.п. належать всі об'єкти місцевості, створені природою чи працею лю­дини (грунтово-рослинний покрив, гідрографія, мережа доріг, населені пункти, окремі місцеві предмети - орієнтири тощо). На картах М.п. зображуються у вигляді умовних знаків.

НАПРЯМ ВІТРУ − напрям, що характеризується кутом, відрахованим від напряму на північ за ходом годинникової стрілки до напряму на точку горизонту, звідки віє вітер; виражається у поділках кутоміра (градусах кута).

НЕБЕСНА СФЕРА − допоміжна математична сфера довільного радіуса, центр якої суміщений з точкою спостереження і на поверхні якої умовно розташовані усі небесні світила. Н.с. використовується у сферичній астрономії (під час астрономічного орієнтування) для визначення взаємного розташування небесних світил, при цьому мають справу тільки з кутовими величинами (координатами), що визначають положення світила на Н.с. В ракетно-артилерійській практиці під час визначення дирекційного кута орієнтирного напряму астрономічним способом використовують такі сферичні (небесні) координати: азимут, висоту, схилення та годинниковий кут світила.

НЕВ’ЯЗКА − помилка математичного співвідношення (умови) між виміряними величинами, яка виникає внаслідок помилок результатів вимірювань цих величин. Під час топогеодезичного прив’язування ВП (СП) ходом визначається кутова та лінійна нев’язка.

НЕСПОСТЕРЕЖУВАНА ЦІЛЬ (ОБ'ЄКТ) − ціль, неспостережувана зі спостережних пунктів і постів, літальних апаратів, пунктів управління, а в ВМФ - з кораблів і берегових постів. Добування відомостей про такі цілі здійснюється фотографуванням, перехопленням випромінювань і пеленгуванням радіоелектронних засобів, допитом полонених, вивченням захоплених у противника документів, пошуком і допитом місцевих жителів і т. ін.

НОМЕНКЛАТУРА ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ − система позначення окремих аркушів карт. За основу Н.т.к. України взята карта масштабу 1:1 000 000. Уся поверхня Землі поділяється паралелями через 4° на ряди (пояси), а меридіанами – через 6° на колони. Сторони створених трапецій служать межами аркушів карти масштабу 1:1 000 000. Ряди (пояси) познача­ються літерами латинського алфавіту від А до V, починаючи від екватора до полюсів, а колони - арабськими цифрами від 1 до 60, починаючи від мериді­ана 180° із заходу на схід. Номенклатура аркуша карти складається із літери ряду та номера колони. Наприклад, аркуш карти з позначенням м. Києва позначається як М-36. Номенклатура кожного аркуша карти масштабу 1:500 000, 1:200 000 та 1:100 000 складається із номенклатури аркуша карти 1:1 000 000 з додатком відповідної літери або цифри. Один аркуш мільйонної карти складають:

4 аркуші карти масштабу 1:500 000, які позначаються великими літерами А, Б, В, Г;

36 аркушів карти масштабу 1:200 000, які позначаються римськими цифрами від І до XXXVI;

144 аркуші карти масштабу 1:100 000, які позначаються арабськими цифрами від 1 до 144.

Номенклатура карт масштабу 1:50 000 складається із номенклатури карти масштабу 1:100 000 з додатком літери (А,Б,В,Г). Номенклатура карт масштабу 1:25 000 складається із номенклатури карти масштабу 1:50 000 з додатком літери алфавіту (а, б, в, г).

НОРМАТИВИ − 1) оперативно-тактичні усереднені числові величини, що характеризують просторові і тимчасові показники оперативних (тактичних) завдань військ і районів їх бойових дій: глибину бойових завдань, розміри смуг (ділянок, районів) бойових дій, величину переходу, темпи наступу, терміни виконання завдань, середні швидкості руху колон і т. ін.; 2) тимчасові, кількісні і якісні показники виконання військовослужбовцями або підрозділами завдань, прийомів і дій, пов'язаних із застосуванням зброї і техніки у ході бойової підготовки.

ОКУЛЯР − лінза або система лінз оптичного прицілу (приладу), за допомогою яких розглядають зображення об’єкта, побудованого об’єктивом, під великим кутом зору, тобто у збільшеному вигляді.

ОПТИКА − розділ фізики, що вивчає властивість світла та його взаємодію з речовиною. О. досліджує закони випромінювання, поширення, відбиття і поглинання світла, його тепловий, електричний, механічний і хімічний вплив на навколишнє середовище.

ОПТИКО-ЕЛЕКТРОННІ ЗАСОБИ РОЗВІДКИ (ОЕЗР) − прилади для приймання і подальшого перетворення власного або відбитого від об'єктів оптичного випромінювання з метою виявлення і розпізнавання об'єктів, а в деяких випадках і визначення їх координат. До ОЕЗР належать оптичні засоби розвідки (біноклі, розвідувальні теодоліти, оптичні далекоміри, артилерійські стереотруби, бусолі), прилади нічного бачення, лазерні далекоміри, телевізійні засоби розвідки і т. ін.

ОПТИЧНИЙ ЛОКАТОР − пристрій для виявлення, визначення координат, розпізнавання об'єктів (цілей) і вирішення інших завдань за допомогою електромагнітної енергії оптичного діапазону. Як джерело енергії в О.л. використовується лазер.

ОПТИЧНИЙ ПРИЛАД − пристрій, що складається із корпусу, системи лінз і призначений для розгляду зображень предметів у збільшеному вигляді. О.п. використовуються в прицілах, приладах розвідки (далекомірах, стереотрубах) і топоприв'язування (бусолях, теодолітах і т. ін.).

ОПТИЧНИЙ ПРИЦІЛ − приціл, в якому під час введення прицільних кутів переміщаються деталі, що входять до оптичної частини прицілу. Деталлю, що переміщається в оптичній частині, є плоскопаралельна пластинка з нанесеними на ній прицільними шкалами і знаками. О.п. бувають телескопічними, панорамними, шарнірними і з дзеркальною головкою. О.п. застосовуються під час стрільби прямою наводкою.

ОПТИЧНИЙ ФІЛЬТР − 1) пристрій в електронно-оптичних прицілах, призначений для поліпшення роботи в різних атмосферних умовах; 2) пристрій в оптичних (інфрачервоних) головках самонаведення (координаторах цілі) для перепускання електромагнітних хвиль певної частоти, що виключають попадання завадотвірних сигналів.

ОПТИЧНИЙ ЦЕНТРИР − пристрій до теодоліту для центрування інструмента над заданою точкою. Під час центрування на О.ц. теодоліт зазда­легідь нівелюють і потім переміщають на головці штатива так, щоб перехрестя ниток О.ц. збігалося із зображенням точки центрування.

ОРІЄНТИР – місцевий предмет або елемент рельєфу, що чітко виділяється на фоні місцевості, стосовно якого визначається місцезнаходження, розташування об'єктів і цілей, напрям руху, цілевказання, керування вогнем, ударами і управління підрозділами в бою.

ОРІЄНТУВАННЯ (військ.) − інформація про обстановку, наступні бойові завдання та інші дані, що пересилається вищим командуванням (штабом), щоб допомогти підлеглим правильно з'ясувати обстановку і своєчасно підготуватися до виконання бойового завдання.

ОРІЄНТУВАННЯ (ТОПОГРАФІЧНЕ) − визначення свого місцеположення стосовно сторін горизонту і оточуючих об'єктів місцевості. Під час топографічного орієнтування спочатку вказують напрям на північ за будь-яким предметом і ОМС місцезнаходження стосовно найближчого орієнтира, що добре виділяється, потім вказують необхідні орієнтири та інші об'єкти місцевості, а також напрями на них та приблизні відстані. Напрями на орієнтири вказують стосовно свого положення (прямо, ліворуч, праворуч) або по сторонах горизонту.

ОРІЄНТУВАННЯ ПРИЛАДІВ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − надання оптичній осі приладів визначеного фіксованого напряму, що задається дирекційним кутом. Необхідне для ведення розвідки, цілевказання, засічки цілей (орієнтирів, реперів) і керування вогнем. О.п.с. здійснюють за дирекційним кутом орієнтирного напряму або основного напряму стрільби, взаємним візуванням, за загальним орієнтиром і т. ін.

ОСВІТЛЕННЯ МІСЦЕВОСТІ − застосування освітлювальних засобів для освітлення місцевості, створення сприятливих умов військам (силам) під час ведення бойових дій вночі; елемент світлового забезпечення бою. Ом. здійснюється для виявлення об'єктів (цілей) противника і підвищення ефективності своїх вогневих засобів, для орієнтування своїх військ, а також осліплення противника. О.м. може бути безперервним або періодичним, місцевим і загальним.

ОСНОВНИЙ НАПРЯМ − єдиний напрям, в якому орієнтуються гар­мати і прилади розвідки декількох артилерійських підрозділів (частин), об’єднаних загальним керуванням. О.н. задається дирекційним кутом з точністю до 1-00.

ОСНОВНИЙ СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ − основне місце, призначене для спостереження за діями противника, своїх військ, місцевістю і керування вогнем артилерійського підрозділу, частини, групи.

ОЦІНКА МІСЦЕВОСТІ − визначення можливого впливу властивостей даної місцевості і окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання.

ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ − вивчення й аналіз факторів та умов, що впливають на виконання завдань у досягненні мети операції (бою). Здійснюється командувачами (командирами) особисто, за допомогою штабів, командувачів (начальників) родів військ (спеціальних військ і служб) під час розроблення рішення на операцію (бій) і управління військами у ході бойових дій. Включає: вивчення й аналіз даних про противника, свої війська (сили), район бойових дій, метеорологічні і кліматичні умови, час та інші елементи обстановки. Під час оцінки обстановки використовують розрахунки, довідки, схеми та інші матеріали, що готуються офіцерами штабу.

ОЦІНКА РАЙОНУ БОЙОВИХ ДІЙ − вивчення місцевості, характеру природних перешкод (річок, каналів, гірських масивів), об'єктів атомної промисловості, гідротехнічних споруд з метою зменшення негативного впливу умов на ведення бойових дій військ і використання військами сприятливих даних району в операції (бою).

ПАРАЛЕЛЬ − будь-яка лінія (плоска, крива) на земній поверхні (поверхні референц-еліпсоїда), усі точки якої мають однакову географічну широту (рівновіддалені від екватора).

ПЕРЕВИЩЕННЯ ЦІЛІ − різниця висот цілі і вогневої позиції батареї. Під час визначення установок для стрільби враховують поправку на пе­ревищення цілі як суму кута місця цілі і поправки кута прицілювання на кут місця цілі.

ПЕРЕДОВИЙ СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ − пункт, призначений для розвідки противника, перегляду близьких підступів до переднього краю своїх військ, зв’язку з мотопіхотою, а також для коригування вогню по цілях, не спостережуваних з основного СП.

ПЕРЕТВОРЮВАЧ ДАНИХ − функційний пристрій, дані в якому перетворюються з одного подання в інше, еквівалентне.

ПЕРИСКОП − оптичний прилад, головні осі об'єктива і окуляра якого розміщені у різних за рівнем горизонтальних площинах. Призначений для спостереження із-за укриття.

ПЕРИСКОПІЧНИЙ ВІЗИР ПРИЦІЛУ − оптичний візир прицілу гармати з об'єктивом і окуляром, головні оптичні осі яких розміщені в різних площинах.

ПЕРИСКОПІЧНІ ПРИЛАДИ − оптичні прилади, в конструкції яких використаний принцип перископа. В артилерії П.п. – це стереотруби, розвід-теодоліти, перископічні насадки для бусолі, деякі далекоміри.

ПІДНІМАННЯ КАРТИ − посилення контурних ліній і підфарбування умовних знаків на карті для більш чіткого виділення окремих елементів місцевості, що можуть суттєво вплинути на бойові дії підрозділу, частини, з'єднання. Елементи місцевості розфарбовують кольоровими олівцями, збільшують умовні знаки, підкреслюють назви або збільшують підписи назв. Підписи ліній сітки координат (на кожному аркуші карти у дев'яти місцях) піднімають жовтим кольором легким тушуванням.

ПЛАНОВИЙ АЕРОФОТОЗНІМОК − аерофотознімок, отриманий внаслідок планового фотографування місцевості і розташованих на ній об'єктів. Планове фотографування здійснюється у будь-який час доби. Масштаб аерофотознімків залежить від висоти фотографування і величини фокусної відстані об’єктива фотоапарата. Масштаб аерофотознімків (2000-6000) дозволяє визначати координати важливих об'єктів з точністю, що задовольняє вимоги ведення вогню та завдання ударів.

ПЛАСТИЧНІСТЬ ОПТИЧНОГО ПРИЛАДУ − величина, що показує, у скільки разів база оптичного приладу (відстань між осями об'єктивів бінокулярних оптичних приладів) більша за базу очей (питома П.о.п.). Повна П.о.п. визначається добутком питомої пластичності на збільшення оптичного прилад. Вона показує, у скільки разів радіус стереоскопічного зору (відстань, на якій зберігається здатність очей відчувати взаємне розташування предметів за глибиною) під час спостереження у прилад більше радіуса стереоскопічного зору під час спостереження без приладу.

ПЛОЩИНА СПОСТЕРЕЖЕННЯ − вертикальна площина, що проходить через лінію спостереження і перпендикулярна до площини спостереження.

ПОВІТРЯНА АРТИЛЕРІЙСЬКА РОЗВІДКА − складова частина повітряної розвідки як виду. Ведеться підрозділами розвідувальної авіації (вертольотами, літаками), безпілотними літальними апаратами з метою отримання даних про об'єкти (цілі) противника для успішного завдання ракетних ударів і ведення вогню.

ПОГОДА − стан атмосфери у місці, що розглядається, у визначений момент або за обмежений проміжок часу (добу, місяць, рік). П. характеризують метеорологічні величини: тиск, температура, вологість повітря, напрям і швидкість вітру, опади, хмарність та інші атмосферні явища.

ПОДІЛКА КУТОМІРА − артилерійська кутомірна міра. П.к. − центральний кут, який стягується дугою, що дорівнює 1/6000 частині довжини кола. Довжина дуги в одну поділку кутоміра приблизно дорівнює 0,001 радіуса, звідси наша тисячна. Кути у поділках кутоміра записують через риску (дефіс) і читають роздільно (напр., 12-45 – дванадцять сорок п'ять). Поділки кутоміра, записані до риски, інколи називають великими поділками кутоміра, а записані після риски – малими, одна велика поділка кутоміра дорівнює 100 малим поділкам.

ПОЛЕ ЗОРУ (оптичного приладу, оптичного прицілу) − частина простору, видима у прилад без його переміщення. Вимірюється кутом, під яким промені йдуть до країв окуляра.

ПОЛОЖЕННЯ ЦІЛІ СТОСОВНО ОРІЄНТИРА − віддалення цілі стосовно орієнтира за напрямом, дальністю і висотою. Може вказуватися полярними або прямокутними координатами (приростами координат).

ПОЛЯРНІ КООРДИНАТИ ЦІЛІ − числові величини, що визначають положення цілі на площині або у просторі. За полярні координати цілі беруть дирекційний кут, дальність до цілі і кут місця цілі.

ПОМИЛКА ВИМІРЮВАНЬ (СЕРЕДИННА, СЕРЕДНЯ, СЕРЕДНЯ КВАДРАТИЧНА, АБСОЛЮТНА, ВІДНОСНА) − різниця між отриманим значенням вимірюваної величини та її істинним значенням. Помилками вимірювань є:

1) абсолютна помилка – різниця між отриманим і істинним значеннями вимірюваної величини;

2) відносна помилка – відношення абсолютної помилки до істинного значення вимірюваної величини;

3) середня помилка, яка визначається як середнє арифметичне із помилок вимірювань. Середня помилка є випадковою. Чим більша кількість вимірювань, тим ближче середня помилка до істинного значення вимірюваної величини;

4) серединна помилка – числова характеристика нормального закону розподілу випадкових помилок, що характеризує розкид випадкових помилок навколо центру розсіву;

5) середня квадратична помилка – числова характеристика будь-якого закону розподілу випадкових помилок, що характеризує розкид випадкових помилок навколо центра розсіву. Середня квадратична помилка дорівнює додатному значенню квадратного кореня із дисперсії.

ПОМИЛКА ІНСТРУМЕНТАЛЬНА − помилка вимірювань системи керування, що викликається неточністю орієнтування, регулювання і роботи самих приладів (напр., неточністю орієнтування приладів, юстування антенних пристроїв, градуювання приладів і т. ін.).

ПОНОВЛЕННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ − приведення змісту застарілих топографічних карт згідно із сучасним станом місцевості. Здійснюється з використанням аерофотознімків. Нові об'єкти, що виникли на місцевості, наносяться на карту, а ті, що зникли, − вилучаються.

ПОПРАВКА НА ОБЕРТАННЯ ЗЕМЛІ − поправки дальності і напряму, викликані дією прискорення Коріоліса. П.н.о.З. залежить від дальності і напряму стрільби. Як правило, ця поправка розраховується під час стрільби (пуску) на великі дальності.

ПОРЯДОК ЦІЛЕВКАЗАННЯ − встановлене правило (спосіб) для швидкого і точного указання місця цілі (об'єкта) на полі бою іншій особі. Способи цілевказання: від орієнтирів, за азимутом і відстанню до цілі, наведенням гармати на ціль, розривом артилерійського снаряда і т. ін. Цілевказання може проводитися як безпосередньо на місцевості, так і за картою чи аерофотознімком. Установлюється командирами, штабами, органами розвідки.

ПОСТ ПЕРЕДАЧІОРІЄНТУВАННЯ − створене топовідділення обслуги для передачі орієнтування одночасним відмічанням за небесним світилом. До складу поста входять один-два топогеодезисти з теодолітом або бусоллю і радіотелефоніст з радіостанцією. П.п.о. протягом певного часу безперервно передає дирекційний кут на світило.

ПРАВИЛА СТРІЛЬБИ І УПРАВЛІННЯ ВОГНЕМ − основні положення і рекомендації щодо підготовки стрільби і керування вогнем артилерії, стрільби на ураження різних цілей, керування вогнем артилерійських підрозділів у різних умовах бойових дій.

ПРИЛАДИ НІЧНОГО БАЧЕННЯ − електронно-оптичні прилади для спостереження вночі. П.н.б. працюють за рахунок використання невиди­мих для людського ока інфрачервоних або ультрафіолетових променів.

ПРИЛАДИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВІДКИ (ПСР) − прилади, що служать для виявлення і розпізнавання різних наземних, морських та ін­ших цілей, спостереження за діями противника і своїх військ, розвідки місцевості, цілевказання і коригування стрільби. В ракетних і артилерійських частинах, підрозділах застосовуються такі ПСР: біноклі, стереотруби, розві­дувальні теодоліти, бусолі, прилади нічного бачення.

ПРИЛАДИ КЕРУВАННЯ ВОГНЕМ АРТИЛЕРІЇ − прилади, що використовуються під час визначення установок для стрільби і керування вогнем артилерійських і мінометних підрозділів, під час ураження різних цілей. П.к.в.а. включає прилади визначення топографічних даних і обчислених установок для стрільби по цілі, прилади розрахунку сумарних поправок на балістичні і метеорологічні умови стрільби; прилади розрахунку коректур під час пристрілювання цілі і реперів різними способами.

ПРИРІСТ КООРДИНАТ − різниця координат точки прив'язування та вихідної точки.

ПРИСТРІЙ ОБРОБКИ ДАНИХ − функціональна частина обчислюваль­ної системи, що призначена для виконання функцій введення, виведення, обробки та керування даними.

ПРОЕКЦІЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ − (масштабів 1:25000 -1:500 000) — рівнокутна поперечно-циліндрична проекція Гаусса, обчислена для шестиградусної зони по елементах еліпсоїда Красовського. Земна поверхня поділяється за довготою на шістдесят шестиградусних зон, відлік яких ведеться від нульового (Грінвіцького) меридіана. Кожна зона послідовно проектується на циліндр, а циліндр потім розгортається в площину. Осьовий меридіан та екватор кожної зони зображаються прямими лініями, перпендикулярними між собою. Усі осьові меридіани зон зображаються без похибок і зберігають масштаб по всій своїй довжині.

Інші меридіани в кожній зоні зображаються в проекції кривими лініями (тому вони довші за осьовий меридіан), тобто з похибками. Усі паралелі зображаються кривими лініями з деякою похибкою. Похибки довжин ліній збільшуються з віддаленням від осьового меридіана на схід або на захід і на краях зони стають найбільшими, досягаючи величини порядку 0,001 довжини лінії, виміряної за картою.

Завдяки єдиній проекції всі топографічні карти пов’язані із системою плоских прямокутних координат, в якій визначається місцезнаходження геодезичних пунктів, а це дозволяє отримувати координати точок в одній системі як за картою, так і під час вимірювання на місцевості.

Проекція карти 1:1 000 000 - видозмінена поліконічна міжнародна. Частини земної поверхні, обмежена за широтою на 4°, а за довготою на 6°, проектуються кожна на свій конус. Паралелі зображуються дугами кола, а меридіани – прямими лініями. Похибки в довжинах становлять до 0,14%, у кутах - до 7', у площах - до 0,08%.

ПРЯМОВИСНА ЛІНІЯ − напрям сили ваги в даній точці земної поверхні. П.л. не зберігає абсолютно незмінного напряму стосовно нерухомих предметів і внаслідок збурень гравітаційного поля від Місяця і Сонця здійснює добові коливання порядку 0,02".

ПУНКТ АСТРОНОМІЧНИЙ − точка земної поверхні, географічні координати якої і азимут орієнтирного напряму визначені астрономічним шляхом (із спостережень небесних світил). На місцевості П.а. відмічається цегляним або бетонним стовпом. Якщо П.а. суміщений з пунктом геодезичним, астрономічні і геодезичні координати і азимути на такому пункті будуть розрізнятися між собою внаслідок відхилення прямовисної лінії від нормалі до поверхні рефернц-еліпсоїда.

ПУНКТ ГЕОДЕЗИЧНИЙ − пункт геодезичної мережі, відмічений на місцевості, закладеним у землю центром та спорудженим над ним знаком, обкопаним канавою. Координати центра пункту (абсциса, ордината і абсолютна висота), а також дирекційні кути напрямів на орієнтирні пункти вказуються в геодезичних каталогах. Орієнтирні пункти відмічаються на місцевості закладеним у землю центром і установленим на ньому дерев'яним або бетонним стовпом, обкопаним круглою канавою.

ПУНКТ УПРАВЛІННЯ − спеціально обладнане і оснащене технічними засобами місце, з якого командувач (командир) з офіцерами штабу здійснює управління військами (силами, засобами) під час підготовки і ве­дення бойових дій або під час несення засобами бойового чергування. Створюються командні, передові командні, запасні, тилові і допоміжні П.у. П.у. можуть бути рухомими і стаціонарними.

РАДІОДАЛЕКОМІР − далекомір, в якому для вимірювання відстані використовуються радіохвилі сантиметрового і міліметрового діапазонів. Р. можуть бути активного і пасивного типу, а за видом сигналів, що випромінюються, − з імпульсним і безперервним випромінюванням. Принцип дії імпульсних Р. ґрунтується на вимірюванні часу затримання сигналу між моментами випромінювання і приймання відбитого сигналу, фазових (під час безперервного випромінювання) – на визначенні різниці фаз хвиль, що випромінюються і приймаються. Р. застосовується в радіолокації та інших галузях.

РАДІОЛОКАЦІЙНА РОЗВІДКА (РЛР) − добування, аналіз, узагальнення відомостей про об’єкти (цілі) противника, у тому числі визначення їх координат або параметрів руху за допомогою радіолокаційних станцій; складова частина радіоелектронної розвідки та радіолокаційного забезпечення. РЛР дозволяє виявляти об'єкти (цілі) на землі, в повітрі, на воді за будь-яких метеорологічних умов, вдень і вночі, визначати вид та інтенсивність ра­діолокаційних перешкод противника, засікати епіцентри ядерних вибухів.

РАДІОЛОКАЦІЙНА СТАНЦІЯ (РЛС) − пристрій для виявлення, вимірювання координат і розпізнавання об'єктів (цілей), а також для вирішення інших завдань методами радіолокації. РЛС складається із потужного радіопередавача, що працює у метровому, дециметровому, сантиметровому і міліметровому діапазонах хвиль; спрямованої антени; радіоприймача, що працює на тій же довжині хвилі, що й радіопередавач; синхронізатора, індикаторного пристрою і допоміжного обладнання. Розрізняють РЛС за їх призначенням: для виявлення або повітряних, або наземних, або надводних об'єктів, гарматної наводки, наведення літаків і ракет, прицільного бомбометання і т. ін.

РАДІОЛОКАЦІЙНЕ Ц1ЛЕВКАЗАННЯ − радіолокаційна інформація про місцезнаходження об'єктів (наземних, повітряних, надводних) з точністю і періодичністю, достатніми для використання її на пунктах управління.

РАДІОЛОКАЦІЙНИЙ ІНДИКАТОР − пристрій на РЛС для візуального спостереження сигналів. Основу Р.і. складає електронно-променева трубка (ЕПТ). За видом розгортки, що створюється на екрані, розрізняють індикатори з діаметральною (лінійною), кільцевою, растровою, круговою та іншими видами розгорток. Додатково РЛС можуть обладнуватися звуковими індикаторами.

РАДІОЛОКАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС − сукупність РЛС та інших пристроїв, об'єднаних для сумісної роботи.

РАДІОЛОКАЦІЙНИЙ ОГЛЯД − послідовний огляд навколишнього простору променем антени радіолокатора з метою виявлення і визначення місцеположення об'єктів. Поширені круговий і секторний види Р.о.

РАДІОЛОКАЦІЙНИЙ ПРИЦІЛ − комплекс приладів для ведення прицільної стрільби в умовах відсутності оптичної видимості. Р.п. включає: РЛС, що вирішує завдання пошуку, виявлення, захоплення, автосупроводження, вимірювання координат і параметрів руху цілі; лічильно-розв’язувальний прилад, що забезпечує за даними РЛС, а також з урахуванням метеорологічних, балістичних та інших факторів визначення установки для стрільби.

РАДІОЛОКАЦІЯ − галузь науки й техніки, предметом якої є спостереження різних об'єктів (цілей) радіотехнічними методами: виявлення, визначення координат, розпізнавання та отримання іншої інформації. Під Р. розуміють також сам процес радіолокаційного спостереження об'єктів за допомогою РЛС, що використовують активні або пасивні методи.

РАДІОНАВІГАЦІЯ − розділ навігації, що вивчає та розробляє теоретичні питання і практичні прийоми водіння наземних рухомих та інших об'єктів за допомогою радіотехнічних засобів і пристроїв.

РАДІОХВИЛІ − електромагнітні хвилі, довжина яких більше 0,1 мм.

РАЙОН ОСОБЛИВОЇ УВАГИ − ділянка місцевості, у межах якої найбільш імовірне розташування важливих цілей (об’єктів) противника (засобів ядерного нападу, танків, артилерії і т. ін.). Р.о.у. є підвищене спостереження (розвідка), призначаються ракетні і артилерійські підрозділи (частини) для ураження цілей (об’єктів), що розкриваються в Р.о.у.

РОЗВІДКА МІСЦЕВОСТІ − добування, збір та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) таких бойових дій військ: про рельєф, гідрографію, населені пункти, мережу доріг, грунтово-рослинний покрив тощо.

РОЗВІДКА СПОСТЕРЕЖЕННЯМ − добування розвідувальних даних про об'єкти (цілі) противника шляхом спостереження. Спостереження ведеться зі спостережних пунктів, літальних апаратів, кораблів. Для спостереження застосовуються різні прилади розвідки.

РОЗВІДУВАЛЬНІ ВІДОМОСТІ − відомості про противника, одержані різними засобами розвідки. Після обробки Р.в. визначаються розвідувальні дані, що використовуються під час прийняття рішень, планування операції (бою), управління військами, планування вогню і ударів.

Дата добавления: 2014-11-29