ГЛОСАРІЙ 4 страница

РОЗПОРЯДЖЕННЯ − бойовий документ з управління військами; бойові Р. підлеглим об'єднанням, з'єднанням, частинам і підрозділам, що віддаються замість бойового наказу і стисло відображають його зміст; бойові Р. безпосередньо підлеглим з'єднанням, групам, частинам, підрозділам родів військ, спеціальних військ; Р. щодо видів забезпечення, зв'язку, ПУВ та ін. У разі обмежених термінів підготовки операції (бою) після відпрацювання командувачем (командиром) задуму можуть віддаватися попередні бойові Р., в яких зазначається орієнтовне завдання, до виконання якого треба бути готовим.

СВІТЛОВИЙ ОРІЄНТИР − група розривів освітлювальних снарядів у розташуванні військ противника для орієнтування військ, що ведуть бойові дії. С.о. позначають залпами або серіями методичного вогню через кожні 3-5 хв.

СВІТЛОСИЛА ОПТИЧНОГО ПРИЛАДУ (СОП) − характеристика, що визначає кількість світлової енергії, що проходить через оптичну систему приладу. Від СОП залежить освітленість і, отже, яскравість зображення на сітківці ока під час спостереження за допомогою приладу. СОП умовно характеризують квадратом діаметра вихідної зіниці, але при цьому не враховується втрата світла під час проходження через оптичний прилад, яка в біноклях та стереотрубах сягає 25-30%.

СВІТЛОФІЛЬТРИ − прозоре середовище, що змінює спектр світлових променів і величину світлового потоку, що проходить крізь неї. С. – це пластинка дзеркального скла, пофарбована у червоний, жовтий, помаранчевий, димчастий або інший колір, або оптичний пристрій. Застосовується в артилерійських оптичних приладах (приціли, стереотруби, далекоміри і т. ін.).

СЕКТОР СПОСТЕРЕЖЕННЯ − ділянка місцевості, обмежена справа наліво двома орієнтирами, у межах якої ведеться спостереження.

СИСТЕМА КООРДИНАТ − сукупність точок, ліній і поверхонь, стосовно яких визначається положення будь-яких об'єктів на поверхні або у просторі. Лінійні і кутові величини, що визначають положення об'єкта на будь-якій поверхні або у просторі, називаються його координатами. У військовій справі використовуються: система плоских прямокутних координат, система плоских полярних і біполярних координат, географічна система координат, система астрономічних координат; прямокутна система координат у просторі.

СИСТЕМА СПОСТЕРЕЖЕННЯ − сполучення спостережних пунктів і постів, командних пунктів родів військ і спеціальних військ, розміщених на місцевості, у літальних апаратах, на кораблях з метою найкращого перегляду місцевості та розкриття об'єктів противника.

СМУГА РОЗВІДКИ − смуга місцевості у розташуванні противника, обмежена справа і зліва розмежувальними лініями, в якій повинна вестись розвідка силами і засобами об’єднання (з’єднання, частини). С.р., як правило, призначається ширше смуги бойових дій об’єднання (з’єднання, частини), а за глибиною – не менше глибини його бойового завдання.

СПОСОБИ ВИЗНАЧЕННЯ КООРДИНАТ ЦІЛІ − порядок застосування засобів розвідки і прийоми обробки результатів засічки для визначення полярних і прямокутних координат цілі. Координати визначають використанням результатів засічки цілі з одного пункту (далекоміром, радіолокаційною станцією), з двох пунктів (поєднаним спостереженням, за допомогою підрозділів звукової розвідки) або фотографуванням з літака.

СПОСТЕРЕЖНИЙ ПУНКТ (СП) − місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією). Артилерійські СП організовуються в артилерійських підрозділах, частинах, артилерійських групах для розвідки противника, засічки цілей і коригування вогню. Артилерійські СП можуть бути основними і допоміжними (передовими і боковими). Вони є елементом бойового порядку артилерійського підрозділу.

СПОСТЕРЕЖУВАНА ЦІЛЬ (ОБ'ЄКТ) – ціль, спостережувана неозброєним оком з використанням оптичних приладів, у тому числі приладів нічного бачення (інших технічних засобів), зі спостережних пунктів і постів, літальних апаратів, пунктів управління, а у ВМФ – з кораблів та береговихпостів.

СПРЯЖЕНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ − спостереження, що ведеться одночасно з двох-трьох пунктів, що становлять єдину систему. Застосовується в артилерії для визначення координат цілей (орієнтирів, реперів), засічки розривів снарядів своєї артилерії.

СТАНЦІЇ НАЗЕМНОЇ АРТИЛЕРІЙСЬКОЇ РОЗВІДКИ (СНАР) − радіолокаційна станцій для розвідки рухомих наземних (надводних) цілей. Служить для виявлення і визначення координат танків, БТР, БМП, автомобілів, кораблів тощо і забезпечення стрільби артилерії по них.

СТАНЦІЯ РОЗВІДКИ ВОГНЕВИХ ПОЗИЦІЙ − радіолокаційна станція для виявлення і визначення координат вогневих позицій гармат, мінометів, гаубиць і т. ін. і контролю точності стрільби. Під час розвідки С.р в.п. визначає координати ВП за даними супроводу балістичного об'єкта (БО) на висхідній гілці траєкторії з подальшою її екстраполяцією до точки вильоту лічильно-обчислювальним приладом (ЛОП). Під час контролю точності стрільби відхилення точок падіння БО визначається ЛОП за даними супроводу БО на низхідній гілці траєкторії.

СТАНЦІЯ РАДІОТЕХНІЧНОЇ РОЗВІДКИ − пристрій для одержання даних про місцезнаходження, параметри, тип і призначення радіоелектронних засобів (РЕЗ) противника, що розвідуються шляхом прийому і аналізу їх радіовипромінювань Розрізняють наземні, корабельні і авіаційні С.р.р. Застосовуються для керування засобами радіопротидії під час заглушення РЕЗ противника радіозаводами та видачі вихідних даних для ураження РЕЗ вогневими засобами.

СТЕРЕОСКОП − оптичний прилад, що служить для аналізу розвідувальних фотознімків, відбору і тренування далекомірників - стереоскопістів.

СТЕРЕОСКОПІЧНИЙ ДАЛЕКОМІР − оптико-механічний прилад, що складається із різних лінз, відбивних призм, дзеркал та інших деталей. С.д. служить для вимірювання відстаней до цілі (репера, місцевого предмета) розриву снаряда.

СТЕРЕОСКОПІЧНІСТЬ ЗОРУ − здатність очей сприймати глибину простору під час спостереження двома очима і розрізняти взаємне розташування предметів за глибиною у просторі (віддалення один від одного). Найбільша відстань, на якій неозброєне око людини розрізняє взаємне розташування предметів за глибиною, називається радіусом стереоскопічного зору. У середньому радіус С.з. людини дорівнює 1 350 м.

СТЕРЕОТРУБА − бінокулярний перископічний прилад для спостереження із-за укриттів, вивчення місцевості, виявлення цілей, вимірювання кутів і відстаней, спостереження за результатами стрільби. Складається із двох шарнірно з'єднаних зорових труб з окулярами, тримача, лімба і механізму для вимірювання вертикальних кутів. Збільшення С. 10-кратне (з оптичною насадкою 20-кратне). Точність вимірювання вертикальних і горизонтальних кутів – 1,8'.

СТРАТОСФЕРА − шар атмосфери, що розташований над тропопаузою до висот 45-55 км і відрізняється розподілом температури, близьким до ізотермічного у нижній частині і підвищенням температури з висотою – у верхній. Положення нижньої межі С. – тропопаузи залежно від широти, пори року і розвитку атмосферних процесів може коливатися у межах декількох кілометрів (над полярними областями вона знаходиться на висоті 8-10 км, над помірними широтами - на висоті 10-12 км, над екватором – на висоті 16-18 км). Середні температури на нижній межі С. – від -45°С до -75°С залежно від широти і пори року, на верхній межі С. - від -20°С до +20°С.

СХЕМА ОРІЄНТИРІВ − графічний бойовий документ із зображенням на ньому місцевих предметів, взятих як орієнтири. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах – від себе у бік противника. Кожному орієнтиру надається своє найменування і вказується відстань до нього. С.о. полегшує постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії, цілевказання, ведення вогню.

СХИЛЕННЯ МАГНІТНОЇ СТРІЛКИ − горизонтальний кут між істинним (астрономічним) меридіаном і напрямом магнітної стрілки (магнітним меридіаном) у даній точці поверхні Землі. Величина схилення магнітної стрілки піддається добовим, річним та віковим коливанням, а також збуренням під виливом магнітних бурь. У разі відхилення магнітної стрілки на схід схилений вважається східним (додатним), у разі відхилення на
захід −західним (від'ємним). Величина С.м.с. і його річна зміна вказані на кожному аркуші топографічної карти на рік видання карти. Лінії, що з'єднують точки з однаковим магнітним схиленням, називаються ізогонами. Вони вказуються на картах масштабів 1:300 000
і 1:1 000 000. На цих картах показують також (міниш магнітних аномалій із зазначенням амплітуди коливань магнітного схилення).

СХИЛЕННЯ СВІТИЛА − сферична відстань світила від небесного екватора, відраховується від екватора: від 0 до 90° − до північного і до -90° − до південного полюса світу, позначається звичайно літерою δ. С.с. не змінюється через добове обертання Землі і є координатою, що наводиться в каталогах координат небесних світил (у збірниках астрономічних таблиць) і використовується під час визначення азимута орієнтирного напряму астрономічним способом.

ТАБЛИЦЯ СТРІЛЬБИ − збірник обчислених даних, необхідних для визначення установок для стрільби по визначеній цілі залежно від дальності до неї та інших умов стосовно будь-яких боєприпасів конкретного зразка зброї.

ТЕОДОЛІТ − переносний геодезичнийдля вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів під час геодезичних робіт топографічного знімання, топогеодезичної підготовки стрільби. Основні робочі частини Т. – горизонтальні і вертикальні круги з відліковими пристроями. Т. поділяються на високоточні (середня квадратична похибка їх 0,5-1"), точні (2-5") та технічні (15-30").

ТИЛОВИЙ ПУНКТ УПРАВЛІННЯ (ТПУ) − пункт управління, з якого здійснюється керівництво підрозділами, частинами і технічне забезпечення у ході підготовки і ведення бойових дій. Створюється у частинах, з'єднаннях Сухопутних військ.

На ТПУ розміщаються офіцери органів управління тиловим і технічним забезпеченням, а також офіцери управління, які не увійшли до складу КП. Час і місце розгортання ТПУ визначає командир (командувач), а пересування− начальник штабу.

ТОПОГЕОДЕЗИЧНА ПІДГОТОВКА − частина топогеодезичного забезпечення. Т.п. включає: доведення до частин і підрозділів вихідних топогеодезичних даних, необхідних для завдання ударів, ведення вогню і розвідки противника, впровадження заходів, що забезпечують своєчасне і якісне виконання топогеодезичного прив'язування (планування і організацію топоприв’язування, організацію взаємодії з підрозділами ВТС, створеній АТГМ, підготовку маршрутів пересування у топогеодезичному відношенні, обчислення таблиць дирекційних кутів світил, організацію роботи поста передачі орієнтування, вивірення топоприладів і апаратури), а також топогеодезичне прив'язування позицій, пунктів і постів, контроль топогеодезичного прив'язування.

ТОПОГЕОДЕЗИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ − один із основних видів бойового забезпечення військ. Це цілий комплекс заходів із підготовки та доведення до штабів і військ топогеодезичних даних, необхідних для успішного вирішення поставлених бойових завдань. Т.з. організовується і здійснюється з метою вивчення та оцінки місцевості під час підготовки та ведення бою, а також для більш ефективного використання зброї і бойової техніки.

ТОПОГЕОДЕЗИЧНЕ ПРИВ'ЯЗУВАННЯ (ПОЗИЦІЙ, ПУНКТІВ,
ПОСТІВ) − частина топогеодезичної підготовки. Т.п. включає визначення плоских прямокутних координат і абсолютних висот точок, що прив'язуються; визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямів, необхідних для наведення ракет, гармат і приладів у заданому напрямі. За необхідності координати точок перетворюють із однієї зони в іншу і визначають поправку до дирекційного кута за перехід із зони в зону.

ТОПОГЕОДЕЗИЧНЕ ПРИВ'ЯЗУВАННЯ НА ГЕОДЕЗИЧНІЙ ОСНОВІ − вид топоприв'язування, під час якого координати точок, що існують, визначають за допомогою приладів стосовно пунктів ДГМ, СГМ або точок АТГМ. Дирекційні кути орієнтирних напрямів визначають гіроскопічним, астрономічним або геодезичним способом. Абсолютні висоти точок, що прив'язуються, визначають на рівнинній і пагорбкуватій місцевості за картою, у гірській – за допомогою приладів стосовно пунктів геодезичних мереж, а також від контурних точок з відмітками висоти.

ТОПОГРАФІЧНА РОЗВІДКА − добування відомостей, необхідних для вирішення завдань топогеодезичного забезпечення. Головні завдання Т.р.: виявлення відповідності змісту топогеографічних карт дійсному стану місцевості; виявлення цілісності зовнішніх знаків і центрів геодезичних пунктів; виявлення організації, оснащеності і характеру дій частин (підрозділів) топографічної служби противника; визначення можливості використання штабами топографічних і спеціальних карт противника, його фотодокументів та інших даних. Результати Т.р. використовуються під час поновлення топографічних карт, складання спеціальних карт, фотодокументів, описів та довідок про місцевість.

ТОПОГРАФІЧНЕ ОРІЄНТУВАННЯ − вивчення характеру місцевості і місцевих предметів у розташуванні противника і своїх військ для подальшого використання даних під час планування бойового застосування РВ і А і управління ними в бою (операції).

ТОПОГРАФІЧНЕ ПРИВ'ЯЗУВАННЯ ЗА КАРТОЮ (АЕРО-ФОТОЗНІМКОМ) − вид топоприв'язування, під час якого координати точок, що прив'язуються, визначають за допомогою приладів або топоприв’язувача (апаратури топоприв'язування) стосовно контурних точок карти (аерофотознімка). Дирекційні кути орієнтирних напрямів визначають: гіроскопічним, астрономічним, геодезичним способами за допомогою магнітної стрілки бусолі; передачею дирекційного кута одночасним відмічанням за небесним світилом, за допомогою гірокурсовказівника апаратури топоприв'язування, кутовим ходом. Висоти точок, що прив'язуються, визначають за картою.

ТОПОПРИВ'ЯЗУВАЧ − колісна або гусенична машина, обладнана приладами навігаційної апаратури. Т. призначений для вирішення таких завдань: визначення координат ВП (СП), а також позицій, постів і пунктів підрозділів артилерійської розвідки; водіння колон військ, особливо на місцевості, збіднений на орієнтири і у темний час доби, для нанесення на карту не позна­чених на ній доріг і колонних шляхів; передачі дирекційних кутів орієнтирних напрямів на точки, що прив'язуються. Робота навігаційної апаратури Т. щодо визначення координат точок, що прив'язуються, ґрунтується на безперервному послідовному розв'язанні прямої геодезичної задачі.

ТРОПОСФЕРА − нижня, основна частина атмосфери, що характеризується зменшенням температури з висотою із середнім вертикальним градієнтом близько
0,65°С/100 м і з можливими відхиленнями його значення до 0,3 °С/100 м у той або інший бік. Т. простягається від поверхні землі до висоти 10-12 км у помірних широтах, до 8-10 км – у полярних і до 16-18 км у тропіках. Найнижчі десятки метрів у Т. створюють приземний шар, нижні 1 -2 км - шар тертя. У Т. спостерігається найбільша зміна метеорологічних величин як за вертикаллю, так і за горизонталлю, в ній сильно розвинута турбулентність, часто зустрічаються інверсії, утворюються основні види хмар, формуються повітряні маси та атмосферні фронти, метеорологічні явища (опади, тумани, завірюхи та ін.), циклони та антициклони.

УМОВНІ ЗНАКИ − символічні штриховані і фонові позначення об’єктів місцевості, бойової і метеорологічної обстановки, застосовані на географічних картах і географічних документах. Залежно від призначення розрізняють топогеографічні, тактичні і метеорологічні У.з. Вони можуть бути масштабними, позамасштабними, лінійними та пояснювальними.

УПРАВЛІННЯ ПІДРОЗДІЛАМИ − цілеспрямована діяльність загальновійськових і артилерійських командирів і штабів щодо підтримки постійної бойової готовності ракетних і артилерійських підрозділів, підготовки їх до бойових дій і управління ними під час виконання поставлених завдань у бою.

ФОРМА УПРАВЛІННЯ − один із можливих проявів його змісту. Вона виражає зміст управлінської діяльності і головним чином її організаційну сторону. Ф.у. залежить від рівня та складу управлінської ланки: необхідності поєднання централізації та децентралізації, розподілу конкретних завдань між органами управління та посадовими особами всередині них; рівня підготовленості офіцерів та злагодженості у роботі.

ФОРМАЛІЗОВАНІ ДОКУМЕНТИ − документи, виконані шляхом формалізації. Застосовуються для пересилання типових розпоряджень, зведень, даних про забезпеченість військ, а інколи про їх дії. Ф.д мають бути придатними для пересилання з використанням АСУ та машинної обробки. Ф.д. містять постійну та змінну інформацію. Перша заздалегідь заноситься у відповідні графи спеціальних бланків у вигляді індексів, друга записується під час складання Ф.д. Під час пересилання по технічних засобах зв'язку називаються індекси елементів постійної інформації та зміст змінної інформації.

ФОТОГРАММЕТРИЧНА РОЗВІДКА − ведеться в інтересах забезпечення штабів РВ і А розвідувальними даними, одержаними внаслідок обробки фотографічних (фототелевізійних), радіолокаційних, теплових та інших зображень поверхні землі і об'єктів. Результати Ф.р. використовуються під час створення спеціальних карт, фотодокументів, під час визначення координат цілей і бойових порядків військ по фотознімках, для отримання роз­мірів і положення військових об'єктів, визначення деформації інженерних споруд, а також для вирішення інших завдань, пов'язаних з точними вимірюваннями по фотознімках.

ФОТОГРАММЕТРІЯ − наука, що вивчає геометричні властивостіфотографічного зображення на фотознімках і методи вимірювання сфотографованих об'єктів, тобто методи визначення їх просторового положення, розмірів і характеру. Для фотограмметричних робіт в артилерійських підрозділах застосовуються спеціальні прилади: фототрансформатори, діапроектори, стерео- і монокомпаратори, стереопроектори та ін.

ФОТОДОКУМЕНТИ (військ.) − фотографічне зображення ділянки місцевості, що доповнене топографічними, картографічними і розвідувальними даними, оформленими відповідними умовними знаками. Виготовляються за матеріалами повітряного або наземного фотографування. Призначені для детального вивчення противника, місцевості, визначення координат об'єктів (цілей), цілевказання і орієнтування. До Ф. належать аерофотознімки, фотосхеми, фотоплани та фотокарти.

ФОТОЕЛЕМЕНТ − фотоелектричний прилад, в якому під час опромінювання поверхні металевого або напівпровідникового електрода (фотокатода) виникає фотоефект. Розрізняють Ф. із зовнішнім фотоефектом, коли дія світла спричиняє емісію електронів з поверхні електрода у навколишній простір, і з внутрішнім фотоефектом, коли дія світла створює у напівпровідниковому матеріалі значне число рухомих носіїв заряду – електронів і дірок, що призводить до різкого збільшення його електричної провідності. До першого типу Ф. належать вакуумні ти іонні, а до другого – фоторезистори.

ФОТОКАРТА − фотодокумент, де топографічними умовними знаками накреслені основні елементи місцевості та їх характеристики, а також рельєф. Виготовляється у масштабі 1:25 000 – 1:50 000 на важливі для дій військ райони (рубежі), не забезпечені топографічним картами цих масштабів.

ФОТОПЛАН − вимірювальний документ (якщо нанесені дані про противника – розвідувальний фотодокумент), виготовлений із трансформованих фотовідбитків у масштабі 1:10 000 - 1:50 000 на окремі найбільш важливі райони, не забезпечені великомасштабними топографічними картами. На Ф. наносять координатну сітку і підписують назви населених пунктів, рі­чок та інших об'єктів місцевості. Точність вимірювання на Ф. така ж, як і на карті.

ФОТОСХЕМА − розвідувальний фотодокумент, змонтований з дешифрованих аерофотознімків за загальними контурами у смузі сфотографованої місцевості. Ф. виготовляють на окремі райони (рубежі) розташування противника, аеродроми, залізничні вузли та інші об'єкти великих розмірів, а також на райони, що зазнали ядерних ударів. Ф. використовується головним чином для вивчення противника і місцевості.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ОПТИЧНИХ ПРИЛАДІВ − параметри, що визначають якісні показники оптичних приладів. Основні Х.о.п. – збільшення, поле зору, діаметри входу і виходу, світлосила, пластичність і перископічність.

ЦЕНТР ГЕОДЕЗИЧНОГО ПУНКТУ − точне положення пункту на місцевості. Складається із закладених у землю бетонних монолітів. Точне положення центра позначається чавунними марками, замурованими у грані монолітів, розташованих на одній прямовисній лінії. На верхній моноліт встановлюється розпізнавальний стовп, який трохи виступає над землею. Ц.г.п. використовується під час проведення топогеодезичних робіт.

ЦІЛЕРОЗПОДІЛ − розподіл цілей між артилерійськими підрозділами (частинами, групами), що залучаються для їх ураження. Здійснюється командувачем (командиром), штабом для найбільш ефективного вирішення завдань.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ − повідомлення даних про характер, місцезнаходження і дії цілі. Здійснюється командирами, штабами, органами розвідки і спостереження. Цілевказання може виконуватися від орієнтирів (місцевих предметів), наведенням на ціль приладу або зброї, в полярних, прямокутних або географічних координатах, за картою, аерофотознімком, розривами ар­тилерійських снарядів і т. ін.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ВІД ОРІЄНТИРА − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передачі величини кута між орієнтиром і ціллю, дальності стосовно орієнтира (більше, менше) і перевищення цілі. Розрізняють випадки, коли той, хто передає, і той, хто приймає Ц.в.о., знаходяться на одному СП або на різних СП. У другому випадку той, хто передає Ц.в.о., трансформує дані тому, хто приймає цілевказання.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ЗА ВІДЛІКОМ ПРИЛАДУ − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі іншій особі шляхом передачі величин відліку, знятих з приладу (кут, дальність і перевищення). Прилади того, хто дає, і того, хто приймає, повинні бути зорієнтовані на основний напрям.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ПОЛЯРНИМИ КООРДИНАТАМИ − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об'єкта) шляхом передачі кута (дирекційного кута, геодезичного азимута), дальності і кута місця (перевищення) цілі. Даний спосіб застосовується артилерійськими командирами і розвідувальними підрозділами.

ЦІЛЕВКАЗАННЯ ПРЯМОКУТНИМИ КООРДИНАТАМИ − спосіб повідомлення про місцезнаходження цілі (об'єкта) шляхом передачі тому, хто приймає цілевказання, значень х, у і висоти цілі.

ЦІЛЬ − об'єкт противника, намічений для ураження. Ц. розділяють: за розташуванням у просторі – на наземні, підземні, повітряні, надводні і т. ін.; за складом – поодинокі (танк, корабель, літак і т. ін). групові і складні; за розмірами – на точкові, площинні, лінійні; за характером діяльності – наактивні, пасивні, рухомі, у тому числі маневрові, нерухомі і на такі, що з'являються; за ступенем захищеності – на відкриті, укриті, броньовані; за умовами спостереження – на спостережувані і неспостережувані; за специфічними відмітними ознаками, напр., за оптичною, тепловою, радіолокаційною контрастністю. Ц. можуть поділятися за важливістю, швидкістю руху (маневровістю) та іншими ознаками.

ШВИДКІСТЬ СВІТЛА − у вільному просторі (вакуумі) – швидкість поширення будь-яких електромагнітних хвиль (у тому числі світлових). Ш.с. у вакуумі дорівнює 299792±0,4 км/с.

ШИРОТА − одна із географічних координат. Широта точки – кут між площиною екватора і нормаллю – лінією, що проходить через дану точку під кутом 90° до поверхні земного еліпсоїда. Може бути в межах від 0 до 90° північною чи південною.

ШТАБНА КУЛЬТУРА офіцера − сукупність якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. Полягає у високій організованості, оперативності та ініціативній ретельності, здатності у найбільш доцільний послідовності і якісно виконувати великий обсяг різноманітних завдань, грамотно, стисло і чітко оформляти всі штабні документи; в умілому застосуванні математичних моделей операцій і методики, наукової організації штабної роботи.

Дата добавления: 2014-11-29