Функції операційного менеджменту

Планування — визначає перспективу розвитку операційної системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників зі встановленням термінів виконання.

Складовою цієї функції є прогнозування — оцінка вірогідності характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.

Перелік вирішуваних завдань у процесі планування залежить від довжини часу (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 - Перелік вирішуваних завдань у процесі планування залежно від довжини часу

Від 0 до 3 місяців	Від 3 місяців до 1 року	Від 1 до 5 років і більш
Короткострокові плани (оперативне планування): · призначення робіт; · впорядкування робіт; · розклад виконання робіт; · диспетчерування	Середньострокові плани (агрегатне планування) · планування продажів · виробниче і фінансове планування · планування трудових ресурсів, запасів, субпідряду; · аналіз оперативних планів	Довгострокові плани (стратегічне планування) · дослідження і розробки · капіталовкладення · розміщення потужностей

Організація — реалізація розроблених планів і програм шляхом кооперації людей і знарядь праці (машин, устаткування і т.п.). При цьому спільна трудова діяльність людей повинна здійснюватися якісно з щонайвищим результатом при мінімальних витратах ресурсів. Особливість даної функції менеджменту полягає у тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їх праці.

Соціотехнічний підхід – заснований на розробці виробничих завдань з урахуванням технічної системи, необхідної для виконання виробничих завдань і соціальної організації, в рамках якої ці завдання виконуються.

Основні положення соціотехничного підходу:

1) робота повинна вимагати відомої напруги і містити елементи різноманітності;

2) необхідно, щоб на роботі можна було вчитися і продовжувати освіту;

3) робота повинна давати можливість реалізувати в певних межах функцію ухвалення рішень;

4) необхідність визнання при добре виконаній роботі;

5) необхідність певного ступеня соціальної підтримки.

Мотивація. Мета мотивації полягає в тому, щоб зіставляти інтереси організації з особистими потребами її працівників.

Керівник у процесі мотивації не стільки прагне до задоволення індивідуальних потреб підлеглих, скільки - до створення механізму, об'єднуючого підлеглих в єдину команду.

У центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування. Система мотивації включає такі складові: стиль управління; поведінка менеджера в комунікаціях; оплата праці та ін.

Контроль. Суть функції — в завчасному виявленні небезпеки, що насувається, виявленні помилок, відхилень ось встановлених норм, нормативів, стандартів і тим самим в створенні основи для коректування діяльності операційної системи.

Дата добавления: 2014-11-29