Проблеми Азовського та Чорного моря

Серед головних екологічних проблем Азовського та Чорного морів – надмірне забруднення, зменшення біорізноманіття, обміління.

Азовське море – зона екологічного лиха.

В недалекому минулому море мало цілющі води, велике біологічне різноманіття, вилов риби був в 35 разів більший ніж у Чорному морі.

Серед головних причин екологічної кризи Азовського моря:

- хижацький вилов риби;

- будівництво водосховищ на ріках Кубань, Дон та інші;

- впровадження в басейнах річок зрошувального землеробства і рисосіяння замість традиційних культур, що призвело до зменшення стоку рік;

- забруднення викидами хімічної та металургійної промисловості, сільського господарства, нафтопродуктами;

- пересиченість реакційних зон.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри і глибина, але також досить напружена. Через порушення гідродинамічного, гідрохімічного та теплового балансів водних мас поступово підвищується межа насичених гідрогенсульфуром глибинних вод, що дуже небезпечно для екосистем й моря.

Шляхи вирішення екологічних проблем гідросфери:

- економія води;

- розширення об’ємів використання морської води для потреб народного господарства і побуту;

- очищення стічних від;

- зменшення забруднення природних вод;

- екологічний моніторинг;

- відмова від ядерних випробувань в океані;

- заборона захоронення радіоактивних відходів в океані;

- міжнародне співробітництво у справі охорони Світового океану.

Екологічні проблеми літосфери.

Літосфера – зовнішня тверда оболонка Земля, що вміщує життєво важливі ресурси: ґрунти, надра, землі.

Ґрунти – це особливі природні утворення, що характеризуються родючістю – здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їхньої життєдіяльності.

Функції ґрунтів:

- накопичення атмосферних осадів;

- регулювання водного балансу;

- утворення і забезпечення чистоти підземних вод;

- концентрація елементів живлення рослин;

- трансформація або мобілізація живлення рослин;

- середовище життя.

За час розвитку людської цивілізації площі ґрунтів, придатних до землеробства, безперервно скорочуються. Останні десятиліття характеризуються масовою деградацією ґрунтів з втратою основної властивості – родючості.

Причини втрати ґрунтів:

- розорювання – призводить до ерозії;

- ерозія ґрунтів – процес руйнування ґрунту, внаслідок винесення вітром або водою, яка посилюється внаслідок господарської діяльності;

- забруднення – впливає на фізичні і хімічні процеси в ґрунті;

- підкислення ґрунтів – зниження їх рН, спричинене кислотними опадами та хімічним забрудненням. Є несприятливим для більшості сільськогосподарських культур;

- зниження лісистості – сприяє вимиванню поживних речовин з ґрунту, втраті вологості, затопленню низин весною, посиленню ерозії, спустелюванню;

- перевипасання худоби – призводить до знищення трав’яного покриву, подальшої ерозії та неможливості відновлення родючості ґрунту внаслідок втрати детриту;

- зрошення – зумовлює вимивання гумусу і засолення ґрунту внаслідок швидкого випаровування води;

- заболочування – втрата земель внаслідок нераціонального поливу, затоплення великих територій при будівництві ГЕС, інфільтрації вод з великих водосховищ;

- осушування боліт – призводить до зміни гідрологічного режиму;

- спустелювання – зниження біологічної продуктивності природних екосистем. Буває аридне спустелювання в посушливих зонах з причин: знелісення, перевипасання, засолення, ерозії та арктичне спустелювання в тундрі та лісотундрі у разі перевипасу, геологічної розвідки, знищення рослинності колесами техніки тощо;

- урбанізація – втрата земель внаслідок розростання міст.

Темпи деградації ґрунтів стали такими високими, що ґрунтознавці ставлять питання про підготовку “Червоної книги ґрунтів”, до якої будуть занесені ґрунти, яким загрожує знищення.

В Україні за останні 30 років внаслідок промислово-індустріального розвитку та забруднення ґрунтів радіонуклідами після аварії на ЧАЕС частка ріллі на людину знизилась на 30%. Родючість ґрунтів в Україні – одна з найвищих у світі, і забруднювати їх – злочин перед людством.

Заходи з охорони ґрунтів:

- боротьба з ерозією (науково обґрунтована агротехніка, захисні лісосмуги, регульований випас худоби тощо);

- впровадження біологічного землеробства (сівозміни, чисті пари, біологічні засоби захисту рослин, органічні добрива);

- науково обґрунтована меліорація;

- моніторинг земель;

- природоохоронне законодавство.

Надра – верхня частина земної кори, в межах якої видобуваються корисні копалини.

Надра використовуються в кількох напрямках:

1. для добування корисних копалин;

2. для зберігання рідких і газоподібних корисних копалин;

3. для створення споруд, заводів, сховищ;

4. для транспортних комунікацій;

5. для захоронення промислових відходів.

Корисні копалини відносяться до вичерпних та невідновних.

При сучасних темпах видобування більшість родовищ вичерпається впродовж 50-100 років.

Шляхи вирішення сировинної проблеми:

- ресурсозбереження;

- перехід на безвідходні та маловідходні технології;

- використання альтернативних матеріалів;

- використання вторинних ресурсів;

- комплексне використання мінеральних ресурсів;

- максимальна розробка пластів;

- використання новітніх технологій видобування та переробки;

- розробка конкрецій, зосереджених на дні Світового океану (корисні копалини – вичерпні, невідновні, а конкреції - відновні).

В 1992 році Верховною Радою України затверджено закони про охорону природного середовища й ресурсів України, де передбачено заходи з охорони природи, зокрема надр, а також жорсткі покарання за шкоду, завдану природі. Згідно з діючим законодавством порушені землі підлягають рекультивації – відновленню їхніх цінних властивостей, що є обов’язком тих підприємств, які їх порушили.

Охорона та збереження біорізноманіття.

Біота, або сукупність усіх живих організмів є найважливішою складовою біосфери. Для будь-якої природної системи і біосфери в цілому біологічне різноманіття є головною умовою її стійкості. З ним пов’язана можливість дублювання - заміни одних ланок іншими.

На конференції ООН з питань довкілля і розвитку у Ріо-де-Жанейро в 1992р. було прийнято Конвенцію про біорізноманяття, яка засвідчила, що біорізноманіття має три основні аспекти:

1. Генетичний – сукупність генофондів різних популяцій одного виду.

2. Видовий – сукупність усіх видів, тобто загальний генофонд Землі;

3. Екосистемний – сукупність екосистем планети.

На конференції збереження біорізноманіття було віднесено до числа трьох найважливіших екологічних проблем сучасності:

- збереження біорізноманіття;

- збереження лісів;

- збереження клімату.

Причини зменшення біологічного різноманіття:

1. Надмірна екологічна експлуатація видів – коли з популяцій вилучається більше особин, ніж може утворитись в процесі розмноження: масовий відстріл, хижацький вилов та ін.

2. Руйнування місць проживання під впливом:

- забруднення;

- збіднення ресурсів;

- прямого руйнування: підтоплення, осушення, вирубки лісів, випалювання, перевипасання.

3. Забруднення природного середовища:

- хімічне (ядохімікати, міндобрива, миючі засоби тощо);

- фізичне (шум, вібрації, фізичні поля тощо);

- термічне;

- радіоактивне;

- біологічне (шляхом вселення нових видів).

4. Спрощення природних систем: створення простих агроценозів на місці складних природних систем.

5. Осушення боліт, що призводить до втрати унікальних екосистем.

6. Знищення природної кормової бази.

7. Кислотні опади, що призводять до:

- загибелі рослинності;

- деградації ґрунтів;

- деградації водних екосистем.

Основні заходи по збереженню біорізноманіття.

1. Планування і збалансоване використання земельних ресурсів.

2. Невиснажливе використання природних екосистем.

3. Збереження лісів планети.

4. Раціональне використання ресурсів морів.

5. Зниження рівня забруднення довкілля.

6. Моніторинг.

7. Червоні та Зелені книги.

8. Заповідна справа.

9. Біоконсервація.

10. Збереження генетичної інформації в кріобанках (глибоко заморожених статевих та соматичних клітин).

11. Правовий захист – створення державної та міжнародної правової бази захисту біорізноманіття.

12. Екологічна освіта населення.

Заповідна справа – це теорія і практика організації та збереження заповідних територій різних рівнів. В заповідних територіях охороняються як окремі носії біорізноманіття – популяції, види, екосистеми, так і середовище проживання в цілому. Серед заповідних територій найвищий ранг мають заповідники й національні парки, потім заказники й заповідно-мисливські господарства, а також пам’ятники природи.

Заповідники – це виділені державою території й акваторії, в межах яких охороняються природні об’єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну цінність: ландшафти, еталонні ділянки природного середовища, геологічні утворення, угруповання рослин і тварин тощо. Заповідники знаходяться під охороною закону, на їхній території забороняються всі види господарської діяльності.

Заповідники, які являють собою найхарактернішу еталонну ділянку біосфери даної фізико-географічної зони, або біома, де діє режим абсолютного заповідання відносяться до біосферних (еталонних) заповідників. В Україні це: Асканія Нова, Чорноморський та Карпатський заповідники.

Система заходів, спрямованих на збереження генетичної і видової різноманітності шляхом збереження популяційних і видових генотипів окремих особин поза природними місцями проживання – в зоопарках, ботанічних садах, у колекціях культур, тощо – називається біоконсервацією.

Еколого-економічні розрахунки й моделі показують, що збереження генофонду будь-якого регіону можливе лише за умови, що не менше ніж 10-15% його площі зайнято заповідними територіями.

У 1948р. при ООН було створено Міжнародну Червону книгу, куди заносяться дані про всі види рослин і тварин, що опинилися на межі вимирання. В 1980р. побачила світ перша Червона книга України.

Питання для самоконтролю знань.

1. У чому полягає екологічне значення атмосфери?

2. Як утворюються кислотні дощі та до яких наслідків вони призводять?

3. Що таке тепличний ефект та які причини його виникнення?

4. Які причини зменшення густини озонового шару Землі та до яких наслідків може призвести цей процес?

5. Які заходи слід запровадити, щоб поліпшити стан повітряного середовища?

6. У чому полягає екологічне значення гідросфери?

7. Які основні причини дефіциту прісної води на Землі?

8. У чому полягають наслідки забруднення гідросфери?

9. Які екологічні функції Світового океану?

10. Вказати головні шляхи розв’язання екологічних проблем гідросфери?

11. Що таке ґрунт?

12. Які екологічні функції ґрунтів?

13. У чому полягають основні причини деградації ґрунтів?

14. Які заходи можуть зменшити швидкість деградації ґрунтів?

15. У чому полягають шляхи вирішення сировинної проблеми сучасності?

16. Що є основною умовою стійкості природних екосистем?

17. Які аспекти біорізноманіття вам відомі?

18. Які заходи слід запровадити для збереження біорізноманіття в біосфері?

19. Що таке біоконсервація?

20. Якої шкоди може завдати вирубування лісу на берегах річки або озера?

21. Щорічно змивається дощами, здувається вітром 26 млрд.т родючого шару ґрунту, площа пустель щорічно збільшується на 6 млн га. Які заходи можна запропонувати для захисту родючого шару ґрунту?

22. “Навряд чи знайдуться інші тварини, що відіграли таку велику роль в історії Світу, як дощові черви”, - такий висновок зробив Ч. Дарвін. Чому?

Література.

1. Л1 стор. 121-157.

2. Л2 стор. 60-96, 109-131.

5. Екологічні проблеми в галузях енергетики, промисловості, транспорту, сільського господарства, військової справи, космосу, науки і культури. Проблеми урбоекології.

Дата добавления: 2014-11-29