Архітектура як система

Існує багато визначень поняття «система», проте всі вони включають такі спільні для системних об’єктів якості, як цілісність, упорядкованість, множинність складових елементів та органічність їх взаємозв’язку, ієрархічність структури. Архітектура цілком відповідає цим критеріям, тому може розглядатися як система, що складається з підсистем, але, в свою чергу, і сама є складовою системи вищого порядку – демоекосистеми (від грец. Δήμος – народ, населення та грец. оίκος – дім). Трансформація земної екосистеми у демоекосистему (тобто систему взаємодії населення та довкілля), за Г. І. Лавриком [14], пов’язана з тим, що діяльність людини з перетворення природного середовища набула планетарного масштабу.

На рисунку 1.1 показана структурна модель демоекосистеми. Природне середовище впливає на населення і тим самим викликає необхідність у створенні штучного (архітектурного) середовища, яке забезпечує умови для життєдіяльності окремої людини й суспільства в цілому. Населення в процесі своєї життєдіяльності викликає зміни в природі та перетворює її у своїх цілях опосередковано – через «другу природу». Впливаючи на природне середовище, людина виступає у нерозчленованій функціональній єдності з об’єктами штучного (архітектурного) середовища – спорудами, технікою тощо. Безумовно, вона може взаємодіяти з природою і безпосередньо, але ці контакти мають пасивний характер, вони специфічні, як правило, для біологічних екосистем. Тому на рисунку 1.1 показаний лише прямий зв’язок «природа – населення».

Саме населення визначає поведінку демоекосистеми у взаємодії із середовищем, тому провідні критерії її оптимальності мають бути людськими, а не техніко-економічними. Інколи, в гонитві за максимальним техніко-економічним ефектом, необґрунтовано занижується рівень споживчої цінності окремих споруд і архітектурного середовища в цілому, без урахування того, як це вплине на життєдіяльність населення.

У свою чергу сама архітектура включає в себе три основні підсистеми: матеріально-конструктивну, функціонально-просторову та художньо-естетичну (рис. 1.2). Кожна з них відображає систему в цілому, але у відповідному аспекті. Легко помітити, що відома тріада Вітрувія «міцність, користь, краса» відображає вимоги до цілісного архітектурного об’єкта через оцінювання саме цих його основних підсистем.

Рисунок 1.1 – Структурна модель демоекосистеми (за Г.І. Лавриком):

1 – прямий зв’язок; 2 – зворотний зв’язок

Рисунок 1.2 – Структурна модель архітектури як системи

Дата добавления: 2014-11-29