Творчий метод архітектора

Специфіка архітектури (і як діяльності, і як її результату), що полягає у нерозривній єдності науки, мистецтва, техніки та виробництва, обумовлює специфіку творчого методу архітектора. Він являє собою своєрідний синтез творчих методів художника, науковця й інженера. У творчості архітектора поєднуються спрямованість художника на досягнення гармонії, науковця – до прирощення і систематизації знань та інженера – на досягнення конкретного практичного результату.

Принципова відмінність між науковою і художньою діяльністю – це відсутність елементів суб’єктивного й емоційного у результатах праці науковця та підвищений зміст того й іншого в продуктах художньої творчості. Інженерна діяльність до певної міри суміщає в собі риси двох попередніх: вона спирається на вже напрацьовані наукою методи, але орієнтована на розв’язання конкретної задачі (табл. 3).

Науковий метод дає розв’язання проблеми, й при його повторному застосуванні отримують порівнювані результати. Цінністю тут є не так конкретний результат, як розроблена методика його отримання. Для художнього методу вищою цінністю є досягнення унікального результату, який неможливо відтворити, що робить художній твір унікальним, єдиним у своєму роді, справді неповторним. Натомість інженерний підхід, як правило, спирається на вже розроблені методики. Для інженера використання вже відомих, випробуваних методик і конкретних проектних рішень не недолік, як для художника, а перевага, оскільки гарантує економічність і надійність вирішення.

Ці три аспекти творчого методу архітектора набирають різної питомої ваги при проектуванні архітектурних об’єктів різного рівня та на різних стадіях проектування. При проектуванні архітектурних об’єктів вищих ієрархічних рівнів (або принципово нових) особливого значення набуває науковий аспект. У процесі проектування унікальних (проте вже відомого типу) об’єктів нижчих рівнів визначальним є саме художній аспект. А для масових, типових, багаторазово повторюваних об’єктів ширше застосовується саме інженерний аспект творчого методу архітектора.

Таблиця 3 – Порівняльна характеристика художнього, інженерно-технічного та наукового методів

Метод	Художній метод	Інженерно-технічний метод	Науковий метод
Мета	Перетворення матеріального середовища і закономірна організація простору в цілісній системі в інтересах людини та суспільства
Засоби	Суб’єктивний досвід з використанням інтуїції та уяви	Об’єктивний досвід з використанням уже напрацьованих наукових та практичних результатів	Об’єктивний досвід з використанням методів дослідження
Прагнення художника до гармонії	Прагнення інженера до досягнення конкретного результату	Прагнення науковця до системи
На основі вивчення вихідної ситуації	При опорі на розроблені методи проектування	При опорі на здобуті знання
Розроблення концепції	Підбір комбінації вже відомих рішень	Побудова наукової гіпотези
Візуальний аналіз	Математичні розрахунки	Логічні операції
Закономірності	Художня виразність і краса	Економічність та надійність	Необхідність та доцільність
Результат	Прийняття проектного рішення	Розв’язання проблеми-гіпотези
Проектна модель об’єкта, що має суспільне значення	Прирощення знань

Відомий афоризм стверджує, що скульптура – це брила мармуру, з якої видалене все зайве. Процес проектування можна також розглядати як процес послідовного обмеження можливого спектра проектних вирішень, починаючи з вищих ієрархічних рівнів до нижчих, від загального до конкретного.

Відповідно спочатку, як правило, обмеження накладаються в результаті застосування наукового аспекту методу архітектора. Далі настає час вироблення творчої концепції, головної ідеї проектного вирішення. На цьому етапі спектр можливих рішень суттєво звужується, виходячи саме з художніх, ідейно-естетичних міркувань. І, нарешті, остаточне уточнення проектного рішення досягається завдяки застосуванню інженерно-технічного методу.

Дата добавления: 2014-11-29