Список літератури. Мета: Дати загальне уявлення про зміст понять «педагогічна діяльність» і «педагогічна майстерність»; Забезпечити усвідомлення структурних елементів

ПЛАН

ТЕМА: СУТНІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

ЛЕКЦІЯ 1-2.

МЕТА: Дати загальне уявлення про зміст понять «педагогічна діяльність» і «педагогічна майстерність»; забезпечити усвідомлення структурних елементів педагогічної майстерності

1.1 Професійна діяльність педагога.

1.2. Сутність педагогічної майстерності.

2.3. Елементи педагогічної майстерності.

2.4. Педагогічна кваліметрія.

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ

1.1. Сукупність професійно обумовлених вимог до вчителя визначається як професійна готовність до педагогічної діяльності.

Зміст професійної готовності акумульований у професіограмі.

Психолого-педагогічна модель сучасного вчителя національної школи включає в себе:

1. Загальногромадянські риси: громадянська активність задля творення Української держави; національна самосвідомість, патріотизм і толерантність щодо інших народів і культур; володіння українською мовою як державною; соціальний оптимізм, відповідальність і працелюбність.

2. Морально-педагогічні якості: любов до дітей і потреба взаємодіяти з ними; принциповість і стійкість переконань; високий рівень загальної та психологічної культури; чесність і щирість стосунків, гуманістичне спрямування на взаємини з дітьми; дисциплінованість і вимогливість, справедливість і об'єктивність.

3. Індивідуально-психологічні особливості: професійно-педагогічна спрямованість; висока інтелектуально-пізнавальна зацікавленість і допитливість; позитивна "Я - концепція", професійна ідентичність, високий рівень домагань; емоційна стійкість, витримка й самовладання; саморегуляція, самостійність і діловитість у досягненні життєво важливих цілей; педагогічні якості (педагогічна витримка та працездатність; педагогічна спостережливість; педагогічна уява; педагогічна інтуїція; педагогічний такт).

4. Фахова компетентність і спеціальна підготовка: ґрунтовні знання із загальноосвітніх і фахових дисциплін; педагогічне спрямування наукової ерудиції; володіння ефективною педагогічною технологією; уміння користуватися сучасною комп'ютерною технікою.

5. Психолого-педагогічні здібності: проектування цілей навчання та прогнозування шляхів особистісного становлення дитини; конструювання методичних підходів і здатність передбачати можливі результати; педагогічна творчість; адекватне сприйняття вихованця та безумовне прийняття його як особистості; педагогічний оптимізм; духовно-виховний вплив на дитячий колектив і особистість дитини, організація ефективної педагогічної взаємодії з ними; соціально-перцептивні та комунікативні здібності (комунікабельність; гнучкість і швидкість мислення у педагогічних ситуаціях; висока культура мови та мовлення - фонетична чіткість, лексична науковість і точність, експресивність, емоційність і виразність; володіння мімікою, тоном голосу, поставою, рухами та жестами). (12, 32-34).

Професійна діяльність педагога – це особливий вид соціальної діяльності, спрямований на передачу від старшого покоління молодшому накопичені людством культуру, досвід, створення умов для їх особистісного розвитку і підготовки до виконання певних соціальних ролей у суспільстві.

Системоутворюючою характеристикою діяльності є мета.

Особливості педагогічної діяльності:

1) Педагогічна діяльність спрямована не на зміну предметів, а на формування особистості людини, що росте і має за мету задоволення запитів суспільства в підготовці нового покоління громадян до самостійного і творчого життя.

2) Двосторонність педагогічної праці: з однієї сторони діє вчитель, з іншої – вихованець. Ця двостороння діяльність утворює єдиний, цілісний процес, який немислимий без участі однієї з сторін.

3) Педагогічна діяльність є багатовекторним процесом. На особистість дитини одночасно з вчителем впливають батьки, товариші, навколишнє середовище. Завдання педагога: зуміти скоректувати усі ці впливи, охопити їх найбільш повно, щоб керувати розвитком всієї системи стосунків дитини з навколишнім світом.

4) Педагогічна діяльність здійснюється не як вплив суб’єкта діяльності на її об’єкт, а як їх взаємодія – на основі рівності позицій учасників цієї взаємодії.

5) Ефективність педагогічної майстерності визначається особистими якостями педагога.

Результатом педагогічної діяльності є знання, уміння, навички, переконання особистості, що росте, її психічні властивості, система стосунків з навколишнім світом.

Дослідження багатьох учених (Н. В. Кузьміної, В. О. Сластьоніна, А. І. Щербакової та ін.) визначають такі функції педагогічної діяльності вчителів: діагностичну, орієнтаційно-прогностичну, конструктивно-проектувальну, організаторську, інформаційно-пояснювальну, комунікативно-стимуляційну, аналітико-оцінну, дослідно-творчу.

Традиційно основними видами педагогічної діяльності, що здійснюється в цілісному педагогічному процесі, є викладання і виховна робота.

Викладання – це вид виховної діяльності, спрямований на управління переважно пізнавальною діяльністю школярів.

Виховна робота – це педагогічна діяльність, спрямована на організацію виховного середовища і управління різноманітними видами діяльності вихованців із метою вирішення завдань гармонійного розвитку особистості.

Структурними компонентами педагогічної діяльності є: гностичний, проектний, конструктивний, організаторський, комунікативний.

Учитель повинен бути професіоналом у своїй справі.

Професіоналізм – це здатність проектувати і розраховувати хід педагогічних процесів, уміти передбачити наслідки, беручи за основу знання загальних обставин, умов і конкретних причин. Тобто, професіоналізм – це уміння мислити і діяти професійно.

Близьким до поняття „професіоналізм” є поняття „професійний потенціал учителя”.

Професійний потенціал (від лат. potencia – узагальнена здібність, можливість, сила) – це сукупність об’єднаних у систему природних і набутих якостей, що визначають здібність педагога виконувати свої обов’язки на заданому рівні.

І. П Підласий. визначає професійний потенціал за такою формулою:

ППП = Пнеп + Пчип + Пдсп + Пдпд,

де ППП – професійний потенціал педагога;

Пнеп – незмінна частина потенціалу, зумовлена загальними вродженими здібностями педагога;

Пчип – частково змінна (прогресивна) частина потенціалу, зумовлена природними спеціальними здібностями особистості та їх розвитком у процесі професійної підготовки та практичної діяльності;

Пдсп – компонент потенціалу, що доповнюється спеціальною підготовкою в ВНЗ (спеціальний);

Пдпд – частина потенціалу, набута в процесі практичної діяльності педагога.

1.2. Педагогічна майстерність – це сукупність певних професійних якостей особистості вчителя, що зумовлені високим рівнем його психолого-педагогічної підготовленості, здатності оптимально вирішувати педагогічні задачі (навчання, виховання і розвиток школярів).

Рівні педагогічної майстерності: низький, середній, високий, творчий (елементарний, базовий, досконалий, творчий).

Критеріями майстерності педагога є: доцільність (за спрямованістю), продуктивність (за результатами), діалогічність (за характером стосунків з учнями), оптимальність (у виборі засобів), творчість (за змістом діяльності).

2.3. Елементи педагогічної майстерності: гуманістична спрямованість, професійна компетентність, здібності до педагогічної діяльності, загально-педагогічні вміння.

Гуманістична спрямованість – це спрямованість на особистість іншої людини, утвердження словом і працею найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки й стосунків.

Професійна компетентність педагога визначається єдністю його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності і характеризує його професіоналізм.

Зміст професійної компетентності – це знання предмета, методики його викладання, педагогіки і психології.

Педагогічні здібності – це індивідуальні властивості особистості, які полягають у специфічній чутливості до об’єкта, засобів діяльності та створення найбільш продуктивних способів досягнення у педагогічній діяльності очікуваних результатів.

До основних здібностей у педагогічній діяльності належать: комунікативність, перцептивні здібності, динамізм особистості, емоційна стабільність, оптимістичне прогнозування, креативність, організаторські здібності.

Загально-педагогічні вміння вчителя – це комплексні вміння, які передбачають оволодіння системою психологічних і педагогічних дій, спрямованих на цілісну реалізацію виховних і освітянських функцій.

Є чотири групи умінь: афективні (емоційні), пізнавальні, ціннісно-орієнтаційні, практичні.

2.4. Термін „кваліметрія” походить від слов’янського „кваліфікація” і латинського „метрос” (вимірювати).

Кваліметрія - це галузь педагогічних досліджень, спрямована на діагностування специфічних професійних якостей педагога. Сукупність цих якостей називається професіоналізмом, новаторством, а методика їх оцінювання традиційно визначається як атестація (педагогів, навчальних закладів).

1. Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка. – К.: Лібра, 1996. – Р.1.

2. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – Гл. 5.

3. Васянович Г. Педагогічна етика. – Львів: Норма, 2005. – 343 с.

4. Волкова Н. П. Педагогика. – К.: Академія, 2001. – Р.5.1.

5. Гузій Н. В. Основи педагогічного професіоналізму. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2004. – 155 с.

6. Духнович О. В. Народна педагогія про загальні правила наставляння // Педагогіка: хрестоматія / уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С.38 – 41.

7. Кіліченко О. І. Національне й загальнолюдське як чинники формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя початкових класів // Єдність національного й загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей: Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ, 2002. – С. 78-80.

8. Макаренко А. С. Деякі висновки з мого педагогічного досвіду // Педагогіка: хрестоматія / уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С. 45, 48.

9. Макаренко А.С. Методика шкільного виховання // Педагогіка: хрестоматія / уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С. 382-384.

10. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К.: ВАТ «КДНК», 2001. – Тема 5.

11. Мороз О. Г., Падалка О. С., Юрченко В. І. Педагогіка і психологія вищої школи: навч.посіб. — К., 2003. – C. 32-34.

12. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1 столітті. – К.: Шкільний світ, 2001. – Р. Педагогічні та науково-педагогічні кадри.

13. Педагогічна майстерність / за ред. І. А. Зязюна. – К.: Вища школа, 1997. – Р. 1. 2.

14. Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф.Кривонос та ін.; за ред. І. А. Зязюна. – К.: Вища школа, 2004. – С. 10-22, 27-35.

15. Подласый И. П. Педагогика. Новый курс: в 2 кн. – М.: ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1: Общие основы, Процесс обучения. – С. 253-256, 273-274.

16. Сластенин В. А., Исаев И. Ф., Мищенко А. И., Шиянов Е. Н. Педагогика. – М.: Школа - Пресс, 2000. – Р.1.

17. Сухомлинський В. О. Народження громадянина. Єдність педагогічних поглядів і переконань учителів // Педагогіка: хрестоматія / уклад.: А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. - С. 67 – 69.

18. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Педагогіка: хестоматія / уклад.: А.. Кузьмінський, В.Л.Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – С. 58-63.

19. Теоретичні основи педагогіки / за ред. О. Вишневського. – Дрогобич: Відродження, 2001. – Л. 4.

20. Ягупов В. В. Педагогіка.– К.: Либідь, 2002. – Тема 6.

Дата добавления: 2014-11-29