Насилування

В процесі виконання службових обов’язків не виключена можливість нападу зі спробою насилування з боку зловмисників. Насилування — це злочин, від якого страждають частіше всього жін­ки. Щоб запобігти насилля, треба дотримуватись деяких мір обережності:

— намагайтесь уникати ситуацій, які можуть закінчитися насильством: не сідайте в машину, якщо вам пропонують підвезти незнайомі, не повертайтесь до дому в темряві без супроводника, не вступайте в розмову з незнайомими чоловіками, не обирайте безлюдних шляхів пересування, темних переходів, неосвітлених вулиць, провулків і т. п.;

— на всяк випадок майте при собі газовий балончик. Якщо прийдеться повертатись додому пізно ввечері, держіть балончик в руці або кишені бо із су­мки його швидко не дістанеш;

— якщо ви побачили, що за вами йде підозріла людина, зайдіть в любий громадський заклад по дорозі і подзвоніть звідти рідним або знайомим, щоб вони вас зустріли;

—відчиняйте вхідні двері тільки добре знайомим людям и тільки тоді, коли ви впевнені, що вам це нічим не загрожує.

Якщо на вас раптово хтось напав і його наміри не викликають сумнівів, спробуйте запевнити нападника що ви начебто носій заразної небезпечної хвороби і, якщо це не зупинить нападника, по­чніть захищатися:

—використовуйте для захисту сумку, парасольку, гострі предмети (ключи від дверей, заточений олівець, авторучку), можна жбурнути в очі пісок, землю — все, що є у вас трапиться під рукою;

—застосовуйте всі прийми, які ви знаєте: бийте нападника кулаками, ногами, кричіть, кличте на допомогу, — активний опір може налякати нападника.

Якщо ви все-таки стали жертвою насилля, одразу ж звертайтесь в медичні органи щоб отримати меди­чне свідоцтво про те, що трапилось. Звертайтесь з заявою в міліцію, детально описавши зовнішність насильника, а також те, в якому місці та при яких обставинах відбувся напад.

11.3.4 Напад в автомобілі

Якщо ви на своєму автомобілі прямуєте для виконання службового завдання, на шляху слідування до вас може попроситись випадковий пасажир. Кожна зупинка в дорозі, щоб підібрати випадкового пасажира, пов’язана з певним ризиком: не можна поручитися, що людина, голосуюча у дороги, попавши в са­лон вашого автомобіля, не схватить вас за горло и не попросить «уступити йому на деякий час» ваш транспортний засіб. Під любим, навіть самим доброзичливим обличчям, може ховатись злочинна або хуліганська натура. Навіть підвозячи дівчину, ви не можете бути впевнені, що вона не почне шантажувати вас, порвавши на собі кофточку та репетуючи: «Насилують!»

Таким чином, якщо ваш пасажир все-таки виказав дурні наміри, спробуйте скористатися такими порадами:

— якщо пасажир погрожує вам зброєю, робіть все, що він наказує;

— не здумайте вступати в бійку з ним однією рукою, а другою рукою придержувати руль;

—спробуйте скористуватися любим підходящим приводом, щоб звільнитись від присутності агресивного супутника: наприклад, закричіть, намагаючись привернути до себе увагу, коли будете проїздити мимо людяних місць, або зупиніться на людяному перехресті, зробивши вигляд, що заглух мотор, — роздратовані водії зараз же почнуть сигналити, і пасажир, може бути, залишить вас, не бажаючи привертати до себе увагу; можна навіть навмисно порушити правила дорожнього руху, проїжджаючи мимо патрульної машини чи поста ДАЇ, і вас зупинить інспектор.

Якщо ні один з цих варіантів не можна застосувати і пасажир стає все більше агресивним, віддайте йому машину або зробіть все, що він наказує. Спробуйте запам’ятати його зовнішній вигляд. Після розлучення з пасажиром, одразу ж зверніться в міліцію.

Особливо небезпечна нічна зупинка. Якщо ви не таксист, не заробляєте на життя перевезенням пасажирів, ніколи не беріть супутників, голосуючих в темний час. Побачивши можливу аварію і людину, яка просить зупинитись, заблокуйте з середині всі двері вашого автомобілю. Скиньте швидкість і перейдіть на нижчу передачу, при цьому будьте готові в любий момент поїхати швидше. Включивши дальнє світло, роздивіться місце можливої аварії. Зупиніться, не виключайте мотор і не виходьте з машини, доки не переконаєтесь, що це дійсно аварія. При найменшій підо­зрі, що аварія імітована, негайно від’їжджайте і звертайтесь в міліцію.

11.4. ПРАВОВІ ОСНОВИ САМОЗАХИСТУ

Кожна людина має право на збереження своєї гідності, честі, здоров’я, життя. Гарантовані Конституцією України права людини захищає закон. Питання самозахисту, захист прав особистості регламентуються в різних статтях Кримінального кодексу України, наприклад в ст. 36, ст. 39«Крайня необхідність самозахисту».

Згідно з цією статтею, не є злочином спричинення шкоди особам, які скоїли замах на життя та здоров’я. Це повинно бути в межах необхідної оборони, тобто при захисті особистості або прав того, хто захищається сам чи захищає інших осіб. Перевищенням меж необхідного захисту визнаються навмисні дії, явно не відповідні характеру й ступеню суспільно небезпечного замаху.

Якщо раніше пріоритетною вважався захист «інтересів суспільства й держави», то тепер на першому місці стоїть «захист особистості й прав захищаючого». Закон стверджує, що для захисту не обов’язково звертатися до кого-небудь за допомогою, якщо є змога самому зупинити агресію: «...Право (на самозахист) належить особі незалежно від можливості уникнути замахів або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади». В той же час захисник повинен вимірювати ступень загрози і відповідні дії та не допускати «перевищення меж необхідної оборони». Захисник може перетворитися в злодія, якщо він скоїть «навмисні дії, явно не відповідні характеру й небезпеці замахів». Ось чому треба зробити все необхідне, щоб уникнути сутички. В разі не­минучої сутички намагайтесь притягнути свідків, щоб в подальшому вони могли підтвердить, що ви оборонялись, а не нападали. В сутичці, якщо противник беззбройний, використовуйте підручні засоби. Якщо ви володієте прийомами східних одноборств, застосовуйте їх.

Всі випадки самозахисту можна розділить на дві категорії:

—якщо напад не несе в собі прямої загрози для життя чи здоров’я, то діє той же принцип, що і раніше, — оцінюється відповідність способів захисту та нападу;

— якщо напад небезпечний, то закон в цьому випадку дозволяє захиснику оборонятися і нанести будь - яку шкоду нападнику.

Питання самооборони висвітлені також в других статтях Кримінального кодексу:

— ст. 38, 124,125, 128 «Нанесення шкоди при затриманні особи, що скоїла злочин»;

— ст. 36,39, «Крайня необхідність самозахисту»;

— ст. 40, «Фізичний або психічний примус»;

— ст. 41, «Обґрунтований ризик».

11.5 Основні правила самозахисту

До основних правил самозахисату можна віднести наступні:

— Постійно тримайте в полі зору все, що відбувається поблизу, уникайте потенційно небезпечної ситуації..

—Намагайтесь знайти притулок або допомогу. Якщо є така можливість — біжіть, оцінивши перед тим відстань та свої фізичні можливості.

—Притягніть увагу перехожих та мешканців поблизу криком: «Пожежа!». Жах опинитися у вогні вимушує людей, які звичайно не втручаються при криках про допомогу, визирнути в вікно та стати таким чином непотрібними свідками для зловмисника.

—Коли сутички з нападником не уникнути, дійте з усією рішучістю.

—Щоб досягти успіху, відволікайте увагу нападника, може статися, поступившись йому в чому-небудь, щоб потім не очікувано швидко и точно вдарити його в уразливі місця.

—Дійте не зволікаючи, з максимально можливою силою, щоб нападник був не в змозі відповісти вам. Якщо ваша реакція буде слабою, то це може лише ще більше розізлити і активізувати бандита.

—В якості зброї захисту використовуйте любий предмет (ключі, ручку, балончик з дезодорантом, зонт, жменю монет, туфлі, сумку, пісок, землю, каміння, палку).

Вибір стратегії поведінки індивідуальний — одним жертвам може допомогти одне, другим — інше. Дійте за обставинами, притягуючи на допомогу свій розум і кмітливість. Фізична підготовка не тільки підвищує ефективність вашої протидії, але й зменшує страх.

Для захисту можна використовувати велику кількість звичайних речей, як дуже ефективну зброю. Наприклад:

Гострі речі. Любі гострі речі, авторучку чи олівець, навіть гребінець, ремінь з важкою пряжкою або ключістиснені в вашій долоні, з виступаючими кінцями між пальцями, які можна застосувати, щоб нанести удар супротивнику. Цілити треба в очі..

Аерозолі. Різні типи аерозолів: очисники раковин і духовок, лак для волосся, дезодоранти — можна використовувати, щоб засліпить нападника. Фарба в аерозольній упаковці може бути ефективним засобом захисту, до того ж залишає на зловмиснику сліди. Можна кинути в очі супротивнику хлорку. Використовуючи перераховані засоби, не забудьте затиснути свій ніс і рот рукою або на короткий час затримайте дихання.

Звичайні речі. Майже всі речі, що знаходяться під рукою, можна використовувати в цілях самозахисту. Наприклад, банкою, кухлем можна нанести удар по ключиці. Ліхтар використовується як дубинка. Електричною лампочкою, яку необхідно тримати за цоколь, обернувши в одяг чи рушник, можна нанести велику кількість порізів, якщо кинути її в лице свого супротивника. Всяку важку річ: жменю мілких монет, кусок мила, кофейну кружку — можна завернути в носок або в якусь річ з одягу й використати як дубинку.

11.6 ЗАСОБИ САМОЗАХИСТУ ТА ЇХНЄ ВИКОРИСТАННЯ.

Сучасне законодавство дає громадянам право на використання засобів самозахисту від неправомірних замахів. Треба пам’ятати, що на території України заборонено використання в вигляді зброї спеціальні речі ударно-дрібної та метальної дії, газову зброю, балончики, обладнані нервово-паралітичними, отруйними й іншими речовинами, не дозволеними Міністерством охорони здоров’я, а також газову зброю, яка може причи­нити шкоду середньої тяжкості людині, яка знаходиться на відстані більше 1 м.

11.6.1 Портативна сирена. Далеко не кожна людина має фізичну підготовку, що дозволяє ефективно протидіяти агресії хуліганів, бандитів, грабіжників і насильників. В зв’язку з цим спеціалісти по особистої безпеки радять завжди мати при собі засоби індивідуального самозахисту.

Простим засобом, яким можна захистити себе й своїх близьких є портативна сирена «Бодігард». Це пристрій (розміром менше пачки сигарет), що видає пронизливий сигнал потужності 130 (!) дБ, який чути на відстані до 800 м.

11.6.2 Газова зброя. У проекті закону України «Про зброю» до газової зброї самооборони відносяться пістолети, револь­вери, механічні розприскувачі, аерозольні й інші пристрої, обладнані сльозоточивими або подразнюючими речовинами, дозволеними до застосування Міністерством охорони здоров’я. Газова зброя самооборони (крім аерозольних пристроїв) громадянами може бути придбана по відкритій ліцензії, яка видається органами внутрішніх справ по місцю проживання. Вона одночасно є дозволом на зберігання й носіння газових пістолетів. Для її отримання необхідно представити в РВ УВС письмову заяву, медичну довідку про стан здоров’я, документ, підтверджуючий громадянство України, повідомити данні про зброю, яку ви плануєте придбати.

Придбавши засоби самозахисту, виясніть, чи є у власника крамниці ліцен­зія на торгівлю відповідними спецзасобами. Наявність такої ліцензії, що видається органами внутрішніх справ, є найважнішою умовою вашої бе­зпеки. Переконавшись в наявності ліцензії, ви повинні ознайомиться с серти­фікатами на товари, які купуєте.

Далеко не всі засоби самозахисту, особливо імпортні, відповідають вимогам безпеки. Деякі з них заборонені для використання на терито­рії України. Тому, купуючи навіть найпростішу аерозольну упаковку, яка обладнана речовинами сльозоточивої дії, важливо ознайомиться з сертифікатом, інструкцією по застосуванню спецзасобів. Повне найменування спецзасобів на упаковці і у сертифікаті повинно збігатись.

Серед засобів самооборони широко розповсюджені газові пістолети й ре­вольвери. Вони звичайно мають калібр 6, 8, 9 мм і зовнішньо являються копіями бойо­вих моделей: Вальтера, кольта, браунінга й ін.. На деякій відстані вони практично не відрізняються від бойової зброї. На кожній моделі зброї в відповідних місцях повинні бути вибиті номер, найменування моделі, калібр, і інші маркірувальні означення.

Газові пістолети й револьвери не вважаються вогнепальною зброєю. Однак відомі випадки загибелі людей при їх не правильному чи необережному застосуванні. Зустрічаються однозарядні газові пістолети, наприклад, у вигляді авто­ручки. Тому в ситуації нападу ці обставини слід враховувати, осо­бливо якщо в руках зловмисника є які-небудь речі. Газовий револьвер або пістолет кращій багатьох інших засобів самооборо­ни.

Купуючи газову зброю, необхідно враховувати наступне:

— право придбання, зберігання і користування зброєю мають громадяни, які досягли 18 років і склали спеціальні заліки;

— пістолет потребує догляду — розбирання, змазки і інше.;

— пістолет необхідно носити в кобурі або в кишені;

— непотрібно застосовувати його в замкнутому просторі, наприклад у ліфті, тому що від газу можете постраждати самі., до того ж шумовий ефект пострілу, відображений від стін, буде сприйматись як удар по голові.

На що слід звернути увагу, купуючи газовий балончик:

—купувати слід тільки балончик, на якому є сертифікат, підтверд­жуючий відповідність спецзасобу діючим в Україні нормативним до­кументам;

—на упаковці повинен бути указаний термін гідності. Придбати можна тільки ті балон­чики, термін гідності яких не пройшов;

—клапан-розприскувач на упаковці повинен бути запаяний. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на ефективність спецзасобу;

—перевагу слід віддавати упаковці, яка зручно лежить в долоні. Краще, якщо кнопку від випадкового натиску охороняє захисна кришка.

11.6.3 Застосування для самозахисту вогнепальної зброї.

Проект закону України «Про зброю» передбачає застосування зброї громадянами України для самозахисту в межах необхідної оборони або при крайній необхідності. Переліку конкретних підстав для застосування зброї цей закон не містить. Застосовувати зброю можливо згідно з загальними правилами, встановлен­ими статтями Кримінального кодексу України про необхідну оборону й крайню необхідність, а також згідно ст.15 і ст.15-1 Закону України “Про міліцію”.

При користуванні мисливською зброєю завжди слід пам’ятати про відповідність оборонних дій діям нападника, бо причинити смерть людині може навіть сама невелика дробинка, випущена з дула 32-го калібру. Перші метри дріб летить грудкою, як куля, потім починає розсіюватися.

Інколи користувачами робиться спроба ослабити вбивчу дію рушниці: патрон заряджається крупною сіллю або застосовуються саморобні резинові кулі. Ці «експеримен­ти» вкрай небезпечні. Наприклад, використання резинової кулі може визвати роз­рив стволу й травмувати володаря зброї.

Завжди треба пам’ятати, що рушниця — джерело високої небезпеки. Потужність порохо­вих газів придає разючий ефект навіть необразливим речам. Відомі випадки тяжких травм і смерті при пострілі холостим патроном з близької відстані. При пострілі з рушниці 16-го калібру повстяний пиж може пробити 10 мм дошку. Тому застосування вогне­пальної зброї завжди небезпечне і допустимо тільки в межах необхідної оборони.

Правомірне застосування мисливської рушниці для захисту життя та здоров’я як самого захищаючого, так и інших осіб, законно і при нападі на домівку. Проект закону «Про зброю» дозволяє застосувати рушницю і для захисту власності. Перед тим як застосувати рушницю, захищаючий повинен попередити про свій намір і дати нападнику змогу припинить злочинні дії, наприклад, скомандувати крадію: «Руки вгору, буду стрілять!».
Як бути, якщо на попередження нема часу? Закон «Про міліцію» в цьому випадку знімає вимогу про попередження й надання правопорушнику часу. Проект закону «Про зброю» прямо не розглядає таку ситуацію. Тому в подібних випадках треба виходити з положень законодавства про необхідну оборону. Якщо затримка того, що захищається, загрожує життю, здоров’ю людей або може потягти інші тяжкі наслідки, то на попередження у володаря зброї може просто не вистачити часу.

Використовуючи зброю, слід намагатись нанести найменшу в даних умовах шкоду. Для затримки крадія достатньо легко поранити його в кінцівки. При відбитті збройного нападу, якщо є реальна загроза для життя того, хто захищається, злочинцю може бути принесено тяжке тілесне ушкодження (і навіть смерть).

11.7 Застосування для самозахисту пневматичної зброї.

Постріл із пневматичної зброї з близької дистанції може нанести людині значні пошкодження. В збройних крамницях з’явились багатозарядні пневматичні (балонні) пістолети і револьвери калібру 6 мм, які зовнішньо мають вигляд бойові моделі і забез­печують попадання в ціль з відстані 5 м.

З урахуванням небезпеки деяких примірників пневматичної зброї проект закону «Про зброю» забороняє зберігання чи застосування пневматичної зброї ка­лібру більш 4,5 мм і з енергією кулі при вильоті зі стволу більше 7,5 Дж.

11.7.1 Загальні відомості про електрошокові пристрої.

Перші вітчизняні електрошокові пристрої виготовлялись кустарно й не завжди застосовувались з ціллю самозахисту, в той час як в багатьох державах вони легально випускаються і застосовуються перше за все для припинення злочинів. Так званий “таймер” застосовується поліцією для затримання злочинців. Прилад, схожий на ліхтарик, викидає дві сталеві стрілки, за якими тягнуться дроти. Дотик до тіла викликає за­мкнення, й електричний розряд збиває злочинця з ніг.

Найбільш поширені електрошокові пристрої, діють при безпосе­редньому контакті. Вони можуть мати форму палиці, електробритви і ін. При включенні пристрою між електродами спалахує електрична дуга. Одна 9-вольтная батарейка забезпечує 20 хвилин праці електрошокового пристрою.При короткочасному контакті (до 3с) нападник може бути збитий з ніг, при дії протягом 5 с и більше наступають конвульсії й необоротні мозкові зміни. Висока ефективність електрошокових пристроїв притягла до них підвищену увагу як з боку законослухняних громадян, так і правопорушників. Із-за кордону в нашу країну було завезено багато електрошокових пристроїв, але їх використання було заборонено на території України.

Проектом закону України «Про зброю» планується дозволити використовувати електрошокові пристрої й іс­крові розрядники вітчизняного виготовлення, які мають вихідні параметри, що відповідають вимогам Європейських стандартів і Державних стандартів України и нормам, розробленим Міністерством охорони здоров’я України.

Таким чином, питання особистої безпеки працівників ОВС і юридичної сфери діяльності у надзвичайних ситуаціях кримінального характеру заслуговує особливої уваги. В процесі їх професійної діяльності найчастіше трапляються випадки, коли для забезпечення особистої безпеки можна діяти за вище приведеними схемами. На жаль, усіх ймовірних ситуацій в житті неможливо передбачити, але ті загальні дані, які тут викладені, сподіваємось принесуть користь працівникам ОВС і студентам.

Література

1. Конституція України,Київ,1996-108 с.

2. Закон України “Про охорону праці ”.- Київ.,1992.,-129 с.

3 Закон України “Про пожежну безпеку ”.- Київ.,1993.-17 с

4 Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами (під ред. В.М. Вакуленка, О.П. Товстенка.) Київ. 1998.

5. Закон України “ Про охорону здоров’я ”- Київ., 1992.

6. Закон України “ Про забезпечення санітарного й епідеміологічного благополуччя населення “.Київ. 1994.

7. Закон України ” Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності “. Київ. 1999.

8. Закон України “ Про міліціцю”. Київ. 1991.

9. Щедрій Я.І., ДумбіцкийС.І., Джигірей В.С. ”Охорона праці” =Львів,1997.-258с.

10. Жидецький В.Ц., Джигірей В.С.,Мельников О.В. “Основи охорони праці ”, Львів., 2000.-350 с.

11. Гандзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. “ Основи охорони праці” -Київ, 2005., 390 с.

12. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. «Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ»: Монографія,-Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. 324 с.

13. Бандурка О.М., І.К.Шаша, І.В.Власенко, П.М.Бортнічук «Охорона праці в діяльності ОВС України». Харків., Національний Університет внутрішніх справ., 2003., 288с.

14. О. М. Кузніченко, О.В. Кузніченко, «Основи охорони праці: Альбом структурно - логічних схем». –Харків: «Еспада», 2005., 176 с.

15. ГОСТ 12.4.026 – 76. “Кольори сигнальні і знаки безпеки. Система стандартів безпеки праці”.

16. Наказ № 437 / 1998 МВС України “ Про забезпечення умов особистої безпеки працівників внутрішніх справ під час виконання охоронних функцій”.

17. Постанова КабМінУ № 1094 від 21.08.2001 р “ Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” із змінами та доповненнями.

18. “Забезпечення особистої безпеки працівників ОВС при виконанні службових обов’язків: Науково – практичні рекомендації “. Юхновець Г.О. Андросюк В.Г., Кузміренко Л.Г. та ін.// Під ред. Ануфрієва М.І., Кондратьєва Я.Ю. Київ.: Національна академія внутрішніх справ України.1999.,72с.

19 Бандурко О.М. “ Діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях”. Харків., 1993. 212с.

20. Постанова Кабінету Міністрів України №1112 від 25.08.2004 “Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.

21 Гогіташвілі Г.Г.Лапін В.М. “ Основи охорони праці “ Львів. 2006. –232с.

22. Наказ МВС України №94 від 11.10.1993р.”Про перелік посад посадових осіб, зобов’язаних проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці “.

23. Настанова зі стрілецької справи – МО Військове видання 85 р.

24 Наказ МВС України № 1444 від 25.11.2003 р. (Курс стрільб)

25 Наказ МВС України № 1444 від 25.11.2003 р. (Інструкція із заходів безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю)

26 Вогнева підготовка (навчальний посібник) — Вінниця, «ДТП» — 1998 р.

27 Аналітичні довідки щодо травматизму, загибелі особового складу ОВС України при виконанні службових обов’язків №6190 від 14 червня 2002 р.

28 Закон України “Про міліцію” – 1991 р.

29 Ануфрієв М.І. Забезпечення особистої безпеки працівників ОВС при виконанні службових обов,язків – Київ,1999 р.

30 Лук’яненко Л.В., Бригунець О.В.“Охорона праці в галузі” (в структурно-логічних схемах), ДЮІ ЛДУВС,- Донецьк, 2007 р.

31. Ануфрієв М.І. Забезпечення особистої безпеки працівників ОВС при виконанні службових обов’язків. – Київ.1999 р.- 112с.

32. Лефтеров В.О., Тімченко О.В. Психологічні детермінанти загибелі

та поранень працівників ОВС: Монографія. – Донецьк., 2002.-332с.

33. Панкин А.И. Личная безопасность сотрудников органов внутренних дел // Тактика и психология безопасной деятельности. М. 1996. – 114с.

34. Комаров К. Э. Психологическая подготовка к действиям в условиях повышенного риска: Учебно – методическое пособие для специалистов, занимающихся подготовкой подразделений МО, ФСБ, МВД, МЧС, Минюста России. – Г., 2002. – 126с.

Дата добавления: 2014-11-29