Електробезпека. 8 страница

4) підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

5) викликати швидку медичну допомогу чи лікаря, або вжити заходів для транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Не слід робити надто швидких суб'єктивних висновків про недоцільність надання першої допомоги потерпілому навіть у тому випадку, якщо в нього відсутнє дихання, він не відповідає на запитання і не реагує на подразники.

Той, хто надає допомогу, повинен швидко і чітко відрізняти втрату свідомості від летального стану. При виявленні в постраждалого навіть слабко виражених ознак життя необхідно негайно приступити до надання першої допомоги.

Ознаками життя в по­терпілого є: наявність серцебиття, обумовлена на слух у грудній клітці в районі лівого соска чи рукою; наявність пульсу в сонній артерії на шиї, у променевій артерії, розташованій у районі променезап'ясткового суглоба, у стегновій артерії, розташованій у паху; наявність дихання, обумовленого рухом грудної клітки, живота чи рухом окремих волокон вати, піднесених до носа чи рота; помутніння дзеркала, піднесеного до рота; наявність реакції зіниць ока на потік світла (при спрямуванні світлового пучка на зіниці ліхтариком має спостерігатися звуження зіниць).

Після оцінки стану потерпілого приступають до надання першої (долікарської) допомоги, одночасно викликавши лікаря на місце події нещасного випадку. Організацією навчання пра­вилам надання першої допомоги займається керівник допоміжної служби. У місцях постійного перебування людей або чергування повинна знаходитись аптечка з медикаментами, засобами і пристосуваннями для надання першої допомоги.

Перша медична допомога з ме­тою приведенню людини у свідомий стан повинна надаватися до приїзду лікаря. Право констатації смерті належить тільки лікарю, тому що смерть часто буває тільки уявною.

9. ОСОБЛИВОСТІ ВИБУХОНЕБЕЗПЕКИ В РОБОТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС. 9.1 Що таке вибухонебезпека, її джерела?

Відповідь:

Загальновідомо, що останнім часом людство все більше і більше звертає свою увагу і діяльність на здобуття та накопичення енергії з метою подальшого її контрольованого використання, але при цьому є значна можливість переходу її в неконтрольовану форму: вибух, пожежі, механічні руйнування тощо. Об’єкти, на яких ймовірно виникнення аварій або створення пожежовибухонебезпечної ситуації, повинні знаходитись під підвищеним контролем стану охорони праці з боку відповідних служб.

ВОГОНЬ

Отруйні речовини

Повітряна хвиля високого тиску

	Уламки споруд,будівель, машин, механізмів

Руйнування хімічних речовин під впливом різного виду випромінювань

іскра ТЕПЛОВЕ полум’я нагрів

МЕХАНІЧНЕ, удар, скол, тертя, сковзання  

Хімічна каталітична реакція, або реакція окислення

ВИДИ ІНІЦІЮВАННЯ ВИБУХУ

Потенційними об’єктами аварій, пов’язаних з вибухами, можуть бути сховища та спеціальні склади вибухових та пожежонебезпечних речовин та матеріалів. До таких об’єктів можна віднести нафтосховища, сховища ракетного палива, воєнних боєзапасів, сховища артилерійських складів та складів вибухівки, а також підприємства, які використовують пожежовибухонебезпечні матеріали та технології з утворенням таких речовин. Слід також звернути увагу на підприємства, які використовують небезпечні матеріали під тиском, більшим ніж 0,07 Па, або з температурою води, більшою ніж 115⁰ С. У великому переліку вибухонебезпечних матеріалів можна виділити амміак, нітрат амонію (аміачна селітра), акрилонітрил, ціаністий водень, хлор, фтористий водень, сірководень, низькомолекулярні вуглеводні смоли, вибухові речовини.

Вибух - неконтрольоване різке вивільнення енергії за короткий час в обмеженному просторі. З енергетичної точки зору вибух є перехід речовини або декількох речовин з високого нестійкого енергетичного стану в значно нижчий стан з вивільненням енергії в ближній простір.

Основними уражаючими факторами вибуху є:

-хвильова волна високого тиску;

-уламки пристроїв, машин, механізмів, будівель;

-розповсюдження сильнодіючих отруйних речовин, утворених в результаті вибуху, або вивільненних з об’ємів, у яких спричинився вибух.

Причинами аварій, де стався вибух, можуть бути порушення техніки безпеки, зношенність обладнання, раптове виключення струму або води, халатність робітників, відсутність та зламаність додаткових аварійних джерел електропостачання і інші.

9.2 Які загальні фізико - хімічні процеси протікають при вибуху?

Відповідь: Пожежі та вибухи - явища, в яких речовина чи декілька речовин перетворюються з одного стану в інший. При цьому у внутрішній структурі речовин відбувається перетворення енергії міжмолекулярних і міжатомних зв’язків, які можуть бути у вигляді теплової або кинетичної енергії з утворенням речовин, густина яких значно менша, ніж на початку вибуху. Якщо основні процеси пожежі хімічні, то у вибусі проходять і хімічні і фізичні процеси. Горіння і вибух тісно зв’язані між собою явища. Вибух може статися у разі детонації, хімічного та теплового ініціювання або пожежі, яка виникла під дією спалаху, займання, тління, мікробіологічних або хімічних реакцій та інших причин, де присутні два партнери горіння (горюча речовина) та окислювач.

9.3 Які існують небезпечні фактори вибуху і захист від них?

Відповідь: Основна небезпечність вибуху полягає у великій руйнівній силі, що виявляється за дуже короткий проміжний час. Як пра­вило, ці фактори призводять до смерті багатьох людей, які перебувають в епіцентрі вибуху і у небезпечній зоні. Вибух поєднує в собі багато небезпечних факторів, смертельних для незахищеної і непідготовленої людини:

- ударна хвиля, шум і газоподібні продукти вибуху;

- теплове випромінювання і яскраве світло;

- уламки і фрагменти будинку, каміння та землі, що летять з великою швидкістю і інше;

9.4 Які існують способи і засоби захисту від ударної хвилі?

Відповідь:

1) захист відстанню і перешкодами;

2) зменшення площі впливу ударної хвилі на людину.

Ударна хвиля становить велику небезпеку у замкнутому об’єму. На відкритому просторі її вплив можна послабити «фактором площини» поверхні людини, якщо людина лежить уздовж напрямку дії ударної хвилі. Зі збільшенням відстані від епіцентру вибуху сила ударної хвилі зменшується в зворотно квадратичній залежності. Небезпека ударної хвилізалежить від характеристик матеріалу, його кількості чи обсягу, ступеня обмеженості простору, в якому утворюється при вибуху газова хмара.

Наприклад, при вибуху парового казана, вода, що міститься в котлі у перегрітому стані, при падінні тиску до атмосферного у випадку аварії переходить у пари. У такому випадку з 1 м³ во­ди утворюються 1700 м³ парів. Це призводить до вибуху котла, руйнування будинку і загибелі людей.

9.5 Які існують способи і засоби захисту від теплового випромінювання та від газоподібних сполук вибуху?

Відповідь: а) Способи і засоби захисту від теплового випромінювання:

1) захист відстанню; 2) індивідуальні засоби захисту.

Теплове випромінювання є результатом швидкого процесу горіння і зменшується залежно від відстані до епіцентру вибуху. Величина температури дуже швидко зменшується в часі.

б) Способи і засоби захисту від газоподібних сполук вибуху.

Газоподібні сполуки вибуху становлять небезпеку в обмеженому просторі, коли їх концентрація перевищує гранично допустимі норми. На відкритому просторі така концентрація може досягатися у разі застосування великої кількості боєприпасів, наявності поглиблень у рельєфі місцевості, при відсутності вітру. У газоподібні сполуки вибуху можуть входити: чадний газ, фосген, оксиди азоту, піроксилін і інші. Наявність атмосферних опадів та високої швидкості вітру можуть знизити ступінь небезпечності цього вражаючого фактора.

9.6 Які відомі способи і засоби захисту від ураження осколками?

Відповідь:

1) Захист відстанню і перешкодою.

2) Зменшення площі впливу ударної хвилі на людину.

3) Індивідуальні засоби захисту (каска, бронежилет і інше).

Ураження осколками часто відбувається через слабку підготовку. Загальмованість реакції, знехтування в користуванні перешкодами або невірно обрані захисні укриття і перешкоди може привести до нещасних випадків, поранень або загибелі. Зі збільшенням відстані від епіцентру вибуху кількість осколків зменшується, а їх вражаюча здатність знижується.

До вищезазначених небезпечних факторів слід також додати негативний вплив світової енергії, який може привести до втрати чи погіршення зору.

До вибухозахисних заходів можна віднести також технічні заходи:

- використання запобіжних конструкцій (легкоскидні конструкції або окремі елементи конструкцій, захисні приміщення, спеціальні укриття);

- використання автоматичних пристроїв і сигналізації про накопичення вибухонебезпечних газів і парів;

- усунення джерел запалення і детонації;

- флегматизація джерел запалення і влаштування вогнеперешкод.

9.7 Які загальні характеристики вибухонебезпечних речовин і умови їх вибуху?

Відповідь: 3 метою гарантування максимальної безпеки працівників і підрозділів ОВС при виявленні вибухових пристроїв, необхідно знати основні характеристики вибухонебезпечних речовин. Одна з важливих характеристик - швидкість ударної хвилі. Вона характеризує здатність вибухових речовин до максимальної швидкості перетворення енергії хімічної реакції вибуху в кінетичну. Перетворення речовин у вибуховому процесі може протікати зі швидкістю від сотен до тисяч метрів на секунду. Процес вибухового перетворення обумовлений надзвуковою швидкістю ударної хвилі у вибуховій речовині, яка називається детонацією. Надзвукова швидкість ударної хвилі обумовлена високим початковим тиском в момент вибуху, який характеризує руйнівні здатності вибуху. Спалах і детонація вибухових речовин – процесі тісно пов’язані. У разі знижки якості вибухової речовини під впливом вологи або домішок флегматизаторів детонація може перейти в горіння і вибуха не буде. Горіння вибухових речовин (за виключенням ініціюючих речовин) протікає більш повільно: зі швидкістю декілька метрів на секунду. Швидкість горіння індивідуальних вибухових речовин зростає при зростанні тиску, і у деяких випадках переходить у вибух. Слід звернути увагу на загальновідомі джерела вибуху пило - повітряних і газо - повітряних сумішей, їх характеристики і умови вибуху:

1. Концентраційний поріг;

2. Об'ємна густина єнерговиділення;

3. Максимальний тиск при спалаху;

4. Швидкість пересуву полум’я;

5. Швидкість зростання тиску при вибуху;

6. Максимальна кількість кисню у суміші пилу з повітрям, при якому ще не створюється самоспалах.

Збудження вибухових речовин до стадії вибуху проходить через передачу початкового імпульсу від ініціатора до вибухової речовини необхідної кількості енергії –шляхом:

- механічної дії (удар, накол, тертя);

- тепловим (іскра, полум’я, нагрів);

- електричним (іскровий спалах нагрів);

- хімічним (реакції з інтенсивним виділенням тепла);

- вибухом іншого заряду (капсуль-детонатор або додатковий заряд).

Первинні ініціючи вибухові речовини набагато небезпечніші ніж інші вибухові речовини, вони чутливі до механічних та теплових дій. Прикладом можуть стати такі речовини, як азид свинцю, гремуча ртуть або фульманганат ртуті. Бризантні або фугасні вибухові речовини приводяться до вибуху за допомогою детонаторів з ініціюючими вибуховими речовинами.

Метальні порохи дуже чутливі до удару, у них порівняно з вищезазначеними вибуховими речовинами невелика швидкість горіння.

Піроксиліновий порох виготовляється шляхом розчинення суміші (в визначених пропорціях) вологого, розчинного і нерозчинного пірокси­ліну в спирто-ефірному розчиннику.

Балістичні порохи - це суміш нітроцелюлози, нітрогліцерину і іншіх технологічних домішок, яка спалахується від полум'я, іскри або нагріву, а в закритому об'єму вибухає. Після вибуху чорного пороху, який вміщає в себе азотнокислий калій, сірку, і древесне вугілля в співвідношенні 75: 15: 10 залишається чорний осадок. Нітрогліцериновий порох виготовляється із суміші (в визначених пропорціях) піроксиліну з нітрогліцерином.

Димний порох застосовується для спорядження запалів до ручних гранат, дистанційних трубок, вибухівок, виготовлення вогнепального шнура та ін.

Бездимний порох застосовується в ролі бойових (порохових) заря­дів вогнепальної зброї: піроксиліновий порох - головним чином в поро­хових зарядах патронів вогнепальної зброї, нітрогліцеринові, як більш могутніх - в бойових зарядах гранат, мін, снарядів.

Зернята бездимного пороху можуть мати форму пластинки, стріч­ки, багатоканальної трубки або циліндра.

Розпалення - це збудження процесу горіння в будь - якій частині порохового заряду шляхом швидкого розігрівання цієї частини детонатором до тем­ператури запалення, яка для димних порохів складає 270-320°, для бездимних - близько 200°.

Зростання кількості газів, які утворюються під час горіння пороху за одини­цю часу, впливає на характер зміни тиску газів, швидкості руху кулі по каналу ствола. Тому для кожного виду патронів і зброї розроблений свій пороховий заряд визначеного складу, форми і ваги.

Піротехнічні склади уявляють собою суміші пальних речовин (магнію, фосфору, алюмінію та ін.), окислювачів (хлоритів, нітратів та ін.) і цементаторів (природні або штучні смоли та ін.). Крім того, вони ма­ють домішки спеціального призначення: речовини, які красять вогонь; речовини, які зменшують чутливість складу та ін.

Основною формою застосування піротехнічних складів в звичай­них умовах є горіння. При горінні вони проявляють відповід­ний піротехнічний освітлювальний ефект. Піротехнічні склади застосовуються для спорядження освітлю­вальних і сигнальних патронів, трасуючих і запалювальних складів куль, гранат, снарядів і інших.

9.8 Які відомі вибухонебезпечні речовини спеціального призначення, їх деякі характеристики?

Відповідь: Вибухові речовини широко використовуються у військовій справі, у геологорозвідувальних роботах, гірничорятувальних роботах, при

розробці природних копалень відкритим шляхом, у будівництві, у меліораимвних роботах і інших.

До вибухонебезпечних речовин [13] відносяться: нітротолуол, динітротолуол, тринітротолуол, нітробензол, динітробензол, тринітробензол, нітрогліцерин, динітрогліцерин, тринітроглицерин, тринітроцелюлоза, пікринова кислота, гексаметилентрипероксиддіамін, діперекис ацетону, пластит, амонід, гексоген, тетразен, тетріл, гримуча ртуть, гримуче срібло і інші. Найбільш відомою і розповсюдженою вибуховою речовиною є тротил(тринітротолуол або ТНТ), з яким можна зрівнювати вибухові характеристики різних вибухонебезпечних речовин. Тротиловий еквівалент - кількість вибухової речовини, яка за силою вибуху дорівнює вибуху 1 кг тротилу. Наприклад, тро­тиловий еквівалент пластиту дорівнює 0,3 кг [ 13 ].

Вибухонебезпечні речовини по своїм вибуховим властивостям здатні проявляти бризантні і фугасні дії.

Бризантна дія— це дроблення вибуховою речовиною матеріалів, твердих речовин, оболонки або середовища, що оточує заряд. Бризантна дія проявляється на відстані приблизно двох радіусів за­ряду. Під час вибуху максимальний імпульс спостерігається в епіцентрі, цей імпульс (різке зростання тиску великої амплітуди) дро­бить елементи внутрішньої частки ближнього навколишнього середовища.

Фугасна дія— це робота вибуху по переміщенню елементів середовища. Вибух на відкритому просторі вибух має мінімальну фугасну дію, виникає вибухова хвиля, яка швидко гасне і вибух практично не виконує потрібної роботи. В замкнутому просторі, наприклад, у стінах будинку, фугасна дія може бути значною.

Серед великої кількості вибухових речовин [ 13 ] найчастіше використовується тротил (ТНТ). Тротилові шашки масою 75, 200, 400 г мають запальні гнізда для установки детонатора чи електродетонатора. Тротил може бути застосован для формування основного заряду протипіхотних мін, авіаційних бомб, гарматних снарядів, що являють собою велику небезпеку для усіх, хто перебуває в цій місцевості (домашні тварини, діти, робітники і т.д.). Протипіхотні міни призначені для мінування міс­цевості з метою враження живої сили. За вражаючою дієювони поділяються на фугасніта осколкові, запринципом приведення в дію— на міни натискноїчи натяжної дії.

В діяльності підрозділів ОВС можуть використовуватись спеціальні засоби, які необхідно знати працівникам міліції для гарантування особистої безпеки.

Вибуховий пакет циліндричної форми: безпечна відстань - 10 м, час горіння до вибуху - 7-8,5 с, дальність чутності -2 км.

Спеціальний засіб «Хвиля» [13],який використовується для зупинки транспорту, враження порушника, прибивання отворів у перешкодах: початкова швидкість — 270 м/с, дальність дії — 40-70 м, пробивна дія на відстані 50 м дерев'яних перекриттів — товщиною 40 мм, сталь — 2-3 мм.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕЯКИХ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН

1. Чутливість до зовнішніх впливів. 2. Енергія (тепловиділення) вибухової речовини.

3. Швидкість детонації. 4. Бризантність. 5. Роботоздатність (кінетична енергія).

Вибухова речовина	Wp (кДж \ кг) теплота вибуху	ТНТ еквівалент	D (г\ см^3) густина	V (км\сек.) Швидкість детонації	Pq (Гпа) Тиск детонації
ТНТ		1, 000	1,60	6,73	21,0
Гексоген		1,85	1,65	8,75	34,0
Октоген		1,24	1,90	9,11	38,7
Пікринова кислота		0,96	1,71	7,26	26,5

ПАРАМЕТРИ ВИБУХОБЕЗПЕКИ ПИЛО - І ГАЗОВОЗДУШНИХ СУМІШЕЙ

1. Концентраційний поріг. 2. Об’ємна густина енерговиділення.

3. Максимальний тиск при спалаху. 4. Швидкість пересуву полум’я.

5. Швидкість зростання при вибуху. 6. Максимальна кількість кисню у суміші пилу з повітрям, при якому не створюється самоспалах.

9.9 Які загальновідомі військові вибухові пристрої ви знаєте?

Відповідь. 3 метою гарантування максимальної безпеки працівників і підрозділів ОВС при виявленні вибухових пристроїв, необхідно знати основні характеристики цих пристроїв. Розглянемо основні характеристики протипіхотних мін із даних [ 13 ].

ОСНОВНІ ДАНІ ПРОТИПІХОТНИХ МІН

Показники	ПДМ-6М	ПМЗ	ПОМЗ-2М	ОЗМ-4
Загальна маса, г
Маса вибухової речовини, г
Діаметр (довжина), мм	200 Х 90
Висота, мм
Зусилля спрацьовування,Н	60 - 280	80 - 250	5 - 13	5 - 13
Радіус суцільного ураження, м	Місцеве	Місцеве
Спосіб спрацьовування	Натискний	Натискний	Натяжний	Натяжний
Матеріал корпусу	Дерево	Дерево	Пластмаса	Пластмаса

Міна ПДМ-6М— фугасна, натискної дії, складається з дерев'яного корпусу, заряду - 200-грамова тротилова шашка, детонатора з Т-подібною бойовою чекою і запалу. Принцип дії: при натисканні на кришку міни вона опускається вниз і спрацьовує зривник. Міну в зарядженому стані можна виявити, тому що її кришка виступає над поверхнею землі на 1-2 см. Зривник міни може спрацювати при зусиллі натискання на кришку більше 1 кг.

Міна ПМН - фугасна, натискної дії. Принцип дії: при натисканні на міну кришка опускається, що викликає вибух міни. При вибуху міна підіймається над поверхнею землі на 1-2 см., що розширює радіус ураження.

Міна ПОМЗ-2М - осколкова, кругового ураження, з зривником натяжної дії, складається з чавунного корпусу, який легко утворює осколки, заряду вибухової речовини. Принцип дії міни: при натягуванні дротяної розтяжки бойова чека висмикується зі зривника, ударник звільняється і під дією бойової пружини наколює запал, що викликає вибух міни. Міна встановлюється над поверхнею землі на 12-15 см.

Міна ОЗМ-4 - осколкова, стрибаюча, кругового ураження. Принцип дії: міна спрацьовує від натягування дротяної розтяжки, що висмикує чеку зі зривника. Під дією спеціального додаткового вибивного заряду (15 г) дно міни відривається на місці нарізного сполучення, і міна підскакує на висоту тросу 0,6-0,8 м., який при натяжинні стискає бойову пружину і звільняє блокування капсуля - детонатора для вибуху.

Міни типу ПМД-6М, ПМН, ПОМЗ-2М та ОЗМ-4 зі зривником МУВ-2 знімати і знешкоджувати забороняється, вони знищуються на місці установки.

Слід зазначити, що іноді в процесі виконання службових обов’язків працівниками ОВС у злочинних елементів або у терористичних груп виявляються ручні протипіхотні гранати типу РГ-42, РГД-5 (“лимонка”, Ф-1), РГН, РГО або кулева міна ПМП. При виявленні таких вибухонебезпечних засобів слід уважно миттєво їх оглянути, виявити наявність або відсутність запалів, а також положення чеки запобіжника і діяти в залежності від обставин. Якщо виникла явна загроза попасти в зону ураження ручної гранати, слід пам’ятати, що з моменту визволення чеки запобіжника злочинним елементом працівник ОВС за період 3 –3,5 сек. має можливість скористуватися найближчим укриттям.

9.10 Які фізико - хімічні характеристики вибухонебезпечних речовин

дозволяють їх ідентифікувати?

Відповідь: З метою особистої безпеки працівник ОВС повинен вміти візуально визначити вид вибухонебезпечної речовини і знати її основні властивості [13].

Тротил - біла кристалічна речовина, яка жовтіє на світлі до темно-жовтого коліру. Температура розплавлення 80,6-80,85°С. Щільність — 1,66 г/см³. До ударів і тертя не чутливий. Пресований та порошкоподібний тротил має високу чутливість до детонації та надійно вибухає від стандартних капсулів-детонаторів, запалів. Тривале перебування у воді, землі, корпусах боєприпасів не змінює вибухових властивостей. При підпалюванні горить кіптявим полум'ям без вибуху, детонація та вибух можливі при горінні великої кількості тротилу. Мінімальна вага здатного детонувати заряду — не менше 50 г.

Гексоген -кристалічна речовина білого кольору. Без запа­ху та смаку, отруйний. Температура розплавлення — 203°С з розкладанням. Не гігроскопічний, погано розчиняється у спирті, воді, ефірі, добре — в ацетоні. Чутливість до тертя та нагрівання невелика. При підпалюванні згоряє яскравим полум'ям. Швидкість детонації — 8400 м/с. Застосовують для спорядження снарядів малого калібру, кумулятивних зарядів, детонаторів. Є основою пластикової вибухівки (його вміст у ній становить близько 70%).

Гримуча ртуть - кристалічний порошок, світло-сірого кольору. Теплота вибуху — 1,8 МДж/кг, температура спалаху — 180°С. У воді гримуча ртуть розчиняється слабко, не гігроскопічна, але в сумішах з бертоле­товою сіллю притягає вологу, при зволоженні понад 10% не де­тонує. Детонує від удару, підвищення температури. Нижча межа чутливості: при падінні на речовину з висоти 5,5 см і вище ваги 700 г відбувається вибух. Швидкість детонації при щільності 1,25 г/см³ - 2300 м/с, а при 4,20 г/см³ - 5400 м/с. Гримуча ртуть проявляє бризантні властивості, вона добре розчиняється у водяних розчинах аміаку чи ціанистого калію, а дія на неї концентрованої сірчаної кислоти викликає вибух.

Дата добавления: 2014-11-29