Електробезпека. 6 страница

Найбільш характерною ознакою порушення терморегуляції є підвищення температури тіла. При невеликому перегріві симптоми обмежуються легким підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, спрагою, невеликим підвищенням частоти дихання і пульсу. При більш значному перегріві виникають задишка, головний біль і запаморочення, нечітка затруднена мова і ін., така форма порушення терморегуляції внаслідок різкого під­вищення температури тіла називається тепловою гіпертермією, яка може приводити до порушення водно-сольового обміну і відома під назвою “судом­на хвороба”. Вона проявляється у формі судом м’язів і супроводжується великою втратою поту, згущенням крові, порушенням обміну речовин в організмі, яка може привести до теплового удару, з втратою свідомості, підвищенням температури тіла до 40-41 °С, слабким і прискореним пульсом. Тепловий удар і судомна хвороба можуть закінчитися смертю.

Несприятливий вплив на організм викликає не тільки висока, але і низька температура повітря. Охолодження може викликати захворювання периферичної нервової системи, особливо попереково-крижовий радикуліт, невралгія лицьового та інших нервів, загострення суглобного і м'язового ревматизму, плеврит, бронхіт, асептичне й інфекційне запалення слизових оболонок дихальних шляхів та ін.

Найбільший відсоток обморожень і навіть смертей від переохолодження спостерігається при сполученні низької температури, високої вологості повітря і великої його рухливості. Це пояснюється тим, що вологе повітря краще проводить тепло, а його рухливість збільшує тепловіддачу конвекцією.

6.4 Які відомі шляхи запобіганню шкідливої дії екстремальних температур?

Відповідь: Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками ОВС при впливі на них високих і низьких температур:

- найкращим захистом від екстремальних температур є ефективний одяг (за розміром, сезоном, виготовлений з природних матеріалів);

- раціональна їжа і питво, мати запас води; пити невеликими ковтками;

- при тривалому несенні служби при низькій температурі необхідно дихати носом;

- при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не переохолод-жувалися (пальці, ніс, вуха);

- позбавлення почуття холоду на невеликий термін можна досягти шляхом короткочасного затримання подиху з одночасним заслабленням м’язів тулуба;

- у жаркий період часу не можна хвилюватися, перенапружуватися (руки не стискати в кулаки);

- при високій температурі необхідно завжди одягати головний убір.

Основним з шляхів збереження тепла у приміщенні є його герметизація..

У теплий час року температурний режим у приміщеннях підтримується за рахунок вентиляції, якаможе бути природною і примусовою.Функціонально близьким, але відмінним від вентиляції за способом повітрообміну є кондиціювання.Організм людини починає відчувати повітряні потоки при швидкості близько 0,1 м/с. У зимо­вий час року швидкість руху повітря стає небезпечним, якщо вона перевищує 0,5 м/с, а влітку — 1 м/с, а при дуже тяжких умовах праці допускається трикратне збільшення швидкості повітря.

Швидкість і напрямок вітру необхідно враховувати при пожежі, аварії з викидом шкідливих речовин в ат­мосферу, при проведенні евакуації населення з небезпечної зони і для безпечного розміщення особового складу при виконанні службових обов'язків (розслідування злочину, оточення, охорона громадського порядку і т.д.), а також під час стрільб з вогнепальної зброї.

6.5 Які види освітлення і його вплив на здоров’я людини?

Відповідь: Освітлення в житті людини відіграє дуже важливу роль. Як відомо, близько 90% інформації людина одержує через органи зору. При поганому освітленні людина швидко стомлюється, знижується продуктивність її праці і зростає ймовірність виникнення нещасних випадків.

Працівникові внутрішніх справ необхідно обов'язково враховувати небезпечні наслідки, що можуть виникати в оперативній роботі, у зв'язку з освітленням. При виході з темноти в освітлене місце адаптація зору людини відбувається поступово, і до 15 с людина не чітко орієнтується в навколишній обставині. У випадку потрапляння з яскраво освітленого приміщення в неосвітлене процес адаптації зору триває до 1,5 хв. За цей час порушник або злочинець може завдати шкоди здоров’ю працівникові ОВС. Цього допускати не можна.

Освітлення можна розділити на два види: природне і штучне. Джерелом природного освітлення є сонце, спектр якого добре розсіюється і в якому присутні необхідні ультрафіолетові промені.

Джерелами штучного освітлення є лампи, від способу розміщення яких залежить стан зору людини. Оптимальнішим є таке розташування, при якому світло падає ліворуч від людини на робочу поверхню. За функціональним призначенням штучне освітлення поділяються на: робоче, аварійне, охоронне і чергове.

Робочеосвітлення є обов'язковим на робочих місцях, місцях проходу людей і руху транспорту. Аварійне освітлення влаштовують на об'єкті на випадок раптового відключення робочого освітлення при аваріях, пожежах, вибухах і інших випадках. Це освітлення повинно бути не нижче 5% від робочого освітлення і повинно мати живлення незалежне від робочого освітлення.

Охоронне освітлення встановлюється на площадках об'єкта з метою гарантування візуального нагляду за ним і схоронності майна. Це освітлення має бути не нижчим 1% від робочого освітлення і не меншим 5 лк.

Чергове освітлення встановлюється в приміщенні з метою гарантування у ньому безпеки. Це освітлення має бути не ниж­чим 5% від робочого освітлення.

Найкращі умови для візуального спостереження та ефективної охорони об’єкта можна досягти за допомогою освітлювальної системи, яка відповідає наступним вимогам:

1) освітленість на об'єкті повинна добре фіксувати об'єкт розрізнення, створювати контрастне обозначення об'єкта;

2) у полі зору не повинні бути відблисків, відображень;

3) необхідно забезпечити рівномірну яскравість освітлення на охранному об'єкті;

4) відсутність різких тіней, що можуть викликати ефект викривлення в розмірах, формах, відстанях;

5) використання оптимальних спрямованостей світлового потоку і його стабілізації;

6) у разі необхідності розрізняти кольори на об'єкті, використовувати освітлення з денним спектральним складом світла;

8) освітлювальна система повинна відповідати нормам електробезпечності і пожежної безпеки.

Крім травм, які можуть бути отримані в результаті утоми чи помилкової дії, при недостатньому освітленні виникають і професійні захворювання: короткозорість за рахунок спазм акомодації, помутніння кришталика, куряча сліпота.

3 метою гарантування особистої безпеки особового складу підрозділів ОВС при виконанні службових обов’язків необхідно дотримуватися наступних правил, щоб уникнути травматизму:

- перед входом у слабко чи сильно освітлене приміщення необхідно зробити паузу для адаптації зору до нових умов;

- при виконанні конкретного завдання у разі необхідності треба мати при собі додаткове джерело світла (ліхтарик);

- при раптовому осліпленні зупинитись, якщо можливо - закрити очі, якщо зупинка являє собою небезпеку - присісти чи лягти або використати найближче укриття;

- прагнути підходити до небезпечного місця так, щоб джерела освітлення залишалися позаду;

- при охороні об'єктів установлювати джерела освітлення так, щоб вони не засліплювали охоронців.

6.6 Яка фізична природа і небезпека ІЧ - випромінювань?

Відповідь: За фізичною природою інфрачервоні (ІЧ)- випромінювання - це потік квантових фотонів. Ефект дії ІЧ-випромі­нювань на людину залежить від довжини хвилі. Короткохвильове ІЧ-випромінювання з довжиною хвилі від 0,76 до 1,4 мкм має велику здатність проникати через шкіру. Довгохвильове ІЧ- випромінювання з більшою довжиною хвилі поглинається в основному у епідермісі, видиме - кров’ю у шарах дерми та підшкірної жирової клітковини. Поглинання ІЧ - променів різними шарами шкіри призводить до їх нагрівання. Внаслідок цього можливе порушення теплового балансу організму людини. Тривалий вплив такого випромінювання може викликати загустіння міжклітинної рідини, що приводить до затруднення міжклітинного обміну речовин в організмі людини, а також призводить до теплового удару. До того ж випромінювання негативно впливає на функціональний стан центральної нервової системи, викликає зміни у серцево-судинній системі. Вплив інфрачервоних випромінювань на очі викликає нерідко кон’юнктивіти, спазм зіниць, змутнення кришталика, опік сітчатки, “снігову сліпоту”. При опроміненні очей випромінюваннями інтенсивністю більше 4,2 кВт/м² температура роговиці може досягати більше 40°С. Постійна дія такого випромінювання на очі викликає професійне захворювання-катаракту. Під дією інфрачервоних випромінювань виникають гострі та хронічні захворювання. Відчуття слабосилля та зниження уваги працівників, що знаходяться у зоні інтенсивного теплового променистого потоку, можуть бути непрямою причиною виробничого травматизму.

6.6 Які шкідливі випромінювання і супутні шкідливі фактори виникають під час роботи приладів радіочастотного діапазону?

Відповідь: Несприятливий вплив на організм людини чинять електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, джерелами яких є установки телевізійних, радіорелейних, радіомовних та радіолокаційних станцій, пристрої мобільного та інших видів радіозв'язку, апарати надвисокочастотного підігріву та навіть побутова апаратура. Електромагнітні поля чинять термічний та морфологічний вплив на організм людини, викликаючи в ньому функціональні зміни. Найбільш чутливо симптоми опромінення проявляються у діапазоні частот 10³...10 Ггц, тобто у діапазоні від середніх до вкрай високих частот. При роботі електровакуумних приладів виникають також побічні шкідливі ефекти: створюються рентгенівське випромінювання, легкі іони обох полярностей, озон та оксиди азоту; підвищується температура повітря. Працююча комп'ютерна техніка створює електромагнітні та електростатичні поля, інфрачервоне, ультрафіолетове,рентгенівське випромінювання, акустичний шум, змінює іонний склад повітря параметри мікроклімату в приміщенні, озонує повітря в робочій зоні.

6.8 Яка природа шуму і вібрації?

Відповідь:Виробничий шум - це сукупність різних за гучністю та тоном звуків, що виникають у повітряному середовищі. Розрізняють шуми: механічні (при

роботі машин, механізмів, конвеєра, виконанні вантажно-розвантажувальних робіт), електромагнітні (при роботі електромагнітних пристроїв змінного струму, високочастотних джерел випромінювання), аєродинамічні (при витіканні газів, під час руху повітря у вентиляційних установках), гідродинамічні (під час руху води та різних рідин), повітряні (розповсюджується у повітряному середовищі), будівельні (внаслідок коливання конструкцій стін, перекрить, перегородок будинку).

Коливання з частотами нижче 20Гц (інфразвук) і вище 20000 Гц (ультразвук) не викликають слухових відчуттів, але впливають на організм людини. При тривалому впливі шуму на людину у неї знижується гострота слуху, змінюється кров'яний тиск, послаблюється увага, погіршується зір, відбуваються зміни у дихальних центрах. Під дією шуму можливе зниження у працівників слуху аж до повної його втрати, а також виникнення шумової хвороби, що проявляється в загальному захворюванні всього організму. Шум є нерідко непрямою причиною виробничого травматизму.

Працівник ОВС постійно відчуває негативний вплив шуму, особливо на вулицях великих міст, транспортних вузлах, тощо. В оперативній роботі не можна уникнути шкідливого впливу джерел шуму, що знаходяться на об'єктах, де несуть службу, виконують свої службові обов'язки працівники ОВС. У випадках аварій, катастроф природного і техногенного характеру, куди для ліквідації наслідків

часто залучають працівників ОВС, рівень шуму може набагато перевищувати допустимі норми, наприклад, при пожежі (вогняний шторм, горіння нафтових і газових джерел), рівень шуму перевищує рівень шуму двигуна реактивного літака. При ураганному вітрі також виникає серйозний вплив на слуховий апарат. Крім того, підрозділи ОВС самі використовують джерела підвищеного шуму, наприклад, сирени, вогнепальну зброю, боєприпаси, спецзасоби, засоби зв'язку і т.д.

Існує просте правило визначення небезпечності шуму: якщо на відстані 1м для розмови вам необхідно підвищувати голос, тоді на вас впливає небезпечна величина шуму.

Тривалий вплив шуму викликає шумову хворобу, що проявляється у комплексних змінах в організмі людини: стомленні слуху (втрати слуху), порушеннях сну, зміні тиску, порушеннях роботи серця. Шумова травмавиникає при короткочасному впливі шуму високого рівня і тягне за собою повну чи часткову втрату слуху, вушні кровотечі.

6.9 Які показники використовуються для гігієнічної оцінки шуму?

Відповідь: Різниця тисків повітряного середовища при поширенні в ній звукової хвилі та атмосферного повітря у нормальних умовах називається звуковим тиском. Вухо людини сприймає звуковий тиск у межах 2-10⁵...2-10² Па. Мінімальне значення його - поріг чутності, максимальне - поріг больового відчуття. При тиску більше 2-10⁵ Па виникають запаморочення та нудота, відбуваються розрив барабанної перетинки та кровотеча з вух.

За звуковим тиском судять про інтенсивність звуку. Інтенсивність звуку - кількість звукової енергії, що проходить у одиницю часу через одиницю площини, перпендикулярної до напрямку поширення хвилі.

Шуми розділяються на постійні та переривчасті (імпульсні). Для вимірювання постійного шуму та оцінки впливу його на людину використовується показник рівня звукового тиску, що вимірюється у децибелах (дБ). Згідно з ГОСТ 12.1.003-83. “СБТ. Шум. Общие требования безопасности” норми рівня звукового тиску встановлюються для восьми октавних смуг з середньо геометричними значеннями частот (Гц): 63, 125, 250, 500, 1000, 2000, 4000, 8000. Так, на постійних робочих місцях та у робочих зонах виробничих приміщень, на території підприємства для граничних значень середньо геометричних частот 63 та 8000 Гц встановлені норми рівня звукового тиску, відповідно, 99 та 74 дБ. Непостійний шум характеризується еквівалентним рівнем звуку, який являє собою середній квадратичний рівень звуку непостійного шуму, що діє на людину, як і постійний шум того ж рівня. Згідно ГОСТ 12.1.003-83 на постійних робочих місцях та у робочих зонах виробничих приміщень рівень звуку та еквівалентний рівень звуку не повинні перевищувати 85 дБ А.

6.10 Який вплив на здоров’є людини виявляє вібрація?

Відповідь. Велику небезпеку для людини становлять частоти інфразвуку, які збігаються з частотою роботи серця (1 Гц) або частотою імпульсів кори головного мозку (5-8 Гц). У першому випадку в людини виникає аритмія серцевої діяльності, у другому випадку має місце шкідливий вплив на нервову систе­му (втрата і відключення свідомості, збожевоління, почуття страху, паніка, вияв схильності до суїциду). При такому впливі інфразвуку в людини спостерігається мимовільне обертання очних яблук, утрата зору і слуху.

Вібрації з частотою менше 2 Гц викликають розлад вестибулярного апарату (наприклад, коливання, які викликають морську хворобу); 3-5 Гц — захворювання серцево-судинної системи; 5-11 Гц (20 Гц) — резонанс із внутрішніми органами; 11-45 Гц — погіршення зору; понад 45 Гц — ушкодження судин мозку; понад 250 Гц — ушкодження нервової системи. Коливання робочих місць зазначеними частотами можуть викликати механічне ушкодження чи навіть розрив внутрішніх органів.

Джерелами утворення інфразвуку можуть бути: вентилятори, компресори, незакріплені частини машин, технологічні процеси (сушіння, зварювання, очищення і т.д.), природні джерела (землетрус, цунамі і інші).

Для захисту людини від вібрацій застосовують віброізоляцію і вібродемпфірування, зниження рівня вібрації в джерелі, дистанційне управління, гігієнічні, організаційні та профілактичні заходи, поліпшення організації праці. До гігієнічних, організаційних і профілактичних заходів при впливі вібрації відносять:

- дотримання нормального режиму праці та відпочинку;

- психофізіологічне розвантаження;

- засоби індивідуального і колективного захисту;

- масаж м'язів;

- повітряний тепловий обігрів;

- теплові гідропроцедури;

- застосування вітамінів у профілактичних дозах.

6.11 Які відомі джерела небезпечних електромагнітних випромінювань?

Відповідь. Електромагнітні хвилівиникають завдяки генеруванню джерел штучного і природнього походження.

Джерелами електромагнітних хвильштучного походження можуть бути: лінії електропередач, електромагніти, електрогенератори, трансформатори, передавачі, телевізори, комп'ютери, пристрої радіозв'язку, радіомовлення, радіолокації, радіонавігації, медичні апарати фізіотерапії, побутові НВЧ-пічки та інші.

Підрозділи ОВС використовують обладнання, пристрої, радіостанції, мобільні засоби зв’язку які є джерелами випромінювання електромагнітних хвиль.

6.12 Який вплив електромагнітних хвиль на людину?

Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, інтенсивності впливу, тривалості опромінення, характе­ру і режиму опромінення, розмірів опромінюваної поверхні та індивідуальних особливостей організму. Найбільш яскрава картина дій електромагнітних хвильна організм людини на макромолекулярному рівні представлена в [ 13 ].

Енергія електромагнітних хвильпоглинається тканинами людини, що веде до підвищенню рухливості і коливанню іонів, які містяться в тканинах і утворенню нових, а також посиленню коливань дипольних молекул води, що супроводжується тепловим ефектом. Найбільше чутливі до впливу електромагнітних хвильголовний і спинний мозок, очі, склад крові. Ранні ознаки впливу електромагнітних хвиль - легка стомлюваність, зниження координації рухів, зміна артеріального тиску і частоти пульсу, зниження частоти серцевих скорочень (брахікардія), виникнення болю в серці, серцебиття, аритмія, зміни в крові. Подальша дія електромагнітних хвиль в часіможе викликати порушення центральної нервової системи. Зі збільшенням частоти коливання біологічний вплив збільшується. Електромагнітні хвилі при збільшенні частоти виявляють тенденцію до зростання теплового і аритмічного ефекту. Теплова дія може призвести до місцевого локального нагрівання шкіри, органів, окремих клітин. Глибина проникання електромагнітних хвильв живі тканини людини зумовлена скін – ефектом. Під дією електромагнітних хвильвисоких та надвисоких частот з'являється шкірне захворювання (у медицині це захворювання називають "ефект перлової нитки"), що виявляється в появі низки послідовно розташованих пухирців, наповнених мутнуватою рідиною. Жировий шар живого організму [13] зменшує відбивальну і збільшує поглинальну потужність у м'язовій тканині. Вплив електромагнітних хвильна зір і слух робить цей фактор дуже небезпечним для працівників внутрішніх справ. Випромінювання викликає спочатку виділення сліз, а через 1-2 дні — погіршення зору в результаті пошкодження кришталика і роговиці ока. Контроль за випромінюванням електромагнітних хвиль за допомогою переносних, портативних приладів є досить ускладнений.

6.13 Який захист людей від впливу електромагнітних випромінювань?

Відповідь: Захист людей від впливу електромагнітних хвиль передбачає екранування, застосування матеріалів – поглиначів, а також використання природних укрить, інженерно – технічних споруд і інших перешкод на шляху випромінювання електромагнітних хвиль. Індивідуальні засоби захисту передбачають використання одягу з металізованої тканини, спеціальні окуляри, розміщення робочих місць у безпечній зоні.У випадку, коли максимальна напруженість електричного поля перевищує 5 кВ/м, згідно з ГОСТ 12.1.002 - 84 необхідно встановлювати мінімальний час перебування у небезпечній зоні.

7.1 Яка дія електричного струму на людину?

Відповідь: Наслідок дії на людину електричного струму залежить від цілого ряду факторів. Величина струму, який протікає через тіло людини, є головним небезпечним фактором: чим більший за величиною струм, тим небезпечніше його дія.

- проявляється у подразненні і збудженні живої тканини, а також у порушенні внутрішніх біоелектричних процесів, що відбуваються в організмі і безпосередньо пов'язані з його життєвими функціями. Це може супроводжуватися невимушеним, судомним скороченням м'язів, у т.ч. м'язів серця та легень;

- зумовлює опіки окремих ділянок тіла, нагрівання кровоносних судин, нервів, серця та інших органів, що знаходяться на шляху проходження струму. Це може викликати в них значні функціональні розлади. Опіки можуть бути внутрішні і зовнішні;

- спричиняє розклад органічних рідин, у т.ч. і крові, що супроводжується значними змінами їх фізико-хімічного складу;

- полягає в розшаруванні, розриві та інших механічних пошкодженнях тканини організму, зокрема, м'язової, стінок кровоносних судин, судин легенів, унаслідок електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від теплової дії струму.

3.

1. 2.

4. 5.

Прийнято вважати порогом відчуття 0,5...1,5мА, невідпускаючим - 10...15мА, смертельно небезпечним для людини струм промислової частоти 50 Гц більше 50 мА. Від виду та частоти струму залежить наслідок ураження ним живого організму. Найбільш небезпечним є змінний струм частотою від 20 до 1000 Гц. При інших частотах небезпека ураження струмом помітно знижується. Постійний струм відносно безпечніший змінного. Дія постійного струму величиною 0,09...0,1 А може викликати параліч дихання.

Індивідуальні особливості людей значною мірою визначають наслідок ураження його струмом. При посиленні вологості або захворюваннях шкіри, серця, легень, нервової системи небезпека ураження струмом збільшується. При всіх розрахунках пристроїв для захисту людини від ураження електричним струмом промислової частота опір тіла людини умовно приймається рівним 1000 Ом (К_л=1000 Ом). Небезпека електричного струму длялюдини зростає із збільшенням тривалості дії його на організм.

Характер електротравми залежить значною мірою від шляху проходження електричного струму через тіло людини. Чим більший цей шлях та чим ближче до життєво важливих органів, тим важчий наслідок ураження електричним струмом. Найбільш небезпечні шляхи проходження струму для людини через її тіло - від руки до руки та від руки до ноги.

Проходячи через організм людини, струм проявляє термічну, електролітичну та механічну дію.

Термічна дія струмупроявляється в опіках окремих ділянок тіла; нагріванні до високої температури кровоносних судин, нервів, серця, мозку та інших органів, які опиняться на шляху струму. Електричний опік— найбільш розповсюджена електротравма. Найтяжчий вид опіку – опік від електричної дуги, який. приводить до глибокого вигоряння й обвуглювання тканин іноді аж до кісток. За тяжкістю ураження можна виділити чотири ступеня:

1) почервоніння шкіри;

2) утворення міхурів;

3) омертвіння всієї товщі шкіри;

4) обвуглювання тканин.

Місця контакту на шкірі визначаються круговими відмітинами сірого або блідо - жовтого кольору. В процесі розслідування загибелі людини або важкої травми у разі нещасного випадку для працівника ОВС важливо знати зовнішні прояви при впливі електричного струму на людину. Електричні знаки шкіри являють собою травми, по яких можна візуально визначити, що загибель людини відбулася від впливу електричного струму.

Електролітична дія струму проявляєтьсяв іонізації і деструкції клітин та міжклітинних органічних рідин, у тому числі й крові, що супроводжується значними порушеннями їхнього фізико-хімічного стану.

Механічна дія здебільше проявляється внаслідок різких скорочень м'язів під дією струму, від чого можуть відбутися розриви сухожиль, шкіри, кровоносних судин і нервової тканини, а також можуть виникнути вивіхи і навіть переломи кісток. Крім вищезазначених проявів дії електричного струму на людину можуть бути ушкодження за рахунок миттєвого вибухоподібного утворення пару від перегрітої струмом міжклітинної і клітинної рідини м'язової тканини, крові і інших подібних ушкоджень різних часток організму, у тому числі, стінок кровоносних су­дин, судин легеневої тканини.

7.2 Які причини нещасних випадків серед працівників ОВС від дії електричного струму?

Відповідь: Аналіз нещасних випадків від дій електричного струму показує, що основними причинами травм різної ступені тяжкості можуть бути через необережність; недотримання правил техніки безпеки; застарілого електрообладнання; несправність електромережі; автоматичних пристроїв блокування струмопровідних електромереж; недостатньої кваліфікаційної підготовки; недостатнє навчання з питань охорони праці і інші. До основних причин нещасних випадків, пов'язаних із впливом електричного струму на людину також відносяться:

1) допуск до роботи осіб без медичного огляду (хвороба, аномальний психічний стан, алкогольне чи наркотичне сп'яніння і інше);

2) допуск до роботи осіб, що не мають на це право (не пройшли навчання, інструктаж, атестацію, не мають кваліфікаційної групи і інше);

3) відсутність чи незадовільний стан колективних та індивідуальних засобів захисту (ізоляція, заземлення, занулення, захисне відключення і інше);

Порушення техніки безпеки призводять до збільшення ймовірності одержання електротравм і до зростання небезпеки негативних впливів на людину.

7.3 Яккласифікуються приміщення за ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом?

Відповідь: Згідно з ГОСТ 12.1.013-78. "ССБТ. Строительство. Электробезопасность. Общие требования.", умови робіт за ступенем електробезпеки підрозділяються на три класи. Відповідно, всі приміщення за ступенем небезпеки ураження людей електричним струмом поділяються на такі три класи: 1 - особливо небезпечні; 2 - підвищеної небезпеки; 3 - без підвищеної небезпеки. Приміщеннями без підвищеної небезпеки є адміністративні приміщення, торговельні зали. Прикладом приміщень підвищеної небезпеки можуть бути складські приміщення, що не опалюються (навіть якщо вони розміщені у будівлях з ізольованими підлогами та дерев'яними стелажами), - вентиляційні камери, душові.. До цього класу належать також ділянки робіт під відкритим небом або під навісом. Для особливо небезпечних приміщень передбачаються роздільна прокладка проводів з якісною ізоляцією, спеціальної конструкції вимикачі, електродвигуни, пускова та освітлювальна арматура.

Дата добавления: 2014-11-29