Еколого-економічні проблеми використання мінеральних ресурсів

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ, законами України «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р. № 962-ІV, «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р. № 858- ІV, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря.

Охорона землі та їх раціональне використання пов инні здійснюватися на основі комплексного підходу до угідь як до складних природних утворень (екосистем) з урахуванням їх зональних та регіональних особливостей.

Під раціональним землекористуванням розуміють не тільки використання грунтів за прямим призначенням, але і їх охорону. Розрізняють дві основні проблеми охорони землі: економічну – охорона від виснаження; екологічну – охорона від забруднення та деградації. Обидві проблеми тісно взаємопов’язані між собою.

Заходи з охорони та раціонального використання земель передбачають будівництво протилавинних, протизсувних, проти селевих споруд; закладання лісозахисних смуг; протиерозійні лісові насадження; технічна та біологічна рекультивація земель; благоустрій територій тощо.

Меліорація – сукупність організаційно-господарських і технічних заходів, спрямованих на докорінне поліпшення земель з несприятливими водними і повітряними режимами, хімічними і фізичними властивостями, які піддаються механічній дії вітру або води. Забезпечує стійкі врожаї, сприяє раціональному використанню землі. Види меліорації: осушення, хімічна меліорація, агролісомеліорація.

Реультівація землі – штучне відновлення родючості грунтів і рослинного покриву після технологенного порушення природи (відкритими гірськими виробками та ін.). Розрізняють два етапи Р.З.: технічну (формування укосів, знімання і нанесення род.чого шару та ін.) і біологічну (відновлення род.чості грунтів, створення лісових насаджень та ін.).

Агротехніка – система прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологія рослинництва. Включає сівозміни, обробіток грунту, внесення добрив, підготовку насіння до посіву, посів і посадку, догляд за рослинами, боротьбу з шкідниками, хворобами і бурянами, збирання врожаю.

Для підвищення еколого-економічного рівня АПК, регулювання екологічної мотивації землекористувачів необхідна система оцінюючих показників як для виробничої, так і для природоохоронної діяльності. Нині оцінка останньої здійснюється в межах визначення організаційно-технічного і техніко-економічного рівня виробництва, тому вона не є комплексною

Для стимулювання сільськогосподарських товаровиробників при виробництві екологічно чистої продукції необхідний економічний механізм, який складається з трьох основних блоків:

1)економічні важелі і стимули, які сприяють зацікавленості у виробництві екологічно чистої продукції:

Ø пільгове оподаткування;

Ø пільгове кредитування;

Ø підвищення закупівельної ціни;

Ø централізовані капітальні вкладення;

Ø пільгові ціни на послуги і засоби виробництва;

Ø державне страхування.

2)економічні санкції, які застосовуються до забруднювачів навколишнього середовища:

Ø зниження цін на екологічно забруднену продукцію;

Ø система штрафів;

Ø підвищення плати за землю.

3)організаційно-правові заходи, які забезпечують ефективність застосування окремих елементів економічного механізму:

Ø стандарти на сільськогосподарську продукцію;

Ø контроль якості;

Ø інформаційне забезпечення;

Ø екологічний моніторинг.

Відповідно до «Загальнодержавної методики оцінки земель» оцінка землі проводиться у двох аспектах: загальна – за сукупністю ефекту від вирощування; приватна – за ефективністю вирощування основних сільськогосподарських культур.

Основними показниками економічної оцінки землі є: за умов загальної оцінки – вартість валової продукції, окупність витрат, диференційний доход; за умов приватної оцінки – урожайність, окупність витрат, диференційний доход.

Оцінні показники щодо культур, сівозмінних масивів, підрозділів, господарств і районів обсичлюються за формулою 10.1:

(10.1)

де	БВЗ	- середньозважений бал з землекористування для даної культури;
	Б1…Б2	- оцінка ділянки поля даної культури, балів;
	Р1…Р2	- площа ділянки під даною культурою.

Отже, оцінка земель за урожайністю розраховується не за фактично досягнутою урожайністю в конкретному господарстві або районі, а є нормативною величиною, яка характеризує виробничу здатність землі при тих спеціалізації й інтенсифікації виробництва, що склалися.

Оцінка землі за валовою продукцією здійснюється на основі кадастрових цін, рівень яких відповідає сучасним загальнонеобіхним витратам в гірших умовах масового товарного виробництва рослинницької продукції.

Систему показників оцінки землі, в якій абсолютні та різницеві величині зв’язані між собою функціонально, можливо уявити в формі рівнянь 10.2-10.4:

(10.2)

(10.3)

(10.4)

де	ВП	- валовий продукт з гектара оцінних земель;
	ВВ	- виробничі витрати;
	ОВ	- окупність витрат;
	ЧДН	- чистий доход.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р., регулює охорону і раціональне використання земель. У ньому встановлено три форми власності на землю: державну, колективну і приватну. Право на одержання земельної ділянки у приватну власність за плату або безоплатно мають громадяни України. Земельні ділянки можуть надаватись у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Земельний кодекс містить уніфіковані та перероблені відповідно до ринкових умов правові норми в галузі земельних відносин, зокрема щодо інституту права власності. Земельний кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціонального використання родючих земель.

Охорона цінних і продуктивних земель досягається встановленням особливого порядку їхнього вилучення для державних і громадських потреб. Вилучення особливо цінних продуктивних земель не допускається.

З метою охорони земель Земельний кодекс встановлює обов’язки власників земельних ділянок та землекористувачів:

Ø використовувати землю ефективно і відповідно до цільового призначення;

Ø підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності;

Ø здійснювати захист земель від водної та вітрової ерозії, забруднення та інших процесів руйнування, для збереження і підвищення род.чості землі.

Закон України «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтвореня та підвищення родючості грунтів, інших корисних властивостей земель, збереження екологічних функцій грунтового покриву та охорони довкілля.

Отже, причиною зниження відтворювальної здатності біосфери, продуктивності землі та економічної ефективності використання природно-ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва стала неправильна система природокористування.

Ефективне й екологобезпечне використання біокліматичного потенціалу та природної род.чості земель є визначальним стратегічним чинником виробничої діяльності людини в сучасному світі.

Економічну оцінку одного гектара (Г) визначають відповідно методики академіка С.Г.Струмиліна за формулою 10.5:

, (10.5)

де	К - вартість освоєння одного гектара у визначених умовах (середня по державі);
	У/Т і У1/Т1 - означає відношення врожайності до витрат на виробництво продукту землероблення відповідно на визначаючій дільниці і по державі як середньої величини

Ціну землі у грошовому виразі можна виразити за формулою 10.6:

, (10.6)

де	S	- ціна землі, грн;
	R	- диференційна рента;
	Ен	- норматив ефективності.

З рентою пов'язана ціна землі (формула 10.6). Вона може визначаться як капіталізована рента, тобто грошовий капітал, що забезпечує його власникові той самий доход. Але у формі не ренти, а суми відсотка на вкладення в банк. Відповідно політико-економічному аспекту ціну землі можна розрахувати по формулі 10.7:

, (10.7)

де	R	- рента;
	S	- норма позикового відсотка.

Звідси ціна на землю залежить від розміру земельної ренти і позикового відсотка. У відповідності з «Методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів! котра затверджена постановою Кабінета Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 231 базова вартість 1м ² земель населеного пункту в залежності від рівня освоєння та облаштування його території, а також його місця в загальнодержавній та місцевій системах виробництва та розселення визначається за формулою 10.8:

, (10.8)

де	ЦНП	- базова вартість одного квадратного метра земель населеного пункту, грн.;
	В	- втрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на кв.м (грн);
	НП	- норма прибутку (6 %);
	НК	- норма капіталізації (3 %);
	КМ1	- коефіцієнт який враховує значення, і статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення (КМ1=1-1,5).

Для визначення грошової оцінки земель по Україні розраховується диференційований рентний доход з орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур(у центрах) за формулою 10.9:

, (10.9)

де	РДН	- диференційований рентний доход з гектара орних земель (у центнерах);
	У	- врожайність із нових культур з 1га (у центнерах);
	Ц	- ціна реалізації центнера зерна;
	З	- виробничі затрати на гектар (грн/га);
	КНР	- коефіцієнт норми рентабельності.

Загальний рентний доход обчисляється як сума диференційного та абсолютного рентних доходів.

Грошова оцінка орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні визначається як добуток річного рентного доходу за економічною оцінкою по виробництву зернових культур, ціна на зерно і терміну його капіталізації за формулою 10.10:

, (10.10)

де	Гоз	- грошова оцінка гектара орних земель, земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні (у центнерах);
	Рздн	- загальний рентний доход на орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами по Україні (у центнерах);
	Ц	- ціна центнера зерна (у гривнях);
	Тк	- термін капіталізації рентного доходу (в роках), який встановлюється на рівні 33 років.

Диференціальний рентний дохід з гектара земель під багаторічними, природними сіножатями і пасовищами розраховується на основі співвідношень диференційованих рентних доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною оцінкою по виробництву зернових культур за формулою 10.11:

, (10.11)

де	РДН(б)(с)(п)	- диференціальний рентний дохід з гектара земель під багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами (п) (у центнерах);
	Рдн	- диференціальний рентний дохід з гектара земель під багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями (с) і пасовищами (п) за економічною оцінкою земель (у гривнях);
	Рд	- диференціальний рентний дохід з гектара орних земель за економічною оцінкою по виробництву зернових культур (у гривнях).

Грошову оцінку орних земель фермерського господарства рекомендується визначати за формулою 10.12:

, (10.12)

де	Гф	- грошова оцінка 1га орних земель по фермерському господарству, грн;
	Гкол	- грошова оцінка 1га орних земель колективного (державного) сільськогосподарського підприємства на базі якого створено фермерське господарство, грн;
	Бф, Бкол	- відповідно середні бали бонітету грунтів по фермерському господарству і по колективному (державному) сільськогосподарському підприєм-ству.

Загальний ефект від підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь (або від запобігання її зниженню) визначають за формулою 10.13:

, (10.13)

де	О1, О2	- річна оцінка с/г угідь до і після здійснення загодів, грн/га;
	М	- площа на яку поширюється дія природоохоронних заходів, га.

При відсутності економічної оцінки землі підвищення продуктивності земель від запобігання її зниженню визначається за формулою 10.14:

, (10.14)

де	ч1, ч2	- середньорічний розмір чистої продукції, одержаної з одиниці площі до і після проведення заходів, грн/га;
	М	- площа на яку поширюється дія природоохоронних заходів, га.

Госпрозрахунковий ефект від підвищення продуктивності с/г угідь визначають за формулою 10.15:

, (10.15)

де	П1, П2	- середньорічна продукція з площі, на якій проводяться природоохоронні заходи, відповідно до і після їх проведення, в одиницях продукції;
	Ц	- ціна одиниці продукції, грн;
	С1, С2	- собівартість одиниці продукції відповідно до і після проведення природоохоронних заходів, грн.

Обсяг економічних збитків від забруднення земельних ресурсів (З_гр) визначається за формулою 10.16:

, (10.16)

де	g	- коефіцієнт, що враховує родючість земельних ресурсів;
	З^ГРd	- питомі збитки від викиду 1 т забруднювальних речовин на грунт;
	МВ	- маса викиду на грунт;
		- коефіцієнт, що врахвує зону розміщення відходів;
		- коефіцієнт, який враховує характер місця розміщення відходів.

Наведена формула використовується для підрахунків економічних збитків за використання землі під побутові, органічні відходи; якщо є відходи пов’язані з небезпечними речовинами, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України використовує методику визначення економічних збитків з урахуванням якості грунтів, токсичності речовини та глибини її просочування у грунт.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України «Про плату за землю» визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10: 3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі. Всю складність впливу забруднювальних речовин на земельні ресурси зведено до чотирьох грун небезпечності, основою для яких є показники граничнодопустимих рівнів (ГДР) та орієнтовно допустимих концентрацій (ОДК) хімічних речовин у грунті, мг/кг.

Отже, розмір відшкодування збитків (Р_В.З) визначається за формулою 10.17:

, (10.17)

де	А	- питомі витрати на ліквідацію наслідків забруднення земельної ділянки, визначувані як 0,5 ГД;
	ГД	- грошова оцінка земельної ділянки до забруднення, грн. (див. формулу 10.18);
	КЗ	- коефіцієнт, що характеризує вміст забруднювальної речовини (м^3) в об’ємі забрудненої землі (м^3) залежно від глибини просочування;
	КН	- коефіцієнт небезпечності забруднювальних речовин;
	ШЕГЗ	- показник шкали еколого-господарського значення земель.

Грошова оцінка земельної ділянки до забруднення (Г_Д) визначається за формулою 10.18:

, (10.18)

де

Гагр

- грошова оцінка 1 м^3 агровиробничої групи грунтів (грн/м), визначається за формулою 10.19:

, (10.19)

де	Гу	- грошова оцінка 1 м^3 відповідних угідь сільськогосподарського підприємства, грн/м^2;
	Багр	- бал бонітету агровиробничої групи грунтів земельної ділянки;
	Бу	- бал бонітету 1 га відповідних угідь сільськогосподарського підприємства.

Коефіцієнт забруднення землі (К_З) визначається за формулою 10.20 (за К_З<1 він не враховується):

, (10.20)

де	ОЗ	- об’єм забруднювальної речовини, м^3;
	ТЗ	- товща земельного шару, що є розмірною одиницею для розрахунку витрат із ліквідації забруднення залежно від глибини просочування та визначається як 0,2 м (орний шар);
	ПД	- площа забрудненої земельної ділянки, м^2;
	Іп	- індекс поправки до витрат на ліквідацію забруднення залежно від глибини просочування забруднювальної речовини.

Надра Землі використовуються в кількох напрямах:

Ø для добування корисних копалин;

Ø зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;

Ø створення різних споруд і навіть цілих заводів;

Ø трансопртних комунікацій (метро, трубопроводи);

Ø захорення промислових токсичних і радіоактивних відходів.

Мінеральні ресурси нині значною мірою визначають економічний потенціал будь-якої держави.

З розвитком цивілізації й народонаселення різко зросло видобування корисних копалин у всьому світі.

Величезного значення для еконоімки всіх країн набули такі корисні копалини, як нафта і газ, алюмінієві руди, хром, нікель, кобальт, титан, уран, марганець, свинець і олово.

За даними спеціалістів «Дойче Банк» (Німетччина) мінеральні ресурси України оцінено у вісім балів за десятибальною шкалою.

Мінерально-сировинна база є основою виробництва понад 90% продукції важкої промисловості. На частку мінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничих фондів, близько 40 % капітальних вкладень, майже п’ята частина трудових ресурсів. Приблизна вартість промислових запасів основних видів корисних копалин дорівнює 14,8 трлн. гривень.

Економічна оцінка надр землі за В. М. Козирєвим може здійснюватися за формулою 10.21:

, (10.21)

де	ЗГ	- затрати на геологорозвідувальні роботи, що враховані на суспільном рівні в розрахунку на одиницю корисних копалин;
	Р1	- рента першого року;
	п	- кількість років, протягом яких родовище приносить ренту;
	К	- коефіцієнт, який враховує зміну ренти за роками.

Обєктом плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів (для надри, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів – обсяг видобутих) корисних копалин.

Фактична ціна одиниці реалізованої мінеральної сировини визначається діленням виручки, одержавної фактично від реалізації корисних копалин, на обсяг її реалізації за звітний період, а собівартість одиниці видобутої мінеральної сировини – діленням собівартості мінеральної сировини на обсяг, що відповідає її собівартості.

Правову основу законодавства, яке регулює питання використання та охорони надр, є Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного серредовища», Кодекс України «Про надра», Гірничий закон України «Про державну геологічну службу України» та інші нормативні акти.

Кодекс України про надра, прийнятий 24 липня 1994 року, регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині; охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього природного середовища під час користування надрами.

Кодекс визначає поняття про надра, порядок і види користування надрами, основні вимоги в галузі охорони надр. Такими вимогами, зокрема, є:

Ø забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

Ø додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування;

Ø раціональне вилучення і використання корисних копалин і наявних у них компонентів;

Ø недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами;

Ø охорони родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню розробку, тощо.

У Кодексу про надра встановлений перелік правопорушень законодавства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України:

Ø самовільне користування надрами;

Ø порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр;

Ø вибіркове вироблення багатьох ділянок родовищ, що призводить до наднормативних витрат корисних копалин;

Ø наднормативні витрати і пошкодження якостості корисних копалин під час їхнього добування;

Ø пошкодження родовищ корисних копалин;

Ø невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища щодо шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами, тощо.

Вартість родовищ визначається за формулою 10.22:

, (10.22)

де	Vg	- вартість родива;
	T	- період освоєння родовища;
	i	- роки освоєння родовища;
	Rg	- гірська рента;
	r	- норма віддачі на капітал або ставка дисконтування.

Гірська рента визначається за формулою 10.23:

, (10.23)

де	Р	- ціна реалізації видобутого природного ресурсу;
	С	- витрати на видобування природного ресурсу;
	Кg	- коефіцієнт капіталізації для гірського устаткування, що складається з норми прибутку на капітал (10 %) і норми відкодування капіталу (2 %);
	Q	- обсяг видобутку природного ресурсу, кг.

Наприклад. Розрахувати вартість золоторудного родовища на основі гірської ренти за наведеними данними: ціна реалізації золота – 11,4 долар/гр.; середні витрати – 9,7 долар/гр.; річний обсяг видобутку золота – 4000 кг.; період відпрацювання запасів – 20 років; вартість гірського устаткування з урахуванням його зношування – 20 млн. доларів; ставка дисконтування – 10 %.

Дата добавления: 2014-11-29