Біологічних ресурсів

Еколого-економічні проблеми використання

Рішення.

Гірська рента становить:

R_g = (11,4 – 9,7) х 4000000 – 0,12 х 20000000 = 4400000 доларів або 4,4 млн. доларів.

Вартість золоторудного середовища становить:

V_g = 4,4 х [(1,1)²⁰ - 1]: 0,1 х (1,1)²⁰ = 144 млн. доларів.

Біосфера – область активного життя на земній кулі. В біосфері живі організми і середовища їх існування органічно пов’язані одне з одним, утворюючи цілісну динамічну систему. Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.

Біота – сукупність видів рослин, тварин і мікроорганізмів, об’єднаних спільною областю поширення.

Ресурси біологічні – джерела і передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ в об’єктах живої природи (промислові об’єкти, культурні рослини, домашні тварини, мальовничий ландшафт, мікроорганізми). Розрізняють рослинні ресурси і ресурси тваринного світу. На земній кулі нараховується близько 500 тис. видів рослин, у т.ч. 23 тис. тих, якими користується людина. Існує близько 1,5 млн. різних видів тварин.

Україна завдяки сприятливому географічному положенню в Середній Європі та різноманітним типам рівнинних, степових, лісостепових, лісових ландшафтів, а також гірських екосистем, вирізняється багатими за видами складом флорою та фауною.

Флора – сукупність видів рослин, що істотно склалась, які ростуть в будь-якій місцевості або на Землі в цілому.

Флора нижчих і вищих видів рослин України нараховує понад 25000. За спектром основних життєвих форм усі види судинних рослин поділяються на дерева, кущі, напівкущі, багаторічні трав’янисті рослини, дворічні та однорічні. Флора судинних рослин України налічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 видів офіційно визнано лікарськими, хоча майже 1100 видів флори України мають біологічно активні речовини з лікувальними властивостями.

В Україні росте понад 450 видів квіткових і вищих спорових рослин, що становить четверту частину флори всієї Європи. Флористично найбагатші райони – це Крим, Карпати, Полісся, Кременецькі гори на Поділлі, Донецький кряж у степовій зоні.

Фауна – сукупність видів живих організмів, котрі мешкають у певній місцевості або на Землі в цілому.

На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, серед яких понад 700 видів хребетні, решта – безхребетні. Основними проблемами у галузі охорони і регулювання використання тваринного світу є його недостатня вивченість, відсутність достовірних даних щодо запасів промислових видів та обсягів їх добування, погіршення природних умов існування диких тварин через зростаючий антропогенний вплив та послаблення їх охорони від незаконного використання та знищення. Нині до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, тварин.

Ведення мисливського господарства здійснюється переважно екстенсивним шляхом, що є наслідком скорочення обсягів штучного розведення та випуску в природу мисливської фауни, проведення біотехнічних заходів, послаблення охорони мисливських угідь.

Важливою складовою біоресурсів є запаси риби та інших водних тварин. Протягом останніх років на більшості водойм спостерігається тенденція до зниження загального вилову риби.

Екстенсивне природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу, зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до зниження майже 70 % цінних природних комплексів і ландшафтів України.

Закон «Про природно-заповідний фонд України», прийнятий 16 червня 1992 року, визначає правові основи організації, охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення його приодних комплексів і об’єктів. До природно-заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, дендрологічні парки, парки- пам’ятки садово-паркового мисцетва.

Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти котрих мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Площа природно-заповідного фонду України зростає повільними темпами і становить на сьогодні 3,4 % території країни, що є недостатнім гарантом для забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та різноманіття природних екосистем.

За останні роки в Україні сформовано цілу мережу природно-заповідних територій (5350 територій і об’єкти) загальною площею понад 1,1 млн. га.

Особливого значення набуває природно-заповідна мережа України як основа екологічної мерержі держави. Україна підписала Конфенцію про біорізноманітність (Ріо-де-Жанейро, 1992).

12 травня 1997 року Кабінет Міністрів України постановою № 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, для втілення якої розроблено Національну програму дій на 1998-2015 роки. Передбачається застосовувати і розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні засоби. При цьому основними напрямами діяльності щодо збереження біологічного різноманіття є досягнення економіко-екологічної збалансованості, структурна перебудова економіки, глибоке удосконалення законодавства та культура природокористування, збереження та поновлення екосистем, а саме:

Ø збереження та відновлення прибережно-морських та морських, річкових і заплавних, озерних та болотних, лучних і степових, лісових та гірських екосистем;

Ø збереження видів та популяцій;

Ø екологічне оздоровлення урболандшафтів та інших територій інтенсивного ведення господарської діяльності;

Ø екологізація агроландшафтів та агротехнологій, методів діяльності в лісовому, рибному, мисливському, водному та земельному господарствах;

Ø створення національної екологічної мережі (системи «зелених» коридорів) як складової частини європейської екологічної мережі.

Разом з економічною цінністю, ліси мають велике значення для збереження навколишнього середовища й оздоровлення населення.

Ліс – це сукупність землі, деревної, кущової та травяної рослинності, тварин, мікроорганізмів та інших компонентів навколишнього середовища, біологічно взаємопов’язаних та впливаючих один на одного в своєму розвитку. Це – унікальна екологічна система, яка безпосередньо впливає на стан навколишнього середовища.

Характеристика лісових екосистем – це їх площа, лісистість, запаси деревини.

Лісовий фонд – сукупність усіх лісів як природного походження, так і штучно вирощених. У складі лісового фонду розрізняють лісові і нелісові площі (сільськогосподарські угіддя, просіки, дороги тощо).

Лісова площа – це площа, зайнята деревами та чагарниками, які використовуються з лісогосподарською метою. Це громадські, приватні ліси, національні парки і заповідники, лісові культури і плантації (розрахункові лісосіки, площі під дорогами, лісові розсадники, крім міських парків і скверів, садів, лісових пасовищ).

Ресурси лісові – деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі та ін.). Загальна площа Землі, покрита лісами, становить 28 % від території суходолу. Запас деревини у всіх лісах досягає – 359 млрд. м³, у т.ч. хвойної – 127 і листяної – 232. Основна частина лісів розташована в зоні помірного поясу і вологих тропічних лісів.

Без лісу деградує земля, деградують водні ресурси. У лісах сконцентровано близько 80 % загальних запасів фіто маси планети, щорічно синтезуються близько 65 % органічних речовин, що утворюються на суші, виробляється близько 60 % біологічно активного кисню і поглинається вуглекислого агу в обсягах, що у 2-3 рази перевищує його надходження від спалювання палива, дихання та інших джерел.

Ліс – самовідновлюваний при правильному веденні господарства, відтворювальний природних ресурс, саморегулююча екосистема. Україна належить до дісодефіцитних держав. Ліси України розміщені по території нерівномірно: в Поліссі – 29 % площі регіону, Лісостепу – 14, Карпатах – 400, Степу – 5, криму (в основному в горах) – 10 %. Хвойні насадження займають 42,2 % від загальної площі вкритих лісом земель, твердолистяні – 43,2, м’яколистяні – 13,6 %.

Ліси України виконують переважно повітряноохоронні, водо регулюючі, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні, рекреаційні функції й мають обмежене експлуатаційне значення.

В Україні існує три групи лісів:

1) заповідники, ґрунтозахисні ліси, полезахисні, курортні, зелені зони міста, захисні смуги полів і лісів;

2) ліс з інтенсивним веденням лісового господарства;

3) спілі ліси експлуатаційного призначення.

Загальна площа лісів України становить близько 10 млн. га, з них лісовою рослинністю вкрито 9,4 млн. га. Лісистість становить 15,6 % площі країни. Такий показник є досить низьким і потребує поступового збільшення до 20-22 % в цілому по Україні з відповідною диференціацією за регіонами.

Дата добавления: 2014-11-29