При обмежувальній функції

При компенсаційній функції

Компенсаційна функція властива різним галузям права, оскільки виконує важливу роль в регулюванні відносин між громадянами і юридичними особами, виступає необхідним інститутом гармонізації інтересів суб'єктів права, стабіль­ності суспільних відносин.

Це важливий напрям дії права, оскільки саме у ньому закладена досить важлива його особливість як інструмента соціальної справедливості. Компенсаційна функція дуже тісно пов'язана з поновлюючою. У юридичній літературі їх часто ототожнюють.

Проте це не тотожні поняття. Відмінності між ними по­лягають перш за все у формах, методах і правових наслідках реалізації. Різноманітні також і правові підстави цих на­прямів впливу, хоча в окремих випадках вони бувають обу­мовлені одними і тими ж причинами. Наприклад, у разі незаконного звільнення (причина) спостерігається одночас­на реалізація поновлення на посаді і компенсація за виму­шений прогул.

Різниця між компенсаційною і поновлюючою функціями є достатньо помітна у цивільному законодавстві, коли по­новлення становища, яке існувало до порушення права, ча­сто не пов'язується з компенсацією збитків.

Конституція України також передбачає компенсацію за примусове відчуження майна для державних потреб (ст. 41), за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого са­моврядування тощо.

Наявність у права обмежувальної функції пов'язана з його призначенням бути регулятором суспільних відносин. Регу­лювати — це означає регламентувати варіанти поведінки, які повинні відповідати інтересам певних соціальних груп, класів, індивідів, всього суспільства. Для того, щоб дії од­них суб'єктів права не порушували прав та інтересів інших, щоб відносини в суспільстві були більш гармонійними, право встановлює певні обмеження для суб'єктів правовідносин, долаючи тим самим анархію і сваволю. Обмеження прав — це своєрідне вирівнювання протилежних інтересів. Так, Конституція України, дозволяючи ідеологічний плюралізм, одночасно обмежує можливості створення окремого спря­мування партій, організацій і рухів. У Конституції прямо зазначається (ст. 37), що забороняється створення і діяльність громадських організацій, мета і дії яких спрямовані на на­сильницьку зміну основ конституційного ладу.

Конституція України гарантує права та свободи людини і громадянина згідно із загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права. Разом з тим у ній підкрес­люється, що їх існування не повинно порушувати прав і свобод інших громадян. У розвиток цього положення Кон­ституція України (ст. 64) прямо встановлює, що права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Так, ст. 34 Кон­ституції України встановлює обмеження законом прав гро­мадянина у інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населен­ня, для захисту репутації або прав інших людей тощо.

Обмежувальна функція, незважаючи на певний негатив­ний характер, дає позитивний соціальний результат, оскіль­ки завдяки таким якостям право виступає гарантом стабіль­ності і гармонії у суспільстві, найважливішим інструмен­том правопорядку та реалізації прав громадян.

Дата добавления: 2014-11-29