Структура норми права: її поняття, значення, елементи

Структура норми:

ü це ідеальна логічна конструкція, що забезпечує про­цес регулювання відносин між людьми;

ü це модель можливої поведінки, яка сформувалась у процесі суспільного розвитку;

ü це засіб пізнання та використання правової дійсності;

ü це об'єктивований результат відображення у правовій нормі певного суспільного відношення з точки зору особли­востей його типу, виду, суб'єктів, об'єктів, поширеності і повторюваності;

ü це єдність ідеальної (відображає набір логічно взаємо­діючих елементів) та реальної (як результат правового опо­середкування суспільних відносин) структури;

ü це система взаємопов'язаних елементів, що взаємоді­ють між собою;

ü це категорія, що залежить від законодавця з точки зору формування структурних елементів та їх залежності від системи юридичних фактів;

ü це динамічна категорія, що забезпечує прояв різнома­нітних властивостей структурних елементів залежно від зміни фактичних обставин, різновиду суб'єктів та мети ре­гулювання;

ü це категорія, що забезпечує стійкість правових норм як єдиного державно-владного засобу упорядкування відно­син у межах суспільства.

Традиційно вважається, що правова норма складається з трьох елементів: гіпотези, диспозиції та санкції. Вони скла­дають ідеальну структуру норми.

Зміст гіпотези, диспозиції, санкції та їх класифікація

Диспозиція — це частина норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка суб'єктів при настанні умов, пе­редбачених гіпотезою. її значення у структурі права поля­гає у наступному:

ü вона визначає вид відносин, що регулюються правом;

ü визначає коло суб'єктів, які підпадають під дію права;

ü характеризує зміст суб'єктивного права як варіанта мож­ливої поведінки, що забезпечує інтереси певного суб'єкта права;

ü визначає зміст юридичного обов'язку як виду необхідної поведінки, що вчиняється в інтересах уповноваженої сторони;

ü характеризує вид правової норми (регулятивна, уповноважуючи, зобов'язуюча чи забороняючи).

Гіпотеза — це структурний елемент норми права, який вказує на певні життєві обставини, наявність чи відсутність яких надає можливість реалізувати закріплені у нормі пра­ва та обов'язки.

Ознаки:

ü він визначає коло відносин, які регулюються правом;

ü встановлює умови дії норми;

ü вміщає факти, необхідні для виникнення чи зміни правовідносин;

ü конкретизує абстрактний варіант поведінки, вміще­ний у нормі до певного випадку чи суб'єкта;

ü визначає межі та сферу регулятивної дії диспозиції норми.

Санкція — це частина норми, що передбачає засоби при­мусового впливу як результат невиконання чи порушення норми.

Ознаки:

ü забезпечує реалізацію диспозиції;

ü визначає негативне ставлення суспільства до правопо­рушення;

ü забезпечує повноваження порушених прав;

ü забезпечує покарання винних у порушенні чи невико­нанні норм;

ü має доповнюючий характер, оскільки не застосовуєть­ся при нормальному функціонуванні права.

Дата добавления: 2014-11-29