Інфлювання та дефлювання ВВП. 3 страница

У національній економіці кількість відпрацьованих годин залежить від чисельності зайнятих і середньої тривалості робочого року. Кількість зайнятих в економіці визначають чисельністю населення працездатного віку та коефіцієнтом участі в робочій силі. Середня тривалість робочого року залежить від середньої тривалості робочого дня, кількості вихідних і святкових днів у році й тривалості відпустки.

Продуктивність праці залежить від таких чинників, як технічний прогрес, кількість капіталу (капіталоозброєність), якість робочої сили, ефективність розподілу ресурсів, організація управління ресурсами та ін.

Найважливішим чинником, що впливає на підвищення продуктивності праці, є науково-технічний прогре – відкриття нових знань, які дають змогу принципово інакше поєднувати економічні ресурси для досягнення більшого обсягу виробництва.

10.3. Економічний розвиток і його рівень

10.3.1. Показники рівня економічного розвитку

Темпи економічного зростання найчастіше розглядають як критерій економічного розвитку країни. Щоправда, зв’язок між економічним розвитком і темпами економічного зростання достатньо складний. Високі темпи економічного зростання не завжди засвідчують прискорений економічний розвиток країни. І навпаки, зниження темпів зростання або навіть нульові його темпи не означають припинення економічного розвитку. Для визначення рівня економічного розвитку країни використовують низку показників. Основними серед них є такі:

– ВВП на душу населення;

– показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на підставі ВВП;

– виробництво основних видів продукції на душу населення (рівень розвитку окремих галузей);

– рівень та якість життя населення.

Провідним показником економічного розвитку країни є ВВП на душу населення. За цим показником країни поділяють на розвинуті та країни, що розвиваються. Наприкінці XX ст. до розвинутих відносили країни з подушним ВВП понад 12 тис. дол. за рік. В окремих нафтодобувних країнах (Кувейт, Саудівська Аравія) показник ВВП на душу населення дорівнює показникам розвинутих країн. Однак за іншими показниками ці країни не можна віднести до розвинутих.

Показники ефективності функціонування національної економіки найбільше характеризують рівень економічного розвитку, бо відображають результативність використання основних факторів виробництва. Детальніше їх розглянемо пізніше.

Рівень економічного розвитку країни засвідчують виробництво і споживання певних ключових видів продукції, передовсім з енергоспоживання, на душу населення.

Вагомими видами промислової продукції на душу населення, які підтверджують рівень розвитку країни, є виробництво автомобілів, мінеральних добрив, пластмас, хімічних волокон, паперу й інших товарів. З-поміж сільськогосподарської продукції особливе значення має виробництво на душу населення основних продуктів харчування: зерна, м’яса, молока, цукру, картоплі тощо.

Для характеристики рівня економічного розвитку країни економісти часто використовують показники наявності або виробництва в ній на 1 тис.осіб населення або на середньостатистичну сім’ю товарів тривалого користування – легкових автомобілів, телевізорів, персональних комп’ютерів, пральних машин, холодильників та ін.

Рівень економічного розвитку визначають на підставі показників рівня життя населення – середня тривалість життя; рівень освіти населення, зокрема рівень письменності населення і медіанний рівень освіти; середня тривалість робочого дня; денне споживання к/калорій на душу населення; чисельність студентів на 10 тис. населення; кількість лікарів на 10 тис. населення; забезпечення населення житлом та под.

Для визначення рівня якості життя нині міжнародні організації дедалі частіше використовують індекс людського розвитку. Цей індекс обчислюють на підставі освітнього рівня населення, середньої тривалості життя та подушного ВВП.

Щоби порівняти ефективность національних економік, Міжнародний валютний фонд розробив показники порівняльної конкурентоспроможності. Для обчислення цих показників зіставляють ціни та витрати виробництва в обробній промисловості з відповідними середньозваженими показниками розвинутих країн. Найважливішими є:

– порівняльний рівень гуртових цін промисловості;

– порівняльний рівень експортних цін промислових товарів;

– питомі витрати на заробітну плату (в розрахунку на одиницю продукції);

– випуск продукції на відпрацьовану людино-годину та ін.

Економісти часто розглядають рівень економічного розвитку країни на підставі галузевої структури національної економіки. Висока частка в економіці галузей обробної промисловості – ознака високого її розвитку. Водночас важливий індикатор рівня розвитку країни становить структура самої обробної промисловості й окремих її складових, в тому числі машинобудування та хімії – галузей, які забезпечують науково-технічний прогрес.

10.3.2. Показники ефективності функціонування національної економіки

Як уже зазначалось, рівень економічного розвитку найбільше характеризують показники ефективності функціонування національної економіки обчислені на підставі ВВП, оскільки відображають результативність використання основних факторів виробництва.

Ефективність використання фактора «праця» відображає продуктивність праці. Цей показник для національної економіки обчислюють як відношення валового внутрішнього продукту до чисельності зайнятих. Нерідко його називають виробітком на одного зайнятого.

Ефективність використання капіталу (основних виробничих фондів) характеризують показники фондовіддачі (капіталовіддачі) та фондомісткості (капіталомісткості).

Фондовіддачу в національній економіці обчислюють відношенням ВВП або національного доходу до вартості основних виробничих фондів. Отже, фондовіддача характеризує обсяг національного доходу, що припадає на 1 гр.од. діючих основних виробничих фондів.

Фондомісткість у національній економіці обчислюють відношенням вартості основних виробничих фондів до національного доходу або ВВП. Отже, фондомісткість показує вартість основних виробничих фондів у розрахунку на 1 гр.од. національного доходу.

В економіці, яка прогресує, фондовіддача підвищується, фондомісткість знижується.

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначають відношенням витрат матеріальних ресурсів до ВВП. Цей показник називають матеріаломісткістю виробництва. Часто також визначають енергомісткість ¾ відношення кількості спожитої у виробництві енергії до виготовленої продукції (ВВП).

Зниження матеріаломісткості виробництва є важливим резервом підвищення ефективності економіки. Воно забезпечує можливість виготовлення більшого обсягу готової продукції з незмінної кількості сировини. Підвищення ефективності використання основних факторів виробництва є нині найважливішим чинником зростання національного продукту.

Контрольні запитання

1. Що таке економічне зростання і як його можна виміряти?

2. Які аргументи наводять прихильники та противники економічного зростання?

3. Від чого залежить кількість відпрацьованих людино-годин у році?

4. Які фактори економічного зростання Ви знаєте?

5. Що розуміють під інтенсифікацією національної економіки?

6. Чи завжди високі темпи економічного зростання засвідчують про прискорений економічний розвиток країни?

7. На підставі яких показників визначають рівень життя населення?

8. Про що свідчить зростання фондовіддачі у національній економіці?

Тестові завдання

1. Зростання обсягу національного продукту лише за рахунок поліпшення ефективності використання факторів виробництва відображає:

а) екстенсивний тип економічного зростання;

б) інтенсивний тип економічного зростання;

в) інтенсифікація економіки;

г) просте відтворення.

2. Економічне зростання вимірюється:

а) приростом реального ВВП;

б) приростом номінального ВВП;

в) приростом грошової маси;

г) темпами поліпшення рівня життя населення.

3. Графічно економічне зростання відображається:

а) переміщенням кривої трансформації вправо;

б) переміщенням кривої трансформації вліво;

в) рухом точки праворуч і вниз кривою трансформації;

г) рухом точки ліворуч і вгору кривою трансформації.

4. Зниження фондовіддачі у національній економіці відображає:

а) зростання ефективності функціонування національної економіки;

б) зниження обсягу національного доходу, який припадає на 1 гр.од. діючих основних виробничих фондів;

в) зростання обсягу національного доходу, який припадає на 1 гр.од. діючих основних виробничих фондів;

г) зниження вартості основних виробничих фондів у розрахунку на одну грошову одиницю національного продукту.

5. Інтенсивний тип економічного зростання забезпечують усі названі чинники окрім:

а) підвищення продуктивності праці;

б) вдосконалення системи управління й організації виробництва;

в) збільшення чисельності працівників;

г) модернізації обладнання.

6. До факторів, що зумовлюють фізичну здатність економіки до зростання не належить:

а) кількість і якість природних ресурсів;

б) кількість і якість трудових ресурсів;

в) інституційні чинники;

г) обсяг капіталу.

7. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечують усі наведені чинники, окрім:

а) збільшення чисельності працівників;

б) залучення в оборот нових сільськогосподарських угідь;

в) зростання виробітку одного зайнятого;

г) будівництво нових заводів;

8. Зростання якого показника відображає зниження ефективності функціонування національної економіки:

а) продуктивності праці;

б) фондовіддачі;

в) фондомісткості;

г) матеріаловіддачі.

9. Ітенсифікація економіки – це:

а) збільшення обсягу національного виробництва за рахунок зниження матеріаломісткості продукції;

б) зростання значення в економіці інтенсивного типу економічного зростання;

в) зменшення капіталоозброєності праці;

г) широкий ровиток трудомістких галузей національної економіки.

10. До показників рівня економічного розвитку не відносять:

а) показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на підставі ВВП;

б) виробництво та споживання ключових видів продукції на душу населення;

в) темпи зростання номінального ВВП;

г) рівень і якість життя населення.

11. Кількість відпрацьованих людино-годин не залежить від:

а) середньої тривалості робочого дня;

б) чисельності зайнятих;

в) кількості вихідних та святкових днів у році;

г) продуктивності праці зайнятого робітника.

12. Реальний ВВП можна обчислити як добуток

а) загальної чисельності людей працездатного віку та продуктивності праці одного зайнятого;

б) щогодинного виробітку одного зайнятого, загальної кількості зайнятих та кількості робочих годин у році;

в) середньорічного виробітку, який припадає на мешканця країни та загальної чисельності робочої сили країни;

г) чисельності зайнятих та загальної кількості відпрацьованих ними годин.

13. Індекс людського розвитку обчислюють на підставі:

а) виробництва основних видів продукції на душу населення;

б) освітнього рівня населення, середньої тривалості життя та подушного ВВП;

в) денного споживання к/калорій на душу населення;

г) величини подушного ВВП.

14. До показників порівняльної конкурентоспроможності країни не належить:

а) порівняльний рівень оптових цін промисловості;

б) питомі витрати на заробітну плату;

в) галузева структура національної економіки;

г) порівняльний рівень експортних цін промислових товарів.

15. Яке твердження правильне:

а) щоби досягти виробничу ефективность, необхідно виробляти найцінніші для суспільства товари і послуги;

б) екстенсивний тип економічного зростання передбачає збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів;

в) країни, які демонструють високі темпи економічного зростання, завжди характеризуються високими темпами економічного розвитку;

г) економічне зростання визначають лише фізичною здатністю економіки продукувати більшу кількість товарів і послуг.

16. Яке твердження неправильне:

а) фондомісткість у національній економіці обчислюють відношенням ВВП (НД) до вартості основних виробничих фондів;

б) зі зменшенням обсягу продукції, одержаної з певної кількості залучених ресурсів, ефективність використання ресурсів знижується;

в) коефіцієнт участі в робочій силі визначають відношенням робочої сили до дорослого населення;

г) зростання обсягу капіталу на працівника (капіталоозброєності праці) сприяє підвищенню продуктивності праці.

17. Продуктивність праці зайнятого робітника не залежить від:

а) чисельності працівників;

б) фахового рівня працівників;

в) ступеня суспільного і технічного поділу праці;

г) психофізіологічних умов виробництва.

Задачі

1. За даними таблиці визначте, як змінились продуктивність праці, фондовіввдача, фондомісткість, матеріаловіддача та метеріаломісткість у національнай економіці.

Показник	Попередній рік	Звітний рік
Величина національного продукту	600 млрд.гр.од	700 млрд.гр.од.
Середньорічна вартість основних виробничих фондів	150 млн. гр.од.	200 млн.гр.од.
Чисельність зайнятих	65 тис.осіб	70 тис.осіб
Вартість сировини та матеріалів	80 млн.гр.од.	95 млн. гр.од.

2. Реальний ВВП країни у попередньому році становив 250 млн.гр.од, а в цьому році – 300 млн. гр.од. Населення країни за цей проміжок часу збільшилось на 5 тис. і становило у цьому році 50 тис. чол. Визначте темпи зростання ВВП і темпи зростання ВВП на душу населення.

3. В національній економіці зайнято 200 осіб. Середньорічний виробіток одного зайнятого становить 50 гр.од. за год. У цьому році було 250 робочих днів. Середня тривалість робочого дня 8 год. Визначте грошову вартість виробленого продукту.

4. Обчисліть затрати праці в людино-годинах та продуктивність праці, якщо у році було 120 вихідних і святкових днів, кожному зайнятому надавалась 30-денна відпустка, а середня тривалість робочого дня – 8 год. У даній країні проживає 100 тис.осіб, з яких 1/4 – діти. Рівень зайнятості становить 0,75, а реальний ВВП –500 тис. гр. од.

ТЕМА 11. СУКУПНИЙ ПОПИТ ІСУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ

11.1. Макроекономічний аналіз сукупного попиту.

11.1.1. Сукупний попит та його компоненти.

11.1.2. Крива сукупного попиту. Цінові чинники сукупного попиту.

11.1.3. Переміщення кривої сукупного попиту.

11.2. Макроекономічний аналіз сукупної пропозиції.

11.2.1. Сукупна пропозиція. Крива довгострокової сукупної пропозиції.

11.2.2. Крива короткострокової сукупної пропозиції.

11.2.3. Переміщення кривої короткострокової сукупної пропозиції.

11.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції.

11.3.1. Рівноважний рівень цін. Рівноважний обсяг виробництва.

11.3.2. Застосування теорії сукупного попиту й сукупної пропозиції.

11.3.3. Класичний та кейнсіанський підходи до економічної рівноваги (для самостійного опрацювання).

11.1. Макроекономічний аналіз сукупного попиту

Дата добавления: 2014-11-29