Прав громадян. Способи і форми захисту слід розглядати як явища не тотожні

СПОСОБИ І ФОРМИ ЗАХИСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ

Способи і форми захисту слід розглядати як явища не тотожні. Форми захисту - це адміністративний, судовий, громадський, са­мозахист, звертання до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо, а способи захисту в екологічному законодавстві, на відміну від цивільного (ст. 16 ЦК України), не містяться в уза­гальненому вигляді. Зокрема, до них можна віднести такі види:

- визнан­ня екологічних прав;

- відновлення порушеного права;

- припинення дії, що перешкоджає здійсненню права або порушує його;

- відшкодуван­ня збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної шкоди (екологічної шкоди);

- зміна правовідношення;

- припинення правовідношення;

- визнання незаконним рішень чи дій (бездій) органів державної влади, місцевого самоврядування, служ­бових і посадових осіб;

- інші способи, встановлені в норматив­но-правових актах.

Адміністративна форма захисту регламентується ст. 40 Консти­туції України, Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовт­ня 1996 року, відповідно до яких громадяни можуть звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, об’єднання громадян, до підприємств, установ, організацій незалежно від фор­ми власності зі зверненнями, зокрема зауваженнями, пропозиціями і скаргами, у тому числі й із екологічних питань. Обґрунтована відповідь дається у місячний термін особами, яким на­правлені такі звернення після їх розглядання. Проте місячний термін розгляду звернень громадян може бути продовжений керівником відповідно­го органу чи його заступником, якщо вирішити порушене питан­ня в цей строк неможливо. Вони встановлюють необхідний термін для його розгляду. При цьому загальний строк не може перевищувати 45 днів.

Однією з головних функцій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері екології є контроль за діяльністю ви­конавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих чи інших органів або посадових осіб, що при­звели до порушення екологічних прав громадян.

До громадського порядку захисту можна віднести:

- референдум;

- громадські (публічні) слухання;

- загальні збори громадян за місцем проживання;

- залучення експертів від громадськості в робочі гру­пи з екологічних питань, утворені органами влади, участь у про­веденні державної екологічної експертизи, а також проведення ек­спертизи громадської;

- збори, мітинги, походи, демонстрації;

- ро­бота з депутатами.

Як самостійну форму захисту природних екологічних прав слід розглядати самозахист. Можливість заперечувати право не в ком­петентних органах є характерною рисою самозахисту, що відріз­няється від інших форм захисту. Вона належить до конституційних прав. Способи самозахисту можуть бути визначені в законі чи до­говорі. Характерно, що кількість способів самозахисту не обме­жується. Вони можуть застосовуватися як окремо, так і в комплексі, але лише з дотриманням умов правомірної реалізації. Особа може самостійно вибирати способи самозахисту з урахуванням змісту порушеного права, характеристики протиправної поведінки. Але вибраний спосіб самозахисту не може суперечити вимогам закону.

Під самозахистом екологічних прав розуміють передбачені мо­ральними засадами суспільства та нормами законодавства, у пев­них випадках, визначених у договорі, дії особи (тобто застосування засобів протидії), які наділені зазначеним правом, спрямовані на забезпечення недоторканності права, припинення порушення і ліквідацію наслідків.

До форм правового захисту прав громадянина належить, зокре­ма, судовий захист, що є найефективнішим механізмом у цій сфері. Проведення і реалізація судово-правової реформи в Україні забез­печує пріоритет прав у всіх сферах життя суспільства. Право на су­довий захист є конституційним і не вимагає додаткового закріплен­ня в інших нормативно-правових актах. Стаття 55 Конституції Ук­раїни містить норму, що встановлює право кожного звертатися до суду, якщо:

- його права і свободи порушені або порушуються;

- ство­рені чи створюються перешкоди для реалізації прав або свобод;

- мають місце інші обмеження прав і свобод.

Зазначені положення поширюються й на екологічні права, що порушені.

Дата добавления: 2014-11-29