Екологічних прав громадян

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

ТЕМА 1.3 ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА ТА

Цент­ральним питанням у національному й міжнародному екологічному праві є питання про екологічні права людини і громадянина. Воно тісно пов’язане з правом на життя та охорону здоров’я насе­лення.

Щоправда, у Загальній декларації прав людини - першому міжнародно-правовому документі, що проголосив основні права та свободи людини, - було виділено право на життя, але прямо нічо­го не говорилося про екологічні права. Тільки на початку 70-х років минулого століття світове співтоварист­во звернуло на це увагу. Перший принцип Стокгольмської декларації ООН із навколишнь­ого середовища проголосив, що людина має основне право на «сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне благополучне життя».

Більш повно екологічні права людини відображені в Орхуській конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, схваленій на Нараді міністрів охорони навколишнього середовища в місті Орхусі (Данія) у червні 1998 р. і ратифікованій Верховною Радою України.

Конвенція проголосила права людини на:

· сприятливе навко­лишнє середовище;

· екологічну інформацію;

· участь у прийнятті екологічних рішень, проведенні екологічної експертизи, розробленні екологічних програм, планів, політики, проектів нормативних актів тощо.

В Україні екологічні права належать до конституційних. Стат­тя 50 Конституції України закріпила право кожного на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої пору­шенням цього права шкоди. Найбільш повний перелік екологічних прав громадян міститься у Законі України «Про охорону навколишнього природного сере­довища», який уперше закріпив екологічні права та обов’язки гро­мадян як правову категорію.

Відповідно до ст. 9 закону кожний гро­мадянин України має право на:

— безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середо­вище (право на екологічну безпеку);

— участь в обговоренні та на внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будів­ництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропози­цій до органів державної влади й місцевого самоврядування, юри­дичних осіб, котрі беруть участь у прийнятті рішень із цих питань (право на участь в обговоренні проектів екологічно значущих рішень);

— участь у розробленні та здійсненні заходів щодо охорони навко­лишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

— здійснення загального і спеціального використання природ­них ресурсів;

— об’єднання в громадські природоохоронні формування;

— вільний доступ до інформації про стан навколишнього при­родного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за ви­нятком обмежень, установлених законом (право на екологічну інформацію);

— участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях із питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва, реконструкції об’єктів та проведенні громадської екологічної експертизи;

— одержання екологічної освіти;

— подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на на­вколишнє природне середовище;

— оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом.

Крім цього, екологічний характер мають права, закріплені іншими законами. Так, Основами законодавства України про охорону здоров’я (ст. 6) визначається право кожного на охорону здоров’я, що передбачає: безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; санітарно-епідеміологічне благополуччя території й населеного пункту, де він проживає; безпечні й здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну й своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи наявні й можливі фактори ризику та їх ступінь тощо.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачив (ст. 4) право на безпечні для здоров’я та життя продукти харчування, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку й навколишнє природне середовище; участь у розробленні, обговоренні та громадській екс­пертизі проектів програм і планів забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, внесення пропозицій із цих питань до відповідних органів ін.

Екологічні права закріплені також у законах України:

- «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

- «Про відходи»;

- «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань»;

- «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» та ін.

Екологічні права громадян розглядаються й в аспекті суб’єктивних прав, що становлять сукупність повноважень фізичних осіб у галузі екології. За таких умов екологічні права гро­мадян - це персоніфіковані права, які належать кожній фізичній особі.

Слід розмежовувати екологічні права та екологічні інтереси (які не є персоніфікованими й тому належать усім громадянам (суспільству). Екологічні права громадян розглядаються як забезпечені системою права юридичні можливості особи реалізувати у передбачених за­конодавством формах надані повноваження в галузі екології. Екологічні інтереси - це природні та соціально зумовлені по­треби осіб у відповідній галузі, які випливають зі змісту норм еко­логічного законодавства.

Форми реалізації екологічних прав громадян передбачаються системою соціально-правових гарантій. Екологічні інтереси задовольняються в процесі реалізації сукуп­ності екологічних заходів: організаційних, технічних, економічних, превентивних та в процесі забезпечення екологічного порядку.

Екологічні права громадян - це закріплена в законі й гарантована правом сукупність юридичних можливостей та засобів, які дозволя­ють задовольняти потреби громадян у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечен­ня екологічної безпеки.

Екологічні права громадян забезпечуються:

1) проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

2) обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації народногосподарських об’єктів;

3) участю громадських об’єднань і громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

4) здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

5) компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров’ю і майну громадян унаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

6) невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

7) створенням та функціонуванням мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації. (Частину першу статті 10 доповнено пунктом «є» згідно із Законом № 254-ІУ від 28.11.2002).

Діяльність, що перешкоджає здійсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та інших їх екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому цим Законом та іншим законодавством України.

У теорії екологічного права екологічні права громадян за рівнем правового регулювання поділяють на основні та інші. Перші — фундаментальні – закріплені в Конституції України, другі – в законах України.

Дата добавления: 2014-11-29