Зразок побудови екзаменаційного білету

Зразок побудови екзаменаційного білету

Міністерство освіти і науки України Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» Кафедра правознавства Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст Спеціальність 7.03051002 «Товарознавство та експертиза в митній справі». Семестр 9 Навчальна дисципліна міжнародне право ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1   1. Поняття, предмет і система міжнародного права. 2. Поняття, функції, принципи й джерела права міжнародних організацій. 3. Міжнародне гуманітарне право.   Затверджено на засіданні кафедри правознавства Протокол № від 2014 року Зав. кафедри Лаврик Г.В. Екзаменатор _______________Ляхівненко С.М.

Міністерство освіти і науки України Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» Кафедра правознавства Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр товарознавства, магістр з товарознавства та експертизи в митній справі. Спеціальність 8.03051001 «Товарознавство і комерційна діяльність», 8.03051002 «Товарознавство та експертиза в митній справі». Семестр 9 Навчальна дисципліна міжнародне право ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 1   1. Поняття, предмет і система міжнародного права. 2. Поняття, функції, принципи й джерела права міжнародних організацій. 3. Міжнародне гуманітарне право.   Затверджено на засіданні кафедри правознавства Протокол № від 2014 року Зав. кафедри Лаврик Г.В. Екзаменатор _______________Ляхівненко С.М.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Агреман – (фр. agrement, від agreer-схвалити) – згода держави прийняти конкретну особу як главу дипломатичного представництва іншої (акредитуючої) держави. Без отримання агреману не можна офіційно призначити відповідну особу в якості дипломатичного представника до приймаючої держави.

Агресія – (лат. aggressio-напад) – застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим чином, несумісною із Статутом Організації Об'єднаних Націй (ст. 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 р. «Визначення агресії»).

Адаптація – пристосування діючих внутрішньодержавних правових норм до нових міжнародних зобов'язань держави без внесення яких змін в його законодавство.

Ад’юдикація – спосіб придбання території за допомогою вирішення міжнародного арбітражу або суду у разі мирного вирішення територіального спору. Ад'юдікація є правомірним способом придбання території, т. к. розгляд спору в міжнародному суді чи арбітражі повинно припускати, що спрощує держави мають у сукупності достатні правові підстави на володіння оспорюваної територією.

Акреції – (від лат. Accreti – прирощення, збільшення) –природне прирощення території держави знову утвореними сухопутними ділянками. До збільшення території веде освіту в гирлі річки дельти, яка вважається приростом сухопутної території тієї держави, якому належить річка. До акреції відноситься утворення нових островів до межах територіальних вод.

Альтернатив – правило, згідно з яким у примірнику міжнародного договору, призначеному для даної договірної сторони, найменування цього боку в загальному переліку сторін, підписи її уповноважених, печатки, а також текст договору на мові даної сторони містяться на першому місці і для підпису залишається місце з лівого боку або зверху, якщо підписи розташовуються одна над іншою.

Анклав – (від лат. Inclavo – замикаю на ключ) – частина території однієї держави, повністю оточена сухопутною територією іншої держави або держав.

Анексії – (від лат. Annexio – приєднання) – насильницьке приєднання державою території іншої держави.

Антарктика – міжнародна територія, район земної кулі, географічним центром якого є Південний полюс; охоплює південний полярний материк Антарктиду, прилеглі до нього острови та шельфові льодовики, а також частини Атлантичного, Індійського і Тихого океанів. Міжнародно-правовий режим Антарктики регулюється Договором про Антарктику, 1959 р.

Апартеїд – міжнародний злочин, спрямований проти людства, політика расової сегрегації, дискримінації.

Арктика – північна область Землі, що включає глибоководний Арктичний басейн, мілководні окраїнні моря з островами і прилеглими частинами материкової суші Європи, Азії та Північної Америки.

Біженці – особи, які покинули країну, в якій вони постійно проживали (найчастіше країну свого громадянства), внаслідок переслідувань, військових дій чи інших надзвичайних обставин.

Вина – в міжнародному публічному праві встановлений факт вчинення суб'єктом міжнародно-протиправного діяння, що тягне його міжнародну відповідальність.

Внутрішні води – вся водна частина території держави, за винятком територіального моря.

Військові злочини – виключно серйозні порушення законів і звичаїв війни: вбивства, катування і відведення в рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених чи осіб, що знаходяться в морі; вбивства заручників; пограбування громадської чи приватної власності; безглузде руйнування населених пунктів та ін.

Збройні сили ООН – об'єднані збройні сили держав-членів Організації Об'єднаних Націй, створювані і застосовувані в Відповідно до Статуту ООН за рішенням Ради Безпеки ООН і під його керівництвом. Вони призначаються для підтримки або відновлення міжнародного миру та безпеки у випадках загрози миру, порушень миру чи актів агресії (ст. 39 Статуту ООН) лише у виняткових ситуаціях, коли інші заходи можуть виявитися або вже виявилися недостатніми (ст. 42 Статуту ООН).

Геноцид – міжнародний злочин, скоєний з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

Держава – первинний і основний суб'єкт міжнародного права, а також учасник міжнародних відносин. Держава являє поєднання трьох елементів: певної території, населення, на ній проживає, і політичної організації (влади).

Європейський Союз (ЄС) – міждержавне об'єднання, що поєднує в собі риси міжнародної організації та федеративної держави; виникло в 1993 р. на базі Європейських Співтовариств.

Закритий міжнародний договір – договір, відповідно до положень якого коло його учасників обмежене якими–небудь критеріями.

Заборонені засоби ведення війни – засоби, застосування яких є неприпустимим з позиції міжнародного права і розглядається як військовий злочин проти людяності, який тягне юридичну відповідальність.

Імплементація (міжнародного права) – фактична реалізація міжнародних зобов'язань на внутрішньодержавному рівні; здійснюється шляхом трансформації міжнародно-правових норм у національні закони та підзаконні акти.

Індульт – відповідно до законів і звичаїв війни строк, наданий у разі оголошення війни суднам, для того щоб вони покинули порти ворожого держави. Після закінчення цього терміну судна підлягають конфіскації.

Інтерпол – скорочена назва Міжнародної організації кримінальної поліції. Інтерпол виступає в якості міжнародного центру реєстрації злочинців, а також здійснює координацію міжнародного розшуку злочинців (підозрюваних; осіб, зниклих безвісти; викрадених цінностей). До теперішнього часу членами Інтерполу є більше 150 держав.

Колективна безпека – система спільних дій держав з метою підтримки міжнародного миру і безпеки, встановлена Статутом ООН і здійснювана в рамках цієї всесвітньої організації, регіональних організацій безпеки, організацій та угод про колективну самооборону.

Колізійна норма – норма, яка вказує, право якої держави повинно бути застосоване до цивільного, сімейного, трудового відношенню міжнародного характеру, тобто відношенню, учасником якого є іноземний громадянин або іноземна юридична особа, або об'єктом відносин є річ, що знаходиться за кордоном, або юридичні факти, з якими пов'язані виникнення, зміна або припинення відносин, що мають місце за кордоном.

Комюніке – офіційне повідомлення про події міжнародного характеру.

Міжнародне повітряне право – галузь міжнародного права, що представляє собою сукупність міжнародно-правових принципів і норм, регулюють відносини між державами з метою здійснення міжнародних повітряних сполучень.

Міжнародне право (міжнародне публічне право) – особлива правова система, що складається з договірних і звичаєвих норм і принципів, що регулюють відносини між його суб'єктами, виражають їх відносно узгоджену волю. Міжнародне право регулює відносини між державами, створеними ними міжнародними організаціями і деякими іншими суб'єктами міжнародного спілкування. Джерелами міжнародного права є міжнародні договори і міжнародно-правові звичаї, допоміжні джерела – акти міжнародних організацій, рішення міжнародних судових та арбітражних органів, міжнародно-правова доктрина.

Міжнародне право прав людини – галузь міжнародного права, яка представляє собою систему норм і принципів міжнародного права, регулюють міжнародний захист прав і основних свобод індивідів і виступаючих в якості міжнародних стандартів для національного права.

Міжнародне приватне право – комплекс правових норм, що регулюють цивільно-правові відносини, які мають міжнародний характер. Міжнародний характер цих правовідносин проявляється, зокрема, в тому, що в них беруть участь іноземні громадяни, іноземні юридичні особи та іноземні держави; вони пов'язані з територією двох або декількох держав; об'єктом таких правовідносин є річ, що знаходиться за кордоном. Джерелами міжнародного приватного права є як акти внутрішнього законодавства держав, так і міжнародні договори.

Міжнародні ріки – річки, що протікають по території двох і більше держав та використання яких є предметом міжнародно-правових відносин між прибережними державами. Кожна частина міжнародної ріки знаходиться під суверенітетом тієї держави, в межах якої протікає.

Міжнародний договір – угода між двома або кількома державами або іншими суб'єктами міжнародного права щодо встановлення, зміни або припинення їх взаємних прав та обов'язків у політичних, економічних чи інших відносинах. Міжнародний договір є основним джерелом міжнародному права. Міжнародний договір –родове поняття, що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати самі різні найменування: договір, угода, конвенція, пакт, хартія, комюніке, протокол та ін.. Незалежно від свого конкретного найменування усі договори мають однакову юридичну силу.

Міжнародний звичай – правило, що склалося в результаті тривалого застосування у відносинах між всіма або деякими державами, але не закріплене в міжнародному договорі. Є джерелом міжнародного права в тих випадках, коли відносини не врегульовані міжнародним договором.

Міжнародний Суд ООН – один з 6 головних органів ООН і головний судовий орган цієї організації. Статут Міжнародного Суду, підписаний 26 червня 1945 і вступив в чинності 24 жовтня 1945 р., становить невід'ємну частину Статуту ООН.

Мирне населення – особи, які перебувають на території воюючої держави та не належать до числа комбатантів.

Мирний договір – вид міжнародного договору, яким юридично закріплюється припинення стану війни і відновлення мирних відносин між воюючими державами. Як правило, мирний договір містить положення про припинення військових дій і стану війни, врегулювання територіальних питань, відшкодування шкоди, заподіяної війною, повернення військовополонених, відповідальності військових злочинців, долю ув'язнених до війни договорів і угод.

Дата добавления: 2014-11-29