Список джерел, основної використаної та рекомендованої для поглибленого вивчення курсу літератури

Мораторій(від лат. Moratorium – уповільнюючий, відстрочується) – відстрочка виконання державою своїх міжнародних зобов'язань, зокрема, за договорами, як правило, на певний строк або до закінчення війни, стихійних лих або інших надзвичайних подій. Поширюється на всі зобов'язання або на деякі з них.

Найманці – в міжнародному праві особи (зазвичай громадяни інших держав), що добровільно вступають у збройну боротьбу на боці одного з учасників збройного конфлікту. Найманець не має статусу комбатанта або військовополоненого.

Національна належність повітряного судна – визначається виходячи з реєстрації судна в тій чи іншій державі. Кожне повітряне судно, зайняте в міжнародній аеронавігації, має на борту поряд з іншими документами свідоцтво про його реєстрацію, що підтверджує національну належність повітряного судна.

Нейтралітет збройних – висунуте Росією в 1780 р. поняття, що означає право нейтральних країн захищати силою зброї свободу морської торгівлі з воюючими державами під час війни.

Перемир'я – призупинення або припинення військових дій з угодою між воюючими сторонами або на вимогу Ради Безпеки ООН.

Персона нон грата (лат. – persona non grata) – небажане особа. Оголошення персоною нон грата –заява держави в тій чи іншій формі про те, що подальше перебування даного дипломата, члена його сім'ї або якого іншого співробітника дипломатичного представництва на його території небажано.

Піратство – (морський розбій) – неправомірний акт насильства, затримання або грабежу у відкритому морі або в місці, що перебуває поза юрисдикцією якої держави, що чиниться з особистими цілями екіпажем чи пасажирами приватновласницького судна або літального апарата і спрямований проти осіб або майна, які перебувають на їх борту. Піратство є злочином міжнародного характеру (ст. 100–103 Конвенції ООН з морського права 1982 р.).

Підтримка міжнародного миру і безпеки – діяльність держав та міжнародних організацій, яка має на меті недопущення порушення миру і виникнення загрози міжнародній безпеці.

Право міжнародних договорів – галузь міжнародного права, норми якої визначають умови дійсності, порядок укладання, дії, зміни і припинення міжнародних договорів. Об'єктом цієї галузі є сам міжнародний договір у широкому сенсі слова, що давно вже став провідним джерелом міжнародного права.

Правопорушення міжнародне – міжнародно-протиправне діяння, представляє собою порушення державою або іншим суб'єктом міжнародного права своїх міжнародних зобов'язань.

Правонаступництво держав – перехід прав та обов'язків однієї держави до іншої. Питання про правонаступництво виникає: 1) при соціальної революції, в результаті якої відбувається зміна суспільного ладу; 2) при виникненні нових незалежних держав у результаті національно-визвольної боротьби; 3) при утворенні декількох держав на території їх попередника і при утворенні нової держави в результаті об'єднання двох або більше держав; 4) при територіальних змінах.

Правонаступництва урядів – правонаступництво прав та обов'язків при внутрішніх змінах у державі.

Припинення міжнародного договору – втрата міжнародним договором своєї обов'язкової сили.

Прелімінарний мирний договір – попереднюя угода, в якій воюючі сторони встановлюють основні умови майбутнього мирного договору.

Злочини міжнародного характеру – передбачені міжнародними договорами суспільно небезпечні діяння, що не відносяться до міжнародних злочинів, які посягають на нормальні відносини між державами і завдають шкоди мирному співробітництву в різних областях. На відміну від міжнародних злочинів відповідальність за злочини міжнародного характеру несе не держава, а індивіди. Відповідальність настає на основі міжнародного договору, але по національному праву.

Злочини проти людства – найтяжчі міжнародні злочини, які загрожують основам існування націй і держав, їх прогресивному розвитку і мирному міжнародному спілкуванню. До злочинів проти людства відносяться: колоніалізм, геноцид, апартеїд, масове забруднення атмосфери або морів (екоцид).

Злочини проти людяності – найтяжчі міжнародні злочини, що включають у відповідності з кваліфікацією Статуту Міжнародного військового трибуналу вбивства, винищування, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни, або переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами з метою здійснення або у зв'язку з будь-яким злочином, підлягає юрисдикції Трибуналу, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були вчинені, чи ні.

Визнання де-факто – одна з традиційних форм офіційного визнання існуючими державами й урядами нової держави або уряду в тій чи іншій країні.

Визнання де-юре – одна з традиційних форм офіційного визнання існуючими державами й урядами нової держави або уряду, що виникає в країні. У міжнародній практиці воно має місце зазвичай у випадках, коли держава, що визнає, не сумнівається в законності походження визнаного або змушена в силу обставин погодитися з необхідністю вступити в нормальні дипломатичні відносини та співпрацювати з тим, кого вона визнає.

Визнання уряду – визнання державами нового уряду, якої-небудь країни, який прийшов до влади неконституційним шляхом.

Принцип міжнародного права – юридично узагальнене правило поведінки суб'єктів міжнародного права в певній галузі правовідносин.

Прийняття міжнародного договору – одна з форм вираження згоди держави на обов 'язковість для неї міжнародного договору.

Зупинення дії міжнародного договору – тимчасове припинення застосування міжнародного договору, що виникає в силу різних обставин: домовленості учасників, укладення наступного договору, порушення договору одним з учасників, подальшої неможливості виконання договору та ін

Рада по опіці – один з головних органів ООН. Відповідно до Статуту ООН складається з: 1) держав-членів ООН, які управляють територіями під опікою; 2) постійних членів Ради Безпеки ООН, які не управляють територіями під опікою; 3) такого числа інших членів ООН, обраних Генеральною Асамблеєю ООН на 3-річний строк, яке може бути необхідним для забезпечення того, щоб загальне число членів Ради розподілялося порівну між членами ООН, керівниками й не управляючими територіями під опікою.

Співдружність незалежних держав (СНД) – міждержавне об'єднання, створене на основі Угоди про утворення Співдружності Незалежних Держав, підписаної в Мінську 8 грудня 1991 представниками трьох республік колишнього СРСР – Республіки Білорусь, РРФСР і України.

Спір міжнародний – формально визнана суперечність між суб'єктами міжнародного права, що виникає з питання факту або права. Може бути двостороннім або багатостороннім, виникати в різних сферах діяльності держав щодо тлумачення або застосування того чи іншого міжнародного договору, відповідальності конкретної держави.

Термін дії міжнародного договору – період часу, протягом якого діє договір. Нерідко він визначається в самому договорі.

Суб’єкти міжнародного договору – сторони, які беруть участь в укладенні міжнародного договору, його учасники. Суб'єктами міжнародного договору можуть бути всі суб'єкти міжнародного права, тобто держави, народи (нації), що борються за свою незалежність і міжнародні організації.

Суверенітет держави (фр. Souverainete – верховна влада) – вся повнота законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, що виключає всяку іноземну владу, а також підпорядкування держави властям іноземних держав у сфері міжнародного спілкування, крім випадків явно вираженої і добровільної згоди з боку держави на обмеження свого суверенітету.

Театр війни – сухопутна, повітряна та морська територія держав, а також відкрите море і повітряний простір над ним, в межах яких відбувається збройний конфлікт.

Територіальні води (територіальне море) – смуга прибережних морських вод певної ширини, відлічувана від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах.

Територія державна – частина поверхні земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави.

Територія міжнародна – територія, що лежить за межами державної території; географічні простори, які не належать виключно одній державі окремо, а знаходяться в загальному користуванні всього людства, всіх держав і правовий статус та режим яких визначаються міжнародним правом. До неї відносяться відкрите море, повітряний простір над ним, морське дно за межами континентального шельфу, Антарктика, космічний простір, Місяць та інші небесні тіла.

Тероризм міжнародний (від лат.tеror – страх, жах) – злочин міжнародного характеру, дії окремих осіб і організацій, спрямовані на досягнення якихось цілей (зазвичай політичних) шляхом застосування акцій насильства, терористичних актів.

Тлумачення міжнародних договорів – з'ясування справжнього наміру сторін договору та дійсного сенсу його положень. Мета тлумачення – по можливості найбільш повна реалізація умов міжнародного договору, що тим самим забезпечує проведення в життя один з основних принципів міжнародного права – pacta sunt servanda (договори повинні дотримуватися).

Трансферт – обмін населенням між державами на основі міжнародної угоди, автоматична зміна громадянства.

Трансформація – один із способів перетворення норм міжнародного права в норми внутрішньодержавного права.

Третейський запис – міжнародна угода про вирішення суперечки з допомогою третейського розгляду, часто – третейського суду (арбітражу).

Треті держави – держави, які не є учасниками даного міжнародного договору.

Ультиматум – категоричний акт, що не допускає ніяких подальших суперечок і заперечень; вимога уряду однієї держави, що пред'являється уряду іншої держави, під загрозою, що в разі невиконання цієї вимоги будуть застосовані певні заходи.

Статут ООН – багатостороння міжнародна угода, розроблена провідними державами антигітлерівської коаліції (СРСР, США, Великобританією, Францією та Китаєм) в роки другої світової війни.

Затвердження міжнародних договорів – одна з форм останньої стадії укладення міжнародного договору, складається в розгляді і схваленні договору компетентним державним органом, від імені якого він був підписаний, з метою введення його в силу.

Факультативний протокол – різновид багатостороннього міжнародного договору, що підписується в формі самостійного документа, зазвичай у зв'язку з укладенням основного договору і в якості додатку до нього.

Філіація - набуття громадянства за народженням.

Форс-мажор – непереборна сила, надзвичайна і невідворотна за даних умов подія у вигляді повеней, землетрусів, ураганів та інших стихійних лих, а також військові дії. У міжнародному праві форс-мажор означає обставину, що звільняє державу від міжнародно-правової відповідальності.

Цесія – передача території однієї держави за угодою між ними. Передбачає відповідну компенсацію, яка може бути виражена в різній формі. Здійснюється на основі міжнародного договору між відповідними державами, який повинен відповідати всім основним принципам сучасного міжнародного права.

Екзекватура – 1) приведення у виконання в даній країні судового рішення, винесеного в іншій країні; 2) офіційний документ, що засвідчує визнання консула урядом приймаючої держави.

Економічна зона – прилеглий до територіальних вод морський район шириною до 200 морських миль від узбережжя, в якому прибережне держава здійснює певні суверенні права. Відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р., прибережна держава в Економічній зоні має суверенні права в цілях розвідки, розробки і збереження природних ресурсів, як живих, так і неживих, у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, таких, як виробництво енергії шляхом використання води, течій і вітру; створення та використання штучних островів, установок і споруд; морських наукових досліджень; захисту і збереження морського середовища.

Економічна і соціальна Рада А ООН (ЕКОСОР) – один з головних органів ООН, що під керівництвом Генеральної Асамблеї ООН координує економічну і соціальну діяльність ООН, спеціалізованих установ ООН, а також численних органів ООН. ЕКОСОР складається з 54 членів.

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Офіційний вісник України. – 2010. – № 72/1. – Ст.2598.

2. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.

3. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

4. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_118/page

5. Віденська конвенція про право договорів між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_a04

6. Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо договорів від 23 серпня 1978 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_185

7. Всесвітня поштова конвенція від 1 січня 1996 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_297

8. Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_181

9. Европейская конвенция о внешнеторговом арбитраже от 21 апреля 1961г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_d08

10. Європейська ландшафтна конвенція від 7 вересня 2005 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_154

11. Європейська угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 18 вересня 1975 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_217

12. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10 декабря 1982 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_183

13. Конвенція з примирення і арбітражу в рамках НБСЄ від 26 вересня 2003 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_181

14. Конвенция о Кодексе поведения линейных конференций от 6 октября 1983 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_020

15. Конвенция о мирном решении международных столкновений от 18 октября 1907 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_938

16. Конвенция Организации Объединенных Наций о морской перевозке грузов от 31 марта 1978 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_391

17. Конвенция о признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений от 10 июня 1958 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_070

18. Конвенція Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_003

19. Міжнародна конвенція про вантажну марку від 5 квітня 1966 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/896_007

20. Конвенція про відкрите море від 29 квітня 1958 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_180

21. Конвенція про статус біженців від 28 липня 1951 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_011

22. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_038

23. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14 червня 1974 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/ show/995_002

24. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18 травня 1965 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_060

25. Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Міжнародний документ від 4. 11. 1950 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_004

26. Заключний акт НБСЄ, підписаний 1 серпня 1975 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_055

27. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28 травня 1988 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_263

28. Загальна декларація прав людини ООН. Міжнародний документ від 10 грудня 1948 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015

29. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права ООН. Міжнародний документ від 16.12. 1966 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_043

30. Декларация о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Обьединенных Наций от 24 октября 1970 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_569

31. Рамкова конвенція про захист національних меншин від 1 лютого 1995 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_055

32. Статут ООН. Міжнародний документ від 26. 06. 1945 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_010

33. Декларація тисячоліття ООН від 8 вересня 2000 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_621

34. Договір про заснування Європейської Спільноти від 25 березня 1957 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_017

35. Договір про створення Економічного союзу від 24 вересня 1993 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_051

36. Договір про заснування Eнергетичного Cпівтовариства від 25 жовтня 2005 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_926

37. Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (Хельсинки, 1 августа 1975 г.) // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_055

38. Манильская декларация о мирном разрешении международных споров от 15 ноября 1982 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ualaws//show/995_568

39. Марракешское соглашение о создании Всемирной торговой организации от 15 апреля 1994 г. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/ laws/ show/152_002

40. Міжнародна угода по цукру від 1992 р. від 20 березня 1997 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/995_097

41. Угода про створення зони вільної торгівлі від 4 квітня 1999 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/ laws/show/997_051

42. Резолюция 45/158 Генеральной Ассамблеи ООН от 18 декабря 1990 года // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_202

43. Решение об Основах таможенных законодательств государств-участников Содружества Независимых Государств (Алматы, 10 февраля 1995 г.) // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakonuz.com/?document=16528

44. Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=994_291

45. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р.// Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_077

46. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору від 9 липня 1997 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=994_002

47. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

48. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – ст. 131.

49. Про національні меншини: Закон України від 25 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 36. – ст. 529.

50. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 3. – Ст. 12.

51. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 1 липня 2010 р. // Верховна Рада України. Офіційний інтернет-сайт. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/ laws/show/2411-17

52. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 199; 2003. – № 30. – Ст. 247.

53. Про міжнародні договори України: Закон України від 29 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

54. Програма інтеграції України до Європейського Союзу. Указ Президента України від 14 вересня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 30. – Ст. 1648.

55. Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів: Постанова Верховної Ради України від 17 вересня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №41. – Cт. 601.

56. Щодо відносин України і Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО): Постанова Верховної Ради України від 23 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 20-74. – Ст. 193.

57. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 18. – Ст. 101.

58. Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – Ст. 161.

59. Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.

60. Про ратифікацію Конвенції ООН з морського права 1982 року та Угоди про імплементацію Частини ХІ Конвенції ООН з морського права 1982 року: Закон України від 3 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 254.

61. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 1. – Ст. 65.

62. Про дипломатичні ранги України: Постанова Верховної Ради України від 31 січня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 18. – Ст. 236.

63. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

64. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.

Література

Основна:

1. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М.В.Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 336с.

2. Міжнародне право: підручник / за ред. В.А Ліпкана. – Київ: КНТ, 2009. – 752 с.

3. Міжнародне право: Підручник / Л.Д. Тимченко, В.П. Кононенко. – К.: Знання, 2012. – 631 с.

4. Міжнародне публічне право: у 3 Т. /[В.Ф. Антипенко, Л. Д. Тимченко, О.В. Бєглий, О.А. Радзівілл та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка. – К.: НАУ, 2012. – Т. 1. – 420 с.

5. Міжнародне публічне право: у 3 Т. /[В.Ф. Антипенко, Л. Д. Тимченко, О.В. Бєглий, О.А. Радзівілл та ін.]; за заг. ред. В.Ф. Антипенка. – К.: НАУ, 2012. – Т. 2. – 348 с.

6. Пронюк Н.В. Сучасне міжнародне право: навчальний посібник/ Н.В. Пронюк. – К.: КНТ, 2008. – 344 с.

7. Харченко Т.О. Міжнародне право: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитно-модульною системою організації навчального процесу. Електрон. вид. – Полтава: електронний читальний зал ПУЕТ, 2011. – 161 с.

8. Черкес М.Ю. Міжнародне право [Текст]. К.: Знання, 2009. – 397 с.

Додаткова:

9. Аверочкіна Т.В. Сучасний стан здійснення суверенітету державами в морських просторах / Т.В. Аверочкіна // Митна справа. – 2012. – № 5. – С. 113-121.

10. Баймуратов М.О. Міжнародне публічне право: підручник / М.О. Баймуратов. – Харків: Одіссей, 2008. – 704 с.

11. Блощаневич А.В. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного права у ХХІ столітті / А.В. Блощаневич // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 2. – С. 390-393.

12. Буткевич В. Виклики міжнародному праву в умовах глобалізації світу / В. Буткевич // Право України. – 2012. – № 3-4. – С. 12-50.

13. Буткевич О. Генезис науки історії міжнародного права / О. Буткевич // Право України. – 2012. – № 3-4. – С. 268-285.

14. Бюньон Ф. Красный крест. Красный полумесяц. Красный Кристалл / Ф. Бюньон. – М.: Международный Красный Крест, 2007. – 100 с.

15. Волошин Ю.О. Міжнародне право в умовах глобалізації та міждержавної інтеграції: еволюція та особливості сутнісних характеристик / Ю.О. Волошин // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2011. – № 4. – С. 88-94.

16. Вылегжанин А.Н. Международный обычай как основной источник международного права / А.Н. Вылегжанин // Государство и право. – 2012. – № 6. – С. 78-89.

17. Гом'єн Д. Кроткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Д.Гом'єн. – Вид. 3-тє. – К.: Фенікс, 2006. –192 с.

18. Гринюк Н. Поняття принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві / Н. Гринюк // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 11. – С. 112-114.

19. Гулима Ю. Тенденції у розвитку науки міжнародного права, нові підходи до вивчення міжнародного права / Ю. Гулима // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 6. – С. 174-177.

20. Дмитрієв А.І. Історія міжнародного права: монографія / А.І. Дмитрієв, Ю.А. Дмитрієва, О.В. Задорожній; Укр. асоціація міжнародного права, Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Т.Г. Шевченка, Укр. держ. ун-т фінансів та міжнародної торгівлі. – Київ: Промені, 2008. – 384 с.

21. Дэйвис К. Право Европейского Союза / К.Дэйвис; пер.со 2-го англ. изд. – К.: Знання, 2005. – 406 с.

22. Заблоцька Л.Г. Політико-правові аспекти діяльності Ради Європи: навчальний посібник / Л.Г.Заблоцька, А.Л. Федорова, Т.І.Шинкаренко. – К.: Фенікс, 2007. – 224 с.

23. Зінченко В.В. Англо-американська модель права та конституціоналізму як інтегративна традиція і вагоме джерело нормативних цінностей сучасної міжнародної правової системи і демократії / В.В. Зінченко // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2013. – № 3. – С. 89-101.

24. Іванов Ю.А. Міжнародне право: посібник для підготовки до іспитів / Ю.А. Іванов. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Паливода А.В., 2008. – 202 с.

25. Іванченко О. Способи узгодження норм національного права з нормами міжнародного права / О. Іванченко // Юридичний вісник. – 2013. – № 2. – С. 178-182.

26. Калашник Г.М. Вступ до дипломатичного протоколу та етикету: навч. посібник / Г.М.Калашник. – К.: Знання, 2007. – 143 с.

27. Копійка В.В. Єврпейський Союз: Історія і засади функціонування: навчальний посібник / В.В. Копійка, Т.І. Шинкаренко; за ред. Л.В. Губернського. – Київ: Знання, 2009. – 751 с.

28. Маргело М.В. Міжнародне контрактове право: проблеми визначення предмету / М.В. Маргело // Юридична наука. – 2013. – № 4. – С. 131-139.

29. Мартиненко А.К. Міжнародні відносини 1945-1975 років: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / А.К.Мартиненко, Б.А.Мартиненко. – К: Ліра-К, 2007. – 366 с.

30. Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів СРСР: монографія / А.Я.Мельник; А. Я. Мельник; Ін-т держави і права Національної академії наук, Ін-т законодавства України. – К.: Юридична думка, 2005. – 424 с.

31. Мережко О.О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики: монографія / О.О.Мережко. – К.: Таксон, 2002. – 344 с.

32. Міжнародне приватне право: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. проф. В. П. Жушмана та доц. І. А. Шуміло. – Х.: Право, 2011. – 320 с.

33. Міжнародне публічне право. Підручник / за ред. Репецького В.М.– Київ: Знання, 2011. – 437 с.

34. Міжнародне судочинство / за аг. ред. Ю.С. Шемшученка. – Київ: Юридична думка, 2009. – 260 с.

35. Моца А. Інтеграція як особлива форма міжнародного співробітництва держав / А. Моца // Юридична Україна. – 2012. – № 12. – С. 117-122.

36. Павко А.І. Джерела міжнародного права: загальне і особливе / А.І. Павко, Я.А. Павко // Юридична наука. – 2012. – № 7. – С. 116-123.

37. Павко Я. Поняття міжнародного договору, його джерела та суб’єкти: термінологічні аспекти проблеми / Я. Павко // Віче. – 2013. – № 12. – С. 23-26.

38. Парфенюк Б. Приёмка яхты в чартер / Б. Парфенюк // Фарватер. – 2013. – № 6. – С. 68-74.

39. Репецький В.М. Міжнародне гуманітарне право: підручник / В.М. Репецький, В.М. Мисик. – К.: Знання, 2007. – 467 с.

40. Рєзнєва М. Визнання, що мається на увазі: теорія та практика міжнародного права / М. Рєзнєва // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 3. – С. 156-159.

41. Сагайдак О.П. Дипломатичне представництво: організація і форми роботи: навчальний посібник / О.П.Сагайдак, П.Д.Сардачук. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 295 с.

42. Сидор В.Д. Міжнародне економічне право: навчальний посібник / В.Д. Сидор. – Київ: Дакор, 2010. – 248 с.

43. Старжинский В.С. NATO – North Atlantic Treaty Organization. Организация Североатлантического Договора: история, структура, цели и задачи: учебное пособие / В.С. Старжинский, С.В. Старжинский. – Харьков: Бурун и К, 2008. – 160 с.

44. Старжинский В.С. Інтерпол. Міжнародна організація кримінальної поліції: навчальний посібник / Старжинський В.С., Старжинський С.В., Хотенець П.В. – Харків: Бурун книга, 2006. – 112с.

45. Точицький М. Європейський правовий простір: сучасні функціональні та інституціональні проблеми / М. Точицький // Право України. – 2012. – № 3-4. – С. 293-305.

46. Ушаков Н.А. Международное право: учебник/ Н.А.Ушаков; Н.А. Ушаков. – М.: Юристъ, 2005. – 304 с.

47. Ушаков Н.А. Международное право: ученик / Н.А.Ушаков; Н.А. Ушаков. – М.: Юристъ, 2005. – 304 с.

48. Хмельова І.Є. Визнання держав у міжнародному праві / І.Є. Хмельова // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 4. – С. 418-421.

49. Цимбрівський Т. Концепція правосуб’єктності у сучасному міжнародному праві: загальнотеоретичні проблеми / Т. Цимбрівський // Юридичний журнал. – 2012. – № 1. – С. 21-25.

50. Цюрупа М.В. Міжнародне гуманітарне право: навчальний посібник / М.В. Цюрупа. – К.: Кондор, 2008. – 364 с.

51. Чайковський Ю. На захист цілісності сучасного міжнародного права / Ю. Чайковський // Юридичний вісник. – 2013. – № 2. – С. 172-177.

52. Чехович Т.В. Забезпечення міжнародної безпеки міжнародно-правовими засобами / Т.В. Чехович // Наук. вісник Нац. Академії внутрішніх справ України. – 2013. – № 1. – С. 277-283.

53. Шайгарданова В.В. Уніфікація норм міжнародного права / В.В. Шайгарданова // Часопис Київського університету права. – 2013. – № 2. – С. 403-408.

54. Шинкарецкая Г.Г. Международно-правовые проблемы враждебного воздействия на информационные системы / Г.Г. Шинкарецкая // Государство и право. – 2013. – С. 82-88.

Дата добавления: 2014-11-29