Отруєння фосфорорганічними речовинами

Отруєння фосфорорганічними речовинами, що їх застосовують у сільському господарстві для боротьби зі шкідниками (тіофос, хлорофос, метафос та ін.), настає при вдиханні цих речовин або потраплянні їх на слизові оболонки і в шлунок. Найчастіше застосовується тіофос. Це темно-коричнева оліїста рідина з сильним запахом часнику, погано розчиняється у воді і добре − в органічних розчинниках. Застосовується у вигляді 1 % порошкоподібного дусту та 30 % концентрату − емульсії, яку розводять водою до робочих розчинів [26, с. 114].

Основні клінічні прояви. Гостре отруєння фосфорорганічними сполуками (ФОС) характеризується постійною наявністю захованого періоду. При попаданні в організм тіофосу цей період триває 15 − 60 хв, рідше до 2 год. У виключних випадках він може тривати 12 − 20 год. Під час захованого періоду поступово пригнічуються холінестерази та накопичується ацетилхолін. Першими ознаками отруєння є різке посилення перистальтики шлунка і кишок, а також виділення секрету травних залоз, що призводить до блювання і проносів. Посилюється виділення слини та слизу з дихальних шляхів. Це зумовлює важкі дихальні розлади, які поглиблюються бронхоспазмом. Заповнення бронхіального дерева рідким слизом призводить до ціанозу, прискореного клекочучого дихання з великою кількістю вологих хрипів у легенях. Із трахеї відсмоктується, іноді просто виливається велика кількість рідкого секрету. Другою причиною порушення дихання при отруєнні ФОС є параліч дихальних м’язів. Дихальні рухи стають поверхневими, здійснюються вони переважно за рахунок діафрагми, оскільки параліч міжреберних м’язів передує паралічу діафрагми, а потім настає зупинка дихання [30, с. 458].

Смерть при гострих отруєннях ФОС завжди спричиняється асфіксією і наступною зупинкою серця. При отруєнні ФОС визначається постійна і виражена тахікардія (ЧСС 120 − 130 за 1 хв), різка і стійка гіпертензія, значне потовиділення, різке звуження зіниць із відсутністю реакції на світло і порушенням гостроти зору. Характерними є й рухові порушення. Спочатку вони проявляються у вигляді корчів рухових і мімічних м’язів, іноді з різким підвищенням м’язового тонусу, явищами опістотонусу (розгинальна контрактура тулуба), сардонічною посмішкою тощо. Різке рухове збудження швидко змінюється паралічем усіх рухових і дихальних м’язів з повною втратою м’язового тонусу і зникненням периферичних рефлексів. Піднята кінцівка падає, нижня щелепа відвисає, дихання стає рідким, „гикаючим”, а потім припиняється. Виникненню повного м’язового паралічу переважно передують посіпування окремих м’язових груп (м’язова фібриляція) [34, с. 313].

Перша допомога. Щоб запобігти отруєнням, необхідно суворо дотримуватися техніки безпеки при роботі з отрутохімікатами. При інгаляційному ураженні потерпілого слід швидко винести з отруєної атмосфери, при попаданні ФОС на шкіру промивають шкірні покриви та слизову оболонку очей великою кількістю води або 4 % розчином бікарбонату натрію. При поступленні отрути через травний канал за допомогою товстого зонда промивають шлунок 4 % розчином бікарбонату натрію або великою кількістю води з карболеном, після чого вводять сольове послаблююче і роблять сифонну клізму. При порушенні дихання проводять інтубацію трахеї.

Якщо у хворого визначається слабке самостійне дихання або настала зупинка дихання, до приїзду бригади „швидкої допомоги” проводять штучне дихання з рота до рота або з рота до носа, попередньо очистивши порожнину рота від слизу [26, с. 115].

Дата добавления: 2014-11-29