Основні синдроми у хворих з гострим отруєнням

Гострі отруєння

Гострі отруєння − несподіванне порушення здоров’я, в наслідок потрапляння зовні в організм отруйних речовин.

Переважна більшість отруєнь носить випадковий характер і залежить від помилкового прийому отруйної речовини або великих доз сильнодіючих лікарських речовин. Найбільш часто зустрічаються і найбільш важко протікають отруєння снодійними і седативними засобами, міцними кислотами, ФОС і хлорованих вуглеводів. Крім того, поширені отруєння спиртами, рідше зустрічаються отруєння окисом вуглецю, метгемоглобінообра-зователями, препаратами синильної кислоти. Важкість отруєння і його наслідки залежать не лише від дози препарату, але й від індивідуальної чутливості до нього [33, с. 292].

Больовий синдром. Виникає під дією дратівливих і припікальними отрут (міцні кислоти, луги і т. п.). Небезпека больового синдрому полягає в тому, що на його тлі зростає інтенсивність обмінних процесів, виникають порушення кровообігу і може розвинутися критичний стан, що протікає по типу циркуляторного шоку.

Синдром порушень кровообігу. Зустрічається при отруєннях снодійними та седативними засобами, ФОС, кислотами, лугами, може спостерігатися і при отруєннях низкою інших токсичних речовин. Проявляється розвитком серцевої недостатності, порушень периферичного кровообігу (блідість, холодний піт, олігурія, затемнення свідомості), метаболічним ацидозом, гіпоксичних змінами в тканинах і органах.

Синдром порушень дихання. Також може розвинутися на тлі багатьох тяжких отруєнь, а також вимагати проведення заходів дихальної реанімації та інтенсивної терапії [17, с. 246].

Судомний синдром. Розвивається на тлі отруєнь ФОС, стрихніном, сантоніном, правцевим токсином. Може бути наслідком гіпоксії головного мозку, гіпоглікемії, гіпокальціємії, алкалозу і ряду інших причин. Супроводжується підвищенням інтенсивності обмінних процесів, збільшенням потреби в кисні, посиленням витрати енергетичних речовин. При залученні в процес дихальної мускулатури розвиваються явища ОДН. Симптоматичне лікування судом на догоспітальному етапі може бути здійснено внутрішньовенним введенням седуксен (2 − 4 мл 0,5% розчину), натрію оксибутирату (20 − 40 мл 20% розчину), внутрішньом’язово або ректальним введенням барбітуратів (гексенал, до 20 мл 5 % розчину) [26, с. 108].

Гіпертерміческій синдром. Виникає на тлі токсичних уражень головного мозку. Може бути наслідком порушень дихання і кровообігу. Розвиток синдрому пов’язано з токсичною або гіпоксичних збудженням гіпоталамічної області головного мозку.

Проявляється підвищенням температури тіла, яка може досягати 42° С, у поєднанні зі значним зростанням метаболізму з усіма витікаючими наслідками. Купірування гіпертермії може бути досягнуте застосуванням засобів і методів, що знижують теплопродукції або збільшують тепловіддачу організму.

Синдром гострої ниркової недостатності (гострої ниркової недостатності). Гострої ниркової недостатності може виникати під дією гемолітичних отрут (оцтова кислота), нефротоксичних отрут (ртуті діхлорід, хлоровані вуглеводні, високоатомні спирти), а також на тлі важких порушень кровообігу, викликаних іншими отрутами або патологічними процесами (шок, сепсис, токсикози вагітних, алергічні стани, гемотрансфузійних конфлікт та ін.) Синдром гострої ниркової недостатності проявляється розвитком олігоанурії, гіпергідратації, гіперкаліємії, анемії, азотистої інтоксикації.

Синдром гострої печінкової недостатності. Гостра печінкова недостатність може виникати під дією тих же токсичних факторів, які викликають і гострої ниркової недостатності. Вона може ускладнювати отруєння грибами, солями важких металів та іншими отруйними речовинами. Проявляється збільшенням і болючістю печінки, жовтушність шкіри і слизових оболонок, явищами інтоксикації центральної нервової системи (ейфорія, рухове збудження, галюцинації; у важких випадках − втрата свідомості) [34, с. 310-311].

Істотними заходами, які поліпшують стан хворого, є підтримка нормального КОС і водно-електролітного балансу, детоксикація організму за допомогою гемосорбції.

Поряд із заходами, спрямованими на непоширення синдромів, велике значення в наданні допомоги хворим з гострими отруєннями мають заходи, спрямовані на виведення отрути з організму. З цією метою здійснюється виведення отрути через шлунково-кишковий тракт (стимуляція блювання, промивання шлунка і кишечника), форсування діурезу, обмінне переливання крові, екстракорпоральний гемодіаліз і гемосорбція. Перші два методи обов’язково повинні застосовуватися на догоспітальному етапі [17, с. 247].

Стимуляція блювання. Проводиться в тому випадку, коли сталося отруєння їжею або великими пігулками, які не можуть пройти через шлунковий зонд. Може здійснюватися тільки у хворих, що знаходяться в повній свідомості. Досягається прийомом максимально можливої кількості води з подальшим подразненням пальцем або ложкою задньої стінки глотки. Стимуляції блювоти сприяє прийом теплого розчину повареної солі (1 столова ложка на склянку води) або введення апоморфіну (0,5 − 1 мл 1% розчину підшкірно або внутрішньом’язово). Процедура проводиться до повного зникнення домішок і появи чистої води [30, с. 178].

Промивання шлунка є головною мірою виведення отрути і на догоспітальному етапі повинно проводитися якомога раніше. Протипоказань до промивання шлунка при гострих отруєннях не існує.

Для промивання хворим через рот у шлунок вводиться товстий зонд, змащений вазеліновим маслом. Слід бути дуже обережним при введенні зонда хворим, які прийняли отрути, що викликають деструкцію тканин (кислоти, луги), так як у них можлива перфорація стінки стравоходу або шлунку. Найменше насильство при введенні зонда в цьому випадку неприпустимо. Запровадженню зонда хворим, які знаходяться в стані збудження, повинно передувати застосування седативних засобів (седуксен) [18, с. 170].

У хворих, що знаходяться в несвідомому стані, введення зонда має проводитися в положенні на боці з опущеним головним кінцем. Для профілактики аспірації у таких хворих доцільні попередня інтубація трахеї трубкою з роздувною манжеткою.

При можливості до початку промивання слід вивести (відсмоктати) шлунковий вміст, а потім ввести через воронку, з’єднану з зондом, 300 − 400 мл теплої води, не допускаючи попадання повітря в шлунок. Дітям на одномоментне введення слід використовувати 4 − 5 мл води на 1 кг маси тіла.

Першу порцію промивних вод слід зібрати в скляну посудину для визначення в подальшому характеру отрути. Промивання проводиться до тих пір, поки не буде виводитися чиста вода. Зазвичай для цього застосовується 15 − 20 л води. У воду при отруєннях отрутами, що не володіють деструктивним дією, додається поварена сіль (2 столові ложки на 10 л). Це сприяє розвитку пілороспазма і перешкоджає просуванню отрути по травному тракту [30, с. 170].

При отруєннях алкалоїдами (атропін, кокаїн, кодеїн, морфін, стрихнін та ін), серцевими глікозидами перед промиванням потрібно ввести в шлунок 2 − 3 столові ложки активованого вугілля, таніну або паленої магнезії у вигляді водної кашки.

Після промивання слід ввести через зонд (за винятком отруєнь деструктивними отрутами) 30 г магнію сульфату в 100 мл води, а також обволікаючі засоби (яєчний білок, молоко, кисіль, рослинна олія). Необхідно пам’ятати, що вводити тварини або рослинні жири при отруєннях хлорованих вуглеводнів не можна, тому що при цьому покращуються їх розчинність і всмоктуваність.

Після закінчення промивання зонд варто витягти, попередньо перетиснув затискачем. Це попередить можливість витікання вмісту зонда в ротову порожнину і його аспірацію [18, с. 171-172].

Форсований діурез є потужним і доступним методом, що підсилює виведення отрути з організму. З його допомогою може бути прискорена детоксикація багатьох отрут, погано всмоктується з білками і ліпідами, − кислот, лугів, барбітуратів, сульфопрепаратов, гемоглобіну (при отруєнні кислотами і розвитку гемолізу) та ін. На догоспітальному етапі форсування діурезу досягається призначенням рясного пиття. При цьому гальмується вироблення антидіуретичного гормону і посилюється діурез. Це посилення починається через 20 − 30 хв після прийому рідини, досягає максимуму через 60 − 80 хв, а через 3 − 4 год весь надлишок рідини виявляється виведеним з організму [33, с. 297].

Проведення форсованого діурезу допускається при задовільному загальному стані організму (відсутність серцевої і ниркової недостатності, загрози набряку легенів) і вимагає ретельного контролю за відповідністю кількості вводиться і виводиться рідини, а також основними показниками стану організму − гемодинамікою, КОС, вмістом калію, натрію, білків крові і сечі.

Обмінне переливання крові, перитонеальний діаліз, гемодіаліз і гемосорбція − це потужні способи детоксикації організму. З їх допомогою може бути форсовано виведення з організму оцтової кислоти, хлорованих вуглеводнів, снодійних засобів, ФОС, гемо- та міоглобіну, саліцилатів та багатьох інших отрут. Ці способи застосовуються тільки в стаціонарі [26, с. 112].

Дата добавления: 2014-11-29