Посібник з Охорони праці 3 страница

Друга група принципів розкриває зміст трудових відносин:

1) справедлива винагорода за виконану працю здійснюється нормами таких інститутів:

а)оплата праці;

б)гарантії і компенсації;

2) охорона праці здійснюється нормами таких інститутів:

а)трудовий договір (прийняття на роботу, переведення на ін. роботу);

б) охорона праці як загальний інститут, у тому числі як посилена охорона праці жінок та молоді, контроль за охороною праці;

в) норми матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові в разі трудового каліцтва;

3) право на відпочинок здійснюється нормами таких інститутів:

а) робочий час;

б) час відпочинку;

в) поєднання роботи з навчанням;

4) захист трудових прав забезпечується нормами таких інститутів:

а) нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства;

б) повноваження профспілок і трудових колективів;

в)трудові спори.

Третя група принципів таких як:

1)безоплатна профпідготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації здійснюється нормами таких інститутів:

а)працевлаштування і зайнятість населення;

б) трудовий договір;

в) робочий час;

г) оплата праці й гарантії виплати;

2) виконання трудових обов’язків сторонами трудового договору здійснюється нормами таких інститутів:

а) трудова дисципліна;

б) трудовий договір (дисциплінарні звільнення);

в) матеріальна відповідальність сторін трудового договору за заподіяну шкоду;

г) розгляд трудових спорів.

Основні законодавчі акти з охорони праці

Основним законом, що гарантує право громадян на належні, безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України (від 28 червня 1996 р. із змінами та доповненнями). У ній проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають або на яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов’язаний забезпечити працівникам безпечні та нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, однакові можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, запроваджує програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

- Кодексі законів України про працю

- Законі України "Про охорону праці"

- Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"

- Законі України "Про пожежну безпеку"

- Основах законодавства України про охорону здоров'я

- Законі України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення

- Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища"

- Законі України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку"

- Законі України "Про поводження з радіоактивними відходами"

- Законі України "Про дорожній рух"

- Законі України "Про колективні договори і угоди" тощо.

Закон України "Про охорону праці" № 2694-ХІІ від 14.10.1992 р.

має велике соціально-економічне значення, оскільки стосується життєвих інтересів громадян. 21.11.2002 р. Верховна Рада України затвердила Закон "Про внесення змін до Закону України "Про охорону праці", який повніше відповідає вимогам європейських директив.

У "загальних положеннях", крім основних завдань організації охорони праці чітко визначенні поніття:

Роботодавець – це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, яка використовує найманну працю.

Працівник – це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які використовують найману працю та на всіх працівників.

У ст. 4 визначені основні принципи державної політики в галузі охорони праці щодо:

- пріоритету життя і здоров'я працівників;

- підвищення рівня промислової безпеки;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Розділ ІІ "Гарантія прав на охорону праці".

Трудовий договір не може містить положень, які суперечать законам та ін. нормативно-правовим актам. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливий вплив їх на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Усі працівники підлягають загальнообов’язковому державному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Права працівників на охорону праці під час роботи передбачають, що умови праці на робочому місці, безпека, стан засобів колективного та індивідуального захисту, санітарно-побутові умови мають відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя, для людей, які його оточують, для виробничого середовища. Про що він повинен негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Цей факт підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не виконує вимоги колективного договору. У такому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за його згодом на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати навчання працівника з набуття ін. професії.

У ст. 7. визначенні права працівників на пільги і компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці.

Працівники, зайняті в зазначених вище умовах праці безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію тощо.

На роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та ін. засоби індивідуального захисту, мийні та знешкоджувальні засоби тощо.

Ст.9 Виплати, спрямовані на відшкодування збитків у разі погіршання здоров'я працівників або у разі їх смерті, має здійснювати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Статтями 10, 11, 12 закону передбачені вимоги щодо охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів:

- заборону застосування праці жінок на важких роботах, роботах зі шкідливими небезпечними умовами праці та підземних роботах, а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми;

- не допуск неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці;

- запровадження додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям організму інвалідів, причому їх залучення до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

Щодо управління охороною праці та основних обов’язків роботодавця (ст..13), слід зазначити, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Ст.16. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Ст.17. Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників.

За результатами періодичних медоглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити реалізацію певних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться регіональними закладами охорони здоров'я і несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров'я працівника.

Роботодавець має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обовязкового медогляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобовязаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Щодо управління охороною праці та основних обов’язків роботодавця (ст..13), слід зазначити, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити дотримання вимог законодавства щодо прав у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

Ст.16. На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Ст.18. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі здійснення трудової діяльності повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж та навчання з питань охорони праці.

Посадові особи під час прийняття на роботу та періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Порядок проведення навчання та перевірки знань визначається типовим положенням, що затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Не допускаються до роботи працівники, у тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

Статтею 19 передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, а витрати на загальнодержавні, галузеві та регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища реалізується за рахунок державних та місцевих бюджетів. Так, для підприємств незалежно від форм власності або фізичних осіб, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% суми реалізованої продукції. На підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджеті й становлять не менше 0,2% фонду оплати праці.

Ст.20 висвітлює питання щодо регулювання питань охорони праці у колективному дговорі (угоді), за яким сторони зобовязані забезпечити соціальні гарантії.

Ст.22 розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій передбачає, що роботодавці мають організувати розслідування та облік таких відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнським обєднанням профспілок, та за підсумками розслідування повинні скласти акт згідно зі встановленою формою.

У разі відмови роботодавця скласти акт або незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу Державного комітету України з нагляду за охороною праці, рішення якої обовязковим для роботодавця.

Рішення посадової особи вище названого органу може бути оскаржене у судовому порядку.

Ст.23 про обовязковість звітності про стан охорони праці. Роботодавець зобовязаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань, а також про заходи, яких вжито для їх усунення.

З метою обєднання зусиль для поліпшення умов праці у ст.24 передбачено створення добровільних обєднань громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці.

У розд. ІV "Стимулювання охорони праці" визначено низку питань стосовно економічного стимулювання охорони праці:

- до працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці;

- роботодавець зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані внаслідок порушення вимог з охорони праці, іншим юридичним та фізичним особам, а також державі;

- роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації наслідків, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження на наявність професійного захворювання.

Розд. V "Нормативно-правові акти з охорони праці". Нормативно-правові акти – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та ін. документи, обов’язкові для виконання.

Санітарні правила та норми затверджуються уповноваженим органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на 10 років.

Стандарти, технічні умови та ін документи на засоби праці і технологічні процеси мають включати у свою структуру вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами Державного комітету з нагляду за охороною праці.

У розд. VI "Державне управління охороною праці" передбачено, що до числа головних органів управління охороною праці слід відносити (ст..31):

- Кабінет Міністрів України;

- уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- міністерства та ін. центральні органи виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації;

- органи місцевого самоврядування.

Розд. VII "Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці" визначає структуру і особливості діючих органів, до сфери яких входить здійснення нагляду за створенням безпечних та нешкідливих умов праці.

Державний нагляд за дотриманням законів та ін. нормативних актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений орган з питань пожежної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Діяльність цих органів регулюється законами (див. на початку лекції).

У ст..39, 40 викладено права та встановлено відповідальність посадових осіб з нагляду за охороною праці. Мають право:

- безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства та здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання законодавства;

- одержувати від роботодавця письмові або усні пояснення, звіти тощо;

- видавати обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень у галузі охорони праці;

- забороняти, зупиняти, припиняти або обмежувати експлуатацію підприємств;

- притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

- передавати матеріали органам прокуратури.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки (ст. 41 і 42).

Профспілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, ін. засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров'ю працівників вони мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях на період, необхідний для усунення такої загрози.

Профспілки мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві.

У разі відсутності профспілки на підприємстві громадський контроль про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

У розділі VIII "Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці" визначено низку адміністративних та ін. заходів до юридичних або фізичних осіб, винних у порушенні нормативно-правових актів про охорону та безпеку праці: штрафні санкції, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальності.

Стандарти безпеки праці

Після проголошення Україною незалежності стандарти (ГОСТи) визнані міждержавними. Крім того, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) розробляє державні стандарти України (ДСТУ). В Україні з 1995 р. діють Державний реєстр нормативно-правових актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також близько 350 міждержавних стандартів системи безпеки праці (ГОСТ ССБП) і близько 40 державних стандартів України (ДСТУ).

Реєстр Нормативно-правових актів охорони праці (НПАОП) – це офіційне видання, призначене для використання керівниками підприємств, посадовими особами та працівниками. Це банк даних, який складається і ведеться для забезпечення єдиного обліку та формування відповідного інформаційного фонду цих актів.

Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створення безпечних машин, механізмів, інструментів, надійних засобів індивідуального та колективного захисту тощо.

Стандарти безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки.

Галузеві нормативні акти з охорони праці встановлюють вимоги безпеки праці в окремій галузі, наприклад типові інструкції з безпеки праці для основних професій працівників.

Питання для студентів

1. Яким Законом в Україні гарантовано право на працю?

2. Основні принципи трудового права.

3. Як ви розумієте принцип "свобода праці й занятості"?

4. Як ви розумієте принцип "виконання трудових обов’язків сторонами трудового договору"?

5. Назвіть основоположний законодавчий документ в галузі охорони праці.

6. Перелікуйте основні положення, які визначає Закон "Про охорону праці".

7. Назвіть ін. законодавчі акти щодо охорони праці.

8. Перелікуйте існуючі нормативно-правові акти з охорони праці.

9. Які вам відомі стандарти безпеки праці?

10. Що називається реєстром Нормативно-правових актів охорони праці, його призначення?

Тема№ 3 Тема: "Система управління охороною праці в галузі"

План

1. Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП).

2. Служба охорони праці підприємства.

3. Комісія з питань охорони праці підприємства.

4. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі.

5. Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в медичній галузі.

Актуальність. На кожному робочому місці умови праці повинні відповідати нормативно-правовим актам. СУОП має метою створення небезпечних умов праці, належних санітарно-гігієнічних умов для ефективного та адекватного функціонування лікарень, забезпечення належних умов перебування хворих.

Основні вимоги до побудови і функціонування системи управління охороною праці (СУОП)

Система управління охороною праці – це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

Головна мета УОП є створення здорових, безпечних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

Суб'єктом управління в СУОП є керівник підприємства та керівники відповідних структурних підрозділів.

Організаційно-методичну роботу по управлінню охороною праці, підготовку управлінських рішень і контроль за їх своєчасною реалізацією здійснює служба охорони праці підприємства, що підпорядкована безпосередньо керівнику підприємства. Суб'єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці в структурних підрозділах та приймає рішення спрямовані на приведення фактичних показників охорони праці у відповідність з нормативними.

Об'єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб підприємства по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на робочих місцях, виробничих дільницях та підприємства в цілому.

Охорона праці базується на законодавчих, директивних та нормативно-технічних документах. При управлінні охороною праці повинні прийматись рішення та здійснюватися заходи, які відповідають законодавству, державним нормативним актам, стандартам безпеки праці, правилам та нормам охорони праці.

Основні функції охорони праці:

- прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

- організація та координація робіт;

- облік показників стану умов і безпеки праці;

- аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

- контроль за функціонуванням СУОП;

- стимулювання роботи по вдосконаленню ОП.

Основні завдання управління охороною праці:

- навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань ОП;

- забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель, споруд;

- нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

- забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

- забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

- організація лікувально-профілактичного обслуговування;

- професійний добір працівників з окремих професій;

- удосконалення нормативної бази з питань ОП.

Планування роботи з охорони праці поділяється на:

1)перспективне полягає в розробленні комплексного плану підприємства щодо покращення стану охорони праці;

2) поточне планування здійснюється у межах календарного року через розроблення відповідних заходів у розділі "Охорона праці" колективного договору;

3) оперативне здійснюється за підсумками контролю стану ОП в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому (усунення виявлених недоліків зазначаються у наказі власника підприємства за підсумками контролю, або у плані заходів, як додатку до наказу).

Функція СУОП щодо організації та координації робіт передбачає визначення обов’язків, прав, відповідальності та порядок взаємодії осіб, що приймають участь в процесі управління, а також прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Контроль за станом ОП. Дійове управління охороною праці можна здійснювати тільки при наявності повної, своєчасної інформації про стан охорони праці. Перевірити виконання планів та управлінських рішень можна тільки на підставі регулярного контролю. Крім контролю здійснюється нагляд за ОП з боку державних та профспілкових інспекцій.

Оперативний контроль з боку керівників проводиться згідно з посадовими обов’язками.

Громадський контроль здійснюється комісією з питань охорони праці підприємства та громадськими інспекторами з ОП.

Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях.

На першій ступені – начальником виробничої дільниці спільно з громадським інспектором профгрупи щоденно перевіряють стан ОП на виробничій дільниці.

На другій ступені – начальником цеху з громадським інспектором 2 рази в місяць.

На третій ступені – щомісячно комісія підприємства під головуванням керівника. До складу комісії входять: керівник служби ОП, голова комісії з ОП профкому, керівник медслужби, працівник пожежної охорони та головні спеціалісти підприємства (технолог, енергетик, механік). Результати комісії фіксуються в журналі трьохступеневого контролю і розглядаються на нараді. За її результатами видається наказ по підприємству.

Облік, аналіз та оцінка показників ОП та функціонування СУОП направлені (відповідно до одержаної інформації) на розробку та прийняття управлінських рішень керівниками усіх рівнів управління (від майстра дільниці до керівника підприємства). Суть даної функції полягає у системному обліку показників ОП, аналізі (нещасних випадків, профзахворювань). В результаті чого вносяться доповнення та уточнення планів роботи з ОП.

Стимулювання діяльності з охорони праці за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці передбачає моральні та матеріальні заохочення (премії, винагороди за конкретну роботу, раціоналізаторські пропозиції тощо).

2. Служба охорони праці підприємства

Згідно з Законом України "Про охорону праці" (ст.13) служба ОП створюється власником, який забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань ОП, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та ступінь відповідальності за виконання покладених на них функцій;

- розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів ОП;

- забезпечує належне утримання будівель, виробничого обладнання;

- здійснює роботу щодо усунення причин, які призводять до нещасних випадків, профзахворюванням;

- розробляє та затверджує положення, інструкції з ОП, що діють в межах підприємства;

- здійснює контроль за додержанням правил ТБ, використанням засобів індивідуального захисту;

- організовує пропаганду безпечних методів праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим тощо.

Працівник у ході виконання трудових та професійних обов’язків зобов’язаний (ст14):

- дбати про особисту безпеку і здоровя, а також про безпеку і здоровя людей, що його оточують, у процесі виконання будь-яких робіт та під час перебування на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з ОП, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та ін. засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- проходити в установленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Відповідно до Типового положення (розробленим і затвердженим Держнаглядохоронпраці) власник має створити службу охорони праці на підприємстві з кількістю працівників понад 50 осіб. На підприємстві з кількістю до 50 осіб функції служби ОП можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працівників менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку.

Служба ОП підпорядковується безпосередньо роботодавцю, причому припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Служба формується із спеціалістів, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу ОП у виняткових випадках. Ліквідація служби ОП допускається тільки в разі ліквідації підприємства або припинення використання найманої праці фізичною особою.

3. Комісія з питань охорони праці підприємства

Дата добавления: 2014-11-29