Посібник з Охорони праці 4 страница

Як вже зазначалося (лекція №2) на підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Рішення про доцільність створення комісії, її кількісний та персональний склад, строк повноважень приймається трудовим колективом на загальних зборах за поданням власника, органу трудового колективу та профспілкового комітету. Загальні збори затверджують Положення про комісію. До складу комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки і гігієни праці, юридичної та ін. служб підприємства, від трудового колективу – рекомендуються працівники усіх професій, представники профспілки.

Комісія у своїй діяльності керується законодавством про працю.

Основними завданнями комісії є:

- захист законних прав та інтересів працівників у сфері ОП;

- підготовка, на основі аналізу стану безпеки, рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та профзахворювань;

- узгодження позицій у вирішенні питань у сфері ОП;

- вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору окремих питань з ОП.

Комісія має право:

- звертатися до власника, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері ОП;

- створювати робочі групи з числа членів комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань ОП з залученням відповідних фахівців, інспекторів держнагляду за ОП;

здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з охорони праці безпосередньо на робочих місцях тощо.

4. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі

Колективний договір – це письмова нормативна угода між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, від імені якого виступає профспілковий комітет чи інший уповноважений трудовим колективом орган. Цією угодою визначаються взаємні зобов’язання сторін у галузі трудових і соціально-економічних відносин.

За правовим значенням колективні договори можуть бути двох видів:

1) колективний договір підприємства, установи, організації;

2) колективний договір структурного підрозділу підприємства в межах його компетенції.

Колективний договір буде реальним та діючим, якщо двосторонні зобов’язання опрацьовані якісно, з урахуванням усіх положень чинного законодавства. У більшості організацій медичної галузі інтереси колективу (виконавця) представляє профспілковий комітет, а інтереси адміністрації (роботодавця) – ректори, головні лікарі тощо.

Договори містять мінімальні, проте обов’язкові до виконання письмові зобов’язання, що насамперед стосується гарантій, пільг та компенсацій.

Складанню колективного договору має передувати підготовча робота, яку слід починати не пізніше ніж за 3 міс до закінчення терміну дії попереднього договору, а саме:

- вивчаються побажання відділень лікарень) щодо нового колективного договору; аналізуються результати атестації робочих місць, дані щодо випадків виробничого травматизму та ін. виробничих негараздів;

- узагальнюються зауваження, приписи та акти перевіро контролюючими органами (СЕС, пожежна інспекція, інспекція з охорони праці тощо)4

- підводяться попередні підсумки виконання договору поточного року;

- проводяться узгодження окремих пунктів та розділів договору;

- визначається орієнтовний розмір коштів, що необхідні для повноцінної реалізації витратних доходів договору.

Структура, зміст колективного договору

1. Загальні положення. Формулюється основна мета договору, визначаються уповноважені особи, що мають підписати договір, встановлюються терміни його дії та коло працівників, на яких поширюється дія договору.

2. Загальні обов’язки сторін.

3. Трудовий договір (зміст нижче).

4. Зайнятість. передбачається право на інформування про робочі місця, можливі зміни при ліквідації закладу.

5. Робочий час і час відпочинку. Визначається тривалість робочого часу та можливі обмеження для окремих фахівців (рентгенологів, радіологів тощо), а також тривалість робочого тижня, викладається перелік пільг для осіб, які працюють у нічну зміну, у вихідні та святкові дні, погоджуються зміни щорічних відпусток та можливості їх збільшення.

6. Підвищення кваліфікації, перепідготовка та перенавчання. Наводиться чисельність працівників, що підлягають підвищенню кваліфікації, визначаються додаткові пільги та компенсації для цієї категорії співробітників.

7. Охорона праці – один із найвагоміших і фінансово витратних розділів, який передбачає:

- право працівників на інформацію про стан умов праці на конкретному робочому місці;

- створення нешкідливих і безпечних умов праці;

- встановлення термінів проведення атестації робочих місць та визначення заходів щодо усунення негативного впливу конкретних фізичних, хімічних, біологічних та ін. факторів виробничого середовища;

- встановлення пільг і компенсацій за несприятливі умови праці (спеціальне харчування, додаткові відпустки, скорочений робочий день. засоби індивідуального захисту тощо);

- запровадження громадського контролю за станом охорони праці;

- ін. заходи з урахуванням особливостей виробничих умов.

8. Оплата праці. Установлюється залежність заробітної плати від одержаних результатів праці, визначаються її мінімальні результати, розміри і порядок преміювання, доплати за досягнуті показники праці.

9. Нормування праці Наводиться перелік нормативів та стандартів, які застосовуються (кількість рентгеноскопій, операцій тощо), обумовлюються порядок і термін перевірки та перегляду норм праці за даними атестації робочих місць у разі впровадження нового обладнання.

10. Житлово-побутові і соціально-культурні умови. Визначається сума коштів для житлово-побутового будівництва, кількість місць в оздоровчих закладах, наводиться перелік працівників, які потребують покращення житлових умов тощо.

11. Додаткові пільги. Установлюється розмір додаткової одноразової допомоги у разі народження дитини, хвороби або смерті працівників, з метою оздоровлення, підтримки пенсіонерів, ветеранів, інвалідів тощо.

12. Участь працівників в управлінні підприємством. Указується, що саме профспілковий комітет є уповноваженим органом трудового колективу, визначається чисельне представництво від громадських організацій у складі ради підприємства, наводиться перелік керівних та ін. посад, на призначення яких потрібна згода профспілкового комітету.

13. Порядок підготовки, укладання та переляду колективного договору. Визначається конкретний список членів комісії з рівномірним представництвом від адміністрації (роботодавця) та трудового колективу (виконавця), терміни його обговорення у структурних підрозділах та прийняття на загальних зборах.

14. Порядок виконання і контроль за реалізацією колективного договору. Визначається список осіб, що мають повноваження контролерів від колективу та адміністрації, а також термін звітування сторін про виконання колективного договору на загальних зборах, яке має відбуватися не менше 2 разів на рік.

15. Забезпечення правових гарантій профспілкового комітету і громадських активістів. Підкреслюються права профспілкового комітету у сферах, визначених колективним договором та встановлюється порядок виконання адміністрацією її повноважень щодо окремих форм здійснення контролю за змістом колективного договору.

16. Заключні положення. Зазначаються прізвища та посади осіб, що підписують колективний договір, наводяться номер та дата протоколу загальних зборів, на яких схвалено цей документ.

Основна вимога колективного договору полягає в тому, що його умови можуть лише покращувати становище працівника. Положення колективного договору поширюється на всіх працівників незалежно від того, чи є вони членами профспілки. Колективний договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом усього періоду, на який сторони уклали його (рік, два чи більше).

Складовою частиною колективного договору є трудовий договір – це індивідуальна угода між окремим виконавцем та роботодавцем. Необхідність укладання трудового договору зумовлена специфікою та особливостями функціональних обов’язків конкретного виконавця (наприклад, поява нових професій, прийняття на роботу молодих спеціалістів, нове обладнання, робота з яким потребує виняткової специфіки роботи – відкриті радіоізотопи тощо).

Останнім часом проводиться прийом на роботу за так званим контрактом. Контракт – це різновид трудового договору.

Трудовий договір можна укладати як на визначений термін (декілька місяців, 1 рік, 5 років та ін. терміни), так і безстроково.

Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми трудового договору між працівниками і фізичною особою та порядку реєстрації трудового договору між працівниками і фізичною особою" № 260 від 8 червня 2001р. визначено його єдину форму.

5. Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в медичній галузі.

Положення Закону України "Про охорону праці", нормативні акти чинного законодавства України з питань охорони праці в повному обсязі регулюють ці питання в закладах охорони здоров'я. На їх підставі розроблені та затверджені МОЗ України нормативні документи з питань охорони праці для медичної галузі: з техніки безпеки і виробничої санітарії; про працю жінок та молоді; про спецодяг, санітарно-гігієнічний одяг та спеціальне мило; про відшкодування збитків працівникам у зв'язку з нанесеною шкодою їх здоров'ю; з нагляду та контролю за дотриманням законодавства про охорону праці.

Розроблені і діють: правила забудови, експлуатації і техніки безпеки фізіотерапевтичних кабінетів (відділень); правила забудови, експлуатації інфекційних закладів та охорона праці їх персоналу та ін. Дотримання цих правил є обов'язковим при проєктуванні, будівництві, експлуатації тих чи ін відділень або лікарень.

У 2001 р. набули чинності вітчизняні будівельні норми "Заклади охорони здоров'я" ДБН В.2.2.-10-2001. Вимоги цих норм є обов'язковими.

Система управління охороною праці в медицині має відповідну державну структуру і характеризується певними особливостями.

МОЗ України, як і ін. міністерства:

- проводять єдину науково-технічну політику в галузі охорони праці;

- розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення гігієнічних умов праці та дотримання її безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі загалом;

- здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств (установ) у галузі охорони праці;

- укладають з галузевою профспілковою організацією медичних працівників угоди з питань поліпшення умов і безпеки праці;

- фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів з охорони праці;

- організовують навчання та перевірку знань норм і правил з охорони праці керівниками, працівниками та спеціалістами галузі;

- здійснюють внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці;

- створюють з метою координації та вдосконалення діяльності з охорони праці управління (відділи служби) охорони праці на місцях.

Більшість викладених положень поширюються і на управління охорони здоров'я обласних державних адміністрацій та їх відповідні відділи з охорони праці (відділи з технічного нагляду та охорони праці).

Адміністративний контроль з охорони праці в лікувально-профілактичному закладі (ЛПЗ) діє за схемою:

Питання для студентів

1. Розшифруйте СУОП.

2. Основні завдання СУОП.

3. Основні функції комісії з питань охорони праці.

4. Роль профспілок в охороні праці.

Тема № 4 Тема: "Навчання з питань охорони праці"

План

1. Державна політика в організації навчання з охорони праці.

Перевірка знань з охорони праці при прийомі на роботу і в процесі роботи.

2. Види інструктажів з питань охорони праці.

3. Інструкції з охорони праці.

4. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти.

Актуальність.

Навчання та систематичне підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці – один з основних принципів державної політики в галузі охорони праці, фундаментальна основа безпеки праці та необхідна умова охорони праці і запобігання аваріям і травматизму на виробництві.

Закон України "Про охорону праці" зобов'язує здійснювати навчання, професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці. Ст. 18 Закону передбачає:

- усі працівники при прийнятті на роботу і в процесі її здійснення проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків тощо;

- працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному відборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік – перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

Державний комітет України з нагляду за охороною праці Наказом "Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою № 15 від 26.01.2005 р. затвердив Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, яке є обов'язковим для посадових осіб, спеціалістів, учнів, студентів.

Навчання і інструктаж є складовою частиною системи управління охороною праці.

Перед перевіркою знань організовуються на підприємстві заняття, лекції, семінари, консультації. Перелік питань для перевірки знань з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії з перевірки знань з питань охорони праці. Складений перелік питань узгоджується зі службою охорони праці і затверджується керівником підприємства.

У складі комісії з перевірки знань з питань охорони праці має бути не менше трьох осіб, які у встановленому порядку пройшли навчання та перевірку знань.

Результати перевірки знань працівників оформляються протоколом. Особам, які показали задовільні результати. видаються спеціальні посвідчення. Допуск до роботи осіб, що не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, забороняється.

На підприємствах керівниками розробляються і затверджуються відповідні Положення про навчання, інструктаж та перевірку знань, формуються плани-графіки, з якими повинні бути ознайомлені всі працівники.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань покладається на керівника підприємства, а в структурних підрозділах – на керівників цих підрозділів.

2. Види інструктажів з питань охорони праці

За характером і часом проведення інструктажі бувають наступних видів:вступний, первинний, повторний, позаплановий і цільовий.

Вступний інструктаж проводиться:

- з усіма працівниками при прийомі на робоу (постійну або тимчасову), незалежно від рівня їх освіти, стажу роботи за цією професією та посади;

- з працівниками, які знаходяться у відряджені на підприємсті і беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

- з учнями, студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або особа, на яку наказом по підприємству покладено ці обов'язки в кабінеті охорони праці або у спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників (плакати, макети, відеофільми тощо).

Орієнтовний перелік питань для складання програми вступного інструктажу:

1. Загальні відомості про підприємство, характерні особливості виробництва.

2. Загальні правила поведінки працівників на території підприємства, у виробничих та допоміжних приміщеннях. Розташування основних цехів, служб допоміжних приміщень.

3. Основні положення Закону України "Про охорону праці", КЗпП та ін. нормативних актів про охорону праці.

3.1. Трудовий договір, робочий час та час відпочинку. Охорона праці жінок та осіб молодше 18 років.

3.2. Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, відповідальність за порушення цих правил.

3.3. Система управління охороною праці, державний нагляд та громадський контроль за охороною праці на підприємстві:

- обов’язки власника з охорони праці;

- обов’язки працівника щодо виконання вимог нормативних актів про охорону праці;

- права працівника з охорони праці при укладанні трудової угоди та під час роботи на підприємстві;

- відповідальність працівника за порушення вимог з охорони праці;

- попередні та періодичні медичні огляди;

- соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань;

- навчання з питань охорони праці.

4. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, характерні для цього виробництва, особливості їх впливу на працівників. Методи і засоби запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, засоби індивідуального і колективного захисту, знаки безпеки та сигналізації. Порядок і норми видачі засобів індивідуального захисту.

5. Основні вимоги виробничої санітарії та особистої гігієни.

6. Обставини та причини окремих характерних нещасних випадків та аварій, які сталися на підприємстві через порушення вимог безпеки.

7. Порядок розслідування та оформлення нещасних випадків і професійних отруєнь.

8. Пожежна безпека. Способи та засоби запобігання пожежам, вибухам, аваріям. Діючі документи з питань пожежної безпеки. Протипожежний режим. Способи застосування первинних засобів пожежогасіння.

9. Перша допомога потерпілим. Дії працівників при виникненні нещасного випадку.

Запис про проведення вступного інструктажу здійснюється у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи:

- з працівником, новоприйнятим (постійно або тимчасово);

- з працівником, який переводиться з одного цеху в інший;

- з працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

- з відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

- зі студентом, який прибув на виробничу практику.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спеціального фаху за програмою:

1. Загальні відомості про технологічний процес та обладнання на робочому місці, у цеху. Основні небезпечні і шкідливі виробничі фактори, особливості їх дії на працівників.

2. Безпечна організація праці та утримання робочого місця.

3. Небезпечні зони механізмів, приладів. Засоби безпеки обладнання (системи блокування, знаки безпеки, огорожі тощо). Вимоги запобігання електротравматизму.

4. Порядок підготовки до праці (перевірка справності обладнання, заземлення та ін. засбів захисту).

5. Безпечні прийоми та методи роботи, дії при виникненні небезпечної ситуації.

6. Засоби індивідуального захисту на робочому місці та правила їх використання.

7. Схеми безпечного руху працівників територією цеху, дільниці.

8. Вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортування вантажу.

9. Характерні причини аварій (вибухів, пожеж), випадків виробничого травматизму.

10. План ліквідації аварій, запасні виходи.

11. Засоби запобігання можливим аваріям. Обов'язки і дії працівників при аваріях. способи застосування існуючих на дільниці засобів пожежогасіння, протиаварійного захисту та сигналізації, місця їх розташування.

12. Надання долікарської допомоги потерпілим.

13. Вимоги безпеки при закінченні роботи.

Усі працівники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, після первинного інструктажу на робочому місці повинні протягом 2-15 змін (залежно від характеру виробництва і рівня кваліфікації фахівця) пройти стажування під керівництвом досвідчених спеціалістів, які призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству (дільниці).

Керівник підприємства має право своїм наказом (розпорядженням) звільнити від проходження інструктажу працівника, який має стаж роботи за своєю професією не менше 3 років і переводиться з одного цеху в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюються.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на квартал, на інших роботах – 1 раз на півріччя індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

- у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесені змін та доповнень до них;

- при модернізації устаткування, приладів та інструментів та ін. чинників, що впливають на охорону праці;

- у разі порушення працівником нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварії або отруєння;

- на вимогу працівників органу Державного комітету з нагляду за охороною праці у випадку, якщо виявлено незнання працівником безпечних методів і прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

- у разі наявності перерви у професійній діяльності працівника понад 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, понад 60 днів – для інших видів робіт.

Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться з працівником:

- у разі виконання разових робіт, не пов’язаних із безпосередніми оюовязками за фахом;

- при ліквідації аварії або стихійного лиха;

- у разі проведення екскурсій на підприємствах.

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктаж проводить безпосередньо керівник робіт (начальник цеху, майстер тощо). Причому їх здійснення обов’язково має закінчуватися перевіркою знань шляхом усного опитування, за допомогою технічних засобів навчання, а також на підставі перевірки набутих навичок. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж. Про інструктаж особа, яка його проводиа вносить дані в журнал.

Журнали мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

Керівник має право запросити до себе для проведення інструктажів відповідних спеціалістів. Оформлення інструктажів, стажування та допуск до роботи працівника у таких випадках проводиться в Журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці підприємства.

(підприємство, організація, навчальний заклад)

Журнал

реєстрації інструктажів

з питань охорони праці

_________________________________

(цех, дільниця, бригада, служба, лабораторія)

Розпочато " " ______________ 20 р.

Закінчено " "_________________ 20 р.

№	Дата	ПІБ особи, яку інструк- тують	Про- фесія, посада особи, яку інст- руктують	Вид інст- рук- тажу	При- чини поза- пла ново го інс трук тажу	ПІБ особи, яка інструк тує	Підпис	Стажування на робочому місці
Особи, яку інс- трукту ють	Особи, яка інс- труктує	Кільк змін з__ по ___	Стажу вання прой шов (під- пис)	Знання переві рив, допуск до ро боти зробив (підпис, дата)

Керівник підприємства зобов’язаний видати працівникові примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на його робочому місці.

3. Інструкції з охорони праці

Інструкції з охорони праці – це нормативний акт, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.

Інструкції з охорони праці поділяють на:

- інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці;

- примірні інструкції;

- інструкції, що діють на підприємстві.

Державні міжгалузеві нормативні акти про ОП розробляються для персоналу, який проводить вибухові роботи, ємності, що працюють під тиском тощо. Затверджуються Державним комітетом з нагляду за охороною праці. Перегляд інструкцій не рідше 1 разу в 10 років.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами, науково-виробничими та ін. обєднаннями підприємств, мають відповідну компетенцію, за погодженням з Державним комітетом з нагляду за охороною праці та Національним НДІ охорони праці.

Такі інструкції є основою для розробки інструкцій, що діють на підприємстві. Вони розробляються з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на цьому підприємстві.

Такі інструкції переглядаються не рідше 1 разу на 5 років; для професій з підвищеною небезпекою – не рідше 1 разу на 3 роки.

Кожній інструкції присвоюють назву та скорочене позначення (код, порядковий номер). Вона має містити такі розділи:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки під час виконання роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Інструкції містять лише ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками. Порушення працівником вимог розглядається як порушення трудової дисципліни. Контроль за дотриманням вимог інструкцій покладається на роботодавця.

5. Вивчення питань охорони праці в закладах освіти

У вищих закладах освіти студенти вивчають комплекс нормативних навчальних дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" та "Охорона праці в галузі", а також окремі питання з охорони праці у загальноосвітніх та спеціальних дисциплінах.

На початку занять працівник служби охорони праці (або призначена особа) проводить вступний інструктаж за програмою, розробленою службою охорони праці закладу освіти і затвердженою керівником закладу освіти. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу.

Позаплановий інструктаж проводиться при виявленні порушень вимог безпеки студентами під час навчально-виховного процесу, при зміні умов виконання навчальних завдань з професії, лабораторних робіт, ін. видів занять, передбачених навчальними планами.

Цільовий інструктаж. Обсяг і зміст його визначаються залежно від виду масових заходів.

Первинний, позаплановий, цільовий інструктажі проводять відповідно викладачі, керівники груп, завідувачі кабінетів за відповідними інструкціями чи програмами. Відмітка про проведення первинного та позапланового інструктажу робиться в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці.

Матеріали для актуалізації студентів

Ситуаційні завдання

№1: Студенти медичного коледжу направлені на виробничу практику в інфекційну лікарню. Який інструктаж з питань охорони праці вони мають пройти? Яка особа повинна провести інструктаж? Перелікуйте основні питання програми такого інструктажу.

№2: Медична сестра під час виконання внутрішньовенної ін’єкції ВІЛ-інфікованому проколола голкою з кров'ю собі палець і порушила правила надання собі першої допомоги у разі аварії, що було зафіксовано старшою медичною сестрою відділення. Дії у відношенні медичної сестри?

Тема№ 5 Тема: "Травматизм та професійні захворювання в галузі.

Дата добавления: 2014-11-29