Мал. 1.2. Види перекладу

1.2. Історія перекладу в Україні

Історія перекладу в Україні пройшла довгий період розвитку, починаючи з часів Київської Русі. Відомі українські перекладачі внесли великий внесок у розвиток світового перекладу. Наведемо короткі відомості про них.

Переклад як вид професійної діяльності з’являється на теренах України після приходу в Київську Русь візантійської книжності. Переклад як сфера діяльності розвивався тут дуже повільно через об’єктивні перешкоди, серед яких слід виділити такі:

1) несприятливі культурно-політичні умови;

2) порівняно пізнє формування норм української літературної мови (кінець ХVІІІ ст.);

3) мовна ситуація в Україні характеризувалася фактичною двомовністю у період ХVІ-ХVІІІ ст., адже одночасно на одній території функціонували два типи книжної писемної мови: „руська мова”, яка була близькою до розмовної української мови, та церковнослов’янська мова;

4) заборонна політика у сфері книгодрукування українською мовою, що проводилася з початку ХVІІІ ст. (Указ Петра І і Синоду 1721 року „Про заборону друку на Україні оригінальних нових творів”) тощо.

Отже, про переклад українською мовою можемо говорити лише починаючи з ХІХ ст., коли відбувається інтенсивний розвиток художнього перекладу. Українські поети-романтики перекладають найкращі зразки польської та російської літератур українською мовою: Л.Боровиковський перекладає віршовані твори В.Жуковського, А.Метлинський перекладає поезію А.Міцкевича. Проте ці перші переклади українською мовою не можна назвати повноцінними, адекватними, вони є швидше перекладами-переспівами, де виразно проявляється особистість перекладача. З’являються перші переклади з української на англійську (Тереза Якоб переклала „Наталку Полтавку” І.Котляревського, а пізніше, у 1868 році в Лондоні був опублікований перший переклад поезій Т.Шевченка на англійську мову).

Наприкінці того ж ХІХ ст. підвищується інтерес до українського фольклору у світі, тому в 1894 році англійський фольклорист Роберт Бейн публікує переклади українських казок із збірок П.Куліша та М.Драгоманова (27 казок).

Друга половина ХІХ ст. взагалі була дуже плідною для українського перекладознавства: на ниві поетичного перекладу працюють М.Старицький, І.Франко, Леся Українка, П.Грабовський.

Не згасає популярність художнього перекладу і в радянський час. Найвідомішим перекладачем тієї доби слід вважати М.Рильського, який перекладав з російської, білоруської, польської, чеської, французької, грузинської та інших мов. Серед перекладів ще одного талановитого літератора М.Бажана можна назвати переклади „Витязя в тигровій шкурі” Ш.Руставелі та поеми О.Пушкіна „Моцарт і Сальєрі”.

Значний внесок у розвиток українського художнього перекладу зробили Б.Тен (переклав „Іліаду” Гомера, „Прометея закутого” Есхіла), Є.Дроб’язко (переклав „Божественну комедію” Данте), В.Мисик (переклав сонети Дж.Кітса, поезії Омара Хаяма), О.Кундзич (переклав „Війну і мир” Л.Толстого та „Героя нашого часу” М.Лермонтова) та інші.

Переклад наукової, технічної, ділової, правової документації з однієї мови на іншу є невід’ємною частиною науково-технічного прогресу. Річні обсяги перекладів, що виконуються у промислово розвинених країнах, досягають астрономічних цифр і продовжують постійно зростати. Уже на початку 80-х років обсяг матеріалів Європейського Економічного Співтовариства перевищив 20 млн. слів на рік. Для типового, нормально функціонуючого науково-дослідного інституту річний обсяг релевантної науково-технічної інформації складає не менше, ніж тисячу документів, причому біля половини з них – іншомовні тексти. І якщо врахувати, що максимальна продуктивність праці перекладача складає 4-5 авторських аркушів на місяць, а середній обсяг тексту – 0,7-8 авторського аркуша, то неважко побачити, що для задоволення попиту на переклад тільки науково-технічної інформації, що надходить (без урахування перекладу на іноземні мови), локальній інформаційній службі необхідно мати штат перекладачів не менше 20 осіб, які працюють з максимальною продуктивністю i не виконують жодних інших видів аналітично-синтетичної переробки інформації, крім перекладу.

У спеціальних закладах обсяг замовлень на переклад такий, що кожне замовлення задовольняється звичайно протягом 2–3 місяців, причому установа не може дозволити co6i замовити переклад вcix потенційно релевантних документів з фінансових міркувань, тим більше, що далеко не кожний такий документ виявляється насправді релевантним інформаційним потребам установи.

Більше того, в епоху міжнародних контактів, що поширюються, завданням особливої важливості стає переклад різноманітної технічної та комерційної документації на мови країн-імпортерів продукції. Це завдання ускладнюється як специфікою перекладу на іноземні мови, так i жорсткими вимогами до якості такого перекладу, що має в цих випадках справді міжнародне значення [20].

У 90-i роки минулого століття, у зв’язку з включенням держав колишнього CРCP у структуру міжнародного інформаційного ринку, великого значення набув переклад повідомлень світових інформаційних агентств на мови країн, котрі приймають цю інформацію, а також із цих мов – на мови міжнародного спілкування, в першу чергу англійську та німецьку. Яскравим прикладом може слугувати сумісна діяльність російського концерну „Известия” i одного з провідних світових інформаційних агентств VWD (Німеччина): щодобовий обсяг інформації, що її одержує російський концерн на англійській i німецькій мовах, складає майже 1,5 Мгб, тобто близько 80 авторських аркушів, причому чимала частина цієї інформації підлягає перекладу в режимі реального часу. Будучи фактично двомовною країною, що в якійсь мipi зближує її з такими державами, як Канада, Люксембург, Швейцарія, Україна мусить вирішити як мінімум 2 комплекси проблем у галузі перекладу:

− переклад з мов міжнародного спілкування на українську та російську мови, а також з української та російської – на мови міжнародного спілкування;

− російсько-український i українсько-російський переклад.

1.3. Машинний переклад

У промислово розвинених країнах індустрія машинного перекладу(МП) – галузь комп’ютерної лінгвістики, що формувалася з початку 70-х років (хоча перші кроки в цьому напрямі були зроблені в середині 50-х років у США i CPCР), утворилась у відповідь на шалений соціальний попит щодо перекладу величезної кількості інформації. Індустрія МП характеризується такими ознаками:

− постійно зростаючою кількістю користувачів і виробників систем МП, широким залученням МП до реальних інформаційних процесів;

− різноманітністю підходів до побудови систем МП i, відповідно, опрацюванням великої кількості оригінальних пакетів прикладних програм для МП;

− використанням для реалізації систем МП сучасних інформаційних технологій.

Технологія Translation Memory(ТМ) – база даних, де зберігаються виконані переклади, іноді її називають ще „пам’ять перекладів” – стала одним з нових інструментів перекладача. Translation Memory часто плутають з машинним перекладом (Maсhine Translation). Використання технології ТМ підвищує швидкість перекладу за рахунок зменшення обсягу механічної роботи. Проте ТМ не виконає переклад за перекладача, але значно полегшує його роботу. Принцип роботи технології ТМ досить простий – у процесі перекладу пари „початковий текст – кінцевий (перекладений) текст” накопичуються в базі (або базах) даних і потім використовуються для перекладу нових документів.

Для полегшення обробки даних і порівняння різних документів система Translation Memory розбиває текст на окремі частини, які називаються сегментами.

При перекладі нового тексту система порівнює всі сегменти тексту з вже наявними в базі. Якщо системі вдається знайти повністю або частково співпадаючий сегмент, то його переклад відображається з вказівкою збігу у відсотках. Слова і фрази, які відрізняються від збереженого тексту, підсвічуються. Це свого роду „підказки”, що в деякій мірі полегшують працю перекладача і скорочують час, необхідний для редагування перекладу. Як правило, задається поріг збігів на рівні не нижче 75%. При меншому відсотку збігу дуже зростають витрати на редагування тексту, і цей сегмент швидше перевести уручну. Виходить, що при роботі з ТМ перекладачеві залишається перекласти тільки нові сегменти та відредагувати частково співпадаючі сегменти.

Кожна зміна або новий переклад зберігаються в ТМ, і немає необхідності перекладати одне і те ж двічі. Подібно до старанного учня, Translation Memory запам’ятовує терміни і пропозиції, на основі яких і будується так звана „пам’ять перекладів”. ТМ – це база даних (або бази даних, якщо переклад виконується з різних тематик), що постійно росте, яка „пам’ятає” всі виконані переклади, і може стати „мовною пам’яттю”. База даних пам’яті перекладів поповнюється і росте з перекладом кожного нового документа, тому час, що витрачається на наступний подібний переклад, зменшується, а відповідно зменшуються і фінансові витрати. Дана технологія допомагає помітно скоротити витрати засобів і часу на переклад технічної документації за рахунок використання фрагментів тексту, що повторюються.

Оцінюючи актуальність автоматизації перекладу, Дж.Слокум пише, що фахівця, який бажає бути в кypci подій у своїй науковій, технічній галузі, цілком задовольняє недорога система МП, яка здійснює швидкий, хоча й недосконалий переклад великих обсягів. У найгіршому випадку, тобто при одержанні від машини перекладу недостатньо високої якості, фахівець міг би, тим не менше, вирішити, чи потрібний йому точніший інтелектуальний переклад. Що ж стосується перекладу на іноземні мови, то Дж.Слокум вважає, що вигідніше користуватися системами машинного перекладу, які допускають інтелектуальне постредагування, ніж робити повністю „ручний” переклад.

1.4. Історія машинного перекладу

Історія машинного перекладу нараховує майже п’ятдесят років розвитку. Біля джерел машинного перекладу стояв радянський технік-винахідник П.П.Смирнов-Троянський, який у 1939 році повідомив про те, що розробив спосіб машинного перекладу з однієї мови на іншу. Слід зазначити, що в той час його винахід був сприйнятий мовознавцями з глибоким скептицизмом, він вважався нездійсненним і непотрібним. Врешті дослідна модель перекладної машини зі словниковим табулятором у 1000 слів так і не була побудована.

Важливим етапом для розвитку МП було створення і широке використання електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), призначення яких полягає в опрацюванні даних за визначеними правилами, чи як говорять за визначеними „алгоритмами”.

У 1946 році, у дискусії про застосування ЕОМ, Уоррен Уівер висловив думку про можливість машинного аналізу мови і машинного перекладу, а через три роки був опублікований його видатний меморандум „Переклад”, що зацікавив широкі кола вчених. Ще через три роки, навесні 1952 року, у Массачусетському технологічному інституті була скликана перша конференція з теоретичних проблем машинного перекладу, у вересні цього ж року 40 лінгвістів взяли участь в обговоренні питань МП на Сьомому Міжнародному конгресі лінгвістів. У 1954 р. був проведений перший публічний експеримент МП (так званий „експеримент Достерта”). У березні 1954 р. почав виходити у світ спеціальний журнал „Машинний переклад” (Mechanical Translation), що випускається Массачусетським технологічним інститутом. На території колишнього Радянського Союзу перші переклади були здійснені в 1955-1956 рр. В інституті точної механіки та обчислювальної техніки був проведений переклад англійського науково-технічного тексту на російську мову.

У 1956 р. у Москві було створене Об’єднання з МП, яке почало випускати своє видання „Бюлетень об’єднання з проблем машинного перекладу”, пізніше перейменоване в „Машинний переклад і прикладну лінгвістику”. Це видання зіграло велику роль в об’єднанні всіх зусиль у цій галузі. Літом 1958 р. у Москві була проведена 1-а Всесоюзна конференція з МП, у якій взяли участь науковці Києва, Єревана, Тбілісі та інших міст.

У середині минулого сторіччя Уорреном Вівером вперше була висловлена думка про переклад текстів за допомогою машин, процес цей він порівнював з процесом криптографічної дешифровки текстів, який вже на той час почав механізуватися. За більш ніж п’ятдесят років було багато зроблено в цій галузі, витрачені великі гроші, але остаточно проблему перекладу ще не вирішено.

За свідоцтвом біографів, видатний математик 19-го сторіччя, Чарльз Беббідж намагався переконати британський уряд в необхідності фінансування його дослідження з розробки „обчислювальної машини”. Крім іншого він обіцяв, що ця машина зможе колись перекладати розмовну мову. Але хоча сьогодні він і вважається автором багатьох ідей, які покладені в основі роботи комп’ютера, але він так і не зміг ні побудувати свою машину, ні виконати обіцянки з приводу машинного перекладу.

На теренах колишнього Радянського Союзу існували дві філософії машинного перекладу (МП), які умовно можна назвати „прагматичною” та „глобальною”. Перша була представлена керівником всесоюзної групи „Статистика мови” професором Р.Г.Піотровським, директором ВЦП професором Ю.М.Марчуком, їх учнями та однодумцями. Згідно з їхніми розмірковуваннями МП може бути тільки „чорновим” і реалізувати його можна лише методами поверхово-синтаксичного аналізу без поглиблення у тканину вхідного тексту. Інший підхід відстоювала школа одного з провідних вітчизняних лінгвістів –професора Ю.Д.Апресяна. Ця група вчених намагалась побудувати систему МП, яка була б орієнтована на отримання перекладу високого рівня відповідно до мовної моделі „зміст-текст” професора І.А.Мельничука.

Обидва ці підходи, при всій їх відмінності, виявились дуже плідними для інженерної лінгвістики. Системи, створені колективом Ю.Д.Апресяна, представляють велику наукову цікавість, тому що спираються на більш глибокий опис мови, ніж системи, розроблені прагматиками. У той же час менш досконалі з лінгвістичної точки зору, комерційно орієнтовані системи МП користуються більшою популярністю у широкого кола особистих ПК завдяки зручності та легкості в користуванні.

Системи машинного перекладу текстів з одних природних мов на інші моделюють роботу людини-перекладача. Їх ефективність залежить, насамперед, від того, в якій мірі в цих системах ураховуються об’єктивні закони функціонування мови та мислення. На жаль, ці закони ще не досить детально вивчені. Вирішуючи проблему МП, необхідно ураховувати багатий досвід міжнаціонального спілкування та досвід, накопичений людством. А цей досвід говорить про те, що в процесі перекладу в якості основних одиниць змісту розглядаються, насамперед, фразеологічні словосполучення, які виражають цілісні поняття, а не окремі слова.

1.5. Принципи машинного перекладу

Принципи машинного перекладуможна розглядати в межах двох основних підходів, трансформаційного та денотативного.

Трансформаційний підхід розглядає переклад як перетворення об’єктів і структур однієї мови в об’єкти й структури іншої мови за певними правилами. У ході трансформації перетворюються об’єкти й структури різних мовних рівнів – морфологічного, лексичного, синтаксичного.

Так, на лексичному рівні ми перетворюємо слова й словосполучення вихідної мови в слова й словосполучення мови перекладу. Тобто заміняємо одні структури іншими за певними правилами.

Однак не можна забувати, що слова в складі словосполучень можуть перетворюватися інакше, ніж окремо взяті слова. Словосполучення – це вже маленький контекст, а контекст змінює значення слів і впливає на вибір еквівалента в мові перекладу.

Таким чином, трансформації ми робимо під управлінням контексту. Наприклад, якщо трансформувати окремо взяте англійське слово "book", то можна з повною підставою замінити його головними словниковими еквівалентами – іменником „книга” і низкою дієслів „замовляти”, „бронювати”, „резервувати”. Ці ж еквіваленти слова "book" залишаться і при перекладацьких трансформаціях більшості словосполучень із цим словом: "interesting book" - „цікава книга”, "book tickets" – „замовляти квитки” тощо.

Однак, якщо ми трансформуємо, наприклад, словосполучення "book value", те одержимо зовсім інший російський еквівалент „балансова вартість”, у якому немає російських еквівалентів окремо взятого слова "book".

Одна з проблем трансформаційного методу полягає в тому, щоб при перекладі за допомогою трансформацій відокремити зв’язані словосполучення від окремих слів, об’єднаних лише граматично, і зробити трансформацію відповідно до результатів такого поділу.

Надійного формального методу виділення зв’язаних словосполучень не існує, тобто, скажемо, для систем машинного перекладу, які здебільшого базуються на трансформаційному підході, тісніший зв’язок між словами "book" і "value" у словосполученні "book value" не помітний – для них таке словосполучення нічим не відрізняється, наприклад, від сполучення слів "book store" (книгарня). Людина ж виділяє словосполучення такого роду на основі складного аналізу змісту, а відповідний еквівалент зберігає в пам’яті або знаходить у словнику.

На синтаксичному рівні в процесі перекладу здійснюються трансформації синтаксичних конструкцій вихідної мови у відповідні конструкції мови перекладу.

Трансформаційний метод перекладу можна порівняти з розшифровкою зашифрованого тексту за допомогою „книги кодів”, роль якої виконує двомовний словник, і „зводу правил дешифрування”, викладених у граматичному довіднику.

Другий підхід до процесу перекладу, що використовується поряд із трансформаційним, називається денотативним. Це ще один розповсюджений підхід до теоретичного тлумачення перекладацького процесу.

Відповідно до цього підходу, переклад здійснюється як трьохетапний процес, що складається з таких етапів: сприйняття повідомлення вихідною мовою; формування розумового образу (концепту) цього повідомлення; інтерпретації цього образу засобами мови перекладу.

На відміну від трансформаційного, денотативний підхід не встановлює прямий зв’язок між словами й словосполученнями двох мов – переклад за денотативним механізмом припускає вільний вибір засобів мови перекладу для передачі змісту повідомлення вихідною мовою.

Назва цього методу походить від слова денотат, тобто фрагмент об’єктивної реальності, з яким співвідноситься як вихідне повідомлення, так і його переклад.

Найбільш наочно цей підхід ілюструє переклад ідіом. У наведених нижче прикладах відсутність прямого зв’язку між вихідним текстом і його перекладом очевидна, вони зв’язані лише загальним змістом:

"Can the leopard change his spots?" – „Горбатого могила виправить”.

"There are many ways to skin a cat" – „Є багато засобів це зробити”.

"Don’t trouble trouble before trouble troubles you" – „Не буди лиха, поки лихо спить”.

Схеми процесу перекладу за трансформаційним та денотативним принципами наведені на мал. 1.3.

Дата добавления: 2014-11-29