ТЕМА 11 Методика індивідуально-виховної роботи в підрозділі

План

1. Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі.

2. Основні напрямки, форми і методи індивідуальної виховної роботи посадових осіб.

Виховна робота – система організаційних, морально-психологічних, інформаційних, педагогічних, культурно-просвітницьких та військово-соціальних заходів, спрямованих на формування і розвиток у воїнів гуманістичного світогляду, правової свідомості і особистих якостей, необхідних для військової служби, а також для забезпечення високої бойової та мобілізаційної готовності органів управління з’єднань і частин, військової дисципліни та соціальної справедливості у стосунках між військовослужбовцями, начальниками і підлеглими, готовності особового складу до захисту держави.

З метою створення здорових соціально-психологічних умов військової служби та викорінення нестатутних взаємовідносин, попередження ухилень від військової служби, профілактики правопорушень військовослужбовців у позаслужбовий час із року в рік зростають вимоги до командирів, штабів, виховних структур щодо проведення індивідуально-виховної роботи в підрозділах. Але істотного її покращення не спостерігається. Чому індивідуальна виховна робота до цього часу не дає якісного результату в удосконаленні особистісних якостей?

Ми назвемо декілька причин.

v Відсутня єдина система психолого-педагогічного вивчення особистості воїна. А без знання підлеглих неможлива успішна виховна робота. Недоліки у вивченні військовослужбовців нерідко зумовлені бажанням вирішувати складні питання з ходу, відступаючи від наукових рекомендацій.

v Не вдалося подолати авторитарного стилю спілкування. Відсутня культура в діалозі начальника і підлеглого. Спілкування проходить частіше за вказівкою, ніж за потребою.

v Індивідуальна виховна робота не завжди буває конкретною. Справа частіше підміняється розмовами, гаслами, закликами про необхідність бути уважним до вояків, турбуватися про них. Для урахування індивідуального впливу поки ще не існує одиниці виміру. Легше відзвітуватися кількістю масових заходів – це краще сприймають комісії різних рівнів.

v Дефіцит впливу на свідомість особистості зумовлений слабкою озброєністю офіцерів основами іметодикою індивідуальної виховної роботи. Але не тільки цим. Зустрічаються офіцери, які взагалі не бажають займатися вихованням своїх підлеглих. Вони вважають, що це повинні робити виключно офіцери виховних структур.

Особливе значення індивідуальна виховна робота має в умовах реалізації Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки, реалізації вимог Концепції соціального і гуманітарного забезпечення у Збройних Силах України, необхідності проводити ефективні заходи щодо зменшення впливу негативних проявів сучасного стану суспільства на морально-психологічний стан військ.

1. Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі

Починаючи розгляд першого навчального питання, доцільно з’ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота.

Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретного виховного завдання.

Принципи індивідуальної виховної роботи:

- Повсякденна увага до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;

- зв’язок виховання підлеглого з життям країни, із завданнями бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;

- єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;

- дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості;

- конкретність, скерованість на певного військовослужбовця;

- цілеспрямованість у досягненні певних завдань виховання;

- оперативність, можливість проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;

- планомірність, заздалегідь продумана система індивіду-ального впливу на військовослужбовця.

Система індивідуальної виховної роботи включає:

– визначення цілей і завдань;

– планування;

– визначення, хто і з ким індивідуально працює;

– навчання практиці індивідуально-виховної роботи;

– вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;

– організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу;

– аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корегування плану.

Офіцер повинен розуміти, що індивідуальна виховна робота – це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей вояка шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів із постійним урахуванням реакції на них і досягнутих результатів.

Індивідуально-виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують наступні ознаки:

- вона має конкретні педагогічні цілі;

- проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів;

- є компонентом комплексного підходу;

- проводиться постійно і скрізь;

- здійснюється усіма методами і засобами;

- проводиться у постійній відповідності з принципами виховання.

Структура індивідуальної виховної роботи включає:

§ глибоке вивчення воїна, якого виховують, як особистості;

§ визначення програми виховної роботи з ним;

§ використання усіх засобів, методів і форм виховання;

§ спрямування зусиль усіх вихователів та колективу на воїна;

§ постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.

Структурно зміст цієї роботи включає взаємозалежні етапи; підготовчий, цілеспрямований педагогічний вплив і результативний.

У ході підготовчого етапу прапорщику необхідно визначити, що і як вивчати в особистості підлеглого, спрогнозувати перспективи її розвитку, вибрати найбільш доцільні засоби, форми і методи досягнення поставлених цілей.

Реалізуючі план індивідуально-виховної роботи з підлеглим, командир різними засобами і методами педагогічної взаємодії з військовослужбовцем (впливу на нього) домагається його активної участі у самовдосконаленні.

По завершенні оцінюються результати вивчення і педагогічного впливу на підлеглого. У цей період відбуваються діагностика і корегування виховної діяльності самого начальника.

Які ж дані про підлеглих необхідно знати командиру? До головних з них можна віднести наступні:

Ø загальні біографічні дані: прізвище, ім.’я, по батькові, рік народження, соціальний та сімейний стан, умови, в яких виріс, вчився, виховувався, чим займався до служби, коло друзів, знайомих;

Ø моральні якості: рівень свідомості, відношення до військового обов’язку, виконання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, відношення до товаришів, колективу та до служби;

Ø психічні особливості: тип особистості, характер, темперамент, здібності, схильності, вольові якості, увага, пам’ять, мовлення, захоплення тощо;

Ø стан здоров’я: фізичний та психічний розвиток, витривалість, рівень загартування, опір організму до простудних захворювань тощо.

Звичайно, спільна служба сама по собі сприяє вивченню підлеглих, і офіцер, навіть не займаючись спеціально цим питанням, буде багато знати про них. Такий процес носить стихійний характер і потребує тривалого часу. Інтереси ж військової праці потребують, щоб командир скоріше вивчив підлеглих.

Вивчення воїна як особистості – це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Воно має за мету виявити:

v позитивні риси і якості воїна, на які необхідно спертися у виховній роботі;

v якості, які необхідні у службі, але розвинуті в нього недостатньо;

v якості, які є негативними і можуть перешкоджати виховній роботі.

Дата добавления: 2014-12-07