Методи оцінки економічної ефективності інновацій

Інноваційні промислові проекти, як правило, передбачають випуск нової продукції. Прийняття рішення щодо втілення певного проекту в життя потребує ретельного вивчення усіх чинників, що впливатимуть на його реалізацію.

Для оцінки ефективності інноваційних проектів застосовують дві групи методів — формальні й неформальні.

Формальні методи передбачають використання математичного аппарату для розрахунку показників ефективності, неформальні — евристичних підходів.

До неформальних критеріїв оцінки та вибору інвестиційних проектів відносяться:

- рейтинг країни на основі оцінки інвестиційного клімату;

- рівень здібностей управлінського персоналу до реалізації проекту;

-рівень розвитку інфраструктури, що забезпечує реалізацію проекту (транспорт, зв'язок, готельний сервіс).

Формальні методи аналізу проектів, можна поділити на дві групи: засновані на дисконтованих оцінках та засновані на облікових оцінках.

До найпростіших показників ефективності інвестицій відносять:

капіталовіддачу (річні продажі, поділені на капітальні витрати);

оборотність товарних запасів (річні продажі, поділені на середньорічний обсяг товарних запасів);

трудовіддачу (річні продажі, поділені на середньорічну кількість зайнятих робітників і службовців)

Однак ці показники відносяться до числа показників моментного статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їх взаємозв'язку.

Для оцінки ефективності нововведень доцільніше використовувати показники, які дають змогу розрахувати значення критеріїв ефективності проектів, беручи до уваги комплексну оцінку вигід і витрат, зміну вартості грошей у часі й інші чинники.

Враховуючи зміну ціни грошей у часі доцільно застосувати дисконтування. Основою дисконтування є поняття часової переваги, або зміни цінності грошей у часі. Це означає, що раніше одержані гроші мають більшу цінність, ніж гроші, одержані пізніше, що зумовлено зростанням ризиків і невизначеності у часі. Тобто, дисконтування — це перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. Воно ґрунтується на використанні техніки складних відсотків.

Так, інвестований під 10% річних один долар США через рік є еквівалентним $1,1 ($1 + 10% від $1), через 2 роки — $1, 21 ($1 + 10% від $1, 1), через три роки—$1,33 ($1 + 10% від $1,21) і т.д.

З погляду інвесторів, сума, яку вони одержать у майбутньому, має тим меншу цінність, чим довше її доводиться чекати, оскільки більшою буде сума втрачених за період очікування доходів.

Так, при однаковій відсотковій ставці 10% зобов'язання виплатити $1 через рік коштує сьогодні $0, 91 (1 поділити на 1,1 в ступені 1); через два роки — $0,83 (1 поділити на 1,1 в ступені 2), через три роки — $0,75 (1 поділити на 1,1 в ступені 3), через десять років — лише $0,39.

Результат порівняння двох проектів з різним розподілом витрат і вигод у часі може істотно залежати від норми дисконту. У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно власного капіталу визначається депозитним відсотком за вкладами з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного відсотка, інвестори надаватимуть перевагу банківським депозитам. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський відсоток (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникнепідвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський відсоток.

Дата добавления: 2014-12-07