Поняття про випадкові величини

Випадковою величиною називають таку змінну, яка в результаті випробування може приймати одне з можливих значень, причому заздалегідь невідомо, яке саме.

Наприклад, число улучень при п’ятьох пострілах, зріст людини.

Дискретною (перервною) називається випадкова величина, яка може приймати окремі, ізольовані значення з деякого інтервалу.

Наприклад, число улучень в мішень при 10 пострілах.

Неперервною називається випадкова величина, яка може приймати кожне значення з деякого інтервалу.

Наприклад, зріст людини, помилка при вимірюванні деталей.

Законом розподілу випадкової величини називається всяке співвідношення, що встановлює зв’язок між можливими значеннями випадкової величини та їх ймовірностями.

Закон розподілу можна задати табличним, графічним та аналітичним способами.

Ряд розподілу – це перелік усіх можливих значень дискретної випадкової величини і відповідних їм ймовірностей.

			…
			…

Сума ймовірностей усіх можливих значень дискретної випадкової величини дорівнює одиниці

.

З метою наочності ряд розподілу дискретної випадкової величини можна зобразити графічно, для чого в прямокутній системі координат будують точки і з’єднують їх відрізками прямих. Отриману фігуру називають багатокутником або полігоном розподілу.

5.2. Функції розподілу

Дискретні і неперервні випадкові величини можна задавати за допомогою інтегральної функції розподілу.

Інтегральною функцією розподілу (або функцією розподілу) називається функція , що визначає для кожного значення ймовірність того, що випадкова величина прийме значення, менше числа

.

Дата добавления: 2014-12-07