Тема 20. Вчинення злочину з прямим умислом 2 страница

В останньому розділі роботи рекомендується показати, що в більшості випадків злочинні наслідки відіграють роль кваліфікуючих ознак злочину, або є обставинами, які обтяжують кримінальну відповідальність. Теоретичні викладки з цього приводу доцільно підтвердити прикладами із статей Особливої частини КК України.

Тема 15. Причинний зв’язок у кримінальному праві

Вступ.

1. Філософське обґрунтування поняття причинності явищ у навколишньому середовищі.

2. Місце причинного зв’язку у системі ознак об’єктивної сторони складу злочину.

3. Види причинного зв’язку: необхідний та випадковий, безпосередній та опосередкований, їх характеристика та значення.

4. Причинний зв’язок, труднощі його фактичного встановлення як відображення труднощів доказування у кримінальному судочинстві.

Висновки.

Література

1. Ковалев М.И., Васьков П.Т. Причинная связь в советском уголовном праве. - М., 1958.

2. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

3. Купцов В.И. Детерминизм и вероятность. - М., 1976.

4. Маковка Н.М. Категории возможность и действительность. - Краснодар, 1972.

5. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. - Ростов-на-Дону, 1977.

6. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. - М.: Госюриздат, 1963.

7. Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). - Х.: Право. - 2003.

Перш ніж приступити до виконання курсової роботи за цією темою рекомендується ознайомитись та провести самостійний аналіз поняття об’єктивної сторони, як елементу складу злочину. Крім того рекомендується дати перелік та стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Викладення міркувань стосовно співвідношення ознак об’єктивної сторони складу злочину, їх поділу на обов’язкові та факультативні, слід аргументувати посиланням на правила та умови поділу, наведенням прикладів.

Аналіз причинного зв’язку, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину можна продовжувати визначенням загального поняття причини, як філософської категорії. Для цього рекомендується додатково використовувати наукову літературу з філософії. З метою якомога повнішого визначення поняття причинного зв’язку рекомендується дослідити співвідношення понять «причина» та поняття «умова».

Подальша характеристика причинного зв’язку полягає у поширенні змісту загального поняття на поняття причинного зв’язку злочинного діяння та наслідків. Рекомендується дослідити багатозначність причинного зв’язку, тобто здатності однієї дії тягнути декілька наслідків і, навпаки, спричинення одного наслідку декількома діями. При цьому слід звернути увагу на «нерівноцінність» причин в плані зв’язку із спільним наслідком.

Розвиваючи поняття «причини» та «умови» необхідно розкрити поняття «необхідноі» умови, з'ясувати різницю між зв’язком «необхідним» та «випадковим». Обов'язково слід розглянути види необхідних причинних зв'язків, що мають кримінально-правове значення.

Характеризуючи причинний зв’язок як елемент об’єктивної сторони складу злочину варто обмовитись, що наявність причинного зв’язку між діянням та наслідками встановлюється за певними правилами. Так, лише за певних умов дія або бездіяльність визнаються за причини наслідків, а причинний зв’язок - за конкретний прояв загальної закономірності, що закладена в основі формування складу злочину. Необхідно дослідити ці правила, навести приклади застосування.

Розглядаючи різноманітні варіанти причинного зв’язку необхідно визначити підстави відповідальності осіб, що створили можливість настання суспільно-небезпечних наслідків. Таку відповідальність необхідно розглянути стосовно двох випадків: подальшої реалізації можливості та, навпаки благополучного її знешкодження. Відповідно треба визначити підставу відповідальності особи, що своїми діями реалізувала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків (вказати на можливий характер дій особи: умисний, необережний, випадковий (казуальний), навести приклади). Крім того слід відмітити, що можливість настання наслідків може бути реалізована втручанням інших побічних сил (вказати ці сили та коротко охарактеризувати). Рекомендується ознайомитись з теоретичними розробками з цього приводу вчених криміналістів (роботи вказані у списку літератури).

У висновках по роботі необхідно відобразити складність процесу доказування вини особи, що являє собою не що інше, як встановлення причинного зв’язку між діями особи та його наслідками. У продовж характеристики причинного зв’язку можна відзначити суть обов’язку правоохоронних органів по виявленню та усуненню причин та умов вчинення злочину.

Тема 16. Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину

Вступ.

1. Загальна характеристика факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

2. Види та поняття факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

3. Кримінально-правове значення факультативних ознак об’єктивної сторони злочину.

Висновки.

Література

1. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

2. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

3. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. - Харьков, 1982.

4. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. - Ростов-на-Дону, 1977.

При написанні курсової роботи за вказаною темою рекомендується дати визначення об’єктивної сторони злочину, назвати її обов’язкові та факультативні ознаки. При цьому необхідно вказати критерії такого поділу, звернути увагу на поділ злочинів на формальні та матеріальні. У плані загальної характеристики факультативних ознак об’єктивної сторони злочину слід визначити принципи застосування кримінального закону, його чинність у просторі та в часі.

Безпосередня характеристика місця, часу та обставин вчинення злочину потребує наведення наукового визначення вказаних ознак об’єктивної сторони злочину, для чого необхідно скористатися 2-3 науковими монографіями за темою. Характеризуючи місце вчинення злочину необхідно відмітити, що наука кримінального права виділяє одиничні злочини складні, серед яких такі, що тривають. У зв’язку з цим необхідно звернути увагу на те, що один злочин може вчинюватись у різних місцях, однак, при цьому множинність злочинів не утворюється. Для детальної характеристики часу вчинення злочину необхідно стисло охарактеризувати порядок вступу кримінальних законів у законну силу, що пов’язати із часом вчинення злочину. В плані характеристики часу вчинення злочину також необхідно відмітити виділення стадій вчинення злочину і вказати на момент, коли злочин вважається розпочатим та закінченим.

Характеризуючи спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину необхідно звернутись до наукових монографій, в яких містяться загальні визначення цих ознак. В плані аналізу способу вчинення злочину бажано вказати його різновиди, а також розкрити зміст кожного із них.

Аналіз кримінально-правового значення факультативних ознак об’єктивної сторони злочину полягає у відмежуванні ознак, що є конструктивними у складі злочину від тих, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність. Для цього необхідно проаналізувати залежність злочинної дії від певного способу її вчинення чи неможливість її вчинення без використання певних знарядь. Крім того, слід вказати, що певні дії вважаються (стають) злочинними лише за певних обставин чи у визначений час. Необхідно навести приклади.

Тема 17. Осудність та неосудність за кримінальним правом України

Вступ.

1. Поняття осудності та неосудності та їх кримінально-правове значення.

2. Характеристика медичного критерію неосудності.

3. Характеристика юридичного критерію неосудності.

4. Проблема обмеженої (зменшеної) осудності, її співвідношення з осудністю.

5. Кримінальна відповідальність осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але до встановлення вироку захворіли на психічну хворобу.

Висновки.

Література

1. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., Госюридиздат, 1958.

2. Лазарев А. Н. Субъект преступления. - М., 1981.

3. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. - Владивосток, 1983.

4. Антонян Ю. М., Бородин С. В. Преступность и психические аномалии / Отв. Ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1987.

5. Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве (исторический очерк). - Харьков, 1992.

6. Ломако В. А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекції. – Харків: Українська юридична академія, 1993.

7. Куц В.Н. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1996. – Вип. 1. – С. 17-23.

8. Мірошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче закріплення // Право України. - 1997. - № 7. – С. 23-24, 29.

9. Первомайский В.Б. Невменяемость. - Киев, 2000.

10. Павлов В. Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. - СПб.: Издательство «Лань», 2000.

Висвітлюючи питання про поняття осудності та неосудності необхідно вказати, які визначення осудності та неосудності пропонуються вченими, яке співвідношення цих понять. Потрібно відмітити, що осудність є обов’язковою ознакою такого елементу складу злочину, як суб’єкт злочину. Разом з тим, визначення поняття осудності та неосудності, у стислому вигляді, містяться в ст. 19 діючого КК України і мають своє вираження в можливості або неможливості особи усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідно звернутися до поняття особи в соціально-біологічному аспекті. Зупинитися на проблемі свободи волевиявлення особи, вивчити та проаналізувати точки зору щодо даної проблеми таких авторів, як Б.С. Волков, О.І. Санталов, І.Д. Шаргородський, І.С. Лєйкіна, Г.В. Мальцева, П.С. Дагель, Б.С. Маньковський, О.О. Піонтковський, І.А. Кудрявцева, Г.В. Назаренко. Деякі автори визнають спірним чи є питання про осудність та неосудність кримінально-правовим або медико-психологічним. Слід висловити свою суб’єктивну думку щодо цієї проблеми та обґрунтувати її. Завершуючи перше питання теми, доцільно показати значення осудності та неосудності як передумов встановлення вини та кримінальної відповідальності особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, яке містить ознаки складу злочину, вказати співвідношення цих понять.

Під час аналізу медичного критерію неосудності важливо мати на увазі, що він являє собою узагальнений перелік всіх можливих хворобливих розладів психіки людини, які можуть вплинути на свідомість та волю людини і виступати потенційною причиною неосудності. Далі необхідно дати розгорнуту характеристику кожної ознаки медичного критерію неосудності: хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства, іншого хворобливого стану психіки.

Висвітлюючи питання про юридичний (психологічний) критерій неосудності, необхідно враховувати, що він поєднує в собі три ознаки: інтелектуальну, вольову та емоційну. Щодо емоційної ознаки – вона не закріплена у законі, треба вказати чому. Потрібно детально і послідовно охарактеризувати кожну з цих ознак. При цьому потрібно зупинитися на тому, що розуміється під нездатністю особи усвідомлювати свої дії і в яких випадках правомірно говорити про те, що особа не могла керувати своїми вчинками. Детальніше необхідно зупинитися на питанні, чому в понятті неосудності інтелектуальна і вольова ознаки юридичного критерію розділені сполучником «або», навести приклади визнання особи неосудною саме за наявністю вольової ознаки юридичного критерію (клептомани, піромани, дромомани і т.ін.). Наприкінці, потрібно вказати на співвідношення юридичного та медичного критеріїв для визнання особи неосудною.

Питання про проблему обмеженої осудності в кримінальному праві, необхідно розкрити, посилаючись на ст. 20 КК України. Ця проблема виникає лише в тому випадку, коли серед притягнутих до кримінальної відповідальності трапляються особи з психічними розладами, які не виключають осудності. В теорії кримінального права це питання далеко не нове, суперечки щодо існування обмеженої або «зменшеної» осудності виникло задовго до закріплення положення про «обмежену осудність» у КК України 2001 року. У Кримінальних кодексах деяких закордонних країн це питання було вирішено доволі давно. На основі аналізу рекомендованої літератури потрібно показати, що існують як прихильники так і противники «обмеженої осудності», необхідно вказати якими критеріями, на ваш погляд, вона повинна характеризуватися.

Під час відповіді на заключне питання теми необхідно дати аналіз ч.3 ст.19 КК України. Необхідно вказати відмінності в правовому положенні особи, що визнана неосудною згідно ч.2 ст.19 КК України та особи, що захворіла на психічну хворобу вже після вчинення злочину, але до постановлення вироку (ч. 3 ст. 19 КК України).

Тема 18. Спеціальний суб’єкт злочину

Вступ.

1. Поняття та ознаки спеціального суб’єкта злочину.

2. Види (класифікація) спеціальних суб’єктів злочину, їх загальна характеристика.

3. Спеціальний суб’єкт в системі елементів складу злочину.

4. Кваліфікація злочинів зі спеціальним суб’єктом.

Висновки.

Література

1. Орлов В. С. Субъект преступления по советскому уголовному праву. – М., Госюридиздат, 1958.

2. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. - Л., 1968.

3. Дагель П.С. Учение о личности преступника в советском уголовном праве. - Владивосток, 1970.

4. Орымбаев Р. Специальный субъект преступления. - Алма-Ата, 1977.

5. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. - Харьков, 1983.

6. Голубев В. Специальный субъект преступления // Сов. Юстиция. - 1984. - № 12. – С. 7-8.

7. Устименко В.В. Специальный субъект и субъективная сторона преступления // Проблемы социалистической законности, 1986. – Вып. 17. – С. 132-135.

8. Куц В.Н. Теоретико-прикладні аспекти проблеми суб’єкта злочину // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1996. – Вип. 1. – С. 17-23.

Розгляд першого питання необхідно розпочати з визначення загального суб’єкта злочину згідно з діючим законодавством (ч. 2 ст 18 КК України). Далі необхідно вказати поняття спеціального суб’єкта злочину. Таке поняття можна знайти у роботах Б.В. Здравомислова, Н.С. Лейкіної, В.В. Сташиса, В.С. Орлова, О.О. Піонтковського. Відповідаючи на це питання потрібно показати відмінності спеціального суб’єкта від загального шляхом перерахування додаткових ознак, які характеризують спеціального суб’єкта злочину. Перелічення у загальному вигляді додаткових ознак під час відповіді на перше питання недостатньо, необхідно також розкрити їх зміст, при цьому правильним було б розкрити значення цих ознак для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Необхідно детально зупинитися на питанні, чому осудність і вік кримінальної відповідальності, тобто юридичні ознаки, які відносяться до характеристик загального суб’єкта і закріплені в законі, винесені за межі диспозицій статей Особливої частини КК, а юридичні ознаки спеціального суб’єкта закріплені в них. Автор також повинен виразити свою думку про доцільність розподілу спеціальних суб’єктів на такі категорії: спеціальні суб’єкти, конкретні суб’єкти та спеціально-конкретні суб’єкти. Далі потрібно охарактеризувати позитивні та негативні ознаки спеціального суб’єкта, а також зупинитися на комбінованій негативно-позитивній ознаці. Необхідно звернути увагу на те, що законодавець, вводячи до закону ознаки спеціального суб’єкта злочину, визначає, що даний злочин може вчинити не будь-яка особа, а лише та, яка має додаткові ознаки. На завершення висвітлення даного питання необхідно зупинитися на проблемі особи злочинця і спеціального суб’єкта злочину, а саме на співвідношенні цих двох понять.

Приступаючи до характеристики видів спеціальних суб’єктів злочину необхідно вивчити точки зору таких вчених, як Н.С.Лєйкіна, Н.П.Грабовська, І.К.Рашковська, Л.Оримбаєв, Г.Н.Борзенков. Необхідно звернути увагу на особливості видової класифікації кожного автора. Зробити аналіз доцільності такої класифікації в науковій літературі. Не зовсім вивченим залишається питання про учасників злочинної групи, чи можуть вони бути спеціальним суб’єктом злочину.

Під час характеристики спеціального суб’єкта в системі елементів складу злочину необхідно показати його вплив на систему елементів складу злочину, тобто розкрити співвідношення спеціального суб’єкта і елементів складу злочину.

І нарешті, слід з'ясувати значення спеціального суб’єкта злочину для правильної кваліфікації вчиненого діяння. Загальні питання про поняття, ознаки, види спеціальних суб’єктів є базою для кваліфікації злочинів зі спеціальним суб’єктом. Слід відзначити, що загальні питання та питання кваліфікації становлять собою частини єдиного цілого – вчення про спеціальний суб’єкт злочину. В цьому питанні необхідно розкрити проблеми пов’язані із співучастю у злочинах зі спеціальним суб’єктом, конкуренції норм зі спеціальним суб’єктом тощо.

Тема 19. Вина в кримінальному праві

Вступ.

1. Поняття вини в кримінальному праві та її місце в системі ознак складу злочину.

2. Сутність, зміст, характер і ступінь вини.

3. Поняття суб’єктивного ставлення в вину.

4. Кримінально-правове значення вини.

5. Форми та види вини.

Висновки.

Література

1. Дагель П.С., Котов Д.П. Субъективная сторона преступления и её установление. – Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1974.

2. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам.- Спб., 2002.

3. Рарог А.И. Общая теория вины в уголовном праве: Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1980.

4. Утевский Б.С. Вина в советском уголовном праве. - М., 1980.

5. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. – Казань, 1965.

6. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

7. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставленні в вину: Монографія.- К.: вид-во НАВСУ, 1997. − 184 с.

Перш ніж приступити до написання роботи рекомендується ознайомитися і проаналізувати ч.2 ст.2 КК України і ст.ст.24, 25 КК. Далі слід дати поняття вини. При цьому рекомендується звернути увагу на проблему, яка обговорюється в кримінально-правовій літературі про ототожнення поняття вини та суб’єктивної сторони. Не можна забувати про те, що вина виступає і як ознака злочину, і як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони складу злочину. Уявляється, що якраз з цього боку і необхідно розглядати це питання, враховуючи що вина є не тільки психологічним поняттям, а і соціально-політичним.

При розкритті наступного питання рекомендується розглянути елементи вини. Розглядаючи ступінь вини, слід звернути увагу на питання відображення вини. Деякі автори висловлюють думку про те, що вина відображається в санкції статті, інші ж - у вироку. Аналізуючи форми вини слід звернути увагу на питання про інтелектуальний та вольовий критерії. В літературі йде обговорення того, що необхідно також добавити до двох перших ще один - емоційний. Доцільно, також, проілюструвати практичними прикладами розглянуті положення Загальної, тобто проаналізувати вину в декільках складах злочинів і визначити її інтелектуальний і вольовий моменти.

Особливе місце серед проблем, які слід розглянути при написанні цієї роботи, займає проблема суб’єктивного ставлення в вину, яку слід проаналізувати. Також рекомендується дати порівняльну характеристику суб’єктивного та об’єктивного ставлення в вину.

Наприкінці роботи слід розглянути форми та види вини та визначитись з кримінально-правовим значенням вини.

Дата добавления: 2014-12-07