Особливості психокорекції з дітьми

Способи і прийоми психологічної корекції.

Психологічна корекція не має своїх специфічних методик, а користується залежно від потреб методами психотерапії, педаго­гічної психології, педагогіки, медицини.

С. Б. Бажутіна, Г. Г. Вороніна, І. П. Булах виділили ряд при­йомів і способів впливу, які застосовуються для проведення психокорекційної роботи. Це проста пропозиція, парадоксальна ін­струкція, фантазування, інтерпретація психологом ситуації клієн­та і запрошення його до нового бачення ситуації, порада (поба­жання) клієнту, саморозкриття психолога перед клієнтом, меха­нізм «зворотного зв'язку», відкриті і закриті запитання, повтор-переказ, логічні ланцюжки, емоційне резюме, діюче резюме [7]. Опис та психологічний зміст цих способів і прийомів психокоре­кції подано у табл. 3.

Психокорекційна робота з дітьми ґрунтується на таких основ­них принципах:

1. Єдність діагностики і корекції. Корекційній роботі передує діагностика. Діагностика сприяє уточненню діагнозу та дозволяє оцінити ефективність корекційної роботи.

2. Діяльнісний принцип корекції. Основним засобом корекційно-розвивального впливу є взаємодія дорослого і дитини.

3. Орієнтація на зону найближчого розвитку дитини. Корек-ційна робота з дитиною не матиме ефекту за межами зони най­ближчого розвитку.

4. Спрямованість психокорекційної роботи «зверху донизу», тобто на створення оптимальних умов для розвитку вищих пси­хічних функцій, які сприятимуть компенсації недоліків елемен­тарних психічних процесів.

5. Принцип нормативності, тобто орієнтація при проведенні корекційної роботи та при оцінці її ефективності на еталони роз­витку у певному віковому періоді.

6. Врахування системного характеру психічного розвитку. Ко-рекційна робота спрямовується на усунення причин відхилень у розвитку.

7. Принцип «заміщуючого онтогенезу». Корекційна робота повинна розпочинатися з тієї «точки», з якої почалися відхилення від оптимальної програми розвитку.

Таблиця 5

ОПИС І ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ПРИЙОМІВ І СПОСОБІВ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Способи впливу	Можливі форми	Зміст способу і типові умови застосування
Проста пропозиція	«Я пропоную Вам зробити таке...»	Використовується у ситуації, коли клієнт фактично готовий до пропонованої дії, але через власну нерішучість не може її розпочати. Забороняється пропонувати клієнту прийняття життєво важ­ливих рішень.
Парадоксаль­на інструкція	«Пропоную Вам продовжувати те, що Ви робите»	Доведення протиріч клієнта до такої межі, коли стає очевидним їх непродуктивний характер. Деякі клієнти починають усвідомлю­вати примітивність переживань, що викликає дана ситуація. Не можна пропонувати ригідним, схильним до застрягань особистостям.
Фантазування	«Уявіть собі Вашу проблему. Опи­шіть те, що Ви відчуваєте, бачите, чуєте! Чи на цю проблему можна по­глянути інакше? Спробуйте це зро­бити. А, можливо, ми зможемо ще щось помітити в цій ситуації? Чи можна інакше пояснити поведінку в ній інших людей і свою власну пове­дінку?»	Спектр дії дуже широкий. Використовують для відтворення і аналізу травмуючих обставин, виявлення особливостей реагу­вання клієнта на психогенну ситуацію, а також для корекції по­ведінки і перенесення клієнта в подібну ситуацію. Один з осно­вних прийомів розвитку рефлексії. Формує у клієнта здатність по-різному дивитися на травмуючий фактор. Застосовувати варто постійно. Неприпустимою є оцінка ви­словлювань, дій, переживань, думок клієнта. Психолог при­ймає інтерпретації клієнта і лише хоче сказати йому, що клі­єнт дещо не врахував у своєму баченні ситуації.
Запрошення клієнта до но­вого бачення ситуації	«Оскільки ми з вами з'ясували, який психологічний ефект може мати місце в даній ситуації, то спробуйте не по­спішати з висновками, якщо зіштовх­нетеся з подібними обставинами». «Отже, якою ви бачите вашу ситуацію?»	Передбачається обов'язкове розширення знань і вмінь клієн­та з психології, на базі яких клієнту пропонується чітка ре­комендація: що психологічно доцільно робити у схожих си­туаціях, а що робити не варто.
Саморозкрит­тя психолога перед клієн­том	«Ви знаєте, зі мною колись теж трап­лялося подібне... Виразно пам'ятаю ці переживання. Як зараз бачу себе в цій ситуації, свої дії, поведінку.»	Саморозкриття психолога полягає в тому, щоб максималь­но ідентифікуватися зі сприйманням клієнтом даної про­блеми. Можна використовувати на початку інтерв'ю для встанов­лення контакту з клієнтом. На стадії пошуку альтернативних шляхів розв'язання проблеми психолог розповідає, як би він поводився у подібній ситуації, показує, як можна в цій ситу­ації діяти.
Механізм «зворотного зв'язку»	«Дуже добре вас розумію... Так, вам можна поспівчувати... Охоче вірю, що одразу і не знатимеш, що відпові­сти в подібній ситуації.»	Дозволяє клієнту зрозуміти, як психолог сприймає його жит­тєву ситуацію, і визначити певне емоційне ставлення психо­лога до клієнта, залежно від чіткості сигналів, які посила­ються в ході зворотного зв'язку.
Відкриті за­питання	«Хто? Де? Коли? Чому? Як? Опишіть в деталях вашу зустріч з сином після школи.»	Дозволяють отримати додаткову, відносно достовірну інфо­рмацію про проблему клієнта. Часто використовується при аналізі ситуації.
Закриті запи­тання	«Ніяк не можу зрозуміти, яку пози­цію ви займаєте: таку чи таку...» (Дається точний опис кожного варіа­нта поведінки).	Застосовують у тих випадках, коли клієнт висловлюється не­ясно, суперечливо, ухиляється від відповіді.
Повтор-переказ	«Чи правильно я зрозумів Вас? Ви говорите, що ця ситуація викликає у Вас такі ось почуття...» (Дається їх повний опис).	Дозволяє переконати клієнта, що психолог його розуміє, а також з'ясувати деякі обставини. Психолог аналізує ситуацію, поведінку, дії, характерні пере­живання клієнта.
Логічний ла­нцюжок	«Давайте спробуємо простежити ло­гіку Ваших міркувань, якими пере­живаннями можуть супроводжувати­ся події, до яких дій і вчинків вони Вас підштовхують?»	Прийом показує клієнту, чим насправді можуть бути викли­кані його переживання і дозволяє йому спрогнозувати пода­льші дії. Використовуємо для навчання клієнта прогнозуванню, для ілюстрації помилково вибраного способу поведінки внаслі­док логічно помилкових міркувань.
Емоційне резюме	«Давайте з Вами ще раз переживемо той момент. Пригадаємо всі помилки, відзначимо почуття, які могли б ви­кликати у Вас акцентовані обста­вини»	Прийом використовується для полегшення розуміння клієн­том характеру власних переживань, для вироблення навичок «бачення» власних емоцій і почуттів, вміння говорити про них. Можна використовувати в ході всієї роботи з клієнтом.
Випливаюче резюме	«Отже, ми прийшли з Вами до ви­сновків, які дозволяють Вам змінити характер Вашого ставлення до ситу­ації.»	Дає можливість підсумувати інтерв'ю, допомагає клієн­ту зробити узагальнення та конкретні кроки в реальному житті. Використовують прийом, як в ході інтерв'ю на окремих ета­пах, так і в кінці його, підводячи загальний підсумок розмові.

8. Випереджуючий характер психокорекції. Корекційна робо­та спрямовується на формування того, чого слід досягти у най­ближчій перспективі відповідно до законів вікового розвитку і становлення індивідуальності, а не на тренування того, що вже досягнуто дитиною.

9. Принцип наступності. Кожне наступне заняття планується з врахуванням того, що досягнуто дитиною на попередньому. Як­що дитина не зуміла виконати пропоноване завдання, то на на­ступному занятті пропонують спрощений його варіант.

10.Врахування індивідуально-психологічних особливостей ди­тини, її інтересів, здібностей, соціальної ситуації розвитку.

11. Емоційна насиченість занять. Дитина повинна отримувати задоволення від психокорекційних занять.

Основні етапи психокорекції при роботі зі школярами такі:

—діагноз;

—прогноз (передбачення подальшого розвитку особистості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої);

—створення психолого-педагогічної корекційної програми. У ній визначається мета, напрямки психокорекції, приблизна кількість занять, їх періодичність, тривалість занять; перерахо­вуються прийоми та методи, які будуть використовуватися. Обов'язковою є наявність у корекційній програмі психологіч­ної частини, яку здійснює психолог, та педагогічної, яку пси­холог розробляє з батьками, соціальними працівниками, педа­гогами тощо і здійснення якої відбувається під контролем психолога.

—виконання психокорекційної програми;

—аналіз її ефективності.

Запитання для самоконтролю

1. В чому полягає специфіка психодіагностичної ро­боти практичного психолога?

2. Витлумачте поняття психологічного діагнозу.

3. Які методи використовуються для психодіагностичного обстеження?

4. Який принцип добору методів для проведення пси­ходіагностики?

5. Опишіть специфіку та переваги основних форм психодіагностичного обстеження.

Дата добавления: 2014-12-07