Методичні вказівки. Тема 2. Механізм адміністративно-правового регулювання

План

Тема 2. Механізм адміністративно-правового регулювання

Теми рефератів

Запитання і завдання

1. Становлення вітчизняного адміністративного права.

2. Які особливості розвитку вітчизняного адміністративного права в XX столітті?

3. Що являється предметом і методом адміністративного права?

4. Мета адміністративного права.

5. Назвіть головні функції адміністративного права.

6. Назвіть джерела адміністративного права.

7. Адміністративне право в правовій системі.

8. Взаємодія адміністративного права з іншими галузями права.

9. Основна мета, реформи адміністративного права.

1. Межі та поняття предмета адміністративне право України.

2. Проблеми правового забезпечення адміністративної реформи в Україні

3. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі

4. Хід і перспективи реформування адміністративного права в Україні

5. Адміністративна реформа і правова наука

1. Поняття і елементи механізму адміністративно-правового регулювання.

2. Поняття, структура і види адміністративних норм.

3. Види і структура адміністративно-правових норм.

4. Реалізація адміністративно-правових норм.

5. Дія адміністративних норм в часі, в просторі, за колом осіб.

6. Джерела адміністративного права, їх види та система. Адміністративний договір як джерело адміністративного права.

7. Поняття, ознаки і види адміністративно-правових відносин.

8. Склад адміністративно-правових відносин. Адміністративні право і дієздатність.

Обов’язковим елементом механізму адміністративно-правового регулювання виступають адміністративно-правові норми, тобто правила поведінки, які встановлюються або санкціонуються державою і є обов’язковими для виконання. Адміністративно-правові норми займають особливе місце в системі права не тільки України, але й інших держав, оскільки вони регулюють особливі суспільні відносини у сфері державного управління, тобто забезпечують організацію і діяльність державного апарату, взаємовідносини людини і держави та ін. Слід особливу увагу звернути на те, що в умовах адміністративної реформи адміністративно-правові норми повинні відіграти важливу роль в утвердженні конституційного постулату: у взаємовідносинах людини з державою, в особі державних органів центральною постаттю виступає людина.

Слід мати на увазі, що адміністративно-правові норми досить різноманітні, їх можна класифікувати на різні види в залежності від підстави класифікації, зокрема:

за змістом - матеріальні; процесуальні;

за часом дії - постійні і тимчасові;

за юридичною силою - норми законів і норми підзаконних нормативних актів; за адресатами такі, що регулюють діяльність державних органів і їх службовців, недержавних утворень, громадян; за методом дії на заборонні, зобов’язуючі, рекомендаційні, сти­мулюючі, уповноважуючи;за дією в просторі загальні і місцеві;.за дією за колом осіб загальні і спеціальні та ін.

Вивчення сутності адміністративно-правових норм неможливе без уяснення їх структури, тобто внутрішньої побудови, яку складають: гіпотеза, диспозиція, санкція. Слід мати на увазі, що гіпотеза це такий елемент адміністративно-правової норми, в якому зазначаються умови, обставини у сфері державного управління, з настанням яких норма реалізується. Особливістю адміністративних норм, в частині структури, є те, що гіпотеза в них часто відсутня. Гіпотеза може бути абсолютно визначеною або відносно визначеною, простою або складною. Диспозиція це основна частина норми, в якій зазначаються права або обов’язки учасників адміністративно-правових відносин. Характерною особливістю диспозиції є те, що вона має імперативний характер, тобто встановлене правило поведінки не може бути змінене за згодою учасників управлінських відносин. Диспозиція може мати посилковий (коли необхідно звернутися до іншого нормативного акту) і дозвільний (коли законодавець дозволяє учасникам відносин вста­новлювати правила поведінки у сфері державного управління) ха­рактер і може мати абстрактну або казуїстичну форму. Санкція являє собою таку частину норми, в якій зазначаються заходи адміністративно-правового примусу у разі невиконання учас­никами управлінських відносин своїх обов’язків (див. статтю 24 КпАП України).

Джерела адміністративного права являють собою зовнішню форму виразу адміністративних норм. Слід зазначити, що з чотирьох відомих джерел права (правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт) основним джерелом адміністративного права, проте не єдиним, є нормативно-правовий акт, який може бути у формі: закону (Конституція України, кодекси (КпАП, Митний, Повітряний та ін.), Основи законодавства Україні про культуру, Основи законодавства України про охорону здоров’я, закони); підзаконного нормативного акту (укази та розпорядження Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні накази, інструкції центральних органів виконавчої влади, нормативні акти місцевих органів державної виконавчої влади, нормативні акти органів місцевого самоврядування з питань делегованих повноважень, нормативні накази керівників державних підприємств, установ та організацій). Крім того, відповідно до статті 9 Конституції України міжнародні договори, що містять норми адміністративного права, також є джерелом адміністративного права. Одним із засобів удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання є систематизація адміністративного законодавства, направлена на впорядкування чинних інститутів даної галузі права, усунення протиріч у змісті правових норм, вилучення застарілих та створення нових норм права, які відповідатимуть потребам суспільного розвитку. Основними формами систематизації виступають: кодифікація, інкорпорація, консолідація. Нині адміністративне законодавство кодифіковане лише частково. При вивченні даної теми студентам слід звернути увагу на форми реалізації адміністративно-правових норм, а саме: використання, виконання, дотримання, застосування. Застосування, на відміну від інших форм, є державно-владною діяльністю, яка здійснюється при наявності певних умов і не залежить від бажання уповноваженого суб’єкта, як це має місце при використанні, дотриманні, виконанні. Адміністративно-правові відносини є важливою складовою механізму адміністративно-правового регулювання. Будучи різновидністю правових відносин, вони мають такі ж ознаки, як останні. Поряд з цим, їм властиві певні особливості, зокрема: обов’язковою стороною виступає державний орган або його поса­дова особа;

· права і обов’язки сторін цих відносин пов’язані з діяльністю органів державного управління;

· як правило, відносини будуються за принципом „влада-підпорядкування”;

· у випадку порушення адміністративно-правової норми відповідальність наступає перед державою;

· вони можуть виникати за ініціативою будь-якого суб’єкту адміністративного права і, при цьому, згоди іншої сторони не треба;

· спори, які виникають між сторонами, в більшості випадків, розглядаються в адміністративному порядку та ін.

Слід звернути увагу на класифікацію адміністративно-правових відносин, а саме: вертикальні і горизонтальні; матеріальні і процесуальні; регулятивні і охоронні; односторонні і двосторонні.

Структуру адміністративно-правових відносин складають: об’єкт (дія, поведінка людей, матеріальні предмети, речі), суб’єкт (громадяни, особи, державні органи, підприємства, установи, організації та ін.), зміст (сукупність прав і обов’язків сторін).

Дата добавления: 2014-12-07