Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методичні вказівки. Тема 3. Суб’єкти адміністративного права




План

Тема 3. Суб’єкти адміністративного права.

Теми рефератів

Запитання і завдання

1. Назвіть основні елементи механізму адміністративно – правового регулювання.

2. Як класифікуються види адміністративно – правових норм?

3. Назвіть основні елементи структури адміністративно – правових норм.

4. Що являється одним із засобів удосконалення механізму?

5. Назвіть основні форми реалізації адміністративно – правових норм.

6. Що таке адміністративно – правові відносини і їх класифікація?

7. Структура адміністративно –правових відносин.

 

 

1. Поняття, види, структура адміністративно-правових норм і їх дія

2. Адміністративний договір: вимога сьогодення

3. Верховенство закону як принцип сучасного адміністративного права України

 

 

1. Поняття і ознаки суб’єкта адміністративного права. Фактори, що впливають на коло суб’єктів адміністративного права.

2. Адміністративно-правовий статус громадян України.

3. Адміністративно-правовий статус іноземних громадян, осіб без громадянства, біженців.

4. Адміністративно правовий статус органів державної виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, міністерств, відомств, інших центральних органів зі спеціальним статусом, місцевих державних адміністрацій.

5. Особливості адміністративно-правового статусу органів місцевого самоврядування.

 

6. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ і організацій.

7. Об’єднання громадян як суб’єкти адміністративного права.

8. Особливості адміністративно-правового статусу релігійних організацій.

 

При вивченні даної теми слід з’ясувати, що бути суб’єктом адміністративного права означає мати права та обов’язки у сфері державного управління. На коло суб’єктів впливають такі фактори, як: політичні, економічні, ідеологічні. Коло суб’єктів адміністративного права досить багато чисельне і різноманітне. Суб’єктів адміністративного права можна розділити на два види: індивідуальні та колективні. В адміністративній науці їх часто називають фізичні та юридичні особи. Варто мати на увазі, що сам підхід до класифікації є досить вдалим, однак сутності адміністративного права більше відповідає саме перша класифікація.



До індивідуальних суб’єктів належать: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці; до колективних органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; підприємства, установи, організації незалежно від форми власності; громадські організації, релігійні організації та ін.

Адміністративно-правовий статус індивідуального суб’єкту це правове положення особи у її відносинах з державними органа­ми, врегульоване нормами адміністративного права. Складовими цього статусу є адміністративні право і дієздатність. Адміністративна правоздатність це здатність мати права і обов’язки, закріплені нормами адміністративного права. Вона наступає з моменту народження і закінчується смертю особи. Адміністративна дієздатність це здатність особи своїми діями здійснювати права, виконувати обов’язки і нести відповідальність згідно з нормами адміністративного права. Слід мати на увазі, що адміністративна дієздатність буває повна, часткова, обмежена. Особа також може бути визнана у судовому порядку недієздатною.

Адміністративно-правовий статус громадян України визначається Конституцією України, законами України: „Про державну службу”, „Про громадянство України”, „Про звернення громадян”, „Про свободу совісті та релігійні організації”, „Про об’єднання громадян”, „Про захист прав споживачів”, „Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, „Про альтернативну (не­військову) службу”, „Про загальний військовий обов’язок і військову службу” та ін. Обсяг адміністративних прав та обов’язків іноземців, осіб без громадянства та біженців вужчий ніж громадян України: вони не мають права на участь у державному управлінні, на дер­жавну службу, військову службу та ін. їхній правовий статус передбачається Конституцією України, законами України „Про правовий статус іноземців”, „Про біженців”, Постановою КМУ „Про навчання іноземних громадян в Україні”, Положенням про статус біженця, Положенням про прийом іноземців та осіб без громадян­ства на навчання до вищих навчальних закладів, Правилами в’їзду іноземців в Україну, їхнього виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, міжнародними угодами, іншими нормативно-правовими актами. На відміну від громадян України їхня адміністративна правосуб’єктність виникає з моменту прибуття в Україну і закінчується в момент залишення її території.

Серед колективних суб’єктів адміністративного права слід, в перше чергу, виділити органи виконавчої влади, їх можна класифікувати на різні види в залежності від критерію класифікації, а саме:

а) від обсягу і характеру компетенції: загальної компетенції (КМУ, РМ АРК, місцеві державні адміністрації), галузевої компетенції (Міністерство оборони, Міністерство освіти і науки та ін.), спеціальної компетенції (Міністерство економіки, Міністерство фінансів та ін.);

б) від порядку вирішення питань: єдиноначальні (міністерства, комітети та ін.) та колегіальні (КМУ, РМ АРК та ін.);

в) від предмета спрямованості компетенції: органи управління економічною сферою; органи управління соціально-культурною сферою; органи управління адміністративно-політичною сферою;

г) від обсягу повноважень по території: центральні (КМУ, міністерства, комітети) та місцеві (державні адміністрації);

д) від характеру повноважень: міністерства; державні комітети (державні служби), центральні органи виконавчої влади зі спеці­альним статусом.

При вивченні питання правового статусу центральних органів виконавчої влади необхідно звернутись до Указу Президента України „Про систему центральних органів виконавчої влади” (від 15.12.1999 р.зі змінами, Указ Президента України „Про внесення змін до Схеми організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади” від 19 12 05р.) і мати на увазі, що: а) міністерство це головний (провідний) орган в системі центральних органів виконавчої влади у забезпеченні реалізації державної політики у визначеній сфері діяльності. Згідно з вищеназваним указом створені такі міністерства:





Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 245; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.016 сек.