Методичні вказівки. Тема 8. Поняття і ознаки, підстави адміністративної відповідальності

План

Тема 8. Поняття і ознаки, підстави адміністративної відповідальності.

Теми рефератів

Запитання і завдання

1. Поняття, особливості та види адміністративно – правового примусу.

2. Назвіть заходи адміністративного запобігання.

3. Про класифікуйте заходи адміністративного припинення по видам.

4. Дайте характеристику заходів адміністративного примусу.

5. У яких випадках допускається адміністративне затримання, згідно якої статті КпАП?

6. Хто проводить адміністративне затримання і згідно якої статті КпАП?

1. Види адміністративно-правового примусу

2. Заходи адміністративного попередження.

3. Заходи адміністративного припинення.

4. Система заходів адміністративного припинення.

1. Поняття а ознаки адміністративної відповідальності.

2. Нормативна підстава адміністративної відповідальності.

3. Процесуальна підстава адміністративної відповідальності.

4. Адміністративний проступок як фактична підстава адміністративної відповідальності. Ознаки і склад адміністративного проступку. Розмежування адміністративного проступку і злочину.

5. Система і види адміністративних стягнень.

6. Порядок накладання адміністративних стягнень.

7. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх і колективних суб’єктів.

При вивченні даної теми студентам слід особливу увагу зверну­ти на те, що інститут адміністративної відповідальності є важливою складовою адміністративного права. Більш того, останнім часом в юридичній літературі все частіше використовується поняття „адміністративно-деліктне право” як підгалузь адміністративного права. Мабуть, сьогодні варто говорити про адміністративно-деліктне право як про підгалузь, яка формується але ще не сформована, тобто це справа майбутнього.

Адміністративна відповідальність це вид юридичної відповідальності, яка характеризується такими ж ознаками, як остання (настає на підставі норм права, за порушення правових норм, пов’язана з державним примусом, назначається державними органами). Поряд з цим слід звернути увагу на особливості, які притаманні тільки їй, а саме:

· її підставою є адміністративний проступок;

· вона накладається як на індивідуальні, так і колективні суб’єкти, винні у скоєні адміністративного проступку;

· врегульована нормами адміністративного права, які передбачають вичерпний перелік адміністративних порушень, стягнень, державних органів, уповноважених на притягнення до відповідальності;

· передбачений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності, який характеризується оперативністю, економічністю, спрощеністю;

· притягнення до адміністративної відповідальності в більшості випадків здійснюється в адміністративному (позасудовому) порядку та ін.

Виділяють три підстави адміністративної відповідальності: нормативну (система норм, що регулюють її), фактичну (адміністратив­ний проступок) і процесуальну (акт компетентного органу про на­кладення адміністративного стягнення).

Визначення адміністративного проступку дається в статті 9 КоАП України. Слід звернути увагу на те, що законодавець ототожнює поняття „проступку” і „правопорушення”, що є невірним, оскільки останнє, за своєю сутністю, значно ширше першого. Адміністративний проступок характеризується ознаками, які слід відрізняти від елементів його складу, а саме: протиправність, винність, караність. На відміну від поняття „злочину”, законодавець не передбачив для адміністративного проступку суспільну небезпеку, яку в юридичній літературі інколи заміняють суспільною шкідливістю. До складу адміністративного проступку відносяться чотири взаємопов’язані елементи: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. Слід мати на увазі, що відсутність хоча б одного елементу свідчить про відсутність самого проступку. Об’єктом завжди виступають суспільні відносини, які регулюються нормами різних галузей права й охороняються нормами адміністративного права. Він буває загальним, родовим і безпосереднім. Об’єктивна сторона про-ступка характеризує його зовнішню сторону і включає: протиправне діяння, шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, місце, час, спосіб, обстановку, знаряддя вчинення проступку та ін. При цьому слід мати на увазі, що більшість адміністративних-проступків характеризуються „формальним” складом, тобто для об’єктивної сторони необхідне тільки протиправне діяння.

Суб’єктом адміністративного проступку є особа, яка його вчинила. На відміну від злочину, суб’єктом може бути як індивідуальна особа, так і юридична особа (колективний суб’єкт). Виділяють три види суб’єкта: загальний, спеціальний та особливий. Загальним суб’єктом є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Законодавство не дає виз­начення осудності, але виходячи із змісту статті 20 КоАП України можна зробити висновок, що осудність це здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними, нести за них відповідальність. Спеціальний суб’єкт характеризується, окрім вище вказаних ознак, ще якимось додатковими властивостями. До них можна віднести поса­дових осіб, водіїв, державних службовців та ін. Особливим суб’єктом є та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності в особливому порядку (згідно з дисциплінарними статутами): військовослужбовці, працівники міліції, цивільної авіації та ін.

Стосовно адміністративної відповідальності колективних суб’єктів необхідно мати на увазі, що вона передбачається не в КпАП а тільки окремими законами: „Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, „Про захист від недобросовісної конкуренції”, „Про виключ­ну (морську) економічну зону України”, „Про цінні папери та фондову біржу”, „Про державне регулювання ринку цінних паперів”, „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ і органі­зацій за правопорушення у сфері містобудування”, „Про відпові­дальність підприємств, установ і організацій за порушення законо­давства про ветеринарну медицину”, постановами КМУ „Про Поло­ження про порядок накладення штрафів на підприємства, установи організації за порушення нормативних актів про охорону праці, „Про порядок накладення на господарюючих суб’єктів сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі громадян-підприємців, стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів”, „Про затвердження Положення про порядок накла­дення штрафів на підприємства, установи і організації за порушен­ня встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невико­нання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів Державно­го пожежного нагляду” та ін. В проекті нового КпАП України пе­редбачаються конкретні склади проступків, суб’єктами яких мо­жуть бути колективні суб’єкти, перелік стягнень, що накладати­муться на них.

Особливу увагу слід звернути на адміністративну відповідальність неповнолітніх, тобто осіб, які вчинили проступок у віці з 16 до 18 років. Вони несуть відповідальність згідно зі статтею 13 КоАП. За загальним правилом на них накладаються заходи впливу, передба­чені статтею 24/1 КоАП. В разі вчинення проступку особою, яка не досягла 16 років, до адміністративної відповідальності притягують­ся батьки, або особи, що їх замінюють за статтею 184 КоАП, тобто за невиконання обов’язків по вихованню дітей.

Адміністративне законодавство передбачає систему адміністра­тивних стягнень (стаття 24 КоАП), до якої відносяться: поперед­ження; штраф; сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об’єктом проступку; конфіскація пред­мета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом проступку; позбавлення спеціального права, наданого даному гро­мадянинові; виправні роботи; адміністративний арешт; видворен­ня за межі держави іноземців і осіб без громадянства (детально див. ст. ст. 25-32 КоАП). Слід мати на увазі, що Законом України „Про боротьбу з корупцією” передбачений такий захід адміністра­тивного стягнення, як позбавлення права протягом трьох років зай­мати посади в державних органах, або — протягом п’яти років ба­лотуватися в депутати.

При вивченні даної теми студентам необхідно звернути увагу на передбачені законодавством обставини, які виключають адміні­стративну відповідальність, а саме: крайня необхідність, необхідна оборона, стан неосудності (див. статті 17-22 КоАП).

Важливо уяснити порядок накладення адміністративних стягнень, який регламентується статтями 33-40 КоАП України, звер­нувши увагу на загальні правила накладення стягнень, обставини, що пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність, строки накладення стягнень та ін.

Дата добавления: 2014-12-07