Капітальні видатки

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), стратегічних і надзвичайних запасів товарів.

2100 Придбання основного капіталу: нерухомості, меблів, обладнання, приладів, транспортних засобів, придбання оргтехніки та комп'ютерної техніки; здійснення капітального ремонту та реконструкції житлового фонду, адміністративних та інших об'єктів, реставрації пам'яток культури, історії, архітектури;

2200 Створення державних запасів і резервів, що мають стратегічне або важливе значення для країни: запасів зерна та інших товарів, державних а також державного матеріального резерву;

2300 Придбання землі і нематеріальних активів: землі, лісів, внутрішніх вод, родовищ корисних копалин; прав користування природними ресурсами, майном, прав на знаки для товарів і послуг, на ліцензійне програмне забезпечення для комп'ютерної та обчислювальної техніки;

2400 Здійснення капітальних трансфертів підприємствам, установам, організаціям, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон, до бюджету розвитку.

3000 Нерозподілені видатки - це видатки з резервних фондів Ка­бінету Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих ад­міністрацій, виконкомів місцевих рад. Склад цих видатків визна­чається у Законі України „Про Державний бюджет" і в рішеннях місцевих органів влади.

3. Класифікація кредитування бюджету

Кредитування бюджету (код 4000) за своєю суттю не відноситься до видатків бюджету. Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління ліквідністю або отриманням прибутків. Класифікація кредитування деталізує надання та повернення кредитів.

Кредитування бюджету за своєю суттю не відно­ситься до видатків бюджету

4100 Надання внутрішніх кредитів із вирахуванням погашення

4110 Надання внутрішніх кредитів;

4120 Повернення внутрішніх кредитів;

4200 Надання зовнішніх кредитів за вирахуванням погашення.

4210 Надання зовнішніх кредитів;

4220 Повернення зовнішніх кредитів.

4. Відомча класифікація видатків та кредитування - це факти­чно перелік головних розпорядників бюджетних коштів, які за­тверджуються законом України про Державний бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет.

На підставі цієї класифікації Державне казначейство веде ре­єстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Ця класифікація дає змогу:

- оптимізувати кількість головних розпорядників бюджетних коштів;

- поліпшити бюджетне планування;

- побудувати чітку структуру системи державного управління.
Кожному розпорядникові привласнений дво- або тризначний код.

Наприклад, за кодом КВКВ:

11- Апарат Верховної Ради України;

100 - Міністерство внутрішніх справ України;

300 — Державний комітет статистики України;

771 - Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.

5. Програмна класифікація передбачає розподіл бюджетних призначень головним розпорядникам бюджетних коштів за бю­джетними програмами. Ця класифікація застосовується при фор­муванні проекту бюджету програмно-цільовим методом.

Планування видатків із застосуванням програмно-цільового методу передбачає розробку, аналіз і вибір програм на стадії стра­тегічного планування. Цю роботу проводить головний розпоряд­ник коштів, який у період формування бюджетного запиту і підго­товки пропозицій до проекту бюджету обґрунтовує включення відповідної програми на наступний бюджетний рік.

На відміну від функціональної класифікації, що визначає загальну категорію видатків, кожна програма має чітко визна­чені цілі.

Програмна класифікація видатків державного бюджету від­повідно до вимог третьої частини статті 38 Бюджетного кодексу України щорічно визначається у законі про Державний бюджет України. Незмінним залишається тільки структура коду.

Дата добавления: 2014-12-07