Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Процес суспільного виробництва




Тема 2. Економічні потреби та економічні ресурси.

1. Економічні потреби та економічні інтереси.

2. Економічні ресурси. Класифікація економічних ресурсів.

3. Процес суспільного виробництва.

4. Проблема вибору і виробничі можливості економіки. Крива трансформації.

 

1. Фундаментальна проблема, яка лежить в основі економічної науки, полягає в тому, що матеріальні потреби суспільства необмежені, а економічні ресурси, тобто засоби для виробництва товарів і послуг, – обмежені (рідкісні). Потреба – це відчуття нестачі чогось, що потрібне для підтримання життєдіяльності та розвитку організму, людської особистості чи суспільства загалом.

Людські потреби надзвичайно різноманітні, тому існують різні їх класифікації: за характером виникнення (біологічні, соціальні, а також потреби, зумовлені розвитком цивілізації); залежно від засобів, що забезпечують задоволення потреб (матеріальні і нематеріальні); за способом задоволення (індивідуальні і групові, або колективні); за нагальністю задоволення (елементарні, що задовольняються предметами першої необхідності, і вишукані – задовольняються предметами розкоші).

Людські потреби є безмежними, вони постійно зростають. Люди задовольняють свої потреби з допомогою благ, носіями яких є товари і послуги. Прагнення задовольнити потреби спонукає людину до господарської діяльності.

Соціальним виявом потреб є економічні інтереси. Економічні інтереси можна визначити як усвідомлені потреби, для задоволення яких люди обирають відповідну економічну поведінку. Вирізняють особисті, групові та національні (суспільні) економічні інтереси. У національній економіці всі види інтересів людей тісно переплітаються і часто суперечать одні одним. Особисті економічні інтереси охоплюють інтереси індивіда, пов’язані з трудовою діяльністю, реалізацією права приватної власності тощо. Групові економічні інтереси – це інтереси певної групи людей, наприклад, споживачів, акціонерів, трудових колективів, жителів населених пунктів та ін.

Національні економічні інтереси – це інтереси всіх громадян країни загалом. Національним економічним інтересом є поліпшення добробуту населення країни, високий рівень його зайнятості, стабільний рівень цін, високі темпи економічного зростання та ін.

 

2. Задоволення потреб людей здійснюється в процесі господарської діяльності. Для цього необхідні економічні ресурси (виробничі ресурси, фактори виробництва), які забезпечують процес виробництва товарів і послуг.

Економічні ресурси поділяють на дві великі групи: матеріальні ресурси – земля і капітал, та людські ресурси – праця і підприємницький хист.

Земля як економічний ресурс – це всі даровані блага природи, які використовуються для виробництва товарів і послуг (орні землі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси, а також ділянки для побудови житла чи підприємства тощо).

Капітал (або капітальні блага) – це створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг (машини, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби, збутова мережа та ін.). Відповідно до особливостей використання, капітал поділяють на основний (будівлі, машини, механізми) та оборотний (сировина, матеріали, паливо, оплата праці).

Капітал у грошовій формі не є виробничим ресурсом (фактором виробництва). Гроші – це фінансовий капітал, вони не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва, тому не є фактором виробництва. Однак грошовий капітал необхідний для започаткування виробництва та його розвитку, забезпечення безперебійної роботи підприємства.

Збільшення капіталу за рахунок прибутку підприємства називається капіталізацією прибутку.

Праця – це суспільно корисна діяльність людини, використання нею фізичних та розумових здібностей для виробництва життєвих благ. Праця є визначальним фактором виробництва. Важливими характеристиками праці є її кількість, якість, продуктивність та інтенсивність. За змістом праця буває проста й складна, фізична й розумова, творча і репродуктивна.

Підприємницький хист – це здатність людини організувати ефективне поєднання інших ресурсів (землі, праці, капіталу) для виробництва конкурентоспроможної продукції, ухвалювати відповідні рішення в процесі ведення бізнесу, здійснювати інновації та йти на ризик.

Існує також інша класифікація економічних ресурсів, відповідно до якої виділяють предмети праці, засоби праці та робочу силу. Предмети праці – це те, на що спрямована праця людини і що становить основу майбутнього продукту (природні ресурси, сировина, комплектуючі деталі). Засоби праці – це речі, за допомогою яких людина діє на предмети праці (машини, устаткування, виробничі будівлі, транспортні мережі, земля тощо). Предмети праці й засоби праці разом становлять засоби виробництва, які є речовим фактором виробництва. Робоча сила – це сукупність всіх фізичних і розумових здібностей людини, які вона використовує в процесі виробництва. Це особистий фактор виробництва. Засоби виробництва і робоча сила – це продуктивні сили суспільства.

В сучасних умовах, в епоху швидкого науково-технічного прогресу, швидко зростає також значення інших факторів виробництва – технології та організації виробництва, інформації, виробничої, соціальної та фінансової інфраструктури.

Спільною рисою економічних ресурсів є те, що вони рідкісні (їхня кількість обмежена), що не дає можливості задовольнити всі потреби людей. Це зумовлює необхідність ефективного використовувати існуючих ресурсів.

Економічна ефективність – це співвідношення між кількістю ресурсів, використаних у процесі виробництва, та кількістю виготовлених товарів і послуг. Ефективне використання ресурсів передбачає повне завантаження виробничих потужностей, повну зайнятість робочої сили і, в кінцевому результаті, досягнення повного обсягу виробництва. Повний обсяг виробництва дає можливість найповніше задовольняти потреби суспільства. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення розподільної та виробничої ефективності.

Розподільна ефективність означає, що обмежені ресурси розподіляються в ті галузі, в яких виготовляються найбажаніші та найпотрібніші суспільству товари і послуги. Виробнича ефективність передбачає виробництво товарів і надання послуг із найнижчими витратами. Вони досягаються шляхом використання технологій, що забезпечують максимальну віддачу від залучених ресурсів.

Економічну ефективність можна охарактеризувати з допомогою таких показників: продуктивність праці (обсяг виробленої продукції в розрахунку на одного працівника); енергомісткість виробництва (відношення вартості спожитих енергоносіїв до вартості виробленої продукції); матеріаломісткість (відношення вартості використаних матеріальних ресурсів до вартості виготовленої продукції); фондомісткість (відношення вартості використаних основних засобів до вартості виготовленої продукції) та ін.

 

3. Суспільне виробництво – це діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і нематеріальних благ з метою задоволення людських потреб. Виділяють матеріальне і нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво охоплює такі галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування, комунальні послуги тощо. До сфери н ематеріального виробництва (невиробничої сфери) відносяться охорона здоров’я, освіта і наука, культура і мистецтво, управління державою, оборона та ін.

Результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Перебуваючи в складному кругообігу, суспільний продукт проходить такі взаємопов’язані стадії: виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Виробництво, яке розглядають як безперервний процес, називається відтворенням. Залежно від результатів процесу відтворення, розрізняють просте, розширене і звужене відтворення. При простому відтворенні в кожному наступному періоді відбувається відновлення суспільного продукту в незмінних обсягах і такої самої якості, як і в попередньому періоді. При розширеному відтворенні обсяг суспільного продукту постійно збільшується, а при звуженому відтворенні – знижується.

Оскільки виробничі ресурси рідкісні, економіка не може забезпечити повного задоволення потреб людей. Тому перед суспільством виникають проблеми: “що і скільки виробляти?”; “для кого виробляти?”; “як виробляти?”.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 516; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.02 сек.