І. Характеристика трудових ресурсів і заробітної плати, продуктивності і трудомісткості праці

Процес виробництва, іншої комерційної діяльності потребує фінансових, матеріальних і трудових затрат.

Трудові затрати – це затрати на оплату праці персоналу підприємства.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення країни (ти окремого регіону), що по своєму віку, світі і фізичному стану відповідає визначеній сфері діяльності. Таким чином, стан трудових ресурсів значно впливає і на персонал конкретного підприємства.

На рівні окремого підприємства замість терміна «трудові ресурси» частіше використовують терміни «кадри» і «персонал».

Кадри підприємства – це сукупність постіних працівників, що одержали необхідну професійну підготовку і (чи) мають практичний досвід і навички роботи. Крім постійних (штатних) працівників у роботі підприємства можуть брати участь на підставі контракту інші працездатні особи.

Структура кадрів підприємства

Характеристика трудових ресурсів і заробітної плати, продуктивності і трудомісткості праці.

Персонал промислових організацій підприємства

Кадри підприємства

Промислово – виробничий персонал

Існує також класифікація персоналу по професіях, фахам та рівнем кваліфікації. Кожна категорія працівників у своєму складі передбачає ряд професій, що у свою чергу подані групами фахів.

Професія – це сукупність спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для виконання визначеного виду робіт у якійсь газулі виробництва.

Фах – розподіл усередині професії, що потребує додаткових навичок і знань для виконання роботи на конкретній ділянці виробництва.

Кваліфікація – це сукупність знань і практичних навичок, що дозволяють виконувати роботи визначеної складності. Рівень кваліфікації працівника можна оцінити за розрядами (для робітників), категоріями (для спеціалістів), науковими ступенями і вченими званнями (для науковців).

За рівнем кваліфікації робітників поділяються на чотири групи: некваліфіковані, малокваліфіковані, кваліфіковані, високваліфіковані, а конкретний рівень кваліфікації визначають за допомогою тарифно-кваліфікаційних довідників і характеризується розрядами.

Як деякий товар праця має ціну. Ціна праці – це заробітна плата. Ціна праці залежить від кваліфікації.

У відповідності зі ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995р. №108/95-ВР заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі яку згідно з трудовим договором власник або уповноважений ним орган сплачує працівнику.

Як соціально-економічна категорія заробітна плата служить основним засобом задоволення особистих потреб працюючих, економічним важелем, що стимулює розвиток суспільного виробництва, ріст продуктивності праці, скорочення витрат на виробництво, засіб перерозподілу кадрів по галузях.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата – це нарахована та отримана працівником заробітна плата за його працю за визначений період.

Реальна заробітна плата – це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату; реальна заробітна плата – це «купівельна спроможність» номінальної заробітної плати.

Заробітна плата складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу,виробітки, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників та посадових окладів для службовців. ЇЇ розмір залежить від результатів роботи самого працівника.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові досягнення і винахідництво, за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, зв’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

Найважливішим показником ефективності виробництва є підвищення продуктивності праці.

Економічна теорія дає наступне визначення праці: «Праця – це доцільна діяльність людини»,тобто не будь-яка діяльність, а тільки та, що приносить користь суспільству.

Праця може бути продуктивною і менш продуктивною. Показником ефективності праці є її продуктивність. Продуктивність праці – це результативність, ефективність праці виробництва, що визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції.

Для виміру продуктивності праці, ефективності використання трудових ресурсів використовуються два основних показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток вимірюється кількістю продукції, зробленої в одиницю робочого часу або тією, яка приходиться на одного середньосписочного працівника в рік(квартал, місяць). Це найбільше поширений і універсальний показник продуктивності праці.

Розрізняють три методи визначення виробіток: натуральний, вартісний і трудовий.

Трудомісткість – показник індивідуальної продуктивності праці, що характеризує витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Для оцінки товарно-кваліфікаційного складу персоналу використовують коефіцієнт кваліфікації.

Дата добавления: 2014-12-07