Фінансові служби у структурі управління підприємством

В коло діяльності фінансового менеджера включається велика кількість питань: управління оборотним капіталом, визначення його оптимального розміру та структури, аналіз стану дебіторської заборгованості, оцінка ефективності капітальних вкладень та можливого ризику при їх здійсненні, вивчення можливих джерел фінансування, оптимальне використання тимчасово вільних грошових коштів, фінансове планування, аналіз господарсько-фінансової діяльності та фінансовий контроль тощо.

Управління фінансами вимагає високої кваліфікації менеджера - розуміння основ ринкової економіки, професійної освіти в області фінансів та кредиту, знань бухгалтерського обліку, податкового законодавства, особливостей банківської та біржової діяльності, вміння аналізувати фінансову звітність підприємства, а також відповідне мислення та інтуїцію.

Як правило, фінансовий менеджер не є власником підприємства, а є найманим працівником. Але для його заохочення в результатах діяльності підприємства бажано, щоб він, окрім заробітної плати, отримував процент від прибутку. В країнах з ринковою економікою для цього ведучі фінансові менеджери володіють акціями компаній, де вони працюють.

Усі аспекти фінансового менеджменту, специфічність та обсяг посадових обов’язків не можуть бути охоплені однією людиною. Зараз фінансовий менеджмент розвивається у багатьох напрямках. У цій сфері з’явилися вузькі спеціалісти - зі страхової справи, операцій з цінними паперами, аудиту, вексельного обігу, оцінки інвестиційних проектів, управління банкрутством, оптимізації оподаткування, оцінки нерухомості тощо, які можуть залучатися до виконання певної роботи на договірних засадах. Багато банків та аудиторських фірм також надають консультаційні послуги з фінансового менеджменту.

Одночасно, високою кваліфікацією, знаннями основ фінансового менеджменту повинен володіти головний бухгалтер будь-якої комерційної організації незалежно від її організаційно-правової форми. Дані бухгалтерського обліку є інформаційною базою управлінського та фінансового аналізу, який виступає інструментом внутрішнього фінансового управління.

Перелік конкретних задач у сфері фінансового менеджменту визначається розміром грошового обороту підприємства, потребою у фінансових ресурсах та специфікою виробничої діяльності. Суттєве значення для конкретизації задач фінансового менеджменту та способів їх розв’язання має розмежування посадових обов’язків працівників економічних підрозділів підприємства, організація бухгалтерського обліку з розподілом на управлінський та фінансовий.

Фінансові менеджери розрізняються за функціями та рівнями управління.

На прикладі відкритого акціонерного товариства розглянемо функції фінансового менеджменту. Головному фінансовому менеджеру (віце-президенту, фінансовому директору) підпорядковуються два функціональних менеджера - контролер та казначей.

Функції контролера близькі до функцій головного бухгалтера і полягають в основному у роботі з даними бухгалтерського обліку та в економічному аналізі діяльності акціонерного товариства. В обов’язки контролера входить організація виробничого обліку, складання звітності, планування та контроль внутрішньогосподарської діяльності акціонерного товариства, обробка внутрішньої інформації щодо діяльності акціонерного товариства з метою її використання для оцінки його фінансового стану, складання кошторисів витрат, розрахунок заробітної платні та податків.

Функції казначея включають управління ліквідністю підприємства, формування оптимальної структури капіталу шляхом залучення короткострокових та довгострокових джерел фінансування, оцінку витрат на капітал, управління грошовим оборотом та розрахунки з клієнтурою (постачальники, покупці тощо), організацію взаємовідносин з банками та іншими інвесторами, диверсифікацію інвестиційної діяльності. В республіках колишнього СРСР не було такої посади в структурі управління підприємством, тому що характер діяльності казначея визначається фінансовим устроєм акціонерного товариства, що пов’язаний з емісією цінних паперів, розвитком відносин з зовнішнім світом та фінансовим ринком.

Функції контролера та казначея між собою мають тісні зв’язки, але контролер більш зайнятий внутрішніми проблемами, підготовкою обґрунтованих рішень, в той час як казначей націлений на рішення стратегічних питань, пов’язаних з забезпеченням фінансової стабільності підприємства.

Активний процес створення нових комерційних організацій, приватизація загальнодержавних та муніципальних (комунальних) підприємств в Україні вимагають суттєвих змін в структурі апарату управління та складі керівництва. Найбільш радикальні зміни мають місце в фінансових службах. Окрім посади головного бухгалтера засновується посада фінансового директора, посилюється роль аналітичних підрозділів, розвивається внутрішній аудит, активізується робота з державними та корпоративними цінними паперами.

У відкритих акціонерних товариствах слід створити фінансові служби для виконання функцій з залучення грошових коштів, серед яких слід виділити:

- підготовку нових випусків цінних паперів з метою залучення зовнішніх джерел фінансування;

- контроль за оборотом раніш емітованих акцій з метою збереження контролю над акціонерним товариством;

- аналіз стану акціонерного товариства на ринку цінних паперів;

- розробка дивідендної політики, що сполучає суперечливі цілі - розвиток акціонерного товариства за рахунок реінвестування необхідної частини прибутку та підвищення доходів акціонерів різних соціальних та вікових груп, що особливо важливо для приватизованих підприємств.

Конкретна структура фінансового підрозділу в апараті управління залежить від характеру та обсягу виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, його організаційно-правової форми.

7.6. Зміст фінансового планування

Важливими напрямками фінансового менеджменту є фінансове планування і прогнозування. План та прогноз - поняття не тотожні, кожне з них як інструмент управління виконує свою роль.

Прогноз. В широкому розумінні фінансове прогнозування передбачає вивчення можливого фінансового стану підприємства у майбутньому, розробку основних напрямків стратегії в сфері фінансів для забезпечення необхідної стійкості підприємства при фінансуванні певних витрат.

Поряд з цим поняття прогнозу використовується відносно розрахунків, що необхідні для складання фінансових планів. Наприклад, прогноз розміру обсягів реалізації продукції, прогноз розміру витрат тощо.

Такий прогноз має значення, перш за все, для самого підприємства. Але прогноз перспектив фінансового стану підприємства має значення і для зовнішніх користувачів економічної інформації. До їх складу, в першу чергу, входять банки, що забезпечують фінансовими ресурсами підприємство–позикозаймача і зацікавлені у своєчасному погашенні кредитів, мають доступ до поточної фінансової звітності клієнтів і можливості для аналізу і прогнозування. З досвіду західних країн можна сказати, що в банках виконується значна робота з прогнозування банкрутств підприємств.

Фінансове прогнозування створює основу для річного (поточного) та перспективного фінансового планування на той термін, який можна вважати придатним для плану. В західній практиці це, звичайно, 3 - 5 років.

План. Фінансове планування - це один з важливіших інструментів фінансового управління. Фінансовий план віддзеркалює синхронність надходження та витрат грошових коштів. Це дозволяє зробити оцінку майбутньої ліквідності, тобто визначити достатність коштів для фінансування заходів бізнес-планів та розрахунків за зобов’язаннями підприємства. В основі складання плану лежить метод грошових потоків, рух яких виявляється на підставі бюджетування всіх витрат і складання прогнозів щодо доходів та надходжень.

При складанні фінансового плану використовуються дані фінансової звітності за минулий період. Це необхідно для аналізу фінансового стану компанії, який дозволяє встановити «діагноз», з’ясувати небажане відхилення, враховувати результати аналітичного узагальнення в плані.

Інша важлива обставина, що характеризує сучасну практику фінансового планування, полягає в ідентичності показників річного плану та оперативного, що складається на невеликий термін (квартал, місяць). Точніше кажучи, річний план поділяється на короткі проміжки часу, що дозволяє відслідковувати синхронність надходжень та витрат і усувати касові розриви.

В закінченому вигляді фінансовий план звичайно складається з трьох документів: планового звіту щодо прибутків та збитків, планового (прогнозного) бухгалтерського балансу, плану руху грошових коштів (планового звіту про рух коштів). Останній зветься ще бюджетом грошових коштів. Він являє собою власне план фінансування, який складається на рік з поквартальним розподілом і відображає грошові потоки, надходження, включаючи залишок коштів на початок планового періоду, витрати грошових коштів, у тому складі всі напрямки витрат грошей, надлишок або нестача готівки (різниця між надходженнями та витратами коштів), зовнішні джерела залучення коштів та статті покриття заборгованості або виплати дивідендів.

Таким чином, планування охоплює весь грошовий оборот, що дозволяє аналізувати та оцінувати надходження та витрати грошових коштів, приймати рішення щодо способів фінансування дефіциту коштів. План руху грошових коштів вважається складеним, якщо передбачені джерела покриття їх дефіциту.

З допомогою планового звіту щодо прибутків та збитків визначається розмір прибутку, що буде отриманий в плановому періоді. Прогнозний баланс показує майбутній фінансовий стан підприємства на кінець планового періоду та відображає зміни в активах і пасивах внаслідок здійснення заходів, що плануються.

Під час розрахунку річного фінансового плану компанії вихідною базою є бюджет обсягу реалізації продукції, тому що його показники впливають майже на всі статті доходів і витрат. Після розрахунку очікуваної виручки від реалізації продукції складається бюджет (план) виробництва і виконується бюджетування (розрахунок) всіх витрат.

Ці розрахунки віддзеркалюють процес виробництва та збуту продукції, що в західній практиці зветься операційною діяльністю, а зведений розрахунок – операційним бюджетом.

Операційний бюджет:

- бюджет реалізації;

- бюджет виробництва;

- бюджет прямих витрат на матеріали;

- бюджет прямих витрат на заробітну плату;

- бюджет виробничих накладних витрат;

- бюджет загальних та адміністративних витрат;

- прогноз очікуваного прибутку.

З точки зору фінансового управління важливим моментом планування є визначення центрів фінансової відповідальності, особливо у тому випадку, якщо діяльність підприємства достатньо диверсифікована. Можна виділити три групи центрів фінансової відповідальності (інколи виділяються 5-6):

- центри, доходи від діяльності яких стійко перевищують витрати;

- центри, які поки що не приносять стійкого доходу, але можливо будуть його отримувати в найближчий час;

- центри витрат.

Виділення таких центрів виконується з метою відслідковування грошових потоків, що проходять через них. Управління витратами по центрам відповідальності базується на відповідній організації виробничого (управлінського) обліку.

Орієнтовну скорочену форму плану фінансування можна представити наступним чином (дані умовні):

Таблиця 7.1

План фінансування

Показники	Період планування
1 кв.	2 кв.	3 кв.	4 кв.
1. Залишок грошових коштів на початок періоду				168,5
2. Виручка від реалізації продукції
3. Виручка від реалізації надлишкових активів		-	-
4. Позареалізаційні доходи (витрати)	-	- 30
Всього грошових коштів				4768,5
Напрямки витрат грошових коштів:
5. Інвестиційні витрати
6. Поточні витрати
7. Податки		227,5	262,5
8. Сплата кредиту з процентами	-	11,5	-	-
Всього використано грошових коштів:			3112,5
Перевищення доходів над витратами (+, —)	- 10		168,5	- 81,5
Джерела покриття дефіциту коштів:
9. Короткостроковий кредит		-	-	-
10. Інші джерела фінансування (облігаційні позики, емісія акцій, довгостроковий кредит, кошти за угодою про спільну діяльність тощо)	-	-	-
Залишок коштів на кінець періоду	х	х	х	518,5

При розробці плану слід розмежувати напрямки діяльності – господарська, інвестиційна, фінансова, що підвищить результативність управління грошовими потоками. Також доцільно заздалегідь визначати періоди планування, виходячи з конкретних умов господарювання (квартал, рік або більше). Але в будь-якому випадку найближчий квартал слід поділяти на короткі проміжки часу (5 днів, 10 днів, місяць), щоб своєчасно визначати джерела покриття дефіциту коштів.

Фінансування інвестиційних витрат, як і фінансові вкладення, включаються до плану після необхідного техніко-економічного обґрунтування та аналітичної оцінки виробничих і фінансових інвестицій.

Використання комп’ютерних технологій дозволяє прораховувати декілька варіантів фінансового плану і відібрати найбільш вірогідний та оптимістичний варіант.

Дата добавления: 2014-12-07